Ласкаво просимо

Гендерні стереотипи у виданнях для дошкільнят

студ.
УДК 655.42;655.5(82-93)

У статті досліджується роль гендерних стереотипів на матеріалі літературно-художніх видань для дітей дошкільного віку.

In the article it is researched the role of gender stereotypes in the materials of literary and artistic editions for children of preschool age.

Об'єктом нашого дослідження є художня література для дітей дошкільного віку. Предметом – гендерні стереотипи патріархального суспільства. Насамперед визначимо дитячу літературу як сукупність видань, призначених для загального розвитку, здобуття нових знань і духовного розвитку дітей віком до 18 років. Зважаючи на специфіку читацької аудиторії, ці видання потребують особливого художнього оформлення, поліпшеного поліграфічного виконання (шрифт, папір, ілюстрації) та специфічного формату [1, 50].

Відповідно до класифікації українського стандарту, видання для дітей поділяються на чотири групи залежно від вікової категорії читачів:

– перша група – видання для дітей віком до 5 років;
– друга група – видання для дітей віком від 6 до 10 років;
– третя група – видання для дітей віком від 11 до 14 років;
– четверта група – видання для дітей віком від 15 до 18 років [2, 3].

Тематичні межі статті звужено до першої вікової групи (дошкільнята), адже саме в цей період малюк проходить великий шлях індивідуального розвитку: від безпомічного створіння, нездатного до самостійного життя, до сформованої особистості, адаптованої в суспільстві.

Актуальність і новизна роботи. На сучасному етапі розвитку гуманітарних наук гендерна проблематика є досить актуальною. І не випадково завершення другого тисячоліття ознаменувалося появою нового поняття "гендер", "гендерний", яке активно входить у мовний простір суспільства. Об'єктами дослідження на наявність гендерних стереотипів зазвичай стають публіцистика, реклама, навчальні видання, розмовна мова та офіційно- ділове мовлення. Ми ж звернули увагу на художню літературу для дошкільнят. Слід визнати, що спектр пропонованої вітчизняними видавництвами дитячої літератури досить вузький; як правило, це народні казки і казки сучасних авторів, збірки віршів, оповідань, нарисів, абетки, лічилки, скоромовки та енциклопедії.

Історіографія питання. Проблема структурування й функціонування гендерних стереотипів у системі дошкільного виховання й загальноосвітнього навчання активно досліджується сучасними російськими вченими. Цікавими щодо цього питання є результати дослідження колективу мурманських учених під керівництвом Л. В. Штилевої. У своїй монографії [3] автори детально проаналізували процес гендерної соціалізації дітей у сучасному російскому суспільстві й місце в ньому дошкільного освітнього закладу, показали, як патріархальні стереотипні уявлення про роль чоловіків та жінок, що закладаються у свідомість дитини, обмежують можливості самореалізації особистості в дорослому житті.

У книзі "Геть стереотипи!" А. Мішель [4] описує результати дослідження, які проводилися на замовлення ЮНЕСКО в кількох країнах з різними економічними системами й рівнями розвитку. Автор приходить до висновку, що в більшості підручників дівчаткам пропонувалася лише одна модель ідентифікації (сім'я). Хлопчикам надавався значно ширший вибір, але при цьому їхня сімейна роль розглядається як периферійна, та що не має значення.

Концептуальні основи гендерної соціалізації хлопчиків і дівчаток розглядаються в працях Н. Л. Пушкарьової "Гендерна асиметрія сучасної соціалізації й перспективи гендерної педагогіки" [5] та "Сексизм у літературі для дітей і шляхи його уникнення" [6]. Аналізуючи гендерні концепції в психології й соціології, вчена формулює суспільні чинники, що впливають на різні шляхи засвоєння норм міжстатевої поведінки, серед них "традиції й культура даного суспільства", "поведінка батьків та педагогів". До значущих за силою впливу авторка відносить гендерні стереотипи в традиційних та авторських дитячих казках. Н. Л. Пушкарьова робить висновок, що "в більшості вони "конструювали" сильного, домінуючого чоловіка й слабку, залежну, пасивну жінку", сприяючи "відтворенню патріархальної свідомості" [6, 57].

У гендерних дослідженнях утвердився й такий напрям вивчення процесу формування й відтворення гендерних стереотипів, як гендерний аналіз текстів навчальної літератури для загальноосвітньої школи [7].

Короткий бібліографічний огляд свідчить, що проблематика, пов'язана із дослідженнями гендерних стереотипів у соціокультурних процесах, досить широка, динамічна й охоплює різні сфери життя суспільства. Проте це лише початок багатогранної наукової роботи з вивчення впливу гендерних стереотипів на свідомість і поведінку людини. Ця тематика заслуговує на подальшу розробку технології подолання стереотипів у процесі соціалізації дитини, починаючи від дитячого садка та закінчуючи мас-медіа та книговиданням.

Молодший шкільний вік є періодом гендерної сегрегації (відокремлення), коли діти намагаються уникати представників іншої статі. Тенденція хлопчиків гратися з хлопчиками, а дівчаток з дівчатками починає виявлятися в дітей трирічного віку й поступово підсилюється аж до початку статевого розвитку. Біологічна стать, соціальні гендерні ярлики й психологічна гендерна ідентичність діють спільно, примушуючи дитину об'єднуватися з дітьми однієї з ним статі й уникати об'єднання з дітьми протилежної. Гендерна сегрегація призводить до того, що діти не вміють спілкуватися з представниками протилежної статі, це й викликає певні проблеми в підлітковому віці.

Вже у три роки діти впевнено ідентифікують себе із чоловічою чи жіночою статтю. У цьому віці вони помічають, що представники різних статей намагаються по-різному одягатися, займатися різними видами діяльності та цікавитися різними речами. Як тільки дитина помічає ці розбіжності, у неї з'являється підвищена увага до ролевих моделей тієї статі, що й вона сама. Це зумовлено бажанням бути найкращим хлопчиком чи дівчинкою.

Існує гіпотеза, що гендерна поведінка, способи й форми спілкування і взаємодії не є вродженими, а відповідно, можливий їх цілеспрямований розвиток. Дошкільний та молодший шкільний вік є надзвичайно чутливий до зовнішніх подразників, піддатливий до емоційного впливу. А допомагають дитині розібратися у тому, "що добре, а що погано", тобто як слід, а як не варто поводитися хлопчикові чи дівчинці, казки, оповідання, вірші, які деяким чином програмують певний стиль поведінки майбутніх чоловіка і жінки. У світ маленької дитини входить зміст художнього твору, його звуковий склад, яскравий, образний малюнок і, звичайно, музика маминого голосу. Рима віршів, їх мелодійність збуджують емоції малюка, роблять його сприйнятливішим до закладеного в цих творах змісту. Слово – один із найсильніших подразників психіки.

Маля постійно чує від своїх батьків чи вихователів: "Не плач, хлопчики не плачуть!" А згодом йому прочитають віршик В. Лучука з книжки "Неслухняна киця":

"Мокру моркву заєць ніс
Чемному хлопчині,
А мені він не приніс,
Бо я плакав нині" [8].

І на все життя запам'ятає: "Справжні чоловіки не плачуть". Так насаджується один із найстійкіших стереотипів.

Родинні читання дають малюкові змогу поки що подумки брати участь у житті казкових персонажів, ставати на бік добрих і мужніх, жаліти скривджених. Важливо, щоб син чи донька не просто "проковтнули" прочитане, а й пропустили його крізь себе. А для цього ми, дорослі, допомагаємо їм краще усвідомити поведінку героїв, переглянути й прокоментувати малюнки, загострити увагу на моральних якостях дійових осіб.

Так, у казочках М. Коцюбинського "Про двох цапків" та "Дві козочки" [9] чітко зображено негативні риси чоловіків: впертість, гордість та непоступливість, що увінчуються агресією, і порівнюються вони з позитивними жіночими – поступливістю, винахідливістю та комунікабельністю.

"Не схотів білий цапок зачекати, коли перейде через кладку чорний, а чорний не хотів заждати, щоб перейшов білий. Ступили обидва на кладку, зійшлися посередині та й ну один одному лобами й рогами бити! Бились, бились та скінчилось на тому, що обидва у воду попадали і потопилися".

Що ж зробили кізоньки, зустрівшись на вузькій стежині над прірвою?

"Постояли вони, постояли, подумали, а тоді одна кізочка стала на коліна, перевернулася на бік, лягла на стежці й притиснулася спиною до гори. Тоді друга обережно переступила через неї, а та що лежала, встала й пішла собі".

Їхня поступливість й повага одна до одної, вміння виходити із життєво складних ситуацій та намагання будь-що зберегти життя – подається автором як позитивна риса жінок (кізочок). Абсолютно протилежні їм образи цапків. Вперті та забіякуваті, вони зав'язують конфлікт бійкою (стереотипна риса хлопчиків) і ситуація вирішується героїчною смертю обох.

