Ласкаво просимо

Кабельне телебачення: реалії та перспектива

здобувач
УДК 621. 397. 13 "3/2/313”

Кабельне телебачення - це перший крок до інтерактивного телебачення, навколо якого точиться багато дискусій, адже воно зможе надати своїм абонентам так званий зворотний канал. Прямо зі своєї квартири можна буде зв’язатися з передавальним центром і вибрати із запропонованого "меню" передачу до вподоби. Як на комп’ютері. Але для реалізації цих задумів і проектів необхідна певна кількість часу. Взірцем справжнього кабельного телебачення і за якістю сигналу, і за культурою мовлення, і за значною частиною підготовлених власних програм у середині 90-х років стала поряд з Київською "ІВК" телерадіокомпанія "ГОК" м. Комсомольська Полтавської області. Розгалужена кабельна мережа охопила 97 відсотків території міста, досягла 20 тисяч абонентів.

Розвиток кабельного мовлення тісно пов’язаний із законодавчою базою. На жаль, Верховною Радою України досі не прийнято відповідного закону про кабельне і супутникове телебачення. Незважаючи на це, практично всі обласні центри України в середині 90-х вже мали кабельні мережі. Вивчивши міжнародний досвід, у 1994 році багато кабельних компаній світу запропонували виробникам, комп’ютерним і телекомунікативним компаніям узяти алгоритм MPEG-2 за стандартний метод стиснення і передачі сигналу цифрового телебачення.

Стратегічні союзи, які були створені на початку 90-х років у галузі вдосконалення діяльності кабельного телебачення, набрали сили в 1994 році, коли кабельна промисловість у всьому світі значно розширилася.

Свого часу газета "Индустриальное Запорожье" писала:

"Сьогодні в Запоріжжі є люди, які всерйоз зайнялись кабельним телебаченням. Це колектив "Кабельних телевізійних систем", який встановив у обласному центрі дві угорські головні станції, так звані потужні системи колективного прийому (КСКПТ). Сьогодні такі станції діють у Комунарському і Ленінському районах Запоріжжя.

Можливості таких станцій великі. Так, кожна з них може забезпечити якісне приймання до 60 телевізійних і 48 радіоканалів в ста тисячах квартир! За підрахунками спеціалістів, потреби такого індустріального міста, як Запоріжжя (з населенням у межах 800 тисяч людей) повністю, з приватним сектором можуть "покрити" шість таких станцій" [1].

Слідом за зростанням кабельної індустрії, розвитком кабельних модемів, Інтернету, цифрового телебачення, ця сфера почала привертати увагу провідних виробників комп’ютерів і програмного забезпечення. Їх зацікавила здатність кабельних систем привести в кожен дім справжню "магістраль" з величезними можливостями миттєвої передачі даних і доступу в Інтернет. Тому кабельний бізнес і комп’ютерна промисловість обіцяють вийти на новий виток розвитку.

У 90-х роках телебачення зазнало і корінних змін у галузі засобів телекомунікацій, зокрема передавальних телерадіоінформаційних систем. Навіть найоптимістичніші прогнози подальшого інформаційного розвитку демонструють, що поряд із масовим збільшенням інформаційних потоків безнадійно відстають не тільки апаратні засоби, але й методи обробки сигналів, на основі яких вони функціонують. Це спричинює появу нових технічних рішень, спробу реалізації таких глобальних проектів, як, приміром, застосування цифрових розподільних систем у галузі ефірного і кабельного телебачення. Але слід зазначити, що думки спеціалістів у виборі подальшого шляху розвитку все ж відрізняються. Це передовсім викликано тим, що ціна науково-технічного поступу стає непомірно високою - вартість реалізації кожного наступного проекту в багато разів збільшується, а строки повноцінного функціонування до моменту моральної застарілості катастрофічно зменшуються.

Перевага надається не стільки фінансовим вигодам, скільки проектам з гнучкими функціональними можливостями, що є гарантією їх модернізації згідно з перспективами розвитку, які диктує час.

Перехід до цифрових технологій обіцяє нові можливості, поєднуючи телекомунікації, передачу даних і суто телебачення. Безумовно, все це потребує зміни інфраструктури інформаційних мереж, переходу від розрізнених систем комунікацій до універсальних структур, що об’єднають телевізійні мережі зі зворотним каналом для організації інтерактивних послуг. Справа ця наскільки необхідна, настільки трудомістка. Напевне, пройде не один рік перш ніж операторам місцевих телемереж вдасться переконати своїх абонентів у заміні аналогових абонентських терміналів АТ на цифрові.

При масовому розвитку кабельного телебачення на місцях (у 90-х роках практично всі обласні центри України на 40-60 відсотків покриті кабельними мережами) жодна із сучасних кабельних студій не спроможна підтримати той асортимент телепрограм, який може бути запропонований споживачам.

Саме для вирішення цієї проблеми в Україні створена нова система, яка відповідає сучасним вимогам і враховує перспективи розвитку національних інформаційних систем, що інтегруються в європейську і світову інформаційну інфраструктуру.

Таким проектом є система МІТРІС, уведена в експериментальну експлуатацію у 1997 році в Києві. Її проектантами і розробниками є Інститут електроніки і зв’язку Української академії національного прогресу, Національний технічний університет, НПО "Геліос-РРЛ", деякі підприємства Мінмашпрому, АОЗТ "Рокс". МІТРІС - екологічно безпечна вітчизняна система, що базується на ресурсо-енергозберігаючих інформаційних технологіях з метою будівництва якісно нових мікрохвильових ефірно-кабельних мереж.

"МІТРІС забезпечує зв’язок абонента із зовнішнім світом, а саме:
- багатоканальне телебачення і радіомовлення;
- доступ в Інтернет;
- цифро ву телефонію; виклик швидкої допомоги, міліції;
- канали охоронної і протипожежної безпеки;
- збір технологічної інформації для комунальних служб і т. ін.

До технологічного ланцюга систем, що створюються на базі системи МІТРІС входять:
- розподільча мережа супутникового мовлення;
- оптоволоконні мережі;
- радіорелейні лінії;
- системи МІТРІС, MMDS, LMDS" [2].

Порівняно недорогі системи, які вже нині можуть слугувати для регіональних і місцевих кабельних телекомпаній, надають можливість покривання значної частини території, дозволяють розповсюджувати сигнал не лише на території України, але й за кордон. Перша установка МІТРІС запрацювала в Києві, забезпечивши передачу 24 телевізійних каналів з можливістю розширення до 42. Система МІТРІС є досить близькою за структурою до супутникових систем.

Отже, світове співтовариство дійшло висновку, що телемовлення майбутнього - це цифрове, якісно нове мовлення. Українська система МІТРІС, аналогів якій немає в інших країнах, є стратегічно перспективною та технологічно стійкою і найближчим часом буде освоювати всі регіони нашої країни.

У концепцію розвитку супутникового мовлення в Україні, яку розробило Національне космічне агентство на замовлення Нацради з питань телебачення і радіомовлення, система МІТРІС увійшла складовою частиною як найбільш ефективна в галузі розподільчих мереж.

1. Еременко В. І. Трудное время выбора. // Запоріжжя. Индустриальное Запорожье. - № 121. - 1996. - С. 2.
2. Наритник Т. І., Галич В. О., Яремчук О. І. Багатофункціональні мережі зв’язку з використанням системи МІТРІС можливості і перспективи // Відеоквадрат, 1998 р. - №4 - С. 8.