Ласкаво просимо

Компоненти структури телевізійної інформаційної програми як комунікативної єдності

асп.
УДК 070:621.397.13:047

У статті аналізуються форми організації інформаційного мовлення на Українському телебаченні. У структурі цілісного тексту телевізійної інформаційної програми виявлено взаємовплив та зв'язок компонентів. Розглянуто жанрово-стильові прийоми та методи створення цілісного образу програми з властивою їй композицією.

The forms of structural organization of Ukrainian TV information broadcasting are analyzed in the article. Reciprocal influence and connection between the components have been revealed in the structure of integral text of television information program. Genre and stylistic devices, methods of creation of integral program image with composition inherent to it have been considered.

Інформаційні програми існують на більшості українських телевізійних каналів і засвідчують рівень та суспільну вагу каналу на телевізійному ринку країни. Програми новин визначають політику каналу і сприяють формуванню суспільної позиції глядача. Об'єктивність телевізійних засобів масової інформації створює довіру глядацької аудиторії. Новинний продукт у ціновому відношенні є одним із найдорожчих на телевізійному ринку. Саме тому існування якісної інформаційної програми можуть забезпечити лише фінансово спроможні, переважно загальнонаціональні канали.

Програма новин на каналі – це не просто добірка сюжетів на різні теми, не шматки реальності, а цілісна картина дня чи частини дня. Добираючи інформацію та формуючи програму, редакційні колективи дають можливість глядачеві побачити та зрозуміти залежність одних подій від інших. Єдність усіх журналістських матеріалів, які утворюють цілісну структуру складеного інформаційного тексту програми, є вищим рівнем професійної майстерності журналістів.

Мета даного дослідження обумовлена необхідністю вивчення структури інформаційної програми, її складників, їхньої взаємодії та взаємовпливів. Розуміння структурної організації інформаційного мовлення є необхідним для створення цілісного уявлення про форми організації інформаційних телепрограм і функціонування їх в сучасному інформаційному просторі нашої держави. Цьому значною мірою допомагають новітні наукові дослідження. На сучасному етапі розвитку медіалінгвістичних досліджень посилилася увага науковців до комплексного вивчення текстів засобів масової інформації, зокрема, до з'ясування особливостей структури інформаційного тексту. Глибокими, різноплановими дослідженнями цього спрямування є праці В. В. Різуна [3], М. Д. Феллера, А. І. Мамалиги [4], К. С. Серажим, М. Г. Яцимірської, Г. Я. Солганика, Ю. П. Єлісовенка, Л. Крисіна, С. Караванського, Л. А. Булаховського, І. Р. Гальперіна, Т. С. Дроняєвої, К. М. Накорякової, В. І. Свінцова, Н. М. Сікорського та багатьох інших. У розвідках цих провідних учених ро

зглядаються соціальні, соціолінгвістичні, психолінгвістичні аспекти текстознавчої науки, аналізуються типи граматичної та стилістичної структури тексту, розкрита ієрархічна залежність його головних та другорядних частин, представлено алгоритм дії редактора при обробці інформаційних матеріалів, розглядаються основні схеми побудови повідомлення, проаналізовано редакторську практику провідних інформаційних агентств світу.

У працях з теорії і практики тележурналістики й радіожурналістики досліджено основи філософського, соціологічного трактування ролі інформаційного телебачення в суспільстві та впливу його на аудиторію, аналіз тенденцій розвитку інформаційних телепрограм в Україні та специфіки професійної діяльності журналіста в процесі отримання та відображення інформації. Вивченню української журналістики та засобів масової інформації кінця ХХ – початку ХХІ століття присвячено чимало праць відомих журналістикознавців в Україні. Методологічною базою цього дослідження стали роботи науковців з історії, теорії української журналістики, теорії і практики масової комунікації, зокрема В. Здоровеги [7], В. Різуна [3], В. Іванова, В. Лизанчука [6], В. Шкляра [5], О. Пономарева та інших учених. Завдяки цим роботам чітко можна відстежити зміни, які відбуваються в інформаційному просторі нашої держави.

Слід зауважити, що журналістика в Україні має гарну школу й традиції. Зараз вона переживає процес трансформації, пристосовується до нових життєвих реалій. Засоби масової інформації в період національного відродження України, на думку професора В. Лизанчука [6, 12], стають важливим компонентом демократичних форм управління соціальними процесами, виконуючи функцію формування громадської думки. Науковець підкреслює важливість функціонування національного інформаційного простору в Україні, в якому буде обертатися найрізноманітніша інформація. Таке розуміння притаманне працям відомих науковців В. Здоровеги [7], О. Сербенської, В. Гоян [8], Г. Г. Почепцова, Т. Приступенко [10].

Доктор політичних наук А.Чічановський у зв'язку із цим зазначає, що "діалог культур на міждержавному рівні передбачає розуміння того, що культура хоча і є феноменом національним, надбанням нації, у той же час вона ще й феномен загальнонаціональний, і в цій своїй якості прислужується духовному розквіту, збагаченню культур інших націй і народів" [2, 94]. Професор В. Здоровега вважає, що "національний інформаційний простір – це юридично визначена територія держави, яка є сувереном щодо поширення на цій території сукупності текстової, звукової, аудіовізуальної та ілюстрованої інформації через канали засобів масової комунікації. Держава захищає, відповідно до чинного законодавства України із урахуванням міжнародних правових норм, цей простір від антиукраїнської, антиконституційної інтервенції з боку ворожих до України інформаційно-пропагандистських засобів" [7, 15]. Професор Б. Потятиник запропонував своє визначення: "Національний (транснаціональний) інформаційний простір – це сфера реального, тобто позначеного

здобутою аудиторією, впливом національних засобів масової комунікації" [9, 23]. Професор В. Лизанчук називає творення українського інформаційного простору як у межах своєї держави, так і за кордоном глобальною проблемою сучасності: "Потрібно посилювати власні інформаційні джерела і послаблювати чи блокувати закордонну наступальну інформаційну агресію, забезпечувати доброзичливий діалог культур" [6, 10].

Проблема гарантування інформаційної безпеки України та здійснення конституційного права на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань перебувають у полі зору багатьох науковців. Вони розглядають інформаційну безпеку як підсистему загальної національної безпеки України.

Інформаційна програма, явище складне, і зрозуміти його сутність можна, лише проаналізувавши композиційно-змістові типи його складових частин. Текст цілісної інформаційної програми є складеним – його формують тексти трьох різновидів, кожен з яких виконує своє завдання та має свої функції. Складений текст є твором, що наскрізно просякнутий зв'язками різного характеру, які й створюють у програмі новин єдність матеріалу та цілісність образу програми зі своєю, властивою їй композицією. Розглянемо композиційно-змістові типи складових частин інформаційного тексту.

Текст ведучого інформаційної програми, по-перше, представляє журналістські матеріали. Завдяки цьому текстові всі матеріали укладаються в цілісну програму, яка має свій початок, розвиток та кінець. Е. Г. Багіров зазначає, що "телепрограма – це відтворення дійсності, і, водночас, її тлумачення. Телеглядач бачить не об'єкт, а його модель. Але модель, що сприймається здебільшого так, як ніби це був сам об'єкт". По-друге, в тексті ведучого міститься інформація про новину, для висвітлення якої достатньо кілька речень і навіть не обов'язково робити сюжет. Ця новина може бути пов'язана з основним фактом наступного сюжету.

Тексти ведучих програм також представляють міні-сюжети (ВМЗ). Такі матеріали мають відеосупровід, однак, на відміну від сюжетів, інформує глядачів в них не журналіст, а ведучий програми. Міні-сюжети за обсягом, як правило, не перевищують 6–7 речень.

Наприклад, "ТСН" ("1+1") 13.06.2005: "Прем'єр Юлія Тимошенко обіцяє, що уряд протягом кількох тижнів запропонує механізм врегулювання боргових конфліктів, які призводять до арешту українських літаків за кордоном (БЗ – Тимошенко – Варшава). Про це Тимошенко заявила на авіасалоні Ле-Бурже, який відкрився сьогодні. Україну на найбільшій у світі авіавиставці презентує пасажирський літак АН-140. Від наміру привезти до Ле-Бурже п'ять літаків авіабудівники відмовились, побоюючись арешту українських машин".

Використання міні-сюжетів економлять час і збагачують програму більшою кількістю інформації.

Після завершення сюжету в тексті ведучого може бути подана додаткова інформація в розвиток події (у журналістській практиці така додаткова інформація має назву "відводка"). "Відводка" може містити факти, що розповідають про резонанс від події, яка розглядалася у сюжеті; факти, які стали відомі вже після того, як було видано в ефір матеріал ("найсвіжіші факти"), деталі, уточнення.

Текст сюжету (проголошений журналістом у кадрі чи поза кадром) становить найбільший відсоток (60–70 %) від загального обсягу тексту цілісної інформаційної програми та містить значний обсяг інформації. Як правило, у програмі новин хронометражем 25–30 хвилин міститься 6–8 сюжетів. Кожен сюжет складається безпосередньо з журналістського тексту, а також із текстів інтерв'ю (у журналістській практиці "синхрон" – частина інтерв'ю, яка логічно включається в інформаційний матеріал"). Таких "синхронів" може бути від одного до чотирьох. Деякі сюжети містять матеріал, що презентує сам журналіст, однак, їхня кількість невелика.

Текст інтерв'ю. Інтерв'ю певним чином перериває тканину самого сюжету або авторського тексту, однак є і своєрідним місточком, перекинутим від одного інформаційного факту до іншого. "Синхрони" розставляють важливі акценти у матеріалі журналіста. Вони містять коментарі, пояснення, висловлення певних думок, іншу інформацію, яка доповнює картину події. Інтерв'ю розміщуються як у сюжетах, так і у тексті ведучого програми. Якщо інтерв'ю перериває текст ведучого програми, то воно подекуди набирає вигляду цілісного матеріалу. Найчастіше такі сюжети містять коментарі компетентних осіб, досить повні й без додаткових пояснень зрозумілі. Деякі програми, які мають аналітичне спрямування, передбачають інтерв'ю, яке проводить ведучий програми з гостем у студії.

Відомий медіадослідник Девід Елтейд дав феноменологічне визначення новин (на наш погляд, досить влучне): "продукт організованого виробництва, яке передбачає практичну точку зору на події з метою зв'язати їх воєдино, сформулювати прості й ясні твердження щодо їхнього зв'язку". Наголосимо на словосполученні "зв'язати воєдино". Воно відображає сутність такої характеристики інформаційних новин, як цілісність. Вона створюється завдяки різним прийомам та методам.

Найяскравішим показником того, що програма – це єдиний та цілісний твір, є те, що презентовані в ній матеріали (на перший погляд, на різні теми) – події, що сталися протягом одного дня. Інформаційна програма – картина певного дня. Це підкреслюють також і мовні засоби. Зокрема, ведучі більшості програм у привітанні досить часто використовують фрази типу: "Вітаю Вас! Аналіз найголовніших подій четверга, 5 лютого, у викладі журналістів програми "Підсумки"; "Вітаю. Протягом наступних двадцяти хвилин ми ознайомимо вас із подіями, якими відзначився сьогоднішній день" тощо.

Протягом програми слово "сьогодні", його замінники та вислови типу "тринадцяте січня", "сьогоднішній день" трапляються досить часто.

У програмі "Підсумки" (4.02.2004, телеканал "Ера"), наприклад, слова "події середи" звучать 3 рази, "4 лютого" використано 4 рази, "сьогодні" – 7 разів, "сьогоднішній" – 4 рази, "робочий день" – 2 рази".

У програмі "Факти" (21.04.2004, телеканал "ISTV") слово "сьогодні" – звучить 10 разів, "сьогоднішній" – 5 разів, "21 квітня" – 3 рази.

Можна зробити висновок, що найчастіше для зв'язку частин в інформаційних програмах дня використовується слово "сьогодні" – від 5 до 15 разів у кожному випуску. Проаналізований матеріал засвідчує важливість використання гнізда слів – "сьогодні", "сьогоднішній". Вони певним чином гуртують матеріал щодо одного числа, одного дня. В. Цвік підкреслює, що в інформаційних програмах обставина часу дії може звучати лише як "сьогодні", а в ідеалі навіть – "зараз, в ці хвилини" [16].

Створення композиційної цілісності інформаційної програми змушує її авторів групувати інформацію таким чином, щоб матеріали, поєднані тематичними зв'язками чи подієвими атрибутами, спільністю імен учасників новини тощо, стояли поряд. Таке компонування інформації полегшує її сприйняття глядачами, оскільки матеріал із хаотичного перетворюється в упорядкований, а це допомагає його запам'ятовуванню.

Найчастіше матеріали в програмі групуються відповідно до тематичних зв'язків між ними. Спільність теми "Обговорення перспективи використання нафтових коридорів України" об'єднали у програмі "Факти" (5.02.2004, "ISTV") два матеріали: коротка інформаційна замітка та сюжет. Порівняйте:

Ведучий у студії: "Київ пропонує Москві кілька варіантів транзиту російської нафти. Про це йшлося у білокам'яній під час зустрічі міністрів палива та енергетики Росії та України.

А лідер комуністів Петро Симоненко критикує рішення уряду використовувати нафтогін "Одеса-Броди" у прямому напрямку. На думку Петра Симоненка, країні буде завдано удару, який позначиться на житті конкретних людей".

Кореспондент за кадром: "Уряд доручив Мінпаливенерго та Укртранснафти через 2–3 місяці запустити нафтогін "Одеса-Броди"...".

Коротка інформаційна замітка про переговори у Москві пов'язана тематично із "підводкою" до сюжету, яка у свою чергу є коментарем до сюжету, що інформує про відкриття нафтогону "Одеса-Броди".

Поєднанню матеріалів сприяє також спільність подієвих атрибутів (певні предмети, про які розповідається у різних матеріалах). Вони потрапляють у різне оточення, аналізуються та розглядаються з різних точок зору. Єдність матеріалів у програмі стає можливою також завдяки повторюваності імен учасників сюжетів. Оскільки головний персонаж, заявлений у тексті ведучого програми, з'явсують (титрують – називають ім'я та прізвище), то це створює не лише зовнішню єдність, а й спільне тло для сукупності інформації.

Спільність географічних назв також сприяє зв'язку інформаційних частин та блоків у новинах. Інформація групується таким чином, щоб матеріали про події в одній країні стояли поряд (у матеріалах фігурує назва країни, назва міст, селищ, містечок, місцевостей, областей і тощо).

Текстовий зв'язок можна спостерігати не лише всередині програми, а й між різними інформаційними випусками на окремо взятому каналі. Текст ведучого програми містить анонси подій, що будуть висвітлені в наступних випусках новин: "Далі про те, що буде завтра, 6 лютого ...", "...журналісти лише повернулися зі зйомки. Матеріал готується до ефіру. Глядачі матимуть змогу ознайомитися з ним у наступному випуску програми"; "Про те, що буде завтра..."; "Ми зустрінемося завтра" тощо.

Верстка – вирішальний етап створення інформаційної програми. Це процес, який включає відбір матеріалів та структурування випуску, тобто розстановку повідомлень у певній послідовності. В. Л. Цвік зазначає: "Поняття "верстка" прийшло на телебачення з журналістської практики друкованих видань, де з самого початку позначало "композицію" – підбір та розташування матеріалів на певній просторово виділеній площі, та оформлення – орієнтуюче виділення матеріалів для швидкого, чіткого та точного сприйняття користувачем інформації" [11, 302]. На телебаченні композиція чи верстка також є складним творчим явищем.

Інформаційні матеріали лише на рівні аналізу можуть розглядатися самі по собі. Насправді, кожен з них існує для того, щоб доповнити, розширити, поглибити актуальну картину подій в країні та світі, cтворити повноцінний образ одного дня планети. Опинившись поряд, інформаційні матеріали набувають нових змістів. Тому верстка є реальним інструментом впливу на сприйняття аудиторії.

Загалом телевізійна інформаційна програма – це чіткий стандарт, який не допускає істотних відхилень. Саме це і робить її такою зручною для сприйняття. Значною мірою цьому сприяє те, що матеріали займають свою нішу в суворо підготовленому порядку:

Детальніша структура інформаційної програми має такий вигляд. На початку програми розміщуються матеріали про події в Україні (центр, реґіони). Інформація, що стосується внутрішнього життя країни вибудовується в такій послідовності:

1. Подія – разова, надзвичайна, зачіпає масові інтереси, значуща, форс-мажорна ситуація, ексклюзивна інформація. У рубрику "Події" потрапляє інформація про техногенні катастрофи, стихійні лиха, масові заворушення/акції протесту, резонансний кримінал, війна/тероризм, урочистості, епідемії, великі перемоги/поразки, загибель/смерть.
2. Рубрика "Політика" вміщує матеріали про боротьбу інтересів, конфлікт (між гілками влади, владою та опозицією, частинами опозиції), про зовнішню політику, відставки/призначення, вибори, гілки влади, партії, політичний кримінал.
3. "Соціум" – матеріали про зміни, реформи, конфлікти, тенденції розвитку, освіту (дошкільна, шкільна, вищі навчальні заклади, післядипломна освіта), гроші (пенсії, заробітна плата, стипендії, податки, кредити, пільги), умови життя (комунальна сфера), "безпеку" життя (армія, міліція, Міністерство надзвичайних ситуацій), працю (працевлаштування/безробіття, умови праці, профспілки), медицину (медичне страхування та послуги), релігію (міжконфесійні стосунки, внутрішньоконфесійні скандали), екологію, права споживача, соціальні конфлікти (мовні, міжреґіональні тощо).
4. Матеріали з рубрики "Реґіони" розповідають про зміни, реформи, конфлікти, тенденції розвитку, скандали, боротьбу інтересів, "дух" реґіону (люди, традиції, звички, виробництво/промисловість/сільське господарство), "вимирання"/відродження реґіонів, політичний резонанс центральних подій, міграцію (трудова/соціальна/демографічна), культуру/шоу-бізнес.
5. "Економіка/бізнес/гроші" – у цій частині програми йдеться про боротьбу інтересів, конфлікти, гроші (бюджет/гривня/валюти/інфляція/кредити/ страхування), власність/приватизацію, економічну політику (правила гри, рішення влади), промисловість, сільське господарство/фермерство.

Наступна частина програми відведена для висвітлення подій у світі:

1. У рубрику "Росія/СНД" входять матеріали про події, зовнішню політику, двосторонні відносини, владу/вибори, призначення, економіку/гроші, власність, військові конфлікти/тероризм, шоу-бізнес/святкування, цікаві події, діаспору.
2. У рубрику "Європа" входять сюжети про євроінтеграцію, сусідні країни, українців у Європі, інтереси Європи в Україні, військові конфлікти/тероризм, новітні технології, культуру/шоу-бізнес.
3. "Решта світу" представлена матеріалами про глобальні тенденції (екологія, економіка, політика, культура), локальні конфлікти (через призму України), українців у світі, військові конфлікти/тероризм, культуру/шоу-бізнес.

Наприкінці програми верстаються сюжети, які містять інформацію про нові технології (космос, комп'ютери, комунікації, здоров'я, побут, транспорт, виробництво, дозвілля, наукові відкриття); культуру (культурне життя в Україні, Європі, світі, Росії, СНД), музика (класична, сучасна, шоу-бізнес), театр/хореографія, література/книговидавництво, образотворче мистецтво (живопис, графіка, скульптура), народне мистецтво, кіно, архітектура; стиль життя (V.I.P.-персони, V.I.P.-зібрання, дизайн/аксесуари, мода, шанувальники моди, відпочинок, звички/хобі).

Така чіткість зумовлює зв'язок частин тексту навіть на когнітивно-психологічному рівні. Часто глядач підсвідомо готовий до того, що за новинами політики йдуть новини економіки. А якщо глядач цікавиться лише інформацією на спортивну тематику, то він чекатиме саме новин спорту і на них зосередить свою увагу.

Подекуди особливістю в будові програми є те, що на початок програми перед анонсом виноситься матеріал на найважливішу, з погляду журналістів, тему дня. Це може бути сюжет на будь-яку тему (найчастіше інформація про катаклізми, трагедії, теракти, доленосні для країни політичні чи економічні рішення). Принциповим для визначення першочерговості тієї чи іншої новини є те, наскільки ця новина може бути корисною для глядача, як вона може допомогти зайняти ту чи іншу позицію та прийняти відповідне рішення.

У тих випадках, коли першочерговість події визначає не редакторська служба, а саме життя, коли головна новина перекриває всі інші, на перший план виходить вміння керівництва піти на зміну розкладу передач, всі ресурси телевізійної організації кинути на досягнення цієї мети.

Аналіз структурної організації інформаційних програм, що існують на більшості українських телевізійних каналів, дозволяє зробити деякі загальні висновки.

Інформаційне телебачення серйозно включене в соціально-політичний контекст країни. Воно є безпосереднім учасником політичних і соціальних процесів. Від того, наскільки успішно виконує свої завдання той чи інший телеканал, залежить його рейтинг, авторитет, довіра до телебачення пересічного громадянина держави.

Створюючи матеріал, журналіст зобов'язаний з'ясувати першопричину того явища, яке відбувається в суспільстві й є основою сюжету. Пошук зв'язків між різними явищами та подіями повсякденного життя дозволяє журналістові утримувати увагу глядачів. Це добре помітно саме під час аналізу цілісної програми новин, яка допомагає відобразити цілісну картину процесу, що може виявитися суспільно значущим.

Важливим складником форми журналістського твору, компонентом структури інформаційного тексту є композиція. Текст цілісної інформаційної програми формується з трьох складників: 1) текст сюжету; 2) текст ведучого інформаційної програми; 3) текст інтерв'ю.

Характеристикою складеного тексту інформаційної програми є дискурс – взаємопоглиблення, взаємодоповнення, взаєморозуміння сукупності текстів, які формують інформаційну програму (текст сюжету, текст ведучого інформаційної програми, текст інтерв'ю). У тексті інформаційної програми задіяні різні учасники, які викладають свій погляд на певні події. Ведучий у кадрі подає головний факт, що розгортається, доповнюється додатковою інформацією, коментується, аналізується в матеріалі журналіста. Основне інформаційне повідомлення спостерігається в чистому вигляді лише в повідомленні про головний факт, решта матеріалу програми – це нашарування додаткової, допоміжної інформації. На форму подання основного факту впливають різні суспільні погляди, бачення, епохальні впливи. Тому за своєю формою телевізійна інформаційна програма як складений текст є виявом дискурсу. Ми спостерігаємо формування дискурсу вже на нижніх рівнях осмислення інформації. Ведучий програми повідомляє про подію, текст журналіста інтерпретує її розуміння.

Програма новин передбачає практичний погляд на події з метою знаходження взаємозв'язків між ними, формулювання простих і чітких тверджень. Створення композиційної цілісності інформаційної програми досягається групуванням інформації, поєднанням матеріалів тематичними зв'язками, подієвими атрибутами, спільністю імен учасників новини тощо. Таке компонування полегшує сприймання інформації реципієнтами, допомагає її запам'ятовуванню.

Головний зміст інформаційного повідомлення передається через складники телевізійної інформаційної програми, які водночас є компонентами певного дискурсу.

Верстка телепрограми – дієвий інструмент інформаційної політики, впливу на аудиторію, на масову свідомість, через запропоновану структуру випуску. "Сусідство" різних матеріалів майже ніколи не буває випадковим: чи вони доповнюють один одного, чи створюють певний інформаційний контраст. Послідовність розташування інформаційних матеріалів – досить радикальний інструмент впливу на аудиторію при, здавалося б, цілковитій неупередженості викладення фактів.

Кожен сюжет представляє глядачам певну інформацію. Утім, цілісну інформаційну картину доби (усіх важливих новин, відомих на дану хвилину) може скласти лише інформаційна програма. Вона повинна створювати враження цілісного твору.

Аналіз інформаційних програм Українського телебачення підтверджує існування не лише цілісної структури кожної програми, а й цілісної сітки інформаційного мовлення. Мова йде про суцільний, безперервний текстовий потік, який надходить до аудиторії. Інформаційні програми на одному каналі постійно взаємодіють між собою. Виникає явище пресупозиції: певна інформація викладається стисло, оскільки основні аспекти повідомлення вже були оприлюднені в попередній програмі. Взаємодія інформаційних програм забезпечує виникнення такого явища, як дискурс, оскільки певні змістові асоціації нашаровуються одна на одну, виникають додаткові характеристики інформації.

Таким чином між компонентами інформаційного тексту існують тісні нерозривні зв'язки, які вибудовуються шляхом попереднього аналізу матеріалів журналістами і вдалого компонування інформаційних сюжетів у телевізійному випуску новин.