Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Журналістське розуміння візуальної сутності телебачення: теоретико-методичні аспекти (на прикладі викладання спецкурсу "Кольористика та зображальна естетика телевізійних програм: світовий досвід")

В. В. Гоян

к. філол. н.

УДК 070 : 621, 397. 13

Аналізується специфіка викладання профільного спецкурсу для студентів-журналістів, який закладає основи теорії телевізійного видовища.

The specificity of teaching of a profile special course which creates bases of the theory of a television show for young journalists is considered in the article.

Спостерігаючи за еволюцією телебачення, з огляду на типологічну, структурну та жанрову специфіку, варто окреслити тенденцію, яка сформувалася протягом останніх п’яти років: телевізійний матеріал якісно змінився за рахунок використання образного компонента. Тобто пропорційна частка документального та художнього дає підстави стверджувати, що сучасне телебачення надто активно апробує і застосовує у своєму арсеналі принципи та методи візуального видовища. Втім, телебачення від цього не стало більш режисерським, навпаки, практика свідчить на користь провідної ролі журналіста-автора. Однак вимоги до професії журналіста ТБ стали більш жорсткими і конкретними [1]. Сучасний журналіст, професійна самореалізація якого відбувається в царині електронних ЗМІ, зокрема на телебаченні, зобов’язаний мати не лише уявлення про суміжні з телевізійною журналістикою професії (телеоператор, телережисер, звукорежисер, дизайнер тощо), а й достатні в цій галузі знання для якісної реалізації авторської ідеї. Саме це обумовлює актуальність порушеної в статті проблеми. З метою систематизації знань студентів-журналістів про специфіку телевізійної творчості та особливості сприйняття телевізійного продукту глядачем (на прикладі українських і закордонних телепрограм різних типів) авторкою статті був розроблений і впроваджений у навчальний процес Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка спецкурс "Кольористика та зображальна естетика телевізійних програм: світовий досвід", який і став об’єктом дослідження цієї публікації [2]. Теоретико-методичним підгрунтям спецкурсу стали основні положення мистецтвознавства, константи телевізійного видовища та теорія телебачення як виду журналістської творчості. Оглядаючи історіографію питання, варто наголосити на багатоаспектності та різноманітності поглядів дослідників. Серед авторів, чиї праці заслуговують особливої уваги, відзначимо відомого у світі філософа, психолога, одного із засновників сучасної психології мистецтва, Рудольфа Арнхейма, який чимало творів присвятив дослідженню функціональних і структурних особливостей візуального мислення. Окремого вивчення потребують джерела з основ мистецтвознавства, зокрема, кольорознавства, колориту, композиції в живописі тощо, які представляють науковці різних епох, як-от: С. С. Алексєєв, Н. Н. Волков, В. А. Зернов, А. С. Зайцев, Л. Н. Миронова, О. Богомазов та ін. Важливими дослідженнями в галузі екранних мистецтв є твори класиків кінематографії: С. Ейзенштейна, Л. Кулешова, В. Пудовкіна, Б. Балаша, О. Довженка, Д. Вєртова, а також сучасних авторів – Р. Ільїна, А. Головні, В. Горпенка, Є. Мединського, Дж. Міллерсона, А. Розенталя, О. Соколова, Ю. Шаповала, Н. Фрольцової та ін., які аналізують зображальні традиції, естетичні та технічні особливості та методи знімання, освітлення, монтажу в кіно та на ТБ, а також специфіку телевізійної творчості. Цікавими і корисними для осмислення матеріалу спецкурсу також можуть вважатися спогади, щоденники, мемуаристика відомих митців, художників, чиї імена є авторитетом у певній галузі мистецтва, зокрема, Е. Делакруа, М. Крамського, С. Далі та багатьох інших.

Спецкурс "Кольористика та зображальна естетика телевізійних програм: світовий досвід" готував студентів до застосування здобутих знань на практиці, коли напрацювання під час семінарських занять в аудиторії чи навчальній телестудії можуть прислужитися прикладом для створення концепції програми або окремого телевізійного твору на ТБ. Зазначимо, що баланс раціонального та емоційного у журналістському матеріалі, створеному сучасними телевізійними засобами, досягається завдяки вмінню автора телевізійного сюжету (або й цілої передачі) підібрати, узгодити та пропорційно поєднати у телеефірі всі елементи екранного контексту, тобто логічно синтезувати візуальні (зорові), вокальні (акустичні) та вербальні (мовні) сегменти. Вчитися цього студенти повинні ще в університеті, маючи в розпорядженні навчальну телевізійну та радіостудію, монтажну апаратну, можливості яких дозволять спробувати створити кінцевий телевізійний продукт.

Професійний журналіст-телевізійник повинен уміти організувати роботу підрозділу (знімальної групи) таким чином, щоб усі дії команди здійснювалися поетапно: пошук теми, подача сценарної заявки і попереднього сценарію, написання сценарію та знімання, перегляд відзнятого матеріалу, написання остаточного сценарію, монтаж, озвучування, титрування. Втім, уточнимо, що така черговість, прийнятна для підготовки телевізійних сюжетів і програм аналітичних та художньо-публіцистичних жанрів, не зовсім підходить для інформаційного, новинного формату, де журналістський твір, як правило, готується "з коліс". Іноді порядок дій може бути змінений залежно від специфіки мовлення, традицій і навіть звичок знімальної групи (багато професійних журналістів не пишуть попередній сценарій, а працюють безпосередньо над остаточним ефірним варіантом програми, відштовхуючись від зображення і записаних на плівку інтерв’ю, зрідка користуючись додатковими джерелами). Часто одна візуальна деталь може підказати авторові нову ідею, а сам відзнятий матеріал змусить корегувати або навіть змінити тему. Студенти-журналісти повинні враховувати ці та інші нюанси і бути готовими "слухати" і "чути", "дивитися" і "бачити", а також постійно вчитися і працювати над собою. Саме тому на заняттях із журналістського фаху, зокрема аналізованого спецкурсу, студенти сумлінно проходили всі етапи творчої реалізації задуму.

Телебачення видовищне за своєю природою і сутністю. Це зазначають дослідники теорії телебачення, зокрема В. Вільчек, який у своїй книзі "Під знаком ТВ", розглядаючи видовищність як характерну особливість ТБ, наголошує на формуванні під впливом телебачення цілого пласта в галузі прикладного мистецтва, а саме: "мистецтва художнього вирішення комунікативних завдань" [3]. Справді, телевізійному екрану притаманна образність, емоційність, що яскраво демонструють сьогодні виробники телевізійної продукції в усьому світі, використовуючи найрізноманітніші ілюстративні методи екранної трансформації події.

Працюючи на практичних заняттях безпосередньо з журналістським матеріалом, студенти створювали не лише текст повідомлення про подію, а й екранний образ цієї події, готуючи студійний запис, вони прагнули максимально проілюструвати всі сегменти програми, збалансувавши візуальний і вербальний компоненти. Така практика корисна для майбутніх журналістів, адже досвід сучасного світового телебачення свідчить про особливі вимоги до професійного рівня працівників ТБ.

Серед прикладних тем, що розглядаються у спецкурсі, є кілька, присвячених одному із важливих складових елементів телевізійного зображення – кольору. "Проблема кольору дотична до цілого ряду наук, кожна з яких вивчає колір у вигідному для неї ракурсі" [4]. Телебачення має власну теорію кольору, яка частково не збігається із загальноприйнятою у мистецтві. Сприйняття кольору на телебаченні, його розуміння і "прочитання" трохи відмінне від бачення людиною кольорів і відтінків у реальному житті. Саме тому в процесі творчості на ТБ журналістові необхідно мати чітке уявлення про природу та властивості телевізійної комунікації, зображальні традиції, візуальні характеристики та чинники, притаманні тим чи іншим телевізійним програмам, залежно від типу і формату мовлення, жанрового розмаїття, а також фізіологічний, психологічний та емоційний рівні впливу спектральних і ахроматичних кольорів на сприйняття телеглядачем екранного зображення. У цьому контексті актуальними є теми: "Методика та система отримання кольору в живописі, кіно, на ТБ", "Телевізійна специфіка кольору", "Поняття "телевізійного" і "нетелевізійного" кольору", "Символіка кольорів та їхня винятковість", "Освітлення і колір: студія, натура". Ще надзвичайно важливо журналістові знати можливості освітлювальної, знімальної, монтажної техніки, щоб створений ним сценарний задум міг бути реалізований екранними засобами. Окрім того, сучасна практика телевізійної творчості свідчить про наявність прямої потреби у цих знаннях, оскільки дуже часто журналісти-інформаційники самі монтують і озвучують власні сюжети, отже, запропоновані в спецкурсі теми, зокрема "Монтаж. Види монтажу. Метод кольорокорекції", мають й практичне значення. Також корисним надбанням спецкурсу став аналіз таких проблем сучасного телебачення, як "Телевізійний дизайн різних типів програм: особливості, відмінності, стандарти", "Теплий і холодний телеперсонаж", які розглядаються разом зі згаданими вище темами на прикладі телебачення різних країн – України, Німеччини, Великобританії, Іспанії, Швеції, Франції та ін.

Отже, опановуючи журналістський фах, зокрема, вивчаючи спецкурс "Кольористика та зображальна естетика телевізійних програм: світовий досвід", студенти здобувають знання з історії, теорії та практики українського та закордонного телебачення, ознайомлюються з тенденціями та явищами сучасного телевізійного мовлення на прикладі ефірної діяльності провідних світових виробників телевізійної продукції, що сприяє формуванню фахових знань, професійних навиків та розвитку візуального мислення.


1. Гоян В. В. Типові та жанрові особливості інформаційної телепрограми: Посіб. для студ. Ін-ту журналістики. – К., 2001. – 52 с.; Телевизионная журналистика: Учебн. – 2-е изд., перераб. и доп. / Редколл: Г. В. Кузнецов, В. Л. Цвик, А. Я. Юровский. – М.: Изд-во МГУ, 1998. – 228 с.
2. Гоян В. В. Кольористика та зображальна естетика телевізійних програм: світовий досвід: Метод. рекоменд. – К., 2002. – 40 с.
3. Вільчек В. М. Под знаком ТВ. – М.: Искусство, 1987. – С. 142.
4. Зайцев А. С. Наука о цвете и живопись. – М.: Искусство, 1986. – С. 5.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові