асп.
УДК 329.052
Стаття присвячена мовному дослідженню програмних концепцій опозиційних партій України, зокрема, виявленню основних політичних принципів, цілей та завдань, що становлять проект держави кожної політичної сили. Аналізується бачення опозиційних партій щодо нинішньої та майбутньої України.
The article is devoted to the linguistic research of Ukrainian opposition parties' programs, in particular to the description of the main political principles, goals and tasks, which are the basic of any political parties' state's development project. In article there were analyzed opposition parties' points of view on now today and future Ukraine.
Невід'ємною частиною політичної системи сучасного демократичного суспільства є політичні партії. Вони об'єднують навколо себе людей "за спільністю їх інтересів і переконань для політичної реалізації своєї політичної мети" [6].
П. Рабінович зазначає, що це, насамперед, "добровільне об'єднання людей, яке виражає волю певної соціальної групи і прагне здобути або утримати державну владу, здійснювати вплив на формування і політику органів держави, місцевого та регіонального самоврядування відповідно до своєї програми розвитку суспільства" [8]. Політичні партії, таким чином, беруть активну участь у процесі державотворення, тобто в будівництві держави, як своєрідного механізму регуляції життєдіяльності людської спільноти.
Кожна політична партія як активний учасник процесу державотворення має свою думку про те, як повинна функціонувати держава, яким має бути суспільство. Це знаходить своє вираження в політичній програмі. "Політологічний словник" дає нам таке визначення "політичної програми": "це документ, що містить у собі основні завдання й цільові настанови, обумовлені державою, партіями, різними політичними організаціями, пропонуючи конкретні шляхи і методи їхнього здійснення і досягнення. Політичні програми ґрунтуються на визначеному теоретичному фундаменті, що включає принципи, ціннісні орієнтації, оцінку соціально-економічної і політичної ситуації, що склалася до моменту її обговорення чи прийняття, а також правове обґрунтування планованих цілей і дій" [7].
Партійні програми, як зазначає Каак Г. у статті "Функції партійних програм", мають "свої особливі завдання, які полягають у тому, щоб справити вплив на громадськість – з одного боку, а з іншого – формувати внутрішній устрій партій" [4].
Отже, партійна програма є ідеологічним та організаційним стрижнем партії, відображувачем сутності тієї чи іншої політичної організації. Вона містить у собі власний політичний проект розвитку держави та суспільства. Кожна політична сила наголошує на тому, що її "проект" є кращим за "проекти" інших партій і має суттєві переваги. Це робиться для того, щоб здобути більше прихильників, досягти сприятливих рішень виборців; адже головна мета будь-якої політичної сили – здобути й утримати державну владу. Проаналізувавши партійну програму за допомогою методу контент-аналізу, можемо зробити висновки щодо того, які виділяє політична партія:
– головні суб'єкти процесу державотворення;
– першочергові принципи, ціннісні орієнтири в державотворенні;
– способи та засоби дії в суспільно-політичному житті;
– основні цілі в державотворенні;
– способи самоідентифікації на політичній арені.
Усе це становить модель "кращої України" – такої, якою її хочуть бачити певні політичні сили.
Метод контент-аналізу полягає у "квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацією результатів. Предметом контент-аналізу можуть бути як проблеми соціальної дійсності, які висвітлюються, чи, навпаки, приховуються у документах, так і внутрішні закономірності самого об'єкта дослідження" [3].
Вивчаючи текст політичної програми, можемо помітити, що різні формальні та змістові компоненти представлені в ньому по-різному: трапляються часті повтори тем, образів, посилань на проблеми, оцінок, переконань, аргументів, формальних конструкцій або реальних імен. Систематизувати інтуїтивне сприйняття тексту дозволяє підрахунок кількості найбільш частотних компонентів, одиниць тексту. Контент-аналіз упорядковує це сприйняття. За допомогою такої методики можна дізнатися з тексту більше, ніж хотів сказати його автор.
Увага зосереджувалась на політичних програмах опозиційних партій і блоків: "Тези програми "Виборчого блоку Юлії Тимошенко"; Програма Комуністичної партії України, прийнята у 1995 році (у скороченні); Передвиборна програма Комуністичної партії України; Програма виборчого блоку "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна"; Програма-мінімум Соціалістичної партії України "Новий курс України"; Програма-максимум Соціалістичної партії України "До демократичного соціалізму". Ці тексти доступні в мережі Internet за адресами: www.tymoshenko.com.ua (Блок Юлії Тимошенко), www.kpu.kiev.ua (Комуністична партія), www.tovarish.com.ua (Соціалістична партія), www.razom.org.ua (Блок "Наша Україна").
Дослідження проводилося за такими категоріями, підкатегоріями та їхніми індикаторами.
Перша категорія аналізу – "суб'єкти державотворення"
Підкатегоріями тут виділяємо "суспільство" та "державу" як діаметрально протилежні та водночас взаємодоповнюючі поняття.
Індикатори підкатегорії "суспільство" поділяємо на три ключових поняття (ключі):
– "суспільство" (індикатори: "суспільний", "громадськість", "громадянин", "громадський"). Коли ми говоримо "суспільство", маємо зазвичай на увазі певне коло людей, що об'єднані історично, соціальними формами життєдіяльності або за похідністю положення, власних інтересів;
– "народ" ("населення", "більшість", "люди", "людський"). У порівнянні з попереднім ключовим словом, "народ" є більш загальним поняттям і може означати населення країни, групу людей;
– "людина" ("особистість", "кожний"). Цей ключ є найконкретнішим, адже вказує безпосередньо на кожного члена суспільства;
Індикатори підкатегорії "держава" поділяються за двома ключами:
– "держава" ("державний"), що є загальним поняттям і включає в себе всі органи державної влади;
– "Україна" ("українець", "український", "національний") – вказує на національну ідентифікацію держави.
Друга категорія аналізу – "принципи державотворення"
Підкатегорії та індикатори:
1) "демократичність" (індикатори: "демократія", "демократичний", "народовладдя");
2) "законність" ("закон", "законний", "Конституція", "конституційність", "конституційний");
3) "відповідальність" ("добросовісність", "недобросовісний", "відповідальний", "безвідповідальність");
4) "справедливість" ("справедливий", "несправедливий", "чесність", "нечесний");
5) "гуманізм" ("гуманний", "духовність", "духовний", "моральний", "моральність");
6) "прозорість" ("прозорий", "відкритість", "відкритий");
7) "професіоналізм" ("професійний");
8) "патріотизм" ("патріот", "патріотичний");
9) "історичність" ("історія", "історичний").
Третя категорія аналізу – "засоби державотворення"
Підкатегорії та індикатори:
1) "політика" – у значенні образу, характеру дій, спрямованих на досягнення чого-небудь ("політик", "політичний");
2) "влада" – як право та можливість розпоряджатися чим- або ким-небудь, підпорядковувати своїй волі ("влада", "владний");
3) "ідеологія" – як система ідей, уявлень, що містить теоретичне осмислення політичного буття з огляду інтересів визначених груп ("ідеологічний").
Четверта категорія аналізу – "способи державотворення"
Під способами розуміємо систему дій або дію, що застосовується під час здійснення чого-небудь, у нашому випадку – це процес розбудови держави, організації життєдіяльності українського суспільства.
Підкатегорії та індикатори:
1. Підкатегорія "єднання" вбирає в себе структурні одиниці, що наголошують на "внутрішньому" об'єднанні суспільства та "зовнішньому" об'єднанні – приєднанні до високорозвинених країн. Індикатори підкатегорії поділяємо за такими ключами:
– "консолідація" ("єднання", "об'єднати", "об'єднання");
– "інтеграція" ("світовий", "світ", "міжнародний", "інтеграція").
2. Підкатегорія "рух вперед" включає в себе індикатори за такими ключовими поняттями:
– "прогрес" ("прогресивний", "розквіт");
– "розвиток" ("розвивати", "розвинення", "розвинений");
– "зміни" ("змінити", "ввести", "введення");
– "створення" ("створити", "зробити", "досягти", "формувати");
– "боротьба" ("боротися", "подолати", "зупинити", "припинити").
