Ласкаво просимо

УДК 070.55

У статті досліджуються жанри іранських друкованих ЗМІ в контексті світової преси. Розвідку присвячено, зокрема, створенню матеріалів до «Шпальти редактора».

In the article it is said about a kinds of Iran’s printed mass-media in the contekst of the world press. The investigation is declared for the materials for the “Editors coloumng”.

Друковані статті призначаються для аналізу та коментування подій, що відбуваються в суспільстві. Вони акумулюють думку соціуму і є основним елементом преси. Якраз преса спричинює створення вільного простору в європейських суспільствах. Вона опирається на історичне підгрунтя. Створення мисленнєвого та політичною пресою заходу, що утвердилася тут у другій половині XVIII ст. Як противага офіційній деспотичній пресі. Саме ця, прогресивна преса започаткувала створення суспільного простору в країнах Європи, преса, котра жила в той період на вістрі логіки та критики. Навіть головні правила нової демократії, такі, наприклад, як загальні вибори та вибори уряду, вважаються наслідком діяльності преси та відображенням думок, що висвітлювалися на її сторінках.

Витоки професійної преси – це початок друкування сучасної редакторської шпальти. Поява радіо й телебачення, поширення новин цими засобами могло, здавалося б, призвести до занепаду преси, до її забуття. Порівняно з сучасними засобами масової інформації преса може здатися схожою на важкохворого пацієнта, якого може врятувати лише диво. А проте вона живе і діє. Бо преса, крім передання інформації (як це роблять радіо і ТБ) має ще й інші важливі завдання. У тому числі й друкування статей, фотознімків та карикатур, що самі по собі стали засобом передавання інформації. Звичайно, радіо й ТБ значно оперативніше могли виконати свою функцію – передачу новин. Тому пресові журналісти, крім інформування, додали до своїх матеріалів коментар щодо причин названої події. Отже, „думка” як додаток до новин проторувало свій шлях до кореспонденції. Стаття в газеті „Journalistic Articles”, багатократно змінювалася. Розподіл друкованих статей за тематикою тільки визначає сюжет. Різні тематично статті, скажімо, політичні, економічні, культурні, соціальні чи художні можуть мати однаково критичний характер. Але за технікою створення ці статті поділяються на три групи:

• 1. Прості інформаційні матеріали.
• 2. Фантастичні, оповідні та описові статті.
• 3. Дослідницькі, статистичні, наукові та документальні статті.

  Слід зауважити, що прості інформаційні матеріали можна згрупувати у п’ять розділів:

• 1. Шпальта редактора.
• 2. Запис (журналістський).
• 3. Коментар і думка.
• 4. Аналіз та роз’яснення
• 5. Друкована критика

Тематика друкованих статей.

А.Прості інформаційніновини: Шпальта редактора. Запис. Коментарі,думки. Аналіз і пояснення. Друкована критика. Б.Фантастичніоповіді та описові статті. В.Дослідницькі,статистичні,наукові та документальні статті.

Шпальта редактора.

Редакторська шпальта, як було з’ясовано вище – це підрозділ простих інформаційних статей. Це найважливіший матеріал газети й читають його найбільше і в першу чергу. Будь-які газета чи журнал починаються зі шпальти редактора; нині мало є таких видань, що обходяться без неї. Ця шпальта, немов дзеркало, в якому відображено думку керівників газети. І думка ця не переслідує корисні цілі. Природно, що цю функцію виконують ті кореспонленти, які вміють використовувати думки та погляди керівництва газети. Для шпальти редактора добирають досвідчених, бувалих, освічених та всебічно розвинених людей. Вони повинні володіти широкими знаннями в галузі літератури, економіки, історії, розумітися на справах державних, у психології, в національному питанні тощо. Такі знання – це підгрунтя для роботи авторів у спрямуваннні громадської думки. Будь-яка стаття, написана головним редактором чи досвідченим кореспондентом у якомусь виданні чи на радіо або телебаченні, називається шпальтою редактора. Мета цієї статті – проаналізувати якусь тему чи просто висловити думку редакції про певну подію. Зміст шпальти редактора.

Зміст редакторської шпальти не обов’язково має бути політичним. Тут часом просто коментують суспільну тему чи критикують якогось політичного, економічного або культурного діяча чи навпаки, схвалюють діяльність тієї чи тієї людини. Шпальта редактора висвітлює позицію редакції щодо якоїсь події, тому її неодмінно слід друкувати під цією рубрикою, - отож шпальті редактора завжди відбодиться певне місце на певній сторінці. Іноді декотрі видання подають „шпальту редактора” під іншою назвою, наприклад: „слово дня”, „переднє слово” тощо. Однак читач повинен мати можливість визначитися, що це за стаття, тобто читачеві має бути зрозуміло, що цет а сам „шпальта редактора”. Слід зауважити, що наявність у друкованому органі редакторської шпальти у газеті чи у будь-якому іншому ЗМІ тягне за собою неодмінну юридичну відповідальність. Зазвичай ця шпальта не має назви підпису, хіба що це робиться тоді, коли ім’я автора надає статті особливої ваги т а привертає увагу читача. Славнозвісні журналісти завжди мають авторську думку, - їхні видання у визнанні підвищують його тиражність. Автор, який пише цікаво й захоплююче, завжди привертає увагу читача і справляє на нього особливе враження.

Як треба писати до „шпальти редактора”?

Найперша умова. Щоб писати для „шпальти редактора”, автор повинен любити свою роботу, любити писати, передавати повідомлення „шпальти редактора”, читачам. Водночас йому належить враховувати запити читачів та їхні вимоги. А ще авторові слід розуміти, де та для кого він пише. Авторська робота в пресі передбачає художню обдарованість, зацікавлення, талант. Автори, чиї статті читають з інтересом, порушують, як правило, улюблені теми; вони вірять у те, про що пишуть. І ця віра забезпечує успіх написаному, оскільки читач мимоволі відчуває правду в тому, що читає. „Шпальта редактора” неодмінно містить повідомлення, і читач повинен відчувати свою близькість до думки автора, навіть якщо їхні погляди не в усьому збігаються. „Шпальта редактора” покликана зацікавити читача й спонукати його прочитати статтю. В цьому авторові допоможуть його знання про суспільство та знання психології. Проза „шпальти редактора”, думка її автора, жанр і метод автора, - все це вагомі докази того, що народ знає цю шпальту.

Створення „шпальти редактора” передбачає три етапи:

• 1. Підготовка до написання (Preneriting).
• 2. Створення (написання) статті (Writing).
• 3. Корегування – редагування (editing).

На першому етапі автор підшукує сюжет для своєї статті. Саме сюжет сприяє тому, щоб читач прочитав статтю від початку до кінця. Професійні журналісти можуть у будь-якій, навіть незначній події, знайти цікаву тему та опрацювати її так, щоб завдяки його здібностям вийшла приваблива стаття для „шпальти редактора”.

На другому етапі найважливіше знайти назву, - вона має коротко відтворювати зміст статті. Титри мають збуджувати зацікавленість читача. Для цього існують літературні та авторські методи, про які слід пам’ятати. Головна риса влучного опису полягає в тому, чи привертає він увагу читача. Отже, той, хто добирає титри, робить усе, щоб читач, побачивши цей титр зупинив на ньому свою увагу.

Добираючи вдалий титр, треба додержувати таких правил:

• 1. Чим коротший титр, тим він влучніший.
• 2. Титр пишуть найвиразнішими словами.
• 3. Зміст титру повинен бути ясним і точним.
• 4. Титр повинен використовувати дієслово, надто якщо його вжито правильно, у потрібній формі.
• 5. У титрі немає місця скороченим словам.

За титром іде передмова, яка має особливу вагу. Досвідчені автори вважають передмову надзвичайно потрібною і називають її вітриною кожної статті зі „шпальти редактора”. Початок статті може привернути увагу читача й дати йому свіжу інформацію. Ця свіжість додає матеріалу привабливості.

Створення пердмови можна розподілити на п’ять етапів:

• 1. Простий, прямий та інформаційний.
• 2. Переказування та цитування іншої думки.
• 3. Прислів’я, приказки, оповіді.
• 4. Цитування поезії або поетичний твір.
• 5. Описування.

Щоденна суспільно-політична газета "Салам" заснована в 1990 році. Обсяг – 16 сторінок. Формат – 36х61. Чорно-білий друк. Має свою друкарню. Найбільш популярна серед молоді. Користується внутрішніми й зовнішніми інформаційними агентствами як джерелами новин. Існує за рахунок державних субсидій, партійних дотацій, а також комерційної діяльності видання. Власник та відповідальний директор – Мусафі Ховейні. Керівництво здійснює редакційна рада.

Перший етап. Простий, прямий та інформаційний. Автор пояснює тему чи подію, що про неї має намір висловити свою думку і в процесі раціонального та логічного аналізу, робить висновки та завершує свою статтю. Наприклад: Марокко, чиє сусідство хвилює Алжір, - країна, що потерпає через тероризм, східних кордоонів. Для алжірських пасажирів Марокко вводить візу. Як реванш алжірський уряд негайно заборонив марокканським громадянам перетинати алжірські кордони.Другий етап. Переказування та цитування іншої думки.

Автор передмови починає статтю для „шпальти редактора” з вислову наукового, релігійного чи якогось іншого діяча чи публічно відомої особи. Цитувати можна й невідому людину, одначе це все одно має бути пов’язане з темою. Такий вислів підкріплює позицію автора, надає його матеріалові особливої привабливості. Приклад: Луїс Мамфорд – славетний дослідник та історик вважає, що Рим занепав не через політичну недолугість керманичів, не через економічні проблеми і не через напади вандалів. Занепад Риму стався через знищення правдивого змісту життя, зникнення довіри між людьми. Мемфорд казав: „Рим занепав через внутрішнє варварство”. Чи така вже велика відстань між стародавнім Римом та сучасною Америкою в історичному сенсі? Чи не будуть ці слова справедливі щодо сучасної країни, іменованої США?

Третій етап. Приказки, прислів’я, оповіді тощо. Ще один вид передмови, коли вона починається з приказки, приповідки... Цей спосіб допомагає авторові налаготи ліпший контакт із читачем.

Але не кажуть, хто його батько. А батько остраху – незнання”. Допоки людина володіє знанням чи то про іншу людину, чи то про якусь тему, - вона не боїться їх.

Четвертий етап. Цитування поезії або поетичний твір. Наводити якийсь фрагмент вірша сучасного поета чи поета минулих часів на початку редакторської шпальти може допомогти приваблювати читача до статті. Чарівність літературної мови, краса мови поетичної дає авторові можливість у найкоротший, найстисліший строк передати читачеві суть.

Приклад:

Чимало кроків

Не зі страху

Перед пострілом ворожим

А через докір друзів

Відстали по дорозі...

Цитування поезій, приказок тощо не лише напочатку статті для „шпальти редактора” а й посередині тексту теж може прикрасити матеріал, підсилити його вплив на читача. Автори, котрі посилаються у своїх статтях на поетичні твори, цитують їх, пишуть значно цікавіше. Хоч, зауважимо все це має бути доречним.

П’ятий етап. Описування (опис).

Автори, здатні описувати події, користуються цим умінням напочатку своїх статей – у передмові. Вони можуть продемонструвати за детального опису будь-яку подію. Отже, читач матиме цілковите уявлення про випадок і почуватиметься в центрі того, що відбувається.

Приклад: „...Урок нещасний не через курдів на півночі та на тсході й не через межування країни з Туреччиною та Іраном, - нещастя Іраку – в Багдаді, в самому іракському уряді”.

Після передмови настає черга тексту статті. Перед тим, як писати її, автор укладе перелік інформації, що збирається використати. Далі обміркує історію поезії, з різних джерел доповнить своє знання проблеми, її логіку. Джерелами можуть слугувати книги, документи чи навіть чутки та відомості, повідані різними людьми. Що міцніша логіка, то легше робити висновки, тим паче, що читач „супроводжує” автора до кінця. Можна описувати історію події одразу після висновків, а можна спершу викласти суть статті, а вже потім пояснити логіку та причину.

Останній етап – коригування. Тут автор розглядає світ твір у цілому, робить потрібні зміни, редагує невдалі вислови чи мовні огріхи. Краще на цьому етапі, щоб кілька досвідчених журналістів у редакції прочитали статтю та висловили авторові свою думку щодо її друкування.

---

1. „Новость” – автор Юнес Шокхра, видавництво: центр дослідження ЗМІ. Іран, зима 2002 р. Стор. 69-58-57.
2. Публіцистика в пресі” – автор Хосейн Ганді, видавництво: університет Алламе Табатабаї, Іран, Тегеран, 2001 р. Стор. 56-58-59-3.
3. „Писати книгу”. Том 1., автор Казем Рахбар; Іран; Тегеран 2001 р. Стор. 21.
4. „Писати книгу”. Том 2, автор Казем Рахбар; Іран, Тегеран, 2001 р. Стор. 29.