Однією з важливих гендерних відмінностей є розбіжність в агресивній поведінці. Але ця розбіжність не настільки міцно пов'язана з біологічними відмінностями, як вважається. Існує кілька чинників, від яких залежить, хто агресивніший – чоловік чи жінка: гендер учасників конфлікту, тип агресії та конкретна ситуація.

Розбіжності в агресії можуть пояснюватися гендерними ролями, які заохочують чоловіків до вияву агресії в деяких формах, тимчасом як прояв агресії у жінок не схвалюється. Чоловіків нерідко змушують вдаватися до агресії, ставлячи під сумнів їх суспільний статус чи самоповагу. Жінки, навпаки, соромляться й ніяковіють, коли їм доводиться виявляти агресію на людях. Тому чоловіки й віддають перевагу ролям, які вимагають виявляти агресію (військова справа і спорт), тоді як для більшості жінок агресивність недопустима (секретарка, вчителька, мати). Тут спрацьовують стереотипи: "жінки не агресивні", "чоловік не повинен бути слабким", "чоловік повинен уміти постояти за себе".

Дані дослідження [10] про те, що більшість чоловіків-забіяк мають занижену самооцінку й низький соціально-економічний статус, зайвий раз підтверджує здогад, що насилля – це компенсація мужності.

Негативний образ жінки знаходимо в книжці В. Орлова "Раз – грибочок, два – грибочок!" (переклад Надії Кир'ян):

"Підосичник
Ми зустрілись в лісі з дивиною:
Підосичник виріс під сосною.
Це осика – легковажна мати,
Свого сина не схотіла знати" [11].

Відмова жінки від материнства – негативний вчинок, він засуджується громадою сильніше, ніж відмова батька від дитини. Тому що за жінкою фізіологічно сформована та суспільно закріплена місія догляду за дитиною, веденням хатнього господарства, обслуговуюча роль у сім'ї. Чоловік ніби відходить на другий план у процесі виховання дітей або ж лишається непоміченим через свою незначну роль.

Стереотип: "жінка – мати від природи". А чоловік батько не від природи? Підтвердженням цього є безліч прикладів, якими просто рясніє сучасна і класична література для дітей.

"У качечки овочі є у корзині,
Ще треба купити пшона в магазині.
Спиня вона внука: – Отут перехід,
Але поспішати при цьому не слід" [12].

Або в розповіді С. Маршака "Казка про розумне мишенятко", де головному героєві – мишеняті – вдалося втекти від небезпеки: пазурів кицьки, тхора, колючок їжаків та сови. А коли воно нарешті добралося додому:

"От зраділа мишка-мати!
Ну малого обіймати!" [13].

Виникає логічне запитання: а що батько не зрадів? Чи про це не прийнято говорити, писати чи просто демонструвати свої почуття? Материнство – незаперечна і важлива роль жінки, але не варто забувати про батька. Коли всюди оспівують святе материнство – дискримінують при цьому не менш святе й важливе батьківство. І це відбувається не тільки через прив'язаніть жінки до домівки, а й через стереотипне уявлення про роль посередників-чоловіків у вихованні дітей. Такий дисбаланс діти всотують через художню літературу змалечку і, можливо, знаходять підтвердження цього стереотипу у власному житті.

Стереотип: "я не нянька", "виховання дітей – жіноча справа" тощо.

Надзвичайно важлива функція людини – бути батьком чи матір'ю. Це ніжність, піклування, повсякчасна емоційна підтримка, потреба обіймати дитину й говорити, що любиш її. Багатьом чоловікам важко даються такі дії, бо вони асоціюються з жіночністю. У результаті дитина дорослішає і не знає, любив її батько по-справжньому чи ні. Норма антижіночності штовхає чоловіка уникати занять, виду діяльності й поведінки, які вважаються стереотипно жіночими.

А точка зору про те, що головний обов'язок чоловіка в сім'ї – регулярно приносити високу зарплату, негативно впливає на виконання ним батьківських функцій. Бо для того, щоб відповідати соціальним очікуванням, чоловік мусить присвячувати увесь свій час роботі. У народі популярна така стереотипна сентенція: "справжній чоловік – це той, який заробляє грошей більше, ніж встигає розтринькати його жінка". Наприклад, у Японії, де поняття про "мужність" включає в себе повну самовіддачу на роботі, батько проводить зі своїми дітьми в середньому 3 хвилини в будні дні та 19 – у вихідні.

Зрідка знаходимо на сторінках книжок повноцінну сім'ю: маму й тата, що разом виховують дітей. Але у таких сімейних стосунках найчастіше показано розподіл ролей та обов'язків. Ось як це відбувається у вірші В. Бондаренко "Бобри":

"Каже тато:
– Синку й синку,
Ми йдемо пилять осинку,
А дівчатко
І дівчатко
Приберуть
І двір, і хатку
А матуся під мостом
Буде ляскати хвостом,
Щоб лунало навкруги,
Щоб боялись вороги" [14].

Або ж інший приклад поєднання батьків, що разом не господарюють, а доглядають за дітьми, описано у вірші Г. Чубач "Зелені жаби":

"Там, де річка, там, де кладка,
Загоряє мама-жабка.
Тато-жаб не загоряє –
Жабенят малих купає" [15].

Щоправда, є твори, в яких домінує саме батько. Народна казка "Диво груша", у якій жінка (мати) присутня лише раз і лише в кінці на малюнку, задля гармонії в сім'ї. Але тут добре показано батьківство:

"Жив на світі один бідний чоловік. Тільки й багатства у нього, що дітки" [16].

Досліджуючи художню літературу для дітей, роблю невтішний висновок: показ материнства трапляються майже вдвічі частіше, ніж батьківства.

А ще рідше надибуємо гармонійне поєднання обох батьківських ролей. Звичайно, більшість класичних казок описують неповну сім'ю: без батька ("Біляночка та Зоряночка", "Червона шапочка", "Вовк та семеро козенят"), без матері, але з лихою мачухою та безхарактерним батьком ("Попелюшка", "Крихітка-Хаврихітка", "Дикі лебеді") або герої, які втратили обох батьків ("Дюймовочка", "Гидке каченя", "Кіт у чоботях"). Для українських народних казок характерним є показ повної сім'ї та піклування батьків про своїх нащадків ("Телесик", "Ох", "Кривенька качечка"). Проте є й такі казки, в яких батьки головних героїв ніби існують, та вони виконують суто епізодичну роль ("Снігова королева").

Образи чоловіків та жінок, що фігурують у літературі, діаметрально протилежні: чоловіки – хоробрі, сміливі, сильні, вперті, горді, агресивні й антижіночні, а образи жінок – лагідні, добрі, зовні красиві, поступливі, емоційні, працьовиті, хазяйновиті.

З'являється уявлення про те, що гендерні розбіжності між статями величезні. Але воно хибне. Часте вживання фрази "протилежна стать" є прикладом того, що один гендер значно відрізняється від іншого. Наука доводить, що в таких задатках людини, як пам'ять, інтелект, творчість, аналітичні здібності, уміння керувати й особисті якості, не існує суттєвих відмінностей між статями. Дослідження гендерних відмінностей в емоціях, альтруїзмі, агресії й умінні впливати на інших довели, що ці розбіжності не лише незначні, а й здебільшого залежать від гендерних норм і певної ситуації, що вивчається.

Більшість гендерних відмінностей, що існують, є стереотипами. Це своєрідний продукт різних соціальних ролей, які підтримують чи придушують у людині певні варіанти поведінки.

Проаналізувавши літературу для дітей і виявивши стереотипні риси, можемо зробити висновок, який підкреслить нерівномірний розподіл ролей у суспільстві. Розподіл, який відносить жінку до слабшої та залежної від чоловіка особи. Часто це обслуговуюча роль, яка вкладається у кількох рядках дитячого вірша:

"Кіт на припічку лежить
і тихенько муркотить.
Кішка книжечку чита,
щоб розважити кота" [17].

Коли читають хлопчикові про мужність Івана-царевича, він подумки ототожнює себе з ним, його подвигами, а дівчинка уявляє себе красунею-царівною, такою ж ніжною, лагідною та вірною, як героїня казки. Усе залежить від того, хто за статтю герой і якими позитивними рисами він наділений. Моральні норми, якими керуються у вчинках літературні герої, та етичні орієнтири статевої поведінки є значущі для дитини і вона прагне наслідувати своїх героїв. Так мужність і жіночність втілюються в уяві дитини в конкретних діях і вчинках.

Експерименти доводять [10], що читання книг, у змісті яких простежується статева стереотипізація, спричинює збільшення частки статево-типової поведінки в дитячих іграх, які є основою життєвих ролей.