асп.
УДК 621.397.13: 7.097 (477.73)
Актуальність теми дослідження недержавного регіонального телебачення у контексті висвітлення молодіжної проблематики зумовлена складними процесами українського державотворення, динамічними змінами в суспільно-політичному та соціально-економічному житті країни, які потребують утвердження національної свідомості українців, зокрема молоди Оскільки ефективність впливу телебачення на формування молодого покоління з огляду на сучасні умови становить особливий об'єкт зацікавлення, то є необхідним вивчення засобів досягнення цього впливу.
The main subject of our reserch is non-state regional television in the context of youth problems elucidation. This problem is important today because of the complicated processes of Ukrainian state-building, dynamical changes in social, political and economical life of the country, which demand strengthening of national consciouness of Ukrainian youth.
Як це не дивно, проте в нашому суспільстві донедавна існувала думка, що сучасна молодь пасивна, її не турбує майбутнє своєї держави, вона не може й не хоче брати участь у прийнятті будь-яких рішень у країні: на рівні навчального закладу, регіональному чи то на державному.
Якщо говорити сьогодні про побудову якісно нового суспільства, формування й утвердження Української національної держави, то чи не насамперед ми повинні говорити про виховання молоді, сприяння її розвиткові в соціально-політичному, економічному, культурному плані. А це відбувається не без участі мас-медіа.
На думку Ю. Ярмиша, останнім часом молодіжна преса помітно активізувалася [3, 17]. Проте, на нашу думку, молодіжна преса сьогодні ледь животіє. Надто це стосується регіонів. Так, у Миколаївському реґіоні за станом на 1 жовтня 2004 року, за даними Обласного управління у справах преси та інформації Миколаївської обласної державної адміністрації, було зареєстровано 335 друкованих видань, серед яких 313 газет і 20 журналів. Із них систематично виходять лише 118. Що ж до молодіжних друкованих ЗМІ, то на Миколаїв-щині налічується лише три видання для дітей і два для молоді та студентства.
Молодіжна тема практично відсутня на вітчизняному телебаченні, оскільки є малоліквідною. У Миколаївській області на початку 2005 року нараховувалося 15 ТРК, в обласному центрі - 7. Серед недержавних телекомпаній за популярністю та рівнем професіоналізму вирізняються три: "СТБ-Миколаїв", "НІС-ТВ", "Сатурн". Крім того, певну популярність мають ОД ТРК, ТРК "Миколаїв" і комунальна телекомпанія "МАРТ". Функціонують у Миколаєві й продакшн-студії (зокрема, "Арт-юг"), філії та представництва загальнонаціональних каналів ("СТБ", "Новий канал", " ICTV " тощо), три оператори кабельного телебачення ("Норма", "Краєвид" і "МКТБ").
Проте як на державних, так і на приватних телеканалах молодіжні передачі відсутні. Виняток становлять дитячі програми. Так, недержавна ТРК "Сатурн" виготовляє програму "Сатурн" - детям", ТРК "НІС-ТВ" - "Теремок", а Обласна державна телерадіокомпа-нія - "Живчик+Пеппи". Тож молоді доводиться задовольнятися лише інформаційними програмами, де час від часу таки з'являються сюжети, що становлять для неї інтерес.
І це в той час, коли, за даними Миколаївського міського відділу статистики, загальна кількість молоді (віком від 14 до 28 років включно) по місту на початок цього року становила 126,5 тис. осіб, а загальна кількість студентів вищих навчальних закладів м. Миколаєва на початок навчального року (2004/2005) I - IV рівнів акредитації - 36, 3 тис. осіб, зокрема: І-ІІ рівнів акредитації - 8,8 тис. осіб; III — IV рівнів акредитації - 27,5 тис. осіб.
Отож, молодь Миколаєва становить третину всіх його мешканців. Натомість її участь у
прийнятті рішень, висвітленні її діяльності місцевими ЗМІ залишається мінімальною.
Ці дані свідчать про сумнівне становище молодіжної журналістики. Щоправда, помітні й позитивні зрушення в процесі якщо не виготовлення, то, принаймні, консолідації молодіжної преси.
Так, два роки поспіль у Києві проходила виставка "Молодіжна преса в Україні", ініціаторами якої стали Міністерство у справах сім'ї та молоді України, молодіжна громадська організація "Соціалістичний Конгрес Молоді", Український національний комітет молодіжних організацій, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Миколаївський реґіон був представлений трьома виданнями: "Молодіжний меридіан" (друкований орган обласного осередку "Соціалістичного Конгресу Молоді"), "Агросвіт" (Миколаївський державний аграрний університет) та "Педагог" (Миколаївський державний університет імені В. О. Сухомлинського).
Так, у 2003 році серед 68 видань, які були на виставці, переважна більшість - вузівські й шкільні газети з відповідною тематикою та заангажованістю. Політикою й спрямованістю цих газет, що й засвідчила виставка, найчастіше займається спільний колектив студентів або учнів та викладачів або вчителів. Наскільки тематика газет відповідає смакам молодіжної аудиторії - важко сказати, оскільки розповсюдження цієї категорії видань здійснюється в межах даного закладу й найчастіше цілком безкоштовно. Якщо ж редколегія, незважаючи на цю особливість, все ж прагне мати свого читача, то стає перед вибором, хто ним буде: студент чи викладач?
Нині система впливу молоді на прийняття рішень перебуває на стадії формування. Насамперед це пов'язано з тим, що саме українське суспільство порівняно молоде й переживає процес переходу від тоталітарного до громадянського. Звісно, не останню роль у цьому процесі повинна відігравати молодь.
Саме тому молодіжний саміт, який щороку проводиться в Україні за підтримки Організації Об'єднаних Націй, є одним із небагатьох заходів, які сприяють активізації впливу молоді на процес прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядуваня та адміністраціями освітніх закладів, а також на процес формування політики держави.
Серед перешкод, що заважають молоді, яка прагне стати активним учасником державотворчих процесів, торік на форумі було названо неконсолідованість молодіжного руху та
недостатня поінформованість молоді як щодо основних подій у молодіжній політиці, так і щодо своїх можливостей впливу на них.
Задля вирішення цього завдання учасники вважають за потрібне створити всеукраїнську молодіжну інформаційну мережу, вдосконалити освітні програми середніх і вищих закладів освіти через практичне наповнення курсів юридичних і суспільних наук, створити постійні освітні проекти у межах діяльності громадських і державних ресурсних центрів, національний молодіжний інтернет-ре-сурс, сприяти створенню сайтів молодіжних організацій, проводити конкурс серед українських мас-медіа на краще висвітлення діяльності молодіжного та студентського рухів тощо [1, 29].
У свою чергу, прес-комітет саміту запропонував розробити напрями діяльності: створення мережі реґіональних кореспондентів, які висвітлювали б втілення як державних, так і недержавних програм й ініціатив у життя на місцях; створення банку даних із метою роз-силки необхідної інформації; популяризація та лобіювання соціальних програм на всеукраїнському рівні; обмін досвідом із провідними спеціалістами мас-медіа (через організацію круглих столів, конференцій, семінарів, тре-нінгів тощо); створення медіапроектів щодо висвітлення молодіжної проблематики в засобах масової інформації; проведення саміту молодих журналістів, який передбачав би роботу представників засобів масової інформації в комітетах; створення Асоціації молодих журналістів, зацікавлених у поширенні суспільно важливої інформації.
Нині, на жаль, діяльність молодіжних структур у сфері інформаційного забезпечення реґіонів необхідною інформацією організаційно та функціонально роз'єднана. Відсутні єдині загальнодержавні інформаційні методологічні підходи до вирішення завдань інформаційного забезпечення молоді. Недостатньою є надання представникам різних молодіжних рухів інформаційно-аналітичної та статистичної інформації.
Відсутність в Україні чітких і забезпечених ресурсами пріоритетів розвитку інформаційної сфери та повільні темпи розвитку інформатизації багато в чому визначають слабку розвинутість інформаційної інфраструктури. А безсистемність організації різного роду інформаційних джерел (створення телепрограм, телеканалів, інтернет-сайтів тощо) аж ніяк не сприяє переходу суспільства від постіндустріального періоду до власне ін-форматизованого.
Оскільки мас-медіа відіграють суттєву роль серед молоді, ми поставили за мету самостійно ознайомитися з проблемою функціонуванням ЗМІ, зокрема в Миколаєві, спрямувавши свій погляд на вивчення таких функціональних засобів масової інформації, як телебачення, радіо, друковані ЗМІ, інтернет, актуальні проблеми розвитку мас-медіа та їхньої ролі у житті студентів (на базі МДУ імені В. О. Су-хомлинського).
Під час анкетування, проведеного на початку цього навчального року, були опитані студенти філологічного, фізико-математично-го, історичного, педагогічного факультетів і факультету фізичної культури. У результаті було одержано такі дані. На запитання "Якими ЗМІ ви зазвичай користуєтесь?", серед джерел інформування студентів лідирують ефірні мас-медіа. Звичайно, телебачення є основним постачальником будь-якого виду інформації (62,5 %), далі йде радіо (ЗО %), друковані ЗМІ (5 %), інