Ласкаво просимо

Проблеми формування професійної культури українського журналіста в умовах сучасного медіа-простору

студент,
УДК 070. 1

Демократичні перетворення в Україні потребують від журналістів не тільки професіоналізму, а й високого рівня їх культури, а це поняття набагато ширше. Проблемі формування професійної культури присвячена ця стаття.

Ukrainian democratic reformations demands from journalists not only professionalism, also high-level culture there one. But this material is lager. This article about this problem.

В сучасних умовах жорстокої міжмедійної боротьби формування та вдосконалення професійної культури українського журналіста вимагають нових оригінальних підходів та рішень, що синтезують досвід уже існуючих технологій.

Інтеграція в загальноукраїнський медійний простір ставить у центр вітчизняної журналістики пріоритет людської особистості. Таким чином журналіст стає ключовою фігурою. Передусім він має бути професіоналом. Часто наголошується на потребі формування громадської думки як завдання сучасного журналіста, але при цьому сам журналіст має бути носієм загальнолюдських цінностей, особистістю високої духовної та громадської культури. Тому проблема формування культури журналіста постає досить актуальною в Україні .

Сам термін "культура", звичайно, не є новим, і це поняття через свою багатозначність важко піддається визначенню. Воно своїм походженням зобов'язане латинському слову cultura (обробка, догляд, поліпшення). Первісно йшлося про значення "обробка ґрунту", "культивування землі". Потім передалося іншим словосполученням, які загалом означали розвиток: розробка правил поведінки, здобування знань, удосконалення мови і т. п. У такому значенні термін "культура" вживали Т. Мор, Фр. Бекон, Т. Гоббс, Б. Спіноза та ін. Згодом слово "культура" більше сприймалося у значенні просвіти, освіченості, вихованості людини. З'явилося поняття "гуманітарна культура", "культура освіти", "культура моральності" (І. Кант). Кожне з цих понять має певне визначення, структуру. Загальне ж поняття культури передбачає засіб визначення сфери історичної активності людини та її діяльності як суб'єкта історичного процесу [1, 168].

Т. Парсонс розглядає культуру як головну силу, що зв'язує різні елементи соціального світу, або, за його термінологією, системи діяльності. Культура є посередником при взаємодії агентів і об'єднує особистість із соціальними системами [2, 126]. Таким чином, культура за Т. Парсонсом розуміється як структуризована, упорядкована система символів, яка слугує орієнтиром для агентів інтералізованими аспектами особистості та інституціалізованими образами в соціальній системі [2, 126].

Такою ж соціальною системою є сфера мас-медіа. Події останнього періоду ознаменували нову добу в культурі й культурних дослідженнях. Розвиток транспортних й комунікативних технологій, який вважають причиною настання постмодерної доби і глобалізації, помітно розширив межи розуміння й використання часу і простору, а також потужно вплинув на політичні й економічні стосунки у всьому світі. Дехто навіть стверджує, що невизначеність й дезорієнтація, притаманні нашому часові, немовби "випаровують" ідентичності та сенс речей. Але, насправді, постмодерність та глобалізація лише розширюють і прискорюють культурні тенденції, які існували здавна. Це саме темп сучасних змін привертає до них загальну увагу. Інший приклад впливу нової постмодерної культури на професійні особливості сучасної журналістики, яка так кардинально змінила ставлення журналіста до продукту своєї діяльності та споживача цього продукту зокрема – фрагмент списку питань з матеріалу курсу "Вільна журналістика". Цей список потрібен для того, щоб до написання статті чи прес-релізу оцінити, наскільки вдало була обрана автором тема:

1. Про що саме буде стаття?

2. Чи не є тема очевидною?

3. Кому буде цікава ця стаття?

4. Чи зацікавить тема статті читачів саме цього видання?

5. Чи конкретно ця тема?

6. Чи потрібно її узгодити?

7. Чим відрізняється ваша стаття від інших публікацій на цю тему?

8. Про що нове для себе дізнається читач, прочитавши цю статтю?

9. Яку користь матиме читач від цієї статті?

10. Чи зможете ви написати статтю на цю тему?

Як показала практика, використання цих та багатьох інших питань змушує відмовитись від багатьох тем ще до того, як було написано перше слово. Натомість газети та журнали дуже рідко відмовляються від статей, що пройшли цей іспит – помилки, які б могли засмутити редактора, заздалегідь виправляються самим автором.

Взагалі професійна культура журналіста – це творче бачення та переосмислення проблем, які виникають за умов відсутності цієї культури. Тому, звісно, культура журналіста передбачає наявність сучасного мислення, це, насамперед, вміння правильно і глибоко мислити, самостійно аналізувати явища і процеси, бачити у них головне і особливе, відмовитись від штампів та інерції мислення. Таким чином, професійна культура журналіста може бути виявлена, по-перше, як освоєння особистістю професійних знань та навичок, коли вони органічно поєднуються зі знаннями сучасної політичної і соціокультурної ситуації та становлять світогляд журналіста; по-друге, як здатність особистості до творчого мислення і постійного самовдосконалення, самоосвіти; по-третє, наявність таких соціально значущих якостей, як інтелігентність, патріотизм, духовна культура, ерудованість. Культура журналіста як інтегральний показник полягає в з'єднанні та взаємодії всіх складників. Так, тезаурус і світогляд журналіста характеризують його пізнавальний бік, інтелігентний потенціал. Діапазон інтересів забезпечує рівень духовних вимог. Світогляд відображає соціальну спрямованість особистої культури. Вміння та навички створюють величину предметно-практичного та теоретичного досвіду журналіста.

Таким чином, формування культури майбутнього журналіста – процес накопичення знань, досвіду і якісної реалізації в їх діяльності й поведінки особистості.

Культура журналіста – це і с тан, і результат, і продуктивний процес засвоєння, створення соціальних цінностей, а також вміння передати і сформувати їх у громадян. Професійна культура спеціаліста, як й інші види культури, має різні рівні сформованості. Головний рівень можна умовно назвати як інформаційний [3, 33]. Поняття "професійна культура журналіста" можна поділити на три блоки характеристик:

1. Вимоги журналіста як до особистості.

2. Вимоги до журналіста як до фахівця.

3. Вимоги до журналіста як до професіонала (володіння методиками виконання).

Англійський вчений М. Розенберг розробив 9 галузей діяльності журналіста та професійні вимоги до нього:

– знати потреби споживача;

– вміти оцінювати ефективність своєї діяльності;

– вміти розробляти нові методики;

– мати високий рівень професіоналізму та майстерності;

– бути консультантом;

– бути комунікабельним;

– проводити науково-дослідну роботу;

– удосконалювати професійну майстерність.

Зазначені моделі зорієнтовані на розвиток соціально значущих та культурних якостей майбутнього журналіста [4. 144]. На актуальність порушеної проблеми впливають притаманні лише Україні чинники:

1. Українським журналістам слід усвідомити цінності нової економічної і політичної формації: 73 роки які діяла наша журналістика, наклали на неї стереотипи, притаманні журналістиці в умовах тоталітарного режиму. Ми заявили про демократичність нашої журналістики, але український журналіст не завжди готовий правильно прийняти та сприйняти цю свободу. Саме тому український журналіст сприймає свободу слова як вседозволеність, нетолерантність, професійну неетичність тощо.

2. Політична та економічна ситуація, низьке матеріальне забезпечення журналістів змушують їх шукати шляхи вирішення суто матеріальних проблем.

3. Політична ситуація в Україні перед виборами дає журналісту можливість відмовитись від незаангажованої чесної позиції. Крім того, така ситуація призводить до жорстокішої медійної боротьби, коли журналісти не нехтують ніякими засобами: будь то наклеп, брудний матеріал, грубі оцінні звинувачення тощо.

4. На державному рівні практично ніхто не працює над проблемою вдосконалення культури українського журналіста. Часто цим нехтують і у вищих навчальних закладах. Часом викладачі з журналістських інформаційних дисциплін прямо повідомляють студентам, яка ситуація очікує в їх діяльності. Повідомляють і наголошують на тому, що такий формат роботи журналіста є нормальним.

5. Досить неоднозначна зовнішньополітична ситуація підкладає до жару вогню. Фактично медіа-ринок України поділений на два клани, які загалом формуються проросійськими та прозахідними тенденціями.

Яскравим прикладом усіх цих ускладнюючих чинників є аналітична програма В'ячеслава Піховшека "Епіцентр" на телеканалі “1+1”. Насамперед основне, що відрізняє справжнього аналітика є його прогнози та ідеї. Але якщо аналітик змінює свої погляди кожного тижня... Піховшек взагалі рідко переймається ситуацією, коли йому доводиться діаметрально змінювати оцінки та контексти у своїй програмі. Приклад – ефір 21 та 28 березня, 2004 року.

21 березня Піховшек палко запевнював глядача в необхідності присутності українських миротворців у Іраці. В ролі вагомого аргументу виступила політика, що проводиться Польщею. Після того були події, які примусили Піховшека змінити свої погляди на Ірак. Справа в тому, що 2 квітня в Брюсселі відбудеться свято з приводу прийняття до НАТО семи нових членів – Латвії, Болгарії, Литви, Румунії, Словенії, Словакії та Естонії. Як стало відомо, на цю важливу подію навіть не було запрошено керівника МЗС Костянтина Грищенка. Хоча влада на офіційному рівні не надає цьому значення, зрозуміло, що таке рішення має глибокі коріння... Як уже зараз говорять аналітики, керівництво НАТО зробило певний крок, щоб дати Україні зрозуміти, що не дуже хоче співробітничати з існуючою владою. Відразу не забарилась прогнозована відпо-відь. Українські ЗМІ одягли емблематичну маску недовіри (як мінімум, недовіри) до іракської кампанії. Але, зважаючи на попередню надто категоричну позицію ведучого "Епіцентру", його наступна позиція Є зовсім іншою.

У середині березня з офіційним візитом до України прибув перший заступник держсекретаря США Річард Лі Армітідж. Він зустрівся з Кучмою та з прем'єром Януковичем. Основна тема розмови традиційно була навколо різних інвестиційних проектів. Але про це "Епіцентр" сказав коротко. Піховшек зосередився на розмовах про Ірак. Причому його позиція зовсім не збігалася з позицією тижневої давності. “Спробую доповнити офіційну інформацію, це просто, – говорить Піховшек, – її треба завантажити в контекст інших подій і накласти на останні дії самого Армітіджа. Палеонтологи конструюють із кісток динозавра його скелет – тут можна з відомих деталей реконструювати сценарій спецоперації". Далі ведучий роз'яснює деталі "спецоперації", прямо вказуючи на нібито віроломну та егоцентричну суть миротворчої діяльності США. Це тільки один приклад із багатьох, які, на жаль, часто трапляються в аналітичних програмах.

Отже, нами було показано, що в умовах сучасного українського медіа-простору проблема формування професійної культури журналіста є дуже актуальною. Шлях її розв’язання – розробка на державному рівні концепції формування професійної культури журналіста. Має бути створена цілісна модель журналістської діяльності, яка базувалась би на таких принципах:

– принцип історизму в розгляді політичних соціально-економічних подій;

– принцип системності, який полягає в тому, що будь-яке явище має бути подано у взаємозв'язку об'єктивних та суб'єктивних чинників;

– принцип прогнозування, суть якого полягає в аналізі та прогнозі певних наслідків деяких явищ;

– принцип толерантності до будь-яких поглядів та неупереджений їх розгляд. Тому що відомо – істина посередині.

– принцип етичності, якого ще навчала Біблія...

1. Іванова Т. В. Професійна культура вчителя: здобутки та перспективи // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми. – Чернівці, 1996. – С. 167–170.
2. Ритцер Дж. Современные социологические теории. – 5-е изд. – СПб.: Питер, 2002. – 688 с.
3. Иванов В. Ф., Иванова Т. В. Профессиональная культура будущего журналиста // Журналистика в 1994 году. – М., 1995. – Вып. 3. – С. 33–38.
4. Іванова Т. В. Гуманізація та гуманітаризація освіти в системі багаторівневої підготовки майбутніх вчителів // Міжнародна наук.-методична конф. "Проблеми багаторівневої вищої технічної освіти", 13–15 жовт. 1993 р.: Тези доповідей. – К., 1993. – С. 142–144.