Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Міжнародний теледайджест (до постановки проблеми)

М. В. Малий

асп.
УДК 07:7.97

На основі типології інформаційно-аналітичних телепрограм розглядається принципово важлива для новітньої вітчизняної журналістики така жанрова форма, як дайджест, його структура, авторська насиченість та психолого-технологічні особливості.

This article analyses such an important for the development of contemporary Ukrainian journalism genre, as digest, its structure, means and ways of introducing author's personality, psychological and technological peculiarities of production. The analysis is based on the definition of types of information and analytical television programs.

_____________

Сучасна концепція інформаційних програм засвідчує збільшення новинних програм на добу. Їхня верстка передбачає:

– насичення випуску новин короткими інформаційними повідомленнями у певній пропорції національних, міжнародних і регіональних новин;

– наявність у ранкових новинах добірок визначних подій, які відкривають інформаційний теледень;

– повідомлення нових фактів у розвитку подій;

– чергування інформаційних та інформаційно-аналітичних програм; – прискорений темп читання.

Підбір новин, їх монтаж, швидкість читання, чергування повідомлень, тональність їхнього звучання розраховані переважно на емоційний вплив. Дослідники тележурналістики досить глибоко вивчили типологію, жанровий арсенал, екранну творчість тележурналіста [1].

Актуальність теми. Digest (англ.) – "збірка, огляд" у значенні іменника. Як дієслово, це слово означає – "систематизувати, приводити до ладу". Саме міжнародні теледайджести, або підсумкові аналітичні тижневики подій у світі, практично відсутні в ефірі сучасного Українського телебачення. Прийнятий типологічний поділ інформаційних програм на інформаційні, інформаційно-аналітичні (окремі науковці, такі як Ю. Шаповал, акцентують увагу на їх публіцистичності й називають їх інформаційно-публіцистичними) та інформаційно-розважальні (таку типологію запропонувавала В. Гоян) цілком відповідає вимогам інформаційного телемовлення. Проте зазначимо, що у сучасній телевізійній практиці провідне місце посідають інформаційно-аналітичні програми. З екранів телевізорів практично зникли автономні інформаційні повідомлення, які раніше начитували диктори. Спеціалісти вважають, що саме радіомовлення "примусило" змінити обличчя новинних програм, зробивши їх інформаційно-аналітичними. Звідси – наповнення цих програм репортажами, інтерв'ю, коментарями і навіть замальовками, нарисами. Тому зазвичай новинні випуски, переважно у вечірню годину, складаються з 6–8 сюжетів, особливо у день, коли відбуваються якісь катаклізми. Однак так склалося, що глядача позбавили міжнародних тижневиків. Один за одним пішли з ефіру підсумкові аналітичні теледайджести про події у світі. Останнім свіжим подихом були "Вікна у світ" на телеканалі СТБ, особливо коли ведучим програми став досвідчений журналіст-міжнародник Ігор Слісаренко. "Вікна у світ" набули об'єктивності та позбавилися традиційного для українських новинних програм поверхового огляду світових тенденцій. Тож актуальною треба вважати проблему нових підходів до телевізійних жанрів, форм і методів подачі інформації.

Об'єкт дослідження. Вважатимемо за доцільне розглянути таку форму організації телевізійного матеріалу, як теледайджест, і зокрема, міжнародний. Це мотивується тим, що новинні програми в мережі телемовлення є своєрідним "скелетом" кожного каналу, на який вже нарощується "тіло" – кінофільми, розважальні програми, телефільми, ток-шоу. Якщо ж вести мову про міжнародну новинну журналістику, то вона, як правило, обмежується куцими інформаційними блоками (3–4 сюжети), до того ж здебільшого "катастрофічними". Подив викликає й одноманітність міжнародних інформблоків на всіх каналах: або тут спрацьовує стереотипне сприйняття під час конвеєрної щоденної обробки повідомлень інформагенцій фахівцями міжнародної журналістики, або виказує себе використання одних джерел інформації кількома телеканалами. Новинним програмам властива сенсаційність, вони прагнуть привернути увагу до катастроф різних рівнів ("телебачення катастроф") і, як правило, не дають повної панорами подій за кордоном. Таке переакцентування новинних програм телебачення – функціональне, жанрове, структурне – має більше негативних, ніж позитивних моментів. І тут треба враховувати стійку тенденцію – телебачення посилює аналітичність свого мовлення.

Останніми роками на телебаченні помітні якісні зміни. Збільшився обсяг мовлення, з'явилися нові комерційні канали. Інтеграція у світовий інформаційний простір відбувалася за прямих або опосередкованих запозичень із західної журналістики.

