Ласкаво просимо

Видавнича концепція: міркування над терміном

к. філол. н., доц.  УДК 655.5(001)

Йдеться про багатозначне тлумачення поняття “концепція” та нагальну потребу його термінологізації.

It is researched the significant interpretation of the notion "conception" and the urgent need of use of its terminology.

Переглядаючи сторінки сучасної друкованої продукції, на жаль, нерідко доводиться констатувати її недосконалість. В одних виданнях не викристалізувана тематична структура, в інших – бракує гармонії тематичних та ілюстративних компонентів, певного макетувального плану. Є видання, позбавлені видової автентичності, чіткого бачення власної цільової аудиторії, маркетингової політики тощо. Прикладів – більше ніж достатньо. Але не вони є предметом нашого аналізу.

Ми вбачаємо головну причину згаданих та інших прорахунків і помилок у відсутності (чи недорозвиненості) видавничої концепції друкованого продукту. Так, сучасна практика не спирається на зазначене поняття. Та й чи можливо це нині, адже в сучасній теорії видавничої справи та журналістикознавстві термін "видавнича концепція" не фіксується. Приклад – фахові довідкові видання:

Курганов Е. И. Англо-русский словарь по средствам массовой информации (с толкованиями). – М.: Московская международная школа переводчиков, 1993. – 320 с.

Книга: Энциклопедия / Редкол.: Л. Е. Баренбаум, А. А. Беловицкая, А. А. Говоров и др. – М.: Большая российская энциклопедия, 1998. – 800 с.: илл.

Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник. – М.: Юристъ, 1998. – 472 с. – (Книжное дело).

Огар Е. І. Українсько-російський та російсько-український словник-довідник з видавничої справи. – Л.: Палітра друку, 2002. – 224 с.

Словник книгознавчих термінів / Редкол.: В. Я. Буран, В. М. Медведєва, Г. І. Ковальчук, М. І. Сенченко. – К.: ТОВ "Видавництво Аратта", 2003. – 160 с.

У зазначених книгах годі шукати відповідну словникову статтю. На наше переконання, ця термінологічна лакуна неодмінно потребує заповнення. Проблему запровадження терміна "концепція", перспективи його використання спробуємо окреслити в нашій розвідці.

Не можна оминути увагою той факт, що поняттям (але ще не терміном!) "концепція" журналістикознавці й теоретики видавничої справи вже оперують. У різних контекстах, варіантах лексичної сполученості, з різними відтінками значення це слово вже входить у науковий дискурс із-під пера багатьох відомих вчених. При цьому сенс слововживання часом можна трактувати багатозначно. Наприклад, у такій цитаті:

"Готуючи до друку перевидання, основну увагу редактор зосереджує на виробленні концепції повторного видання, на створенні його нового графічного образу, підготовці апарату" [7, 94].

У науковій літературі надибуємо і конкретніші випадки послуговування терміном "концепція". Так, М. Тимошик [8, 94], розглядаючи внутрішню структуру книжкового видання і дискутуючи із А. Мільчиним з приводу терміна "апарат видання", уживає словосполучення "концепція змістової конструкції". Таким чином, для розробника нормативного курсу "Основи видавничої справи та редагування" концепція видання – це, насамперед, організація змісту книжки:

За нашою ж концепцією змістової конструкції, скажімо, книжкового видання, елементи його "апарату" логічно переходять у повноправні структурні одиниці в чотирьох частинах цієї конструкції:

– службовій (вихідні відомості);

– вступній (від видавництва, переднє слово, передмова, вступна стаття);

– основній (глава, розділ, параграф);

– заключній (післямова, коментарі, додатки, покажчики, списки скорочень і умовних позначень, бібліографія).

Окремо наголосимо, що за нашими спостереженнями здебільшого в такому значенні (як смислового вирішення видання) вживають слово "концепція" видавці-практики. Однак є наукові праці, у яких "концепція" означає, навпаки, творення зовнішнього образу видання. Причому такі уявлення можна спостерігати як у дослідженнях початку 70-х років ХХ столітті, так і в сучасних. Характерним, до прикладу, є твердження В. Шевченко, котра, як відомо, спеціалізується на проблематиці художньо-технічного редагування [10, 4–5].

Болгарський професор Д. Георгієв визначив концепцію газетного видання через такий комплекс типологічних рис:

1) формула газети, що визначає її суспільну місію і головні завдання;

2) типологічна концепція, що виявляє зміст і літературно-художні форми, тобто "режисуру";

3) графічна концепція, що охоплює структуру і графічне оформлення, тобто "архітектуру";

4) організаційна концепція, що розглядає організацію редакційної роботи.

Можна визнати, що такий підхід цілком правильний і для будь-якого іншого друкованого видання через те, що охоплює всі ланки формування зовнішньої форми видання.

Крім названих тенденцій в інтерпретаціях поняття "концепція", є й така, за якою воно усвідомлюється широко: у параметрах змісту і форми, творчості та видавничого бізнесу. У цьому контексті подамо вельми показову цитату з брошури В. Іванова [5, 4].

"Лише за 3 франки "Інфо-Матен" пропонує інформацію майже про всі події в світі, у політичному, культурному і спортивному житті Франції. (Пор. якісна "Монд" коштує 7 франків, а розрахована на масового читача "Франс-суар" – 5 франків). У газеті існують такі основні розділи: "Міжнародна політика", "Франція", "Економіка", "Спорт", а також кілька другорядних. Кожному з них надається не більше двох полос при загальному обсязі двадцять чотири полоси.

Більшість публікацій – невеликого розміру, не враховуючи матеріалу на центральному розвороті, присвяченого якійсь одній темі. Вони супроводжуються фотографіями, таблицями, схемами, тому газету зручно і легко читати. ...Видання розраховане перш за все на тих дев'ять десятих французів, які не читають газет, то в ньому намагались вмістити елементи, які будуть цікавими для кожного. Це кросворди, програма передач телебачення, прогноз погоди, актуальні карикатури.

...Концепція "Інфо-Матен" цікава і, напевно, перспективна".

Як бачимо, В. Іванов, оцінюючи концепцію газети, розглядає різні особливості видання (виокремимо їх у тій послідовності, що і в цитаті): цінову політику видання, особливості тематики і тематичної структури, загальний обсяг видання, а також його розділів, наявність ілюстративного матеріалу, читацьку аудиторію.

Уже із наведених наукових поглядів можна помітити, що поняття "концепція" поширюється на всі, без винятку, друковані продукти: книжкові, періодичні та ін. І це теж важливо знати для подальшої його розробки.

Загалом, можна стверджувати: поняття "концепція" вживається в сучасних наукових працях систематично, але безсистемно. Його повторюваність свідчить про те, що потреба остаточного введення терміна "видавнича концепція" у журналістикознавстві й теорії видавничої справи назріла. Таким чином, на буквальне питання "бути чи не бути терміну?" ствердна відповідь у науці вже імпірично формується. Залишилося завершити процес термінологізації. Це означатиме – дати нововведенню строгу дефініцію, визначити для нього чітке місце у відповідних термінологічних системах. І тут теж є перші здобутки:

"Концепція видання – це задум, який зв'язується з конструктивним принципом підготовки твору до друку. У концепції відображається основний погляд редактора на видання – його склад, зміст та форму всіх елементів, редакційно-технічні та поліграфічні засоби виконання" [4].

Це чи не єдине чітке формулювання досліджуваного поняття. Але, як ми вважаємо, воно не повне, бо в ньому не акцентується значення концепції протягом усієї історії видання.

Утім, не будемо забігати наперед, кваплячись пояснити наше бачення поняття "концепція" в журналістико-видавничих контекстах. Адже великий інтерес викликає та обставина, що цей термін застосовується в інших галузях знань.

В академічному "Логическом словаре" М. Кондакова зазначено [6, 228]:

Концепція (лат. conceptio – розуміння) – система поглядів на ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, трактування певних явищ, подій; засаднича ідея певної теорії.

Звернімо увагу на рік цього видання – 1971. Уже тоді логіка оперувала цим терміном.

Уживається він також у філософії. Наприклад, у "Філософському енциклопедичному словнику" [9, 301]:

Концепція (лат. conceptio – сприйняття) – система понять про ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ, подій; основна ідея будь-якої теорії. Термін "К." вживають також для позначення головного задуму в науковій, художній, політичній та інших видах діяльності людини".

У надзаголовних даних цієї книжки зазначено: "Національна академія наук України / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди". Тож процитована думка цілком авторитетна.

У філософії, логіці (а крім них можна згадати вживання терміна "концепт" у семантиці) поняття "концепція" термінологізувалося вже кілька десятиліть тому. Отже, теорії видавничої справи та журналістикознавству вже не дістанеться пальма першості за внесення терміна до поняттєво-категоріальних апаратів.

І ще один висновок у цьому розрізі: досвід інших наук, звісно, не можна переймати буквально, та й не слід. Бо теорія видавничої справи та журналістикознавство мають надто конкретний і специфічний об'єкт – друковану продукцію. І це неминуче визначатиме особливості їхнього трактування терміна "концепція". Без аналізу як етимології лексеми "концепція", так і подальших трансформацій етимологічного значення тут не обійтися.

Слово "концепція", як відомо, латинського походження. У "Латинско-русском словаре" І. Дворецького подається низка однокореневих слів, цікавих нам з огляду на з'ясування семантичних особливостей даного словотвірного гнізда [3, 171]:

conceptio, оnis f [concipio] 1) поєднання, сума, сукупність, система (omnium rerum Vtr); 2) резервуар, сховище (aquae Frontin); 3) формулювання (редакція) юридичних актів С, Dig; 4) зачаття, прийняття сімені (с. contra naturam, sc. mulae С); 5) словесний вираз (rei AG).

conceptiоnаlis, e [conceptio] стосовний зачаття (hora Аиq).

conceptivus, a, um [concipio] 1) такий, що сприймається ззовні (fides et dilectio non substantiva animae, sed conceptiva Tert); 2) встановлюваний за особливим розпорядженням feriae conceptivae Vr, Macr рухливі свята (на кшталт Compitalia, Paganalia та ін., які не мали чіткого розкладу, а приурочувалися до того чи іншого дня за окремим розпорядженням влади).

concepto, –, –, аre [concipio] 1) зачинати, вагітніти Eccl; 2) замислювати, вигадувати Атт.

conceptum, і n [concipio 7] утробний плід, зародок (с. abigere Su).

А тепер кілька коротких суджень із приводу найважливіших сем у значеннях наведених слів.

По-перше, впадає в око те, що у багатьох них фігурує ідея зачаття – або, якщо переводити розмову у фахову видавничу площину, започаткування. Виходить, дослідник І. Жарков має рацію, коли говорить про концепцію як задум, що пов'язаний із конструюванням видання та його підготовкою до друку. Образно кажучи, концепція – це сім'я, з якого формується майбутній плід друкованого видання.

По-друге, слово conceptio несе ідею системи та системності.

По-третє, привертає увагу такий нюанс значення слова conceptivus, як "встановлюваний за особливим порядком". Тобто концепція є організуючим чинником. Характерно у цьому ж плані, що третім елементарним смислом conceptio є "формулюванням юридичних актів" – концепція має ще й конотацію законності та законотворчості (!).

По-четверте, за другим елементарним смислом conceptio – "резервуар, сховище", а це наводить на думку про здатність концепції зберігати засадничі положення "замислу, вигадки" (див. другу сему слова concepto).

Звісно, протягом багатьох століть уживання значеннєве поле слова "концепція" не залишалося незмінним. І в сучасних мовах, у тому числі й українській, слово "концепція", за тлумачними словниками [1] здебільшого означає множину певних ідей, положень, поглядів.

І, нарешті, у своїй розвідці ми спробуємо дати робочі тези до розробки терміна. При цьому зважатимемо як на вищенаведені лінгвістичні реалії, так і, зрозуміло, на досвід практичної журналістської та видавничої роботи.

Яким же чином побутуватиме поняття "концепція" на нашому професійному терені? Насамперед уточнимо: це, очевидно, має бути термінологічне словосполучення "видавнича концепція" – так найточніше окреслюватиметься феномен, пов'язаний із видавничим продуктом, видавничою дією, видавничою справою. Крім того, це дає змогу розрізнити "видавничу концепцію" і конкретну "концепцію видання".

Адже, на нашу думку, певне видання має три концепції:

– смислову;

– художньо-графічну;

– маркетингову.

Вони є складниками видавничої концепції. Але остання аж ніяк не є власне механічною сумою цих складників. Видавнича концепція – синергетична триєдність, складники якої визначають, "заряджують" один одного, перебувають у взаємовпливах (у попередньому пункті статті йшлося: "слово conceptio несе ідею системи та системності"). Чим збалансованіша конфігурація видавничої концепції, тим гармонійнішим є продукт як у параметрах його змісту/форми, так і творчого продукту/ринкового товару.

Ми вже зазначали вище свою думку про те, що видавнича концепція є первинним задумом видання, яке розроблюється, готується до друку.

Усі характеристики видання повинні визначатися за принципом доцільності у межах цілої видавничої концепції – тільки це може застерегти продукт від очевидних тематичних, архітектонічних, поліграфічного виконання, організаційних та інших розладів (згадайте етимологічне значення аналізованого поняття "встановлюваний за особливим порядком").

Водночас, гадаємо, видавнича концепція є логікою та рушійною силою подальшого випуску видання. Саме вона є механізмом його самототожності і навіть самозбереження (в латинській мові conceptio – "резервуар, сховище"). Це надзвичайно важливо для періодичних і продовжуваних видань.

І остання теза. Видавнича концепція – динамічна система. Хоч вона і забезпечує виданню стабільність, зберігає його "обличчя", проте не виступає виключно консервативним чинником. Бо насправді вона розвивається та оновлюється відповідно до тенденцій життя. У перспективних дослідженнях варто вивчити фактори, що впливають на розвиток видавничої концепції, способи її оновлення.

Отже, видавнича концепція – це множина поглядів на видання, що його організовує, дисциплінує, створює певний змістово-художній "образ", робить його успішним та ефективним на ринку. Ми не претендуємо на те, щоб вважати таку дефініцію остаточною. Це, швидше, її робочий варіант, що окреслює перспективи подальшої розробки терміна.

А такі перспективи, гадаємо, є.

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2003. – 1440 с.

2. Влодарчек Яцек. Маркетинг у видавничій справі – фантазія чи дійсність? – Л.: Кальварія, 2002. – 144 с.

3. Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь: ок. 50 000 слов. – 3-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1986. – 840 с.

4. Жарков И. А. Технология редакционно-издательского дела / http://www.hi-edu.ru/x-books/xbook077/01/predmetnyi.htm#120.

5. Іванов В. Ф. Шляхи підвищення популярності періодичних видань. – К., 1998.

6. Кондаков Н. И. Логический словарь. – М.: Наука, 1971. – 656 с.

7. Огар Е. І. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Українська академія друкарства. – Л., 2002.

8. Тимошик М. С. Видавнича справа та редагування: Навч. посіб. – К.: Наша культура і наука; Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 224 с.

9. Філософський енциклопедичний словник / Редкол.: В. І. Шинкарук (голова), Є. К. Бистрицький, М. О. Булатов та ін. – К.: Абрис, 2002. – 744 с.

10. Шевченко В. Е. Основні поняття, що визначають зовнішню форму друкованого видання: Текст лекції з курсу "Режисура та архітектоніка видання". – К.: Інститут журналістики, 2004. – 28 с.