к. філол. н., доц.
УДК 070:621.397.13
У статті досліджується специфіка функціонування екранного образу ведучих у різних типах телевізійних програм на прикладі міжнародних телеканалів Німеччини та Іспанії.
The specificity of functioning of a screen image of presenters in different programmes types on an example of the international TV channels of Germany and Spain is investigated in the article.
Об'єктом дослідження є ведучий телевізійних програм, його образ, стиль, типаж, специфіка професійної діяльності.
Історіографія питання. До вивчення цієї проблеми зверталися українські та закордонні вчені: одним із перших цікавих досліджень у цій галузі стала книга "Телебачення і ми" В. С. Саппака, в якій автор спробував проаналізувати екранний образ телевізійних дикторів і журналістів і специфіку його сприйняття глядачем. Варто зазначити також науково-методичні розвідки Е. Г. Багірова, Р. А. Борецького, О. Я. Юровського, Г. В. Кузнецова, С. О. Муратова, Л. С. Гуревича, І. Л. Андронікова, Льюїса Бруса, які стали класичними творами з теорії і практики ТБ. Важливим є науковий пошук українських журналістикознавців: В. В. Бугрима, І. Г. Мащенка, М. І. Скуленка, Т. В. Щербатюк та ін.
Актуальність цього дослідження вмотивовується спробою проаналізувати функціонування екранного образу ведучого міжнародного телеканалу в контексті його сприйняття глядачем. Теорія та практика сучасного телебачення переконують: аудіовізуальність телевізійної комунікації здатна cпроектувати рівень особистісних контактів між телевізійним персонажем і телевізійною аудиторією. Адже, як справедливо зазначала Г. Нікуліна, "комунікативна специфіка телебачення дозволяє створювати певного плану екранні конструкції з автором-співбесідником, який безпосередньо звертається до глядача" [1]. Завдяки такому контакту відбувається комплексне сприйняття телевізійного повідомлення. Для посилення комунікативного впливу на глядацьку аудиторію ТБ використовує не лише інтелектуальні, а й психофізичні параметри особистості, які впливають на ступінь довіри до телеперсонажа. На переконання Г. Г. Почепцова, "адресат реагує не тільки на вербальну, а й невербальну ситуацію... Тип одягу, зачіски, поведінки промовця також формує той чи інший ступінь довіри до його слів" [2]. Отже, якою буде реакція глядача на екранний образ ведучого і як цей образ впливатиме на сприйняття інформації?
Провідні світові телерадіокомпанії послуговуються класичними критеріями професійності телеведучих: телегенічність, компетентність, енергетика (так званий "ефект випромінення" за К. С. Станіславським), індивідуальність. Саме тому в міжнародному телеефірі так багато яскравих особистостей, ефектних телеперсонажів, екранний імідж яких сформований з урахуванням естетичних, етичних і геополітичних міркувань. Наприклад, спостерігаючи за типажами телекомпанії "Deutsche Welle" ("Німецька хвиля"), можна зазначити, що в основі образу телеведучого – збірний, середньостатистичний типаж багатонаціональної сучасної Німеччини. Обличчя телеведучих іспанського міжнародного телеканалу "TVE Internacional" (Міжнародне телебачення Іспанії) – типово "іспанські", з акцентом хіба що виключно територіальним (TVE має 18 регіональних представництв). Отже, пошук екранного типажу ведучого міжнародного мовлення вмотивовується прагненням створити реальний образ країни, адже міжнародний телеканал – її своєрідна телевізійна візитка, телепрезентація.
Глядачі, обираючи екранного співрозмовника (телевізійного комунікатора), обирають тим самим і певний канал, оскільки обличчя екранного персонажа асоціюється з конкретною програмою. Отже, глядацький інтерес до носія інформації, телевізійного комунікатора, спричинений, зокрема, феноменом персоніфікації, який розглядається теоретиками як метод сучасної журналістики, як принцип телевізійного мовлення, "як суттєва відмінність телевізійної журналістикики від інших її родів" [3]. Саме завдяки персоніфікації налагоджується віртуальний діалогічний контакт між глядачем і екранною особистістю, результатом якого є сприйняття телевізійної інформації, а також її джерела – ведучого – телевізійним споживачем.
Професійна діяльність ведучого телевізійної програми пов'язана, насамперед, з екранною творчістю. Тут враховується цілий ряд вимог, зокрема, щодо володіння усною мовою, навиків роботи з текстом (власним і підготовленим редактором), здатності комунікувати, також береться до уваги й телегенічність, вміння триматися перед камерою в прямому ефірі тощо. Якщо вдатися до аналізу кожної із перелічених вимог, то можна зробити висновок, що на телебаченні важливими є і професійні, й особистісні чинники, "стартові" дані яких упродовж своєї творчої кар'єри журналіст розвиває і вдосконалює.
Досвід міжнародних мовців Німеччини та Іспанії у цьому питанні є корисним для багатьох українських телевізійних організацій: підбір ведучого здійснюється за принципом відповідності типажу та формату. Це правило є класичним. Отже, для якісного сприйняття телевізійного продукту важливо, щоб тип особистості ведучого гармоніював з типом програми. Варто врахувати й інший аспект, а саме: ступінь довіри глядача до екранного співрозмовника. Скажімо, зазвичай, ведучими на каналі "Німецька хвиля" є професійні журналісти, а не диктори, що свідчить про пріоритетність журналістської, а не виконавської майстерності. На екрані міжнародного іспанського телеканалу TVE також, здебільшого, працюють професійні журналісти, які пройшли вишкіл у пресі, на радіо, місцевому телебаченні. Аргументацією на користь журналістського ведення інформаційних випусків у телеефірі служить успішна практика телевізійників різних країн протягом останнього двадцятиліття, означена дослідниками ТБ як стала тенденція в інформаційному типі мовлення.
Певний вплив на ступінь сприйняття телевізійного персонажа, а також його екранного повідомлення здатні здійснювати позаекранні чинники, які максимально експлуатують сучасні ЗМК. Однак арсенал засобів, власне, для міжнародних каналів є досить обмеженим. Саме тому виробники міжнародної телевізійної продукції прагнуть налагодити інтерактивний зв'язок із аудиторією завдяки інтернет-технологіям. Активно розвиває цей напрям "Німецька хвиля", яка першою з громадських ТРК Німеччини в 1994 році створила свою веб-сторінку в інтернеті. Отже, на сайті "Німецької хвилі" [4], серед презентаційних матеріалів про компанію, є й сторінка, присвячена телевізійному виробництву [5], де стисло подані телевізійні проекти, а також їхні ведучі. Окрім фото та короткої біографії телевізійних "зірок", є також дозована кількість інформації приватного характеру. Наприклад, шанувальники однієї з наймолодших ведучих "Німецької хвилі", оглядачки економічного блоку іспанськомовного випуску "Journal" Ани Пласенсії, можуть спробувати з нею листуватися, принаймні, інформація про те, як і куди надсилати їй електронну пошту, є на сайті. До речі, екранний імідж цієї ведучої – один із типових прикладів вдалого втілення національного образу в контексті інтернаціонального мовлення.
Іспанський міжнародний телеканал також досить потужно використовує інтернет, пропонуючи відвідувачам сайту [6] багато довідкової інформації про історію TVE, зокрема, його територіальні центри, експерименти в галузі ТБ, освітню діяльність тощо. Тут можна ознайомитися з короткими анонсами телепрограм, прочитати про авторський колектив, керівництво. І, звичайно, віртуально зустрітися з улюбленими телевізійними ведучими.
Якщо британський ведучий "застібнутий на всі гудзики", німецький прагне мати розкутіший і демократичніший вигляд, то іспанський є взірцем поєднання, здавалося б, непоєднуваного: природного консерватизму і відкритості. Це стосується як зорового, так і змістового нюансів. Але є незаперечна класична модель, універсальна для всіх: ведучий інформаційного типу програм – діловий, стриманий в емоціях, елегантний якраз настільки, щоб не відволікати увагу глядача від головного – інформації; ведучий-аналітик може собі дозволити більше особистісного, отже, має менш уніфікований вигляд; ведучий авторських програм повсякчас "тримає" свій образ, залежний від тематичного та жанрового напрямів ефіру; ведучий шоу – приміряє маску, створену іміджмейкерами.
"Німецька хвиля" у цьому сенсі традиційна. Тому в її теленовинах ми не побачимо такої усмішки, міміки, а тим паче, жестів, якими послуговується, скажімо, Даніела Леві у програмі "Projekt Zukunft" ("Проект майбутнє"), розповідаючи глядачам про наукові й технічні відкриття. Мета її повідомлень – зацікавити масову аудиторію тематикою далеко не масового вжитку, отже, ведуча шукає більш ефективних методів подання матеріалу, в тому числі активно застосовуючи невербальні компоненти комунікації. До слова сказати, у дизайні студії використані життєстверджуючі помаранчево-блакитно-зелені відтінки, та й одяг ведучої, як правило, яскравих кольорів, що, на думку стилістів, привертає увагу глядачів.
Інакший вигляд в ефірі TVE має конкурсне телешоу "Saber y ganar" ("Знати і вигравати"), яке позиціонує себе масовою програмою для всіх ("еl programa de todos"). Спрвді, шоу викликає велику цікавість, аудиторія програми стабільно численна, попри скромне, як для такого жанру, оформлення студії. Це той випадок, коли в ефектних декораціях немає потреби, оскільки саме шоу має інтригу, внутрішню драматургію. Ведучий програми намагається бути до міри дотепним і, водночас, простакуватим, тримається демократично, але не фамільярно. Він просто підіграє трьом учасникам програми, які прагнуть будь-що виграти приз. Атмосфера гри передається як вербальними, так і невербальними засобами, якими віртуозно володіє ведучий.
Інакший емоційний акцент має інформаційно-розважальна програма "Corazon de verano" (назва програми – "Серце літа" тримається тільки влітку, восени – це вже "Серце осені", отже, всі пори року відкривають глядачеві свої серця). Програма несе в собі не тільки настрій сезону, а й містить багато гарячої і "сердечної" інформації світського характеру. Дотепні репортажі, інтерв'ю зі знаменитостями, калейдоскоп новин плюс відмінне ведення в студії – такі незмінні складники цього телепроекту. Ще варто зазначити яскраву відеоверсію цих "сердечних" телесюжетів, оригінальне візуальне оформлення відеосегментів і, головне, іскристу усмішку іспанських телеведучих.
Утім, інформаційники теж усміхаються, звісно, коли є підстави. Наприклад, німецький ведучий Руді Шааршмідт, повідомляючи в програмі "Journal" спортивні новини, може дозволити собі емоційно-піднесений тон у діалозі з ведучим інформаційного блоку, особливо, коли німці виграють у світових турнірах. Цей телеведучий, як і багато інших, має досвід журналістської роботи і, що важливо, є дипломованим "спортсменом" (це також сучасна тенденція: фахова освіта плюс активна журналістська практика), тому його екранне "я" є природним й викликає довіру.
Колега Руді Шааршмідта з іспанського міжнародного каналу Марія Ескаріо, яка у щоденній інформаційній програмі "Telediario" веде спортивну рубрику, завжди привітна. Вона має менш офіційний і більш оптимістичний вигляд, навіть якщо іспанські спортсмени не відзначаються досягненнями. Ведучий інформаційного випуску програми Альфредо Урдакі, за сумісництвом, керівник "Telediario", підхоплює позитивний настрій своєї співведучої та активно підтримує діалог. Альфредо Урдакі й Марія Ескаріо користуються окулярами, що в кадрі має діловий вигляд (хоча телевізійні стилісти не дуже люблять окуляри через відблиски). До екранного обличчя цих телеперсонажів глядачі звикли, адже бачаться з ними щодня. Поняття ефірної стабільності є одним із важливих складників для сприйняття образу телевізійного ведучого. Десятилітній досвід професійної роботи ведучої Сильвії Акштайнер в інформаційній програмі "Journal" ("Німецька хвиля") – найкраща ілюстрація того, як час працює "за", а не "проти": ведучий, який роками "входить у наш дім", має більше шансів стати другом, якого люблять і якому вірять.
Отже, висновком у цій статті може слугувати теза: сучасні виробники міжнародної телепродукції прагнуть створювати різножанровий телеексклюзив, вміло мікшуючи інтернаціональні та національні мотиви, використовуючи сучасні технології та класичні стандарти телевізійної комунікації.
1. Никулина Г. Ю. Лица знакомые и незнакомые: заметки о телевизионном портрете. – М., 1980. – С.138.
2. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. – К., 1996. – С. 57.
3. Телевизионная журналистика: Учеб. / Под ред. А. Я. Юровского. – М., 1994. – С. 32.
4. Див.: www.dw-world.de.
5. Див.: www.dw-world.de/TV.
6. Див.: www.rtve.es/tve.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові