асп.
УДК 070.41
У статті обґрунтовується аспект вивчення ідіостилю газетного видання. Також визначаються основні критерії дослідження ідіостилю як явища мови преси.
This article is about basing of the aspect of studying individual style of periodical publication, and determination of the main criteria of individual style's investigation as a phenomenon of press' language.
Особлива роль у формуванні інформаційного простору України належить пресі й мовним засобам зокрема.
Питання мови та стилю газетного видання неодноразово ставали об'єктом дослідження лінгвістики та журналістикознавства. Так, окремі мовностилістичні питання преси викладені в численних працях Н. Бабич, М. Жовтобрюха, А. Капелюшного, А. Коваль, В. Костомарова, А. Мамалиги, Н. Непийводи, О. Пономарева, Д. Розенталя, О. Сербенської, Г. Солганика, М. Яцимірської та ін. Не обминали їх і, власне, теоретики журналістикознавства – В. Іванов, А. Москаленко, Т. Приступенко, В. Різун, М. Феллер, В. Шкляр.
Проте сьогодні існує чимало невирішених проблем, пов'язаних із дослідженням мовностилістичних особливостей сучасної української преси. До них належить і проблема вивчення ідіостилю газетного видання, яка вимагає спеціального теоретичного обґрунтування. Дослідження її дає підстави говорити про суто мовні параметри розбудови інформаційного простору України. Адже, зрештою, вдале використання мовних ресурсів є запорукою ефективної та чесної конкурентної боротьби за увагу читача, за його прихильність.
Частково проблему "індивідуального образу газети" окреслив наприкінці 70-х років ХХ сторіччя болгарський учений Д. Георгієв. У своїй праці "Режисура газети" він відносить до поняття "стилістико-мовна режисура газети" діяльність, яка включає дві основні складові видання:
– по-перше, боротьбу за високу мовну і стилістичну культуру, здійснювану на всіх етапах формування газети – від написання тексту авторами до коректури;
– по-друге, й це головне, цілеспрямовану роботу щодо формування власних мови та стилю кожної газети, які відповідали б специфічному типу видання [1, 39].
Дослідник зауважує: "… редакції шукають специфічну відмінність своєї газети не стільки в змісті, скільки в формі – стильовій та графічній".
Визначення специфіки кожного типу газети передбачає відповідь на такі запитання:
1) які чинники визначають індивідуальний образ газети?
2) які шляхи ведуть до утвердження цієї індивідуальності?
3) яку участь беруть різноманітні працівники редакції у створенні образу газети?
Д. Георгієв вказує на зовнішні (екстралінгвальні) чинники, які, так чи так, обумовлюють склад мовних засобів, широту їх використання, характер вживання і цим самим формують стиль кожної газети, її індивідуальність.
Основними є такі:
– потреби суспільно-політичного, соціально-економічного та культурного розвитку країни;
– інтереси та побажання читацької аудиторії, встановлені за допомогою соціологічних опитувань, читацьких конференцій, редакційної пошти.
Серед додаткових чинників можна назвати:
– вплив з боку інших інформаційних засобів;
– можливості поліграфічної бази;
– рівень журналістських кадрів;
– матеріальні можливості редакції;
– традиції та тенденції вітчизняної та зарубіжної журналістики [1,18].
Аналізуючи болгарську періодичну пресу, вчений зазначив: "Центральні газети – щоденні чи щотижневі – об'єктивно мають найбільшу базу для виявлення своєї специфіки. Спільна у них лише періодичність, яка надає їм схожі ознаки в переданні інформації. Але за всіма іншими ознаками вони індивідуалізовані: є виданнями чи органами різноманітних інститутів, мають власну тематику і в зв'язку з цим індивідуальну творчу манеру та графічну форму; читацька аудиторія у них теж різна" [1, 17].
Однак треба зауважити, що поняття ідіостилю у сучасній лінгвістиці проектується переважно на вивчення мовотворчості окремих митців слова і дефініціюється як "сукупність мовно-виражальних засобів, які виконують естетичну функцію і вирізняють мову окремого письменника з-поміж інших; своєрідність мови окремого індивіда" [2, 603] або ж як "індивідуальний стиль, у якому виразні, марковані засоби мови утворюють певну систему" [3, 67]. Але наше розуміння ідіостилю як мовного явища цим не обмежується, принаймні, у сенсі вивчення мови та стилю періодичного видання. Отже, зміст його (поняття) не вичерпується лише наведеними вище визначеннями.
Можемо виокремити кілька підходів стосовно вивчення ідіостилю в галузі журналістикознавства. Перший – дослідження, власне, авторських ідіостилів як окремо взятих продуктів творчості. Другий – вивчення мовностилістичних особливостей газети як цілісного інформаційного продукту, підпорядкованого певній комунікативній меті, створеного за законами взаємного узгодження ідіостилів його авторів за рахунок важливого моменту – вимог, які ставить перед журналістами керівництво редакції, що зумовлені специфікою того чи іншого видання: його соціальною спрямованістю, громадсько-політичною позицією і т. ін. Так, наприклад, можемо говорити, що лексичні засоби, якими послуговуються журналісти опозиційних видань, суттєво відмінні від лексики, що нею оперує провладний ЗМІ (з огляду на газетні матеріали за 2004 рік). У названому контексті кожне періодичне виданная оперує специфічними засобами образності, експресивності, оцінності. Все це і формує єдиний виважений стиль видання.
У цьому дослідженні ми зосереджуємо увагу на другому підході.
Наведемо з цього приводу кілька аргументів.
Газета створюється шляхом комплексного, системного підходу, суть якого полягає в такому: "Елементи даної системи розглядаються як динамічне ціле, яке вважається важливіше за особистісне. Цей підхід дозволяє побачити керівну систему як цілісний комплекс взаємозв'язаних елементів, об'єднаних спільною метою, розкрити інтегративні властивості системи, її внутрішні й зовнішні зв'язки. Іншими словами, все потрібно вважати складовою і підпорядкованою частиною створюваної цілісності, яка називається газетою" [1, 66].
Крім того, одним із принципів плідного функціонування редакції за С. Цукасовим є "…безперервний приплив інформації, необхідної для орієнтування, планування та прийняття рішень у всіх її ланках редакційного апарату, чітке її проходження всередині журналістського колективу як "зверху вниз" – від керівників до виконавців, так і навпаки" [4, 183–184].
Наведені вище тези зумовлюють розгляд газети як продукту колективної праці (творчості) її авторів та редакторів: кожен журналістський твір проходить важливі етапи – редагування та коректуру, а отже, своєрідний дискурс, що розглядається як формування автором та редакторським складом відповідності конкретного твору стильовим вимогам видання.
Схематично це можна зобразити так:
Важливим у цьому плані є знаходження компромісу, взаємоузгодження, що виключає, з одного боку, нівеляцію творчої особистості автора-журналіста, а з іншого – руйнування загального "обличчя" видання, яке визначає його імідж та престиж.
Таким чином, ідіостиль періодичного видання можна окреслити як його стильові особливості, що визначають своєрідність газети. Іншими словами – це сукупність мовностилістичних ознак, які індивідуалізують окреме видання серед низки інших.
Дослідження ідіостилю газетного видання можливе у контексті різноманітних жанрів та тематичних рубрик.
Можемо виокремити три групи критеріїв дослідження ідіостилю газети. До першої належать власне мовно-рівневі:
– мовні особливості на рівні використання різних семантико-стилістичних груп лексики, що дає підстави виділити особливості лексичної палітри видання;
– морфологічний вияв параметрів стилю, що, безумовно, дає підстави паралельно окреслити особливості жанрової палітри видання;
– синтаксичні структури як маркери відображення думки та додаткові характеристики жанрових особливостей.
Не менш важливим критерієм виступає формат видання та його громадсько-політична позиція, що реалізуються на рівні оцінних суджень та в специфіці вираження їх з позиції сприймача.
Третьою групою критеріїв є характер тематичної структури твору. При цьому варто звернути увагу і на форми комунікативних моделей, і на співвідношення перцептивних та авторських структур смислу, і на роль темовидільних елементів твору, що впливають на формування авторського стилю у межах відповідності стилю видання в цілому.
Отже, можемо говорити, що співпраця творчого колективу редакції зумовлює формування єдиного, виваженого стилю видання, який виявляється в оптимальному доборі мовностилістичних одиниць відповідно до жанрово-тематичних особливостей журналістських матеріалів, його соціальної спрямованості, громадсько-політичної позиції.