3. Підкатегорія "рух назад" вбирає структурні одиниці за ключовим поняттям "відновлення" (індикатори: "відновити", "відродити", "відродження", "повернути", "поновити").
4. Підкатегорія "підтримання" має такі індикатори:
– "захист" ("захищеність", "захистимо");
– "забезпеченість" ("забезпечення", "забезпечимо");
– "гарантії" ("гарантуємо", "гарантування");
– "збереження" ("збережемо", "збереження").
5. Підкатегорія "контроль"; підраховуємо за індикаторами "підконтрольний", "контролюючий", "контролювати".
П'ята категорія – "програмні цілі партій"
Виділяємо такі підкатегорії та індикатори:
1. "Добробут" (індикатори: "добробут", "багатство", "заможність", "гідне існування", "достойний").
2. "Права та свободи" ("правовий", "рівноправний", "свобода", "вільний").
3. "Незалежність" ("незалежний", "самостійний", "самостійність").
4. "Стабільність" ("стабільний", "стабілізація").
5. "Порядок"("порядний").
Шоста категорія – "самопредставлення"
Виділяємо дві підкатегорії: "згадування" та "позиціювання через конкурентів".
Стверджуючи власну позицію, цінності та заперечуючи позицію опонентів, політичних супротивників, відкидаючи будь-які полярні ідеї та принципи у питаннях побудови держави, опозиціонери формують свій образ у свідомості виборців, наголошують на своєму "я". "Згадування" досліджується за такими ключами:
– "ми" (індикатори: "ми", "наш", "наше", "свій", "свого");
– "ідеологічність" ("комунізм", "комуністичні", "комуністи", "антикомунізм", "КПУ", "СПУ", "соціалізм", "соціалістичний", "соціалісти", "антисоціалістичний");
– "лідер" ("Тимошенко", "Симоненко", "Ющенко", "Мороз");
– "партія" ("партійний", "блок", "программа").
Друга підкатегорія "позиціювання через конкурентів" передбачає підрахунок назв проблем, негативних явищ у суспільстві та державі, що згадуються партіями:
– "корупція" ("корупціонер", "зловживання", "хабарництво");
– "злочинність" ("кримінальність", "кримінальний", "злочинність", "злочинець");
– "проблема" ("конфлікт", "конфліктний", "проблема", "проблемний").
Одиницями аналізу стали "структурні та референційні".
До структурних увійшли:
– політичні терміни (суспільство, держава, демократія, влада, ідеологія);
– назви ціннісних категорій (права та свободи, стабільність, незалежність, гуманізм);
– загальновикористовувана лексика (розвиток, контроль, збереження, забезпечення);
– однозначні означення тих чи інших соціально значущих явищ (корупція, злочинність, хабарництво).
До референційних:
– імена лідерів партій (Тимошенко, Ющенко, Симоненко, Мороз);
– назви політичних сил, ідеологій (комунізм, СПУ).
Не підлягали аналізу:
– так звані ідеологічні одиниці ("буржуазія", "олігарх", "трудящі", "пролетарі");
– експресивно-емоційні ("руїна", "квітучий", "підступний", "духовна отрута", "ганебна слава").
Перейдемо до розгляду моделей "кращої України" опозиційних партій.
Модель "кращої України" фракції "Блок Юлії Тимошенко"
Довідка: партія отримала на виборах до Верховної Ради у березні 2002 – 7,2 % голосів виборців. У блок об'єдналися сім опозиційних партій. Налічує 19 депутатів у парламенті.
Результат аналізу. Підрахунок частого згадування в програмній концепції блоку учасників державотворення свідчить, що у проекті розвитку держави БЮТ відводить для "суспільства" та органів державної влади рівні права та обов'язки, підкреслюючи необхідність їхнього рівного внеску в організацію буття. Крім цього, блок наділяє функціями управління опозицію, яка має набути "право формувати керівництво державних органів контролю за дотриманням законності й фінансової дисципліни, ключових комітетів Парламенту, наглядових рад державного телебачення й радіо...".
Найважливішими принципами, на яких має будуватися держава, для БЮТ є справедливість, гуманізм та законність. Вони згадуються на сторінках партійної програми БЮТ у 2,25 разів більше, ніж у концепціях КПУ, НУ та СПУ.
Головним засобом у державотворенні БЮТ вважає владу та капітал, що згадуються, відповідно, 7 і 10 разів. У такий спосіб, на відміну від інших політичних опозиційних партій, БЮТ відкрито ставить на перше місце у державі економічний базис. Вагому роль також відіграє правильно побудована політика. Набагато рідше серед засобів управління країною згадують ідеологію.
Зі всіх підкатегорій серед "способів державотворення" найчастотнішою є "рух вперед", що може свідчити про готовність партії до дій. Серед структурних одиниць, що належать до цієї підкатегорії, на першому місці за згадуванням "створення", "розвиток" та "боротьба". Остання одиниця у програмній концепції БЮТ вживається частіше, ніж у програмах КПУ, СПУ та НУ. Отже, своїм першочерговим завданням на шляху наближення до власної моделі "кращої України" БЮТ ставить "сформувати", "розвинути" та "вибороти" незалежну державу Україна.
Другою за частотністю серед "способів державотворення" в програмі БЮТ є "підтримання", а саме: "захист". На цьому БЮТ наголошує у своїй програмі приблизно у півтора рази більше, ніж інші партії: "захистимо довкілля", "захистимо національну культуру", "захистимо суди", "захистимо тих, хто здає землю в оренду". Крім того, більшою мірою, ніж комуністи, соціалісти та нашоукраїнці, БЮТ "гарантує" розвиток і поступ у політичній, економічній та соціальній сферах, прагне встановити "контроль" суспільства над державою та владою.
Серед програмних цілей БЮТ виділяє "права та свободи" і "незалежність" – ці одиниці найчастіше згадувалися в програмі й можуть вважатися головними цілями в побудові моделі "кращої України". Підкатегорії "добробут" та "порядок" стоять на третьому місці за частотністю. Зовсім не акцентує увагу БЮТ на "стабільності".
БЮТ позиціонує себе як сильне, вольове "ми", що здатне вирішувати існуючі зараз у державі конфлікти, суперечності, проблеми, боротися з корупцією та злочинністю. Частіше за НУ, СПУ та КПУ, в програмі БЮТ наголошується на проблемі "злочинності" в нинішній Україні. Загалом у БЮТ підкатегорія "позиціювання через конкурентів" згадується у 3 рази більше, ніж у КПУ, у 16 разів більше, ніж НУ, та у 13 разів більше, ніж СПУ.
Підсумок. У світогляді БЮТ сьогодення Україна насичена суперечностями та конфліктами в усіх сферах життя, які потребують термінового розв'язання.
У майбутній Україні, за сценарієм БЮТ, панують справедливість, законність, гуманізм, високо цінуються духовні вартості. У ній немає місця для злочинності, корупції, нечесності, безвідповідальності. Держава забезпечує громадянам усі свободи та права на освіту, на вільну підприємницьку діяльність, на охорону здоров'я, на житло, чисте довкілля, працю та правосуддя. Народ майбутньої України – соціально захищений, об'єднаний національною ідеєю, – знає, як здійснювати владу та контролювати органи державного управління. Країна, максимально використовуючи свої можливості транзитної держави, має високий авторитет на міжнародній арені.
Найчастотніші одиниці: держава, конфлікт, суспільство, капітал, Україна.
Модель "кращої України" Комуністичної партії України
Довідка: на парламентських виборах у 2002 році партія набрала 19,98 % голосів виборців. Зараз налічує 59 народних депутатів.
Результат аналізу. Говорячи про суспільство "кращої України" за КПУ, комуністи не виділяють "кожного" з його членів, звертаючи більше уваги на однорідну, народну, людську сукупність, що активно зайнята у якійсь соціально важливій праці: "В своих рядах она [партия] объединяет сознательных и активных борцов за коренные интересы людей труда". Структурна одиниця "народ" є однією з найчастотніших у програмній концепції КПУ.
Щодо принципів, на яких має ґрунтуватися "краща Україна", найчастіше згадується гуманізм. Йому поступаються принципи законності, справедливості та відповідальності. Зовсім не беруть до уваги комуністи, на відміну від БЮТ, СПУ та НУ, принцип прозорості та відкритості влади. Не згадують про професійність та патріотизм (як і БЮТ). Замість останнього у програмі наголошують на принципі інтернаціоналізму.
Найголовнішим засобом у побудові власної моделі держави КПУ, як БЮТ і НУ, вважають владу. На другому місці за згадуваннями – правильна політика. У порівнянні з іншими опозиційними силами, КПУ найбільше, виходячи з кількісного аналізу, вирізняє ідеологію як засіб державотворення.
Головною метою КПУ бачить "забезпечення" громадян України правами "на труд и на отдых, охрану материнства и детства, на социальное обеспечение, бесплатное образование, медицинское обслуживание и жилье, права свободно выбирать язык обучения и общения, доступа к богатствам культуры". Підкатегорія "підтримання" та "рух вперед" серед способів державотворення є найчастотнішими. Водночас КПУ більше за інші партії приділяє увагу "відновленню" певних управлінських методів та структур, що використовувались та діяли до здобуття Україною незалежності: "Главные цели Компартии Украины на нынешнем этапе – решительное изменение политического курса страны, восстановление государственного регулирования экономических и социальных процессов...; возрождение на новой основе союза равноправных братских народов...". Підкатегорія "рух назад" приблизно у 3 рази частіше згадується в програмі КПУ, ніж у БЮТ, СПУ та НУ.
У процесі державотворення серйозним засобом комуністи вважають "єднання" – усього 11 разів у тексті.
Частотнішою структурною одиницею у програмі є називання власної та спорідненої ідеології – "комунізм", "соціалізм", її прихильників та своєї партії – "Компартія України" (усього 30 разів). Тут слід зазначити, що характерною рисою КПУ є наміри зупинити поширення та припинити існування в країні інших ідей, полярних комуністичній ідеології, тобто некомуністичних – "остановить разгул антикоммунизма". А серед прав та свобод "свобода слова" згадується КПУ тільки в передвиборній програмі та не згадується в основній (у скороченні) у загальному переліку головних прав та свобод людини.
КПУ не презентує себе як "ми", при цьому дуже рідко використовує форми "наш", "свій". Серед інших партій, чиї програми піддано аналізу, КПУ більше презентує свою позицію через постійне згадування своєї ідеології, її історичних джерел.
Також активно позиціонує себе через конкурентів – вказування на високий рівень злочинності в сучасній країні, процвітання корупції та хабарництва за нинішньої влади, на необхідність змінити "капіталістичний політичний курс країни", наявність експлуатації людей. Зазначимо, що по цій категорії КПУ, як і СПУ, використовує переважно заідеологізовану лексику – "капіталісти", "експлуатація", "буржуазія", "бюрократія".
Підсумок. Сучасна Україна, як її бачать комуністи, перебуває у стані затяжної кризи, що характеризується високим рівнем безробіття, бідності, злочинності, соціальної незахищеності громадян, корупцією у державних органах, безладдям, порушенням прав і свобод.
За намірами КПУ, Україна має перетворитися на квітучу комуністичну державу, засновану на народовладді. За діяльністю владних структур здійснюється народний контроль. Держава регулює економічні та соціальні процеси, володіє базовими галузями промисловості, є монополістом у певних сферах виробництва. Кожна людина забезпечена роботою, житлом, має можливість безоплатно лікуватися та навчатися. Україна перебуває у рівноправному союзі братерських народів суверенних держав.
Найчастотніші одиниці: комунізм (комуністи, компартія, комуністичний), держава, народ, суспільство.
Модель "кращої України" блоку Віктора Ющенка "Наша Україна".
Довідка: блок набрав у виборах 2002 року 23,57 %. Фракцію утворено шляхом об'єднання дев'яти партій навколо політичної фігури Віктора Ющенка. "Наша Україна" має 103 місця у Верховній Раді.
Результат аналізу. Найбільше за інші партії НУ у своїй програмі згадує "суспільство". Значну частку серед структурних одиниць, що належать до цієї підкатегорії, мають "людина", "особистість", наголошено на "кожному" громадянинові, члені суспільства. Адже "добробут кожного українця для нас є запорукою процвітання держави. Нашою найвищою цінністю є людина. Наша основна мета – забезпечити умови для її самореалізації як особистості, господаря, громадянина". Ключове поняття "людина" трапляється в середньому вдвічі більше в програмі блоку НУ, ніж у КПУ, СПУ та БЮТ.
Про "суспільство" в програмі говориться приблизно у 1,2 рази більше, ніж про "державу". Серед структурних компонентів поняття "держава" перше місце за згадуванням посідає назва країни – "Україна", та вказування на належність до неї – "український". Зазначимо, що концепт "Україна" є другим за частотою у програмі НУ – трапляється 72 рази. Це свідчить про те, що НУ наголошує на національному визначенні держави.
Головними принципами, на яких НУ базує власну модель "кращої України", є принцип прозорості влади та демократичності. На відміну від інших партій, НУ ставить ці принципи на перше місце: "влада повинна бути відкритою та служити інструментом втілення суспільних інтересів".
Другим йде принцип відповідальності, на якому НУ теж наголошує більше за КПУ, СПУ, БЮТ. Далі – справедливість та законність.
Крім того, НУ частіше згадує про необхідність професійного підходу до побудови держави, тобто йдеться про принцип професійності: "Команда "Нашої України" – це компетентні та відповідальні люди, які на практиці довели моральне право та професійну спроможність керувати країною".
Серед головних засобів державотворення у НУ – влада та політика. Зовсім не згадують ідеологію.
На відміну від програмних концепцій інших опозиційних політичних сил, НУ підкреслює у власній моделі значущість такого способу державотворення, як "єднання", зокрема, блок наголошує на необхідності "інтеграції": "швидко долучитися до глобальних процесів розвитку", " включитися до світових процесів розвитку, формування позиції України-суб'єкта на сучасній карті світу та залучення світових ресурсів для розвитку національного господарства". Середня частотність структурних одиниць за цим ключем приблизно в чотири рази перевищує частотність у програмах СПУ, КПУ та БЮТ.
НУ, як і попередні аналізовані політичні сили, також можна вважати партією дії, адже кількість структурних одиниць у підкатегорії "рух вперед" є найбільшою за інші. Основний акцент тут робиться за ключовими поняттями "розвиток" та "створення" – усього 44 та 42 згадки в тексті, відповідно.
Щодо програмних цілей, на першому місці стоїть "добробут". У власній моделі "кращої України" НУ робить серйозний акцент на забезпеченні гідного існування людини: "Лише заможна та всебічно розвинена людина, потребам якої служить державна політика, може бути гідним громадянином та вільною особистістю". Слід зазначити, що НУ є практично єдиною партією, що використовує на позначення цієї підкатегорії такі структурні одиниці, як "заможність", "багатство", рідше – більш абстрактне "гідне існування".
На другому місці за частотністю – стабільність та захист прав і свобод. Підкатегорію "стабільність" НУ знову-таки вживає частіше за СПУ, а також за БЮТ та КПУ, які взагалі не згадують про це у своїх програмах.
НУ позиціонує себе як "ми". Партія активніше за інших вживає цю одиницю для називання себе. Загалом концепт "ми" найчастотніший у програмі – 77 разів. Це єдина програма з аналізованих, де називається ім'я лідера партії: про Віктора Ющенка та те, що він був головою уряду, згадується 5 разів.
Цікаво, що НУ практично не позиціонує себе через конкурентів. Цей показник, у порівнянні з іншими партіями, у НУ найнижчий. Про існування корупції та злочинності в Україні за нинішньої влади говориться тільки 4 рази у тексті. Таким чином НУ представляє себе через власне називання у 28,5 разів більше, ніж завдяки позиціюванню через конкурентів.
Підсумок. НУ помічає в нинішній Україні значні недоліки в державному управлінні, що є передумовою для якісних змін як у державі, так і в суспільстві.
Україна, за задумом НУ, має бути стабільною та передбачуваною державою, що може відстоювати інтереси своїх громадян, а такожнаціональні інтереси на міжнародній арені. Державна влада повинна бути підзвітною перед суспільством; прозорою та відкритою у взаєминах із суспільством; відповідальною; служити інтересам громадськості.
У майбутньому це заможна країна гідних людей та рівних можливостей, де кожний має змогу реалізувати себе як особистість, господар та громадянин. Народ об'єднаний навколо загальнодержавної ідеї, що полягає у самоусвідомленні себе як перспективної культурноісторичної спільноти – українців.
Найчастотніші одиниці: ми (наш, наше, свій, своє), Україна (український), держава (державний), громадськість.
Модель "кращої України" Соціалістичної партії України.
Довідка: СПУ здобула на виборах 6,87 % голосів. У Верховній Раді нараховується 20 депутатів-соціалістів.
Результат аналізу. Слідом за КПУ, НУ і БЮТ соціалісти у власній моделі підкреслюють головну роль суспільства в побудові держави. Наголошують при цьому на "громадськості", "народі", "населенні України". Водночас найбільш частим у програмі є слово "держава" – 82 рази.
Основним принципом у побудові держави, на думку соціалістів, має бути законність, відповідність до Конституції (про Основний Закон країни СПУ згадує набагато частіше за інші партії – 14 разів) та демократичність. Найменше згадують про необхідність дотримання принципів прозорості та відкритості влади на шляху до побудови власної моделі "кращої України".
На відміну від інших партій, СПУ ставить на перше місце серед усіх засобів державотворення правильну, збалансовану політику. Структурні одиниці за підкатегорією "політика" є третіми за кількістю згадувань у програмі (51 раз).
Щодо способів – у програмі СПУ з однаковою частотністю згадуються структурні одиниці за підкатегоріями "рух вперед" та "підтримання" (усього 95 разів). Другою за частотністю підкатегорією є "єднання", зокрема наголошується на необхідності об'єднати суспільство у процесі державотворення: "субъективным условием изменения власти является объединение политических и общественных сил Украины в народно-демократическое движение, достаточно сильное и активное, чтобы решить эту задачу".
Найменше за інші партії в програмі СПУ трапляються одиниці, що належать до підкатегорії "рух назад".
Найголовнішим серед своїх програмних цілей СПУ виділяє забезпечення та захист прав і свобод громадян. Не менш важливим є і створення "условий формирования народно-демократической власти", "благоприятного инвестиционного климата для отечественных и зарубежных инвесторов", бази для "устойчивого проведения сильной социальной политики, защиты прав граждан", "реальных предпосылок обеспечения права на труд, бесплатное образование и медицинское обслуживание, на достаточную для проживания пенсию, стипендию"; а також формування "новой власти", "других условий для создания новых рабочих мест, развития инициативы и предприимчивости". Підкатегорія "права і свободи" є найчастотнішою в програмі СПУ за інші політичні партії – в середньому 3,3 рази.
СПУ майже в півтора рази менше, ніж комуністи, згадує в програмі про свою ідеологію – "соціалізм", а також рідше повторює назву своєї партії. Самопредставлення у концепції СПУ трапляється приблизно в 1,5 рази менше, ніж у БЮТ, у 2,4 – ніж у КПУ і в 2,3 – ніж у НУ.
Водночас СПУ активніше використовує у власній презентації технологію позиціювання через конкурентів, наголошуючи на негативних явищах сьогодення – бюрократії, злочинності, корупції, експлуатації, з якими СПУ планує боротися та які з приходом до влади цієї партії, за її словами, швидко зникнуть. Як і в програмі КПУ, по цій підкатегорії СПУ використовує багато заідеологізованої, експресивно-емоційної лексики.
Підсумок. Зараз соціалісти бачать Україну дуже нестабільною державою, якою керує окрема група осіб, забезпечуючи тільки власні інтереси, використовуючи, "експлуатуючи" суспільство – "кланова олігархія". У країні існує суперечність між інтересами цих "кланів" та більшості населення, що потерпає від бідності та соціальної незахищеності. Україна перебуває на межі банкрутства.
Майбутня Україна, як бачать її соціалісти, – народно-демократична країна, де панує "демократичний соціалізм", усі дотримуються законів та Конституції. Держава та народ контролюють розподіл прибутків і витрати з бюджету країни. Держава забезпечує права та свободи громадян. Україна є високоморальною країною, що базується на загальнолюдських, соціальних і національних цінностях, ідеях добра, справедливості та патріотизму. На міжнародній арені Україна активно співпрацює зі всіма країнами, підтримуючи пріоритетні відносини з Росією, Білоруссю та іншими сусідами.
Найчастотніші одиниці: держава, соціалізм (СПУ, соціалізм, соціалістичний, демократичний соціалізм, соціалісти), народ, політика, суспільство, влада, Україна.
Отже, кожна партія прагне відмежуватися від інших політичних сил, підкреслити власні переваги в порівнянні з іншими задля здобуття влади, отримання якомога більшого впливу на формування органів влади. Але вони мають багато чого спільного. У сфері нинішнього процесу державотворення існують певні проблеми, у необхідності негайного вирішення яких згодні БЮТ, КПУ, СПУ та НУ. Це те, що суспільство має недостатній вплив на формування власної життєдіяльності на державному рівні, що нинішня модель держави потребує удосконалення та термінового усунення недоліків у системі державного управління, що необхідно боротися з корупцією та злочинністю, встановити "контроль" суспільства над державною владою, відновити повагу до основних прав та свобод громадян.
1. Богомолова Н. Н., Стефаненко Т. Г. Контент-анализ. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. – С. 60.
2. Бориславський Л. Вчення М. Драгоманова про походження держави і права та деякі міркування щодо процесу державотворення в Україні //"Вільна спілка" та сучасний український конституціоналізм. Драгоманівський збірник / За ред. Т. Андрусяка. – Л.: Вид-во "Світ", 1996. – С. 151–156.
3. Іванов В. Ф. Контент-аналіз: методологія і методика дослідження ЗМК: Навч. посібник / За ред. А. З. Москаленка. – К.: ІСДО, 1994. – С. 35.
4. Каак Г. Функції партійних програм // Політичні партії в демократичному суспільстві. Громадсько-політичне видання / За ред. Йозеф Тезінг, Вільгельм Гофмейстер. – К., 1997. – С. 60.
5. Піскун В. Процес державотворення в Україні у першій половині ХХ століття: джерельна база і документи // Україна, українці, українознавство у ХХ ст. в джерелах та документах. Збірник наук. праць: У 2 ч. – К.: НВЦ "Наша культура і наука", 1999. – Ч. 1. – С. 159–165.
6. Політологія: Підручник / За заг. ред. проф. Кременя В. Г., проф. Горлача М. І. – Харків: Друкар. центр "Єдінорог", 2002. – С. 252.
7. Политологический словарь: Учеб. пособ. / В. Г. Григорян, А. В. Гришин, П. И. Демин и др.; Под ред. В. Ф. Халимова. – М.: Высш. шк., 1995. – 192 с.
8. Рабінович П. П. Основи загальної теорії права та держави: Посібник для студентів. – 2-е вид. – К., 1994. – С. 57–58.
9. Серажим К. Дискурс як соціолінгвістичне явище: методологія, архітектоніка, варіативність. /На мат. суч. газет. публіц.: Монографія / За ред. В. Різуна / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 392 с.
10. Социология: Словарь-справочник. Социологическое исследование: методы, методика, математика и статистика. – М.: Наука, 1991. – Т. 4. – 357 с.
11. Философский словарь / Под. ред. М. М. Розенталя. – 3-е изд. – М.: Политиздат, 1975. – 496 с.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові