Ласкаво просимо

здобувач
УДК 070.445(159.922.7)

Сформульовано основні психологічні принципи розробки та втілення концепції національного періодичного видання для дітей дошкільного віку, що забезпечують максимально повну реалізацію його цільового призначення відповідно до головних завдань дошкільного виховання.

Are formulated the basic psychological principles of making and realization of the conception of the national periodic edition for children of preschool age which provide maximally complete realization of its special-purpose according to the main tasks of preschool education.

"Розважаючи та інформуючи, навчати, виховувати і розвивати", – цим гаслом можна означити мету виходу у світ будь-якого дитячого журналу, що випускається сьогодні в Україні. Як знайти "спільну мову" з дитиною, аби "сказане" було справді "почуте" (тобто, оперуючи науковими термінами [16, 42–44], кодоване відправником повідомлення було адекватно декодоване його одержувачем) – чи не найважливіша проблема, що постає перед кожним фахівцем у справі видання дитячої періодики (автором тексту, художником-ілюстратором, технічним оформлювачем і, безумовно, редактором як головним координатором творчих зусиль видавничого колективу).

Реалізація цільового призначення журналу для найменших залежить не лише від того, що пропонується дитині (наскільки педагогічно вмотивований зміст), а й від того, як це робиться (наскільки враховані читацькі інтереси дошкільника, його можливості та особливості сприйняття інформації) – тобто, наскільки психологічно обґрунтованою є концепція видання і наскільки психологічно грамотно її втілено. Отже, можемо говорити про психологізм як основний підхід до постановки і вирішення професійних завдань, що стоять перед авторами та редакторами дитячої періодики. Суть цього підходу – у постійній орієнтації на психологічні (у томі числі й етнопсихологічні, тобто суто національні) характеристики маленького читача. Йдеться тут не тільки про вікові особливості (хоча вони, звісно, належать до найістотніших у психологічному портреті читацької аудиторії, якій адресоване певне видання), а й про такі критерії, як темпи розвитку дитини, стан її фізичного здоров'я, стать, психологічний тип, природні нахили, обдарованість, наявність / відсутність навичок самостійного читання (тобто чи власне читачем, чи тільки глядачем і слухачем є реципієнт пропонованої журналом візуальної та вербальної інформації) тощо. Важливе значення має також врахування зовнішніх умов розвитку дошкільника – того макро- та мікросередовища, у якому це відбувається. (Під макросередовищем розуміємо сучасне дитині суспільство, рівень його соціально-економічного, політичного та культурного розвитку, під мікросередовищем – безпосередній соціально-екологічний контекст, тобто ті соціальні умови, у яких зростає малюк – місце проживання (регіон країни, місто / село), безпосереднє життєве оточення (сім'я / дитячий будинок), виховні чинники (сім'я / сім'я + дитячий садок), соціальний статус батьків, наявність / відсутність у них відповідного педагогічного досвіду тощо).

Аналіз сучасних періодичних видань для українських дітей свідчить, що більшість з них ("Джміль", "Дитяча академія", "Малеча ", "Паросток", "Пізнайко", "Стежка", "Чомусик" та ін.) не є чітко зорієнтованими на певну читацьку категорію (навіть у межах найбільш очевидного – вікового – поділу). Проблема теоретично-методологічного підґрунтя видавничої діяльності у сфері національної дитячої періодики, як бачимо, все ще залишається актуальною.

На жаль, цієї теми в українському журналістикознавстві та едитології торкаються лише опосередковано (див., наприклад, [12; 17]). Наукову базу для вирішення цієї проблеми становлять набутки світової та вітчизняної психолого-педагогічної думки, а також загальні положення сучасної теорії видавничої справи та редагування, розроблені провідними її представниками – В. Різуном, М. Тимошиком, М. Феллером та ін.

Ця стаття є першою спробою сформулювати основні психологічні принципи, яких варто дотримуватися фахівцям видавничої справи, готуючи до друку національне періодичне видання для дошкільнят, аби забезпечити максимально повну реалізацію його цільового призначення відповідно до головних завдань дошкільного виховання (ці завдання висвітлені у працях Г. Ващенка [3], І. Мартинюка [11], С. Русової [14], В. Сухомлинського [18], К. Ушинського [19], П. Юркевича [22] та ін.).

1. Український журнал для дошкільників – це, по-перше, періодичне видання для української дитини, визначальними рисами у психологічному портреті котрої є національно-детерміновані інтровертованість та ірраціональність із їхніми похідними – індивідуалізмом, емоційністю, рефлексивною настановою до сприйняття світу тощо [5; 9; 23 та ін.]; і, по-друге, періодичне видання для української дитини дошкільного віку, яке характеризується конкретністю, реалістичністю та центризмом мислення [13; 24 та ін.], величезною допитливістю у пізнанні світу [10; 21 та ін.], анімізмом уяви [6; 20 та ін.], нестійкою увагою [24 та ін.], мимовільною та досить нетривкою пам`яттю [24 та ін.], специфічним відчуттям мови та стрімким розвитком мовлення [20; 21 та ін.], оптимістичним світосприйняттям [4; 21 та ін.] та деякими іншими властивостями дитячої психіки [7; 8; 15; 20 та ін.], що на різних етапах дошкільного розвитку дитини – у 3, 4, 5 і 6 років – мають свої особливості.

2. Редагування дитячого журналу – психологічно-детермінований процес, кінцевим результатом якого є забезпечення необхідних умов для адекватного сприйняття дошкільником усіх елементів інформаційної системи видання.

3. Психологічна детермінованість редагування виявляється на всіх його рівнях: і при розробці концепції видання, і при опрацюванні змісту та форм його видавничого втілення.

Психологічними засадами розробки концепції дитячого періодичного видання є: 1) національна спрямованість видання; 2) урахування інформаційного контексту, створюваного сучасними ЗМІ; 3) точне визначення майбутньої читацької аудиторії; 4) урахування психологічних особливостей сприйняття і розуміння дошкільниками вербальної та візуальної інформації (зумовлених національною належністю, віком, статтю, соціально-екологічним контекстом виховання тощо); 5) дотримання основних дидактичних принципів: наочності, послідовності, природовідповідності, активності та самодіяльності; 6) мультимедійний підхід (поєднання найрозмаїтіших засобів створення єдиного образу видання, таких, як художнє слово, малюнок, музичний додаток (касета, компакт-диск), оригінальне конструктивне вирішення видання (журнал-іграшка), використання специфічної фактури чи її окремих елементів (тканини, пластмаси тощо), ароматизація (природними нетоксичними речовинами) тощо); 7) часта періодичність випуску; 8) тезаурусна пов`язаність із попереднім виданням [1].

До найважливіших психологічних вимог щодо змістової моделі дитячого журналу, на нашу думку, треба віднести: 1) єдність усіх елементів інформаційного комплексу видання, що взаємодіючи та взаємозбагачуючи один одного, творять гармонійно і повно виражений його зміст; 2) достатній для розуміння тексту даною читацькою аудиторією рівень ілюстративного наповнення журналу; 3) доцільність використання певних видів ілюстрацій для визначеної вікової категорії дошкільників; 4) підхід до художньої ілюстрації, що супроводжує текст, як до графічної розповіді, що осмислюється дитиною значно швидше і легше, ніж словесна, і з якої власне і починається розуміння цього тексту (особливо у молодшому дошкільному віці); 5) змістова адекватність тексту та ілюстрацій до нього (відповідність розміщення ілюстрацій розвиткові сюжету; наявність обґрунтованих відношень між малими та великими малюнками: великий – узагальнення; малий – окремий предмет, епізод, деталь; присутність на ілюстрації (-ях) усіх головних персонажів твору; збіг композиційного центру малюнка зі смисловим центром тексту; аналогічність вербального та візуального трактувань образів літературних героїв, подій твору тощо); 6) доступність змісту кожного малюнка, побудова якого має базуватися на реальних і зрозумілих дитині просторових відношеннях між зображеними на ньому предметами, людьми (ясний для малюка взаємозв'язок основних і другорядних елементів малюнка; незавантаженість деталями, чітке виділення художніми засобами головного, відсутність складних ракурсів тощо); 7) розмаїтість жанрово-видової палітри видання: казки (народні та літературні; наукові, чарівні, про тварин; осучаснені; колажі); пізнавальні оповідання; легенди; вірші (а також вірші-плутанки, вірші-потішки); загадки; інтелектуально-розважальні завдання та ігри (головоломки, лабіринти, кросворди, розмальовки, ігри типу "домалюй" тощо); освітні матеріали (елементи абетки, арифметичні та логічні задачі); завдання типу "зроби сам" та ін. [2]; 8) урахування особливостей сприйняття різними віковими категоріями дошkільників різних літературних жанрів; 9) дотримання основних умов розуміння дошкільниками тексту.

На рівні композиційно-графічного вирішення видання найістотнішими психологічними вимогами, на наш погляд, є: 1) візуально-смислова єдність усіх зорово сприйнятих елементів видання; 2) складна ритмічна організація видання (поєднання ознак симетричного та асиметричного ритму); 3) змішана композиційна система видання (поєднання ознак класичної (симетрично-врівноваженої) та сучасної (асиметрично-контрастної)); 4) маніфестаційно-інтригуючий характер обкладинки; 5) широкий (трохи вужчий від квадрата) або фігурний формат видання; 6) достатня довжина набору рядка (у журналі для читаючих дітей); 7) проста та психологічно обґрунтована шрифтова система видання (з читабельними для дошкільників шрифтами, літери яких мають жирний штамб); 8) максимально повна реалізація комунікативних, пізнавальних і виражальних функцій кольору – і при ілюструванні, і при кольоровій візуалізації тексту (кольоровий друк); 9) гармонійність кольорового вирішення видання на всіх його рівнях.

Зрозуміло, що все сказане не вичерпує поставленої проблеми – її розкриття обмежене, щонайперше, незначним обсягом наукового повідомлення. Власне, основною його метою було не стільки висвітлення всіх аспектів психологічного підходу як визначального в журналістиці для дітей, скільки сама постановка питання про необхідність його застосування. Звідси – потреба у розвитку наукової бази сучасної видавничої справи (зокрема, такої її галузі, як психологія редагування), що передбачає акумулювання психологічних знань, потрібних для роботи над сучасним українським журналом для дошкільників, формулювання на підставі цього психологічних вимог до змісту цього типу видання та способів його вираження, а також розробку відповідних практичних рекомендацій авторові та редакторові дитячого журналу.

---

1. Докладніше про це див.: Кіт Н. О. Український журнал для дошкільника: психологічні підстави та основні принципи розробки концепції видання // Стиль і текст / За ред. В. Різуна. – К., 2002. – Вип. 3. – С. 218–227.
2. Детальніше це питання висвітлено в: Кіт Н. Національне періодичне видання для дошкільників: жанрово-видова палітра та її змістове наповнення // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / За ред. М. Романюка. – Л., 2002. – Вип. 10. – С. 277–288.
3. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава: Полтав. вісник, 1994. – 192 с.
4. Вовчик-Блакитна М. В. Психологія естетичного сприймання дітей дошкільного віку // Дошкільна педагогіка і психологія. – К.: Рад. школа, 1970. – Вип. 5. – С. 36–46.
5. Гримич М. Два виміри національного характеру // Наука і суспільство. – 1991. – № 8. – С. 27–31.
6. Дьяченко О. М. Воображение дошкольника. – М.: Знание, 1986. – 96 с.
7. Запорожец А. В. Психология восприятия ребенком-дошкольником литературного произведения // Запорожец А. В. Избранные психологические труды: В 2 т. – М.: Педагогика, 1986. – Т. 1. – С. 66–77.
8. Кульчицька О. І. Розвиток почуттів і емоцій у дітей раннього та дошкільного віку: Автореф. дис. ... д. психол. наук. – К., 1996. – 49 с.
9. Кульчицький О. Світовідчування українця // Українська душа. – К.: Фенікс, 1992. – С. 48–65.
10. Ладивір С., Кондратенко Т. Дарувати радість пізнання: особливості пізнавальної активності дошкільників // Дошкільне виховання. – 1990. – № 10. – С. 4–5.
11. Мартинюк І. В. Національне виховання: Теорія і методологія. – К.: ІСДО, 1995. – 160 с.
12. Огар Е. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки. – Л.: Аз-Арт, 2002. – 160 с.
13. Поддьяков Н. Н. Мышление дошкольника. – М.: Просвещение, 1977. – 272 с.
14. Русова С. Теорія і практика дошкільного виховання. – Львів; Краків; Париж, 1993. – 125 с.
15. Салюк Л. С., Феллер М. Д. Книжка для шестиліток: проблеми сприйняття // Поліграфія і видавнича справа. – Л.: Вид-во ЛДУ, 1986. – Вип. 22. – С. 111–112.
16. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалах сучасної газетної публіцистики) / За ред. В. Різуна / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 392 с.
17. Сидоренко Н. Н. Издания для детей и подростков на Украине // Журналистика в 2001 году: СМИ и вызовы нового века: Тезисы научн.-практ. конференции. – М., 2002. – Ч. 2. – С. 16–18.
18. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічнорозвиненої особистості // Сухомлинський В. О. Вибр. тв.: У 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. – Т. 1. – С. 55–208.
19. Ушинський К. Д. Теоретичні проблеми виховання і освіти // Ушинський К. Д. Вибр. педагог. тв.: У 2 т. – К.: Рад. школа, 1983. – Т. 1. – С. 9–191.
20. Фесюкова Л. Б. От трех до семи. – Харьков: Фолио, 1996. – 446 с.
21. Чуковский К. И. От двух до пяти. – М.: Педагогика, 1990. – 384 с.
22. Юркевич П. Читання про виховання // Українська мова та література. – 1998. – № 14. – С. 5; № 15. – С. 4–5.
23. Янів В. Українська вдача і наш національний ідеал. – Мюнхен; Тернопіль: Діалог, 1992. – 30 с.
24. Santrock J. W. Child development. – Madison-Wisconcin-Dubuque-Iowa: Brown & Benchmark, 1994. – 605 p.