Ласкаво просимо

Про початки традицій інформаційних агентств в Україні

Показано історію діяльності перших в Україні інформаційних агентств у XIX на початку XX століття.

The history of activity of the first Ukrainian information agencies in XIX beginning XX century are shown.

Інформаційні агентства як особлива соціальна інституція поширення масової інформації беруть початок з 30-х років XIX століття. Перші агентства преси виникли: в 1835 році Гавас у Франції, у 1851 році Рейтер в Англії. З розвитком телеграфного зв'язку частина з них почала називатися телеграфними. Уже у 1900 році протяжність телеграфних ліній становила в окремих країнах: в Англії -800 тис. км, Франції 400, Німеччині 600, Росії 300, Австрії 250.

Важливе значення для розвитку телеграфних агентств у Російській імперії мало введення у 1854 році в дію повітряної дротової лінії зв'язку Москва-Київ. Першими телеграфними агентствами в Росії були: Російське РТА (1866), Міжнародне МТА (1872), Північне -ПТА (1882). "Телеграфньїе Бюллетени" Російського Телеграфного Агентства видавались щоденно у Санкт-Петербурзі в 1877-1878 роках за редакцією К. В. Трубнікова. З 1878 року цей бюлетень видавався під назвою "Телеграф". Ці агентства мали у найбільших регіонах імперії свої відділення, зокрема важлива роль у збиранні та поширенні інформації на півдні Росії належала Київському відділенню.

З другої половини XIX століття формується міжнародно-правова система підтримки розвитку мережі телеграфних агентств. Значну роль у цьому процесі відігравало регулярне проведення міжнародних телеграфних конференцій. Перша міжнародна телеграфна конференція відбулася в Парижі в 1865 році, потім у Відні (1868), Римі (1871-1872), в Санкт-Петербурзі (1875), Берліні (1885), Парижі (1850), Будапешті (1896).

У 1868 році було засновано Міжнародне бюро телеграфних правлінь (постійне місце перебування в Берні), яке сформувало конвенцію так звані стандарти міжнародної телеграфної служби. У ст. 16 цієї конвенції наголошувалося, що телеграфне агентство має на меті збирати в систему і роздруковувати всякого роду повідомлення. Відповідно до постанов конвенції передбачалося: 1) надання переваги урядовим та службовим телеграмам; 2) збереження таємниці депеші, їх швидке передавання та доставка; 3) внесення грошових розрахунків між різними державами. Також зазначалося, що держави, які входять до міжнародного телеграфного союзу, мають право затримувати передавання приватної телеграми, зміст якої буде визнано шкідливим для безпеки держави або суперечити законам країни, суспільному порядку та моралі. Згідно з конвенцією встановлювалися регламентні правила щодо способів написання і доставки телеграм, тарифів, системи комунікативних знаків (азбука Морзе), передавання телеграм при пошкодженні ліній, обміну транзитними телеграфними кореспонденціями, термінів зберігання телеграм тощо [1].

У Центральному державному історичному архіві м. Києва збереглися документи, адресовані Харківському генерал-губернатору, які регламентували порядок друкування телеграм Міжнародного Телеграфного Агентства, обсяги депеш Харківського відділення Агентства. Зокрема, у листі уряду до Харківського генерал-губернатора йшлося про дозвіл директору Чернігівського банку, дворянину Олександру Павловичу Карпінському прийняти на себе обов'язки агента Міжнародного Телеграфного Агентства Краєвського в м. Чернігові "для поширення телеграм цього закладу і... повідомлення агентства про найцікавіші і найважливіші місцеві новини". Крім того, порушувалося клопотання про відкриття у Чернігові агентства Західного місіонерства "для передплати і продажу російських та іноземних періодичних видань і книг та інших друкованих творів" [2].

На початку XX століття в Росії здійснюється реорганізація системи телеграфного зв'язку. У вересні 1904 року було засновано урядове по-

тужне політичне і торговельне телеграфне агентство під назвою "Санкт-Петербурзьке Телеграфне Агентство" (з 1915 р. Петроградське телеграфне агентство (ПТА). Агентство мало своїм призначенням "повідомляти всередині імперії і за кордоном політичні, фінансові, економічні, торговельні та інші відомості, які мають суспільний інтерес". Агентство підпорядковувалося Міністерству фінансів, а загальне керівництво покладалося на так звану Раду, яка складалася з трьох директорів -представників міністерств фінансів, внутрішніх та закордонних справ [3]. В Україні агентство мало кількох кореспондентів, а у Києві та Харкові регіональні відділення. В урядовому листі з цього приводу до губернатора та управляючого Київським відділенням Санкт-Петер-бурзького Телеграфного Агентства 3. Полякова наголошувалося на необхідності розширення функцій Відділення Агентства, ширше інформування про громадські, публічні справи, врахування настроїв населення [4]. Подібні інструкції отримало Управління Харківського та інших поштово-телеграфних округів.

Телеграфне агентство дедалі більше уваги приділяє політичним подіям, пропонує ширший спектр соціальної інформації, постачає більший обсяг відомостей для газетних і журнальних видань. Особливо ці тенденції посилилися в період революції 1905-1907 років та діяльності Державної думи Росії, виборів, зокрема при балотуванні до Думи українських представників. У 1907 році був навіть виданий спеціальний циркуляр прЬ "Основні положення діяльності Санкт-Петербурзького Телеграфного Агентства при зборі відомостей про хід виборів до Третьої Державної Думи", де зазначалося:

1. Телеграми Агентства повинні давати по можливості повну картину виборів. І для уряду, і для суспільства важливо знати своєчасно справжнє становище речей, а також небажано скорочувати факти і їх публічно поширювати. Досвід останньої виборчої кампанії засвідчив, що громадськість негативно сприймає саме такі викривлені супроти дійсності факти.

2. Система централізації повинна поступитися децентралізації. Інформація від місцевих кореспондентів має зосереджуватися не в центральному правлінні Санкт-Петербурзького Телеграфного Агентства, а в губернських кореспондентів, опрацьовуватися ними, а потім надсилатися до центру і споживачам [5].

Цікаво, що саме кореспонденти Київського відділення Агентства у вересні 1911 року оперативно інформували з Києва увесь світ про замах на голову Ради міністрів Росії П. Столипіна.

З 1917 року починається третій період діяльності телеграфного агентства, пов'язаний з подіями громадянської війни, виборюванням Української держави, білогвардійською та більшовицькою окупаціями. За доби Центральної ради, як свідчать архівні джерела, не мала свого окремого інформаційного органу. Поширення офіційних документів і повідомлень покладалось на Міністерство освіти і підвідомче йому управління преси, редакції центральних і місцевих видань.

За наказом уряду У HP від 16 березня 1918 року в Києві створюється Державне Телеграфне Агентство. Невдовзі починають функціонувати Відділення Агентства в Одесі, Харкові, Ростові, Катеринославі, Кам'янці-Подільському.

Окремим наказом уряду УНР визначалися порядок передачі й оплати циркулярних телеграм агентства, а також затверджувалися до дії окремі циркуляри Петербурзького телеграфного агентства і його агенти на території УНР. Цим же наказом встановлювалося інструктивне положення: "прийняті по апаратах Агентства телеграми від Петербурзького Агентства і на його ім'я, а також циркуляри "Вісник" або "Воєнний Вісник"... далі не передавати за адресатом, не доставляти, затримувати і знищувати... різні пільги, що були надані Російським урядом Петербурзькому Телеграфному Агентству відносно тарифу..." [6]. Збереглися також відомості про одного з перших агентів (кореспондентів) УТА В. М. Кондрацько-го, який перебував при Житомирській поштово-телеграфній конторі [7].

Після утворення Української держави на чолі з гетьманом П. Скоропадським (квітень-листопад 1918 р.) у Києві починає працювати Українське телеграфне агентство (УТА). З червня до листопада 1918 року його очолював Д. Донцов (1883-1973) відомий український громадський діяч, філософ, публіцист, літературний критик, ідеолог українського націоналізму. Він же одночасно керував Бюро української преси (БУП), яке координувало діяльність друкованих видань. Розташовувалися УТА і БУП у Києві на Хрещатику, в будинку № 25.

УТА існувало і за доби Директорії УНР (листопад 1918 лютий 1919). Свою інформаційну службу мала також Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Функції виконувала редакція газети "Стрілець", яка називалася органом українського бюро друку.

Подібні інформаційні структури створювали й тогочасні органи радянської влади. Ще у квітні-травні 1917 року Харківський обласний виконавчий комітет рад використовував для поширення повідомлень і документів міс-

цеве відділення Петербурзького телеграфного агентства (ПТА).

28 грудня 1917 року Харківське відділення ПТА було офіційно підпорядковано ЦВК Рад України. Більшовицький уряд використовував для поширення матеріалів "Вісник Української Народної Республіки". Пропонувалося навіть створити спеціальну Комісію з інформації. На початку березня 1918 року в Полтаві відбулося засідання ЦВК Рад України, на якому розглядалася заява Голови Ради Народних Секретарів М. Скрипника щодо створення агентства.

Як повідомлялося в "Вестнике Украинской Народной Республики" за 12 березня 1918 року, першим керуючим Українського Телеграфного Агентства (УкТА) став Р. Гальперін. Пізніше керівниками УкТА були В. Люксембург і Д. Ерде. "З 16 березня почало функціонувати Українське Телеграфне Агентство, -повідомляла спеціальна Циркулярна телеграма. Головне відділення тимчасово знаходиться в м. Катеринославі, у будинку колишнього губернського управління, кімната № 2-а". Саме цю дату і можна вважати днем заснування агентства. До кінця березня 1918 року УкТА розпочала свою діяльність у Харкові, Полтаві, Чернігові, Єлисаветграді, Херсоні, Кременчуці, Миколаєві, Севастополі [8].

Згодом УкТА, як свідчать архівні документи, в офіційних документах проходить під назвою Українське державне телеграфне агентство (УДТА). Так, окремою телеграмою від 18 квітня 1918 року за підписом міністра пошти і телеграфу (Укрміпот) Т. Штефана зазначалося, що всі телеграми УДТА повинні передаватися телеграфом нарівно з урядовими і доставлятися за призначенням не пізніше, ніж за півгодини після прийняття з апарата. За наказом міністра від 25 квітня 1918 року було визначено, що для збирання й поширення відомостей Агентство відкриває філії та призначає постійних або тимчасових агентів і кореспондентів у різних місцях України і за кордоном. Цим агентам і кореспондентам видаються особисті посвідчення з відповідними печатками та підписами. Згідно з наказом визначалися також умови і порядок оплати телеграм, тарифи і пільги на телеграфні послуги, а також встановлювався контроль за своєчасністю та оперативністю поставки телеграм. Зокрема, наголошувалося, що телеграми з приміткою "негайно" передаються раніше, ніж усі приватні термінові телеграми. Крім того, встановлювався порядок, коли телеграми агентства "передаються у черзі після урядових і приватних негайних телеграм" [9].

Зі встановленням радянської влади в Україні при Тимчасовому робітничо-селянському уряді республіки в січні 1919 року в Києві замість УкТА було організовано Бюро Українського друку (БУП) "з метою правильної постановки газетної інформації і своєчасного повідомлення про становище справ на Україні, у Радянській Росії та за кордоном". Воно, як свідчать деякі дані, працювало у будинку на Хрещатику, де розміщувалося УТА, очолюване свого часу Д. Донцовим, використовувало його матеріально-технічну базу, частину фахівців. У Д. Донцова радянська влада "запозичила" й назву своєї інформаційної служби -БУП. Усі газети, видані на території України, іноземні газети, а також видання всіх державних установ України, бюлетені, постанови, заклики, накази, повідомлення, у тому числі штабів армій, які діяли в Україні, після виходу мали негайно пересилатися в Бюро друку. Відділи Тимчасового робітничо-селянського уряду України теж доставляли в Бюро друку копії постанов, розпоряджень і звернень уряду. Увесь цей зібраний і систематизований матеріал друкувався у бюлетенях, інформаційних зведеннях, а також передавався телеграфом ревкомам, штабам військ та іншим радянським установам України [10].

У липні 1919 року постановою уряду при ВУЦВК було організовано відділ пропаганди і агітації. Відповідно до "Положення про внутрішній устрій відділу", який було затверджено у вересні 1919 року, до його складу увійшло, як інформаційний підвідділ, Бюро друку. Бюро мало губернські та повітові відділення Київське, Харківське, Одеське, Гомельське та ін. БУП було ліквідовано в другій половині 1919 року [11].

У 1918 році створюється Російське телеграфне агентство (РОСТА), агенти якого працюють також і в Україні, з 1925 року Телеграфне агентство Радянського Союзу (ТАРС). Коли ж у червні 1920 року більшовицькі війська вдруге повернулися до Києва (серпень 1919 -травень 1920 місто було окуповано денікінця-ми, а в травні-червні 1920 сюди вступили війська Польщі і УНР), то БУП перейменували на УкРОСТА. Воно мало понад 100 передплатників. Стінні газети-листівки агентства виходили щоденно у 70 містах України, доставлялися безкоштовно у найвіддаленіші її куточки. Тоді ж з агентством співпрацювали поети, письменники П. Тичина, І. Ле, Л. Ні-кулін, Б. Лавреньов.

Як бачимо, у цей складний для України період існувало, по суті, дві паралельні структури, два інформаційних агентства Укра-

їнської Народної Республіки і Радянського уряду. Почасти до інформаційно-телеграфних послуг підключалася третя сила білогвардійський режим.

УкрРОСТА проіснувало ледь більше року. За ініціативою його тодішнього керівника талановитого поета, видатного громадського та літературного діяча В. Нарбутана основі УкрРОСТА створюється Радіотелеграфне агентство України (РАТАУ), якому доля відміряла майже 70 літ. Але це вже інший етап, інші сторінки історії агентства, сучасна назва якого -Українське національне інформаційне агентство "Укрінформ".

1. Телеграф: Международное телеграфное бюро // Знциклопедический словарь Ф. А. Брок-гауза, И. А. Зфрона. СПб. Т. 64. -С. 793.

2. Дело Канцелярии Временного Харь-ковского генерал-губернатора о порядке пе-чатания телеграмм Международного Агентства. Ф. 1191. Оп. 1. Спр. 179. Арк. 2-3; Дело канцелярии Временного Харьков-ского генерал-губернатора о разрешении дворянину Александру Карпинскому при-нять на себя обязательства агента Международного Телеграфного Агентства Краевского

в г. Чернигове. Ф. 1191. Оп. 2. Спр. 185. Арк. 1-ізв.

3. Дело о преобразовании "Торгово-Теле-графного Агентства" в "Санкт-Петербургское Телеграфное Агентство" от 16 сентября 1904 года. Ф. 442. Оп. 854. Спр. 340. -Арк. 2-3.

4. Там само. Арк. 6-8 .

5. Дело о ходе вьіборов в Третью Государ-ственную Думу от 21-27 июля 1907 года. -Ф. 442. Оп. 637. Спр. 266. Арк. 2-5.

6. Наказ уряду УНР № 24 від 16 березня 1918 року // Дело об оснований Украинского телеграфного агентства. Ф. 696. Оп. 1. -Спр. 735. Арк. 1, 49.

7. Там само. Арк. 54.

8. Укрінформ І Авт. і упоряд. А. Михай-лов. К., 2003. С. 2-3.

9. Дело об оснований Украинского телеграфного агенства. Ф. 696. Оп. 1. Спр. 735. Арк. 17-17 зв.

10. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительетва Украи-ньі. 1919. № 2. С. 34.

11. Бюро Українського друку при Всеукраїнському Центральному виконавчому комітеті ЦДАВО України. - Ф. 1738. Оп. 2. -Спр. 1. Арк. 8-9: Оп. 1. Спр. 48. Арк. 53-54.