Ласкаво просимо

докторант
УДК 659.3

Стаття присвячена доведенню тези щодо функцiональностi зв'язку мiж психолiнгвiстичним iнструментарiєм ЗМI, з одного боку, i технологiями маркетингової комунiкацiї, з iншого.

The article is proves the thesis about functionality of connection between Press` psycholinguistic instrumentes and technologies of marketing communication.

Проблема, якiй присвячено статтю, у загальному виглядi формулюється таким чином: психолiнгвiстичний iнструментарiй засобiв масової iнформацiї (ЗМI) активно i ефективно використовує технологiї маркетингової комунiкацiї при iмiджуваннi полiтикiв. Зв'язок мiж психолiнгвiстичним iнструментарiєм ЗМI i технологiями маркетингової комунiкацiї при iмiджуваннi полiтикiв дозволяє журналiстам впливати на свiдомiсть споживачiв iнформацiї без їх бажання. Отже, пiдсвiдомий вплив ЗМI на масову аудиторiю може спричинити прийняття народом важливого полiтичного рiшення щодо майбутнього України.

Проблема пов'язана з практичним завданням суспiльної науки - пропонувати суспiльно важливi рiшення щодо подальшого розвитку України. У статтi пропонується чiткий перелiк психолiнгвiстичних iнструментiв впливу ЗМI на iмiджування полiтикiв, що, на нашу думку, допоможе фахiвцям i споживачам iнформацiї усвiдомити негативiзм можливого манiпулювання з боку ЗМI, додасть знань щодо шляхiв подолання такого впливу.

У статтi проголошується основне припущення: засоби масової iнформацiї при iмiджуваннi полiтикiв завдяки психолiнгвiстичному iнструментарiю дiють за технологiями маркетингової комунiкацiї.

Вiдштовхуючись вiд визначення Ф. Котлером [4] змiсту термiна "маркетинг", ми дiйшли висновку, що в теорiї комунiкацiї iнформацiя виступає товаром, який задовольняє попит i який засвоюється через процес обмiну. Звiдси постають певнi проблеми.

1. Проблема "суб'єктивної трансформацiї" джерельної iнформацiї (про таку проблему повiдомляє С. В. Криворучко [5], Т. Goban-Klas [15].

Товар (iнформацiю) на iнтелектуальний ринок "викидає" професiйна трiада "продавцiв", яка складається з:

1) журналiстiв (репортерiв), якi добувають iнформацiю;

2) редакторiв, якi трансформують iнформацiю;

3) дикторiв, якi проголошують iнформацiю.

"Елементи" цiєї трiади спираються на свiй власний досвiд, iнтелект та певнi соцiально-полiтичнi й культурнi орiєнтацiї, якi й використовують пiд час збирання, обробки, пiдготовки до подавання iнформацiї.

2. Проблема необiзнаностi споживачiв iнформацiї. Споживачi не завжди здогадуються про якiсть товару (iнформацiї), який пропонують їм ЗМI. Частiше споживач не знає вiдповiдi на запитання: "Чи якiсний товар (повiдомлення, вiдомостi) йому пропонують за його грошi (iнтелектуальний попит)?". Якiсть повiдомлень (вiдомостей) зумовлюється успiшнiстю вирiшення проблеми "суб'єктивної трансформацiї" джерельної iнформацiї.

3. Проблема технологiй маркетингових комунiкацiй (або проблема манiпулятивних технологiй подавання iнформацiї). Можна вважати, що масова комунiкацiя (як ринок iнтелектуальних потреб та задоволень) пропонує рiзними маркетинговими шляхами (технологiями, iнструментами) задоволення потреб через обмiн. Частiше такi технологiї (iнструменти) продажу (подавання) товару (iнформацiї) виступають засобами манiпулювання свiдомiстю споживачiв [7; 8; 14].

Прийнято виокремлювати [2, 84] шiсть таких базових технологiй маркетингових комунiкацiй: реклама, сейлс промоушн, директ меркетинг, паблiк рилейшнз, кризова комунiкацiя, iнтернет-маркетинг.

Нинi, коли iнформацiйна революцiя вiдображає подiї в соцiально-економiчнiй та iнтелектуально-психологiчнiй сферах життєдiяльностi нового суспiльства глобалiзацiї та втрати нацiонального самоусвiдомлення, потреби iнтелектуального ринку споживання iнформацiї вимагають ефективного використання майже всiх маркетингових технологiй. Таке використання фiксується на шляху впровадження всiх шести базових технологiй маркетингової комунiкацiї. Водночас слiд констатувати, що всi перелiченi технологiї звертаються до психолiнгвiстичного iнструментарiю i за принципом актуалiзацiї використовують його.

У маркетингу розрiзнюють два види реклами: iмiджеву (корпоративну) та пряму [2, 93]. Якщо погодитися з маркетологами в тому, що iмiджева реклама - це довгострокова реклама, яка формує позитивне ставлення споживачiв до виробника, то з боку журналiстики iмiджевою рекламою слiд називати таку, яка протягом тривалого часу формує позитивне ставлення споживачiв iнформацiї до полiтика. Разом з формуванням позитивного ставлення до полiтика, якого iмiджують ЗМI, формується також i позитивне ставлення споживачiв i до самих ЗМI. Iншими словами, якiсть iнформацiї, що проходить через телеканал, радiоканал, газетнi та журнальнi шпальти, iнформацiя, яку комп'ютерний користувач споживає в iнтернетi, чує по телефону тощо, вiдбиває тривалий час iмiдж самого каналу iнформацiї. Все це вiдбувається здебiльшого у лiнгвiстичнiй формi з урахуванням психологiчних особливостей запиту споживачiв. Так, канал "1+1" напередоднi парламентських виборiв 2002 року подає наприкiнцi iмiджевого рекламного ролика Соцiал-демократичної партiї України (об'єднаної) слова: "Програма соцiал-демократичної партiї Польщi веде країну шляхом до Європи". Замiсть слова "Польща", разом з iншим сюжетом про iншу європейську країну, подається слово, наприклад, "Швецiя" або "Фiнляндiя". Про українську соцiал-демократiю в ролику не йдеться, але споживач iнформацiї отримує не за своїм бажанням iнформацiю про програму партiї, назва якої схожа з назвами європейських партiй добробуту й соцiального розвитку. Ми називаємо такий психолiнгвiстичний прийом у технологiях маркетингової комунiкацiї "фiгурою прозорого умовчання". Таким чином, завдяки фiгурi прозорого умовчання Соцiал-демократична партiя України (об'єднана) пiдтримує свiй образ (iмiдж-замiнювач) на рiвнi полiтичної довгострокової реклами.

Крiм iмiджевої (корпоративної) реклами ЗМI вмiло, на наш погляд, використовують для iмiджування полiтичних лiдерiв i такий вид, як пряма реклама. З позицiї маркетингу, пiд час прямого рекламування вiдбувається безпосереднiй показ (демонстрацiя) товару, його якостей, характеристик, функцiй тощо. У журналiстицi при iмiджуваннi полiтикiв пряма реклама використовується досить часто i брутально. Українськi ЗМI використовують пряму полiтичну рекламу також завдяки психолiнгвiстичному iнструментарiю. Так, полiтичнi листiвки, що розповсюджуються пiд час виборчої кампанiї, нав'язливо розповiдають про особистi здiбностi полiтика, про його життєвi принципи i чесноти, про те, що положення передвиборної програми того полiтика, якого рекламує листiвка, набагато кращi, нiж положення передвиборних програм iнших кандидатiв у депутати. Психолiнгвiстичнi iнструменти ЗМI використовували пряму полiтичну рекламу, наприклад, пiд час передвиборної кампанiї 2002 року при iмiджуваннi "Команди озимого поколiння", Комунiстичної партiї України, Соцiалiстичної партiї України, Соцiал-демократичної партiї України (о) та iн.

ЗМI використовують психолiнгвiстичний iнструментарiй у таких традицiйних рекламних технологiях, як унiкальна торговельна пропозицiя (УНП), позицiювання (термiн Ф. Котлера), товар вiд iменi героя, частота впливу, образ "вампiр" тощо.

Про те, що психолiнгвiстичний iнструментарiй ЗМI має зв'язок з технологiями маркетингових комунiкацiй (з традицiйними рекламними технологiями), повiдомляє обмежена кiлькiсть дослiдникiв. Частiше аналiзуються рекламнi технологiї в полiтичнiй журналiстицi [1; 10-13]. Так, у роботi М. Лiвандовського [6, 65-69] йдеться про теледебати полiтикiв як елемент виборчих технологiй. На нашу думку, теледебати можна вважати елементом рекламних технологiй, який активно використовує психолiнгвiстичний iнструментарiй ЗМI. Iмiджуючи полiтика, ЗМI звертаються до ведучих таких полiтичних шоу з певними замовленнями. Як вже згадувалося вище, дiапазон таких замовлень на цiлеспрямоване iмiджування диктується полiтичними орiєнтацiями редакторiв та власникiв телеканалiв. На думку А. I. Стрекаль [9], кожний ЗМI має сьогоднi свого "володаря" або того полiтичного "господаря", який лобiює iнтереси телеканалу, газети, журналу тощо. Тому можна стверджувати, що сценарiй полiтичних дебатiв може також "замовлятися" "господарем" передачi.

Попри таку думку iснує iнша позицiя [3], авторка якої вважає, що полiтична реклама задовольняє потреби споживача в процесi використання ним засобiв масової комунiкацiї (ЗМК). При цьому йдеться про мiфологiчний устрiй (конституцiю) свiдомостi споживача телеiнформацiї (на нашу думку, не тiльки телеiнформацiї, а взагалi, iнформацiї у будь-якiй формi).

Мiфологiчна свiдомiсть (можна тут згадати i про архетипи К. Юнга) диктує необхiднiсть побудови рекламного тексту. Всупереч цьому центром рекламного повiдомлення "має бути мiф, оскiльки споживач активно вiдбирає повiдомлення засобiв масової комунiкацiї, але не тi, що задовольняють його потреби, а тi, що задовольняють його мiфи" [3]. Тому що основнi потреби базуються на бажаннi їсти, дихати, рухатися, бути у безпецi, мати позитивну самооцiнку, емпатiю, можливiсть творити, пiзнавати свiт, волевиявляти себе, споживач обирає рiзнi шляхи задоволення таких потреб.

Основним шляхом трансляцiї потреб споживача слiд вважати, на думку авторки, мову та iншi знаковi системи. ЗМК, у свою чергу, використовують мову та iншi знаковi системи для того, щоб впливати на корекцiю потреб споживача. Для подiбної корекцiї використовується "Т-мiфологiя" (телевiзiйна технологiя - розшифрування лiтери "Т" у термiнi наше. - О. Х.), сутнiсть якої полягає у тому, що телевiзiйне зображення "базується на перекрученнi та експлуатацiї основних потреб людини" [3].

Серед прийомiв Т-мiфологiї називають такi: чарiвнiсть (перекручення потреб людини у надсенсi), псевдоекзистенцiальнiсть (перекручення потреб людини у позитивнiй самооцiнцi), хибне злиття (перекручення потреб людини у злиттi з якоюсь iстотою), хибна творчiсть (перекручення потреб людини у творчостi), якiснi перекручення iнформацiї (перекручення потреб людини у пiзнаннi та освоєннi свiту); замiна дiяльностi спостереженням; хибнi перешкоди, небезпека (перекручення потреб людини у волевиявленнi); перекручення свiтогляду (перекручення потреб людини у свiтоглядi).

На нашу думку, всi зазначенi Т. В. Джигою прийоми Т-мiфологiї реалiзуються переважно через психолiнгвiстичний iнструментарiй ЗМI. Полiтична реклама має свою структуру, в якiй виокремлюється текст (звуковий та кодовий), денотативна складова (буквальне зображення), конотативна складова (значення зображення, що споживач видiляє та має на увазi). Все це вона називає риторикою масової комунiкацiї, яку пропонує розподiлити на: риторику тексту, вiдеориторику статичну i вiдеориторику напiвдинамiчну, динамiчну риторику, риторику мультимедiа та культову риторику.

Iдея вiдеориторики Т. В. Джиги пропонує за лiтературознавчими канонами та системою термiнiв звернутися до поняття "вiдеотроп". На нашу думку, така паралель з лiтературознавством та мовознавством дає можливiсть не тiльки для критики, а й для конструктивного використання надалi диференцiацiї понять, якi стосуються проблеми нашого дослiдження. Посилаючись на тлумачення класифiкацiї Т. В. Джигою вiдеотропiв, пропонуємо паралельне тлумачення, але з наведенням прикладiв використання у вiдеотропах ЗМI психолiнгвiстичного iнструментарiю, яким останнi користуються досить вдало й успiшно.

Пропонується виокремити п'ять груп вiдеотропiв.

Перша група - В-метонiмiя, або показ дiяльностi об`єкта замiсть нього самого, перенесення видових властивостей на родовi та навпаки, показ вмiсту замiсть того, що предмет мiстить у собi; до цього вiдноситься алегорiя. Ми вважаємо, що психолiнгвiстичнi iнструменти ЗМI при цьому супроводжують В-метонiмiю таким чином. Наприклад, 1 липня 2003 року пiд час подання в телеефiр вiдомостей про Прем'єр-мiнiстра В. Януковича в м. Суходольську, де наприкiнцi червня понад 300 мешканцiв захворiли гепатитом А, диктор за кадром розповiдає про тi заходи, якi прем'єр запропонував для усунення кризової ситуацiї. При цьому на екранi не показується сам полiтик; споживач iнформацiї бачить лiкарню, хворих, фрагмент iнтерв'ю головного лiкаря, вулицi мiста тощо. Текст, який супроводжує вiдеоряд, розповiдає про те, що втручання "високого гостя" у кризу виявилося не просто наведенням порядку в сферi постачання мiста Суходольська якiсною питною водою, а слугувало й причиною наведення порядку в справах енергетичного комплексу мiста. Прибуття полiтика в провiнцiйне мiсто пов'язується з покращенням загальної ситуацiї в Луганськiй областi, що є перенесенням видових властивостей на родовi. Таким чином, сам полiтик опиняється за кадром, кадри пiдкрiплюються психолiнгвiстичним iнструментом ЗМI - розповiддю про вдалi справи полiтика.

Друга група - В-синекдоха, або показ частин, рiзноманiтних фрагментiв дiяльностi об`єкта замiсть самого об`єкта. Таким чином, значення об`єкта для споживача збiльшується. Ми вважаємо, що В-синекдоха є часткою технологiї маркетингової комунiкацiї. Прикладом використання ЗМI психолiнгвiстичних iнструментiв при iмiджуваннi полiтика засобами В-синекдохи може бути розповiдь про те, як полiтичний лiдер висаджує дерево на алеї бiля Iнституту мiжнародних вiдносин Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка. При цьому розповiдь про "шляхетний, ритуальний та iсторичний вчинок" полiтика може супроводжуватися показом фiнального моменту процесу висадження дерева. Ми назвали такий психолiнгвiстичний iнструмент "фрагментарне замiщення цiлого його часткою".

Третя група - В-метафора - включення об`єкта, що рекламується, до фрагмента картини свiту споживача через показ об`єкта, що вже iснує в ньому. При цьому необхiдно враховувати характер уявлень аудиторiї про вже наявний фрагмент картини свiту об`єкта аудиторiї (тобто чи такi уявлення є позитивними, чи негативними). Прикладом створення негативного образу полiтика Колiна Пауера, радника Президента США у вiйськових питаннях, може слугувати такий психолiнгвiстичний iнструмент ЗМI, як пiдкрiплення В-метафори розповiддю не про позитивнi вчинки об'єкта, а про вiйськовi експансiонiстськi намiри воякiв США щодо народу Iраку. Супровiд такого тексту буде достатнiм, коли на екранi будуть з'являтися кадри, у яких вояки готують броньовану технiку, або коли iракськi дiти бiгають босонiж поруч з взутими у добрi шкiрянi чоботи американськими солдатами. Тобто В-метафора буде мати найбiльший прагматичний ефект при включеннi негативного полiтика (або наслiдкiв його дiяльностi) у фрагмент картини свiту споживача iнформацiї. Адже саме негативний образ американських воякiв сформувався у свiдомостi українського споживача телеiнформацiї ЗМI. Такий психолiнгвiстичний iнструмент можна назвати "вербальною корекцiєю картини свiту споживача". Iншими словами, завдяки психолiнгвiстичному прийому в свiдомiсть споживача "вконструйовується" вiдеообраз.

Четверта група - В-порiвняння - об`єкт зображується таким чином, щоб викликати асоцiацiю з деякою iстотою. При використаннi ЗМI такого прийому вiдеориторики, як частки технологiї маркетингової комунiкацiї, психолiнгвiстичним iнструментом може виступати метафора, або вербальне порiвняння об`єкта, що зображується, таким чином, щоб викликати асоцiацiю за допомогою наближення або контрастування семантики окремих слiв або висловiв. Так, коли у новинах каналiв "1+1", "Iнтер", "ICTV", "Новий" та iнших показували фрагменти виступiв полiтика Саддама Хусейна, i розповiдь диктора стосувалася теми, пов'язаної з особливостями диктаторського правлiння полiтика, негативiзму образу iракського президента поруч з сучасними кадрами вмонтовувалися кадри хронiки подiй, пов'язаних з фашистською факельною процесiєю 1933 року i виступами Адольфа Гiтлера. Ведучий новин порiвнює двох диктаторiв, при цьому використовуючи, наприклад, такi слова: "вусатий вождь, схожий на Гiтлера", "диктатор Iраку, як i диктатор Нiмеччини 30-40-х рокiв ХХ столiття " тощо.

П'ята група - В-гiпербола - об`єкт на зображеннi набагато бiльше за свої звичайнi розмiри. До такого прийому додається психолiнгвiстичний iнструмент ЗМI, який ми називаємо "пряме коментування". Диктор за кадром коментує вiдеокадр, на якому зображується величезних розмiрiв пам'ятник Юлiю Цезарю або Володимиру Ленiну, словами: "Пам'ятник Володимиру Ленiну у 8 разiв перебiльшує реальнi показники зросту пролетарського вождя". Iншими словами, В-гiпербола як прийом телемаркетингової комунiкацiї пiдкрiплюється i посилюється психолiнгвiстичним iнструментом, який використовують ЗМI при iмiджуваннi полiтикiв.

Пiдсумовуючи аналiз технологiчних прийомiв вiдеориторики, ми можемо трансформувати перелiк i тлумачення iнформацiї, поданi Т. В. Джигою. Ми вважаємо, що в ЗМI функцiонують такi основнi психолiнгвiстичнi iнструменти:

1. Метонiмiя, або розповiдь коментатора про вдалi справи полiтика, яка супроводжує показ дiяльностi об`єкта замiсть нього самого, перенесення видових властивостей на родовi та навпаки, показ вмiсту замiсть того, що предмет мiстить у собi.

2. Синекдоха - це вербальний супровiд неповного замiщення цiлого його часткою пiд час показу частин, рiзноманiтних фрагментiв дiяльностi об`єкта замiсть самого об`єкта.

3. "Вербальна корекцiя картини свiту споживача" - завдяки психолiнгвiстичному (розповiдь про негативнi або позитивнi риси) i психологiчному прийомам (цiлеспрямоване нагнiтання, навiювання) у свiдомiсть споживача "вконструйовується" i пiдкрiплюється вiдеообраз. Iншими словами, це вербальне i вiзуальне включення об`єкта, що рекламується, до фрагмента образу свiту споживача через показ об`єкта, що вже iснує в ньому.

4. Порiвняння, або метафора, - вербальне порiвняння об`єкта, що зображується, таким чином, щоб викликати асоцiацiю за допомогою наближення або контрастування семантики окремих слiв або висловiв.

5. Гiпербола, або "пряме коментування", - вербальне пiдтвердження коментування об`єкта, який на зображеннi має набагато бiльший вигляд, нiж його звичайнi розмiри.

На нашу думку, не можна iзольовано розглядати вiдеоприйоми як систему вiдеориторики, як це зробила Т. В. Джига. З критикою щодо такого штучного пристосування ми наголошуємо на думцi про те, що в iзольованому виглядi, тобто без мовленнєвого супроводу (а точнiше, без професiйного коментарю), без музичного оформлення, без технiчних виправлень i прийомiв не можна, взагалi, говорити про об'єктивно прагматичну роль ЗМI.

Ми довели, що мас-медiа при iмiджуваннi полiтикiв завдяки психолiнгвiстичному iнструментарiю є засобом, який дiє за технологiями маркетингової комунiкацiї.

Справдi, технологiї маркетингової комунiкацiї використовуються в ЗМI i для того, щоб, звертаючись до психолiнгвiстичних iнструментiв, iмiджувати полiтичних лiдерiв. Але ефективнiсть такого використання цiлого арсеналу психолiнгвiстичних iнструментiв ЗМI потребує окремого обговорення. Завдяки теоретичному дослiдженню ми встановили, що проблемi зв'язку психолiнгвiстичного iнструментарiю ЗМI з технологiями маркетингової комунiкацiї при iмiджуваннi полiтикiв придiляється недостатньо уваги. Саме тому, на наш погляд, не можна говорити про дослiдження проблеми, яку ми порушили. Подiбне твердження веде логiчно до iншого: проблема, яку ми розглядаємо, є актуальною.

Водночас слiд зазначити, що твердження про реальний зв'язок психолiнгвiстичного iнструментарiю ЗМI з технологiями маркетингової комунiкацiї при iмiджуваннi полiтикiв не можна приймати однозначно. З одного боку, ми бачимо реальнiсть iснування такого зв'язку, з iншого - велике провалля. Особливостями його є:

1) ступiнь ефективностi використання технологiй маркетингової комунiкацiї в ЗМI диктується не результатами наукового аналiзу, а бiльше iнтуїцiєю та досвiдом працiвникiв ЗМI;

2) ЗМI використовують можливi й ефективнi технологiї маркетингової комунiкацiї для iмiджування полiтикiв, на наш погляд, неоднаковою мiрою;

3) ЗМI при використаннi технологiй маркетингової комунiкацiї не йдуть за iснуючими в маркетингу напрацьованими шляхами, а звертаються до творчих можливостей своїх працiвникiв i, як результат, запобiгають плагiату i пропагують креативно-евристичний пiдхiд до iмiджування полiтикiв, що, у свою чергу, веде до постiйних тактичних помилок (певна частотнiсть появи рубрики, в якiй журналiсти вибачаються за помилки у викладеннi фактажу, за допущенi друкарськi помилки i неточностi тощо);

4) ЗМI, використовуючи певною мiрою потенцiал психолiнгвiстичного iнструментарiю при iмiджуваннi полiтикiв, не вiдстежують прагматичний ефект, тобто результати впливу журналiстської iнформацiї на свiдомiсть i поведiнку споживачiв такої iнформацiї.

Все зазначене вище дає нам право говорити про те, що технологiї маркетингової комунiкацiї не можуть бути використаними у повному обсязi в ЗМI при iмiджуваннi полiтикiв. Причиною є те, що ЗМI мають свою специфiку подавання (маркетинговою мовою - продажу) iнформацiї (товару) з бiльш ефективними, на наш погляд, психолiнгвiстичними iнструментами ЗМI при iмiджуваннi полiтикiв.

У подальших дослiдженнях слiд звернути увагу на пошук бiльш детальних психолiнгвiстичних iнструментiв ЗМI при iмiджуваннi полiтикiв. Доцiльним вважається глибоке вивчення поставленої проблеми з метою попередження активного втручання iнформацiї, що подає ЗМI, у свiдомiсть масового споживача.

1. Бадрак В. В. Полiтичне портретування у президентськiй кампанiї 1999 р. // Українська журналiстика в контекстi свiтової. - К., 2000. - С. 21-26.
2. Борисов Б. Л. Технология рекламы и PR: Учеб. пособ. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001. - 624 с.
3. Джига Т. В. Застосування елементiв вiдеориторики в полiтичнiй рекламi // Науковi записки Iнституту журналiстики. - 2001. - Т. 5.
4. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1992. - 734 с.
5. Криворучко С. В. Макроетика та її вплив на моральний вимiр роботи журналiста // Науковi записки Iнституту журналiстики. - 2001. - Т. 4.
6. Лiвандовський М. Теледебати як елемент виборчих технологiй // Публiцистика i полiтика: Зб. наук. праць. / За ред. В. I. Шкляра. - К., 2001. - Вип. 2. - С. 55-60.
7. Немилостива С. I. ЗМI як засiб впливу PR-технологiй у перiод передвиборної агiтацiї на Черкащинi // Науковi записки Iнституту журналiстики. - 2002. - Т. 7.
8. Слєсарчук Я. Л. Iнформацiйнi технологiї: iнтерактивна газета // Науковi записки Iнституту журналiстики. - 2002. - Т. 7.
9. Стрекаль А. I. Стосунки мiж партiями та ЗМI у ходi виборчої кампанiї // Роль ЗМI в процесах державотворення. - К., 1998. - С. 88.
10. Шкляр В. Мас-медiа як iнструмент полiтичного бiзнесу // Публiцистика: тенденцiї розвитку свiту: Зб. наук. статей. - Л., 1998. - С. 133-142.
11. Шкляр В. I., Бадрак В. В. Преса та електорат // Вiсн. Київ. ун-ту. - 1999. - Вип. 7. - С. 46-49.
12. Шкляр В. Мас-медiйнi полiтичнi кампанiї: технологiї та мистецтво // Публiцистика i полiтика / За ред. В. Шкляра. - К., 2000. - С. 35-38.
13. Шкляр В. Преса i влада: проблеми полiтичного маркетингу // Публiцистика i полiтика: Зб. наук. праць. / За ред. проф. В. I. Шкляра. - К., 2001. - Вип. 2 - С. 45-46.
14. Юричко А. В. Мiжнародна журналiстика як окремий елемент манiпуляцiї свiдомiстю та впливу на прийняття рiшень // Науковi записки Iнституту журналiстики. - 2002. - Т. 7.
15. Goban-Klas T. Pablic relations. Czyli. Promocja. Reputacji. Poеcia, definicje, uwarunkuwania. - W.: Business Press, 1999. - 225 s.