У телевізійній практиці діє система жанрів, яка склалася історично і на якій наголошують спеціалісти, – інформаційно-публіцистичні, аналітично-публіцистичні, художньо-публіци-стичні [2]. Проте значні труднощі виникають на практиці, коли в одному матеріалі присутні ознаки різних жанрів. У цьому випадку мова йде про дифузію жанрів, про синтетичність телебачення.

Враховуючи зазначені дифузійні процеси і саму специфіку телевізійної публіцистики (її образного характеру), вважаємо, що нарівні з основними жанроутворюючими ознаками важливе значення має виявлення допоміжних чинників, які впливають на визначення телевізійних жанрів:

– типи телевізійних повідомлень;

– типи телебачення: моделі негативного, позитивного і модель конструктивного телебачення;

– форми організації телевізійного матеріалу;

– контекст і підтекст телевізійної публіцистики;

– образність телевізійної публікації і професійна комунікація.

На тлі української журналістики відрізняються програми дайджестного характеру, такі як "Україна: день за днем", "Епіцентр" тощо. Але всі вони базуються на "вітчизняному грунті". До міжнародного спрямування можна віднести програму "Україна і світ" та "Світ. Огляд". І все ж, як це не прикро констатувати, зникли з екрана такі програми, які були за радянських часів, на зразок "Міжнародної панорами", "Світу за тиждень", "Сьогодні у світі" і т. д. Зі здриганням у серці згадуються перші акорди композиції "Vibrations" гурту Ventures, з яких починалася "Міжнародна панорама". Звичайно, як і вся продукція радянського телебачення, цей дайджест не ухилявся від курсу партії, однак із розлогих сюжетів про "західних імперіалістів" та "загниваючих капіталістів" радянський глядач міг скласти (хоч і спотворену) картину світу. Сьогодні глядачу незалежної України практично неможливо порівняти життя у своїй країні та за кордоном. Через відсутність тижневиків сучасний споживач телепродукції не може відчути на собі вплив аналітики досвідчених журналістів-міжнародників. Тож постає питання, чи потрібна сьогодні нашому суспільству, яке має безліч внутрішніх проблем, міжнародна журналістика? Вважаємо, що потрібна – хоча б для того, щоб зберегти розум, щоб нагадати – є країни, де влада і кримінал живуть за різними законами, де політики відповідають за скоєне нарівні з простими громадянами. На нашу думку, вивіряти світовим досвідом те, що відбувається у нашій країні, є одним із головних завдань журналістів-міжнародників.

Як зазначив Володимир Шкляр [2], журналістика й дипломатія – найголовніші ланки в політичній структурі суспільства. Дипломатія як складова, органічна частина зовнішньої політики покликана реалізовувати міжнародну діяльність держави. Саме зовнішня політика визначає цілі й завдання дипломатії, що є сукупністю практичних заходів, а також форм, засобів і методів, які використовуються для здійснення зовнішньої політики.

Без сумніву, в останні роки роль міжнародної журналістики у світі значно зросла. Зараз про міжнародні новини практично одночасно із самою подією дізнаються відразу мільйони людей. Згадати хоча б атаки терористів на вежі Всесвітнього Торговельного Центру в Нью-Йорку 11 вересня 2001-го. За цією трагедією у прямому ефірі стежив увесь світ. Кордони вже не є перешкодою, незважаючи на недавні кумедні хитрощі із заглушенням "ворожих голосів". Тому якщо журналістика і є владою, то в першу чергу журналістика міжнародна. Новини, як правило, мають винятково цілеспрямований характер. Візьмемо, наприклад, таку систему, як СNN, що буквально керує політикою і війнами. Від того, як ця телекомпанія передасть певний відеоматеріал, залежить громадська думка. А дипломатія, яка залежить від громадської думки, теж підхоплює ситуацію, і ось – весь ланцюжок починає працювати. Мотивацію незапитуваності міжнародних дайджестів на сучасному Українському телебаченні важко віднайти. Очевидно, що Українське телебачення, хоча і стало 1993 року членом Євробачення – міжнародного мовного союзу, що діє на умовах безкоштовного відеообміну, пасивно використовує його потенціал. Друга причина вбачається у відсутності висококваліфікованих телекоментаторів міжнародних подій. Але, попри всі критичні закиди на адресу вітчизняного телебачення та журналістського корпусу країни, насамперед журналістів-міжнародників, оптимізація всього процесу, на наше глибоке переконання, вже почалася. Є підстави хоча б на теоретичному рівні, торкнутися проблеми міжнародного теледайджесту.

Взагалі проблема дайджесту стоїть не лише перед телебаченням, а й перед газетно-журнальною періодикою. Колишні дайджести "Наша республіка", "Киевские новости", на жаль, пішли в небуття. Міжнародні теледайджести взагалі ще не постали. А час вимагає їхньої появи, яка зумовлена історичною, політичною, економічною та комунікативною мотиваціями.

Сама мотивація появи дайджестів базується на відомій у світі професійній теорії "встановлення порядку денного". Монтаж оперативних повідомлень – це вже встановлений порядок денний. В дайджесті ж цей принцип найбільше кристалізований, виразний. Сьогодні прихильники теорії "встановлення порядку денного" заявляють, і мають на це повне право, що ЗМІ кажуть людям не "що думати", а "про що думати". Дайджест повністю відповідає цьому твердженню. Теорія "встановлення порядку денного" раціональна для дайджесту і з тієї точки зору, що реалізується вона на таких рівнях:

– селекція фактів, подій, явищ;

– створення розуміння;

– визначення пріоритетів;

– акцентування уваги.

Дайджестна форма подачі, на перший погляд, калейдоскопу фактів, подій, явищ базується на триєдиному правилі: аналіз, проблема, дискусія. Наголосимо, що дайджест – це надзвичайний інформаційний огляд. Кожен його блок має свою серцевину і архітектоніку. Зважаючи на широкий розвиток інтерактивного телебачення і сам дайджест, і його блоки можуть бути поділені умовно на дві частини: авторську і аудиторну. У першій телекоментатор висловлює свої думки з приводу подій, залучаючи допоміжний матеріал, який надає міркуванням панорамність. Розгорнутість аналізу, який спирається на всебічне охоплення подій і явищ, знання документів, залучення нових аргументів, буде переконливим.

Спілкування з аудиторією вносить різноманітність у програму, створює атмосферу безпосереднього спілкування, між журналістом і аудиторією виникає полеміка. Вона може бути закладена під час преамбули до події та інтерпретації, власного бачення проблеми, ситуації, короткого резюме. Дайджест як аналітична програма (факти, події, явища, ситуації можуть бути вже відомі аудиторії – звідси суто аналітична спрямованість програми) має на меті поглиблення знань і уявлень аудиторії.

Висновки. Для дайджесту вкрай важливі такі поняття, як текст і контекст, об'єктивне і суб'єктивне. У цьому розумінні важливо зосередити увагу на сучасному житті, створюючи принадливі образи нових соціальних явищ, показуючи і схвалюючи нові властивості світових спільнот, тим самим допомагаючи масам засвоювати їх [3].

Сам підхід до заявленої нами проблеми детермінується такими чинниками, як авторська тележурналістика, телевізійне творче середовище і особистісні особливості телекомунікатора.

М. Цвєтаєва в статті "Поэты с историей и поэты без истории" зазначила, що є поети з розвитком і поети без розвитку. Останні приходять у світ не пізнавати, а сказати те, що вже знають. Так і в журналістиці: є ті, хто ніби тільки-но відкриває світ, перебуває на шляху пізнання. Але існують й інші: вони видають інформацію, яка не є авторським відкриттям, вона є стандартною. Одні –"автори", інші – "відтворювачі".

Звичайно, у текстах автора теледайджесту, особливо міжнародного, не все власне, авторське. Аудиторію захоплює погляд людини, якщо хочете, завороженої, здивованої, парадоксальної. Відомий філософ В. Біблер запровадив поняття "світ вперше". За його концепцією, творчість – це творення "світу вперше", коли відбувається відкриття життєвих цінностей. Зустріч зі світом, знайомим і незнайомим, породжує ставлення. Таким чином, "світ вперше" – це ставлення його вираження. А авторське ставлення безпосередньо породжує авторську цілеспрямованість, авторську волю як вибір, які конкретизуються через поняття "тема", "стиль", "жанр".

Продуктивно працювати в таких умовах і такому режимі, як того вимагає сама форма і зміст теледайджесту, можуть тільки люди, які володіють певними особистісними особливостями: комунікабельність, товариськість, яскравість емоційних переживань, високий самоконтроль поведінки, розвинуте образне мислення, можливо, навіть завищена самооцінка і схильність до суперництва. Прагнення керуватися власними уявленнями, переконаннями, настановами і принципами. Звісно, наріжним каменем є висока професійна підготовка, ерудиція.

Розглянуті основні параметри дайджесту дають підстави сподіватися, що він посяде гідне місце в теорії та практиці тележурналістики.

1. Гоян В. Інформаційна телевізійна програма: типологічна характеристика, параметри діяльності журналіста.: Автореф.дис... канд. філол. наук. – К, 1999; Шаповал Ю. Телевізійна публіцистика. – Л., 2002; Бурмака М. Типологія створення контактної телевізійної програми в контексті українського телебачення.: Автореф. дис... канд. філол. наук – К, 2004.

2. Гриценко О., Шкляр В. Основи теорії міжнародної журналістики. – К, 2002. – С. 243–248.

3. Прайс М. Телевидение, телекоммуникации в переходный период: право, общество и национальная едентичность. – М, 2000 – С. 164.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові