Ласкаво просимо

УДК 070:022

Досліджується питання підготовки журналістів у контексті утвердження суспільної моралі в Україні як одна з найактуальніших проблем ЗМІ. Запропоновано конкретні заходи для успішної реалізації Закону України «Про захист суспільної моралі».

“Еру реформ” 60-70-х років ХХ ст. ознаменувало потужне піднесення суспільного руху, що прискорив проведення соціально-економічних перетворень в Російській імперії. По всій країні розгорались палкі обговорення майбутнього Росії – між лібералами, радикалами і консерваторами. Не оминули ці зрушення й Одесу. На початку ХХ ст. в місті конкурували між собою прибічники різних політичних течій. Серед них – соціалісти, які втілювали в собі різні відтінки російської соціал-демократії, представники ліберальних та національних рухів, промонархічно налаштовані праві, що войовничо відстоювали непорушність старих порядків. Зіткнення цих сил відбувалось в місті в цілому і в стінах вищого навчального закладу, оскільки студенти Новоросійського університету виявляли неабияку політичну активність. Одним з її проявів була поява періодичних друкованих органів студентів Новоросійського університету, які намагалися вести політичну боротьбу на сторінках видань.

Подібних видань, створених студентами, було декілька - газета-журнал “Академист”, “Студент–Академист”, газета “Вестник Корпорации академистов Новороссийского университета и всех академистов России”, газета “Студенческий голос” і “Бюллетень Центрального комитета новороссийского студенчества”. Перші три видання підтримували самодержавну політику і шельмували на своїх сторінках прибічників революції, інші – захищали інтереси революційно налаштованого студентства. Таким чином студентська преса Новоросійського університету початку ХХ століття представлена виданнями. Що виникли для розповсюдження політичних ідей. Вочевидь, це було зумовлено конкретними історичними обставинами.

Предметом нашого розгляду стали видання студентів-академістів, які наполягали на тому, що університетське життя треба відокремити від політики. Вже в першому зверненні до читачів редактор “Академиста” заявляє: “Я считаю долгом предупредить уважаемых читателей, что буду придерживаться политически беспартийного академического направления”.

Ці видання були друкованим органом Академічного Союзу Студентів, що об’єднував молодь, яка виступала проти змішування політики й університетського життя. На думку членів цього об’єднання, вищий навчальний заклад має слугувати лише справам науки й освіти, а не відстоювати чиїсь політичні інтереси. Подібна організація існувала серед викладачів університету під назвою “Академічний Союз”. Його члени вимагали надати університетам автономії й припинити репресії серед студентів. Відповідно, студенти-академісти стояли на тих самих позиціях.

Про діяльність Академічного Союзу Студентів можна дізнатися з матеріалу студента-філолога Н. Ольшевського під назвою “Кое-что из моей исповеди”. У червні 1905 року Ольшевський організовує Корпорацію студентів-академістів, очолює її, а з листопада того ж року вступає в Академічний Союз Студентів. Він друкує статут організації, веде переговори з ректором і професурою університету, а в 1907 році починає видавати власний друкований орган, за його словами: “лично на свой страх и риск”. Академічний Союз тоді відмовився це робити “за недостатком средств и, пожалуй , энергии”. Саме тому більшість роботи над виданням припадає власне на “видавця-редактора” (як зазначається на обкладинці видань академістів) Н. Ольшевського.

Проте, як свідчить інформація, вміщена на обкладинці другого випуску “Академиста”, видання одразу ж після його появи почало користуватися успіхом серед читачів. “Сравнительный успех первого выпуска дал возможность поставить издание, предпринятое мною... не в корыстных целях, значительно шире, почти не повышая цены за выпуск”. А коштували видання відповідно 20 (І випуск, 16 стор.) і 25 копійок (ІІ випуск, 32 стор.). Очевидно, що окрім прибутку з продажу видань, “Академист” існував і за рахунок рекламодавців. Незважаючи на те, що розміщення рекламного оголошення на цілій сторінці коштувала 20 рублів, зворотній бік обкладинки, на якому, як правило, вона розміщувалась, завжди був заповненим. Зустрічаємо багато рекламних оголошень продажу товарів, надання послуг. Означені видання можна було придбати і в магазинах (про це також зазначалось на обкладинці), і власне в стінах Новоросійського університету. Члени Академічного Союзу Студентів, які мали щомісяця робити внески в фонд організації, отримували видання безкоштовно.

Зовнішнє оформлення журналів “Академист”, “Студент-Академист” і газети “Вестник Корпорации академистов императорского Новороссийского университета и всех университетов России” були подібними. Прямує з видання до видання девіз - “Viva Academia!”, а також елементи поліграфічного оформлення – заставки на зворотньому боці обкладинки, шрифтові виділення найголовніших фраз, слів у публікаціях. На титулі видань традиційно розміщувався зміст. Як ми зазначили вище, редактори активно використовували і зворотній бік обкладинки. Поруч з рекламою подавалися анонси виходу наступних номерів видань, а інколи інформація зі справ Академічного Союзу (Академічної Корпорації). Так, наприклад, у першому випуску “Студента–Академиста” на обкладинці вміщено правила прийому до Корпорації академістів.

Розглянемо тепер інформаційну політику видання. Свої погляди та завдання автори викладають у першому випуску “Академиста” в матеріалах “К читателю” і “Наши задачи”. З цього номеру й надалі редакція підкреслює “безпартійність” академістів і їхнього друкованого органу – “...долг интеллигенции прежде всего заключается не в навязывании своих политических и социальных теорий невежественным людям с целью воспользоваться ими как орудием, а в стремлении дать возможность вполне самостоятельно разобраться во всем окружающем и волнующем их”. “Академист” висловлює невдоволення тим, що студенти більше займаються мітингами, політичними справами, а не навчанням. Крім того, продовжує обурюватись дописувач, “нашлись профессора, которые не постыдились заявить официально в Совете Университета, что они должны учиться у студентов и следовать за ними”.

Незважаючи на “безпартійність та політичну незаангажованість”, академісти досить відкрито шельмували на сторінках свого друкованого органу дії центрального органу. Ця організація – Центральний орган студентів – була створена в роки революції 1905-1907 рр. Пізніше, під час реакції, з її лав вийщла певна частина студентства, що разом з більшовиками утворила Коаліційну раду. Один з матеріалів “Академиста” – “Qui pro quo” – називає цей орган осередком неправди і фанатизму, стверджує, що він налаштовує одну частину студентства проти іншої, “дышет духом нетерпимости и человеконенавистничества”. Заявляючи в одній з публікацій про факт зривання плакатів-оголошень про вихід першого випуску “Академиста”, редакція запевняє читачів, що це робиться членами Коаліційної ради. На думку автора статті “Свобода” слова в Новороссийском университете”, таким чином революційно налаштовані студенти намагаються заборонити читати “неугодные центральному органу издания”.

Н. Ольшевський не обмежується матеріалами, що стосуються політичного життя, проте навіть замітки про події та аналітичні статті подані під вигідним для Академічного Союзу кутом зору. Наприклад, публікацію “Последний из Могикан точной науки”, що повідомляє по смерть Д. І. Менделєєва, автори закінчують наступними рядками: “Менделеев был представителем академизма уже потому одному, что был всегда вне партий, кроме “партии” любящих родину, и подавал голос против забастовок…”.

Багато уваги приділяється у виданнях питанням просвіти, науки та їхньої взаємодії з політикою. В численних матеріалах “Академист” і “Студент-Академист” продовжують наголошувати на тому, що університет має стояти осторонь політики, а не виховувати прибічників окремої партії. Це ілюструють матеріали “Политический университет”, “Университет и наука” та ін. Засуджуючи дії революційної молоді, автори закликають: “Нет, коллеги! Так нам жить нельзя. Если мы пришли учиться, то и должны использовать все свое время для науки, а не для чего другого”. Піднімаються також в цих виданнях проблеми освіти: розглядаються позитивні й негативні риси предметної і курсової системи в університеті. Наводяться цікаві приклади їхнього застосування у вищих навчальних закладах країн Європи. До досвіду за кордоном звертаються дописувачі “Академиста” і в інших статтях, таких як “Академическая свобода и развитие философии в Германии”, “Пример немцев”. В одному з випусків “Студента-Академиста” рубрика “Из журналов” повідомляє, що в Берліні вважають російську систему середньої освіти недостатньою, такою, що не відповідає вимогам часу.

Цікавими є матеріали під назвами “Мемуары Ришельевца”, “Per pedes Apostolorum” (зі спогадів студента), “сповідь” студента–борця” та ін. Так, наприклад, “Студент-Академист” за 1911 рік подає розповідь студента, який кидає виклик університетському життю, чергуючи навчання зі змаганнями на рингу. “Моя натура требует резкой смены впечатлений. Вот я занимаюсь… полгода напряженным умственным трудом, углубляюсь с головой в медицинские книги, хожу в клинику… я аскет, монах, человек науки… А потом, вдруг наступает реакция: я жажду растительно-животной жизни, без книг, без отвлеченностей, без анатомических театров… И вот на смену студенческой комнате с атласами, лекциями, скелетом в углу, является уборная театра или цирка. Женщины бросаются мне на шею, толпа рукоплещет. Сколько встреч, впечатлений, переживаний!..” Подібні публікації дещо урізноманітнюють однобічне спрямування видань. Певно, з цією ж метою – зацікавити читачів з різними уподобаннями, випуск “Студента-Академиста” за 1911 рік кілька своїх сторінок присвячує шахам – задачам, розв’язанню, розборам партій. Цей же випуск вміщує матеріал під назвою “Изготовление ботанических коллекций”.

Ще одним виданням прихильників “академізму” була газета “Вестник Корпорации академистов Новороссийского университета и всех академистов России”, що вийшла 14 травня 1909 року. На першому ж номері видання припинило існування. На відміну від журналів, “Вісник” майже всі чотири сторінки заповнює матеріалами, що стосуються Корпорації Академістів. Сформульована мета цієї організації: “Объединение студентов на почве признания за высшими учебными заведениями их единственного и исключительного назначения – служить чистой науке, свободной от внешних давлений”. Окремим пунктом зазначається, що “Корпорация пользуется, как одним из главных средств, печатным словом для достижения своих целей”. Інші матеріали “Вісника” інформують про з’їзд представників академізму, про їхню діяльність в Санкт-Петербурзі, в Новоросійському університеті тощо. На цьому тлі вирізняються лише два неполітизовані матеріали – пам’яті Б. Клітіна і “Картинки из жизни”.

В цілому, матеріали, вміщені у виданнях студентів-академістів Новоросійського університету є досить цікавими і, напевно, привертали увагу тодішньої студентської молоді. Вірною була стратегія видавця, яка передбачала окрім власне “заангажованих” публікацій, матеріали з різних сфер життя, культури та розважальні матеріали. Мабуть, не останню роль в популярності і успіху видань академістів була мова публікацій. Автори (а ними переважно були члени Академічного союзу, а також “співчуваючі”) повсякчас використовували цитати з класичних творів, латинські прислів’я, уривки зі Святого Письма. Не боялися навіть сатиричних, провокаційних моментів. Впевнений, що деякі революційно налаштовані студенти навмисно отруюють повітря в аудиторіях, аби зірвати заняття, “Старий студент” пише: “Вы сознательно отравляете воздух в аудиториях и корридорах университета, прекрасно зная, что это вредно отзовется на здоровьи присутствующих студентов, а также и гг. профессоров”.

Якщо коротко розглянути жанри, в яких написані матеріали “Академиста” і “Студента-Академиста”, то переважають аналітичні, зокрема статті на суспільну тематику, що стосуються питань освіти і науки, а також інформаційні – представлені замітками з життя студентів і університетських подій.

Таким чином, в Новоросійському університеті на початку ХХ століття не існувало єдиного студентського видання, яке об’єднувало би усю молодь, незалежно від політичних уподобань Проте наявні газети і журнали студентів-академістів заклали в навчальному закладі певні видавничі традиції і, незважаючи на їхню політичну заангажованість, вони є доволі цікавим і показовим прикладом молодіжної студентської преси того часу.

1. Академист. - Выпуск 1. – О., 1907. – 16 с.
2. Академист. - Выпуск 2. – О., 1907. – 34 с.
3. Вестник Корпорации академистов императорского Новороссийского университета и всех академистов России. – О., 14 мая 1909 года.
4. Історія Одеси / Гол. редактор Станко В. Н. –О.: Друк, 2002. – 588 с.
5. Студент-Академист. - Выпуск 1. – О., 1907. – 40 с.
6. Студент-Академист. - Выпуск 2. – О., 1907. – 34 с.
7. Студент-Академист. – О., 1911. – 32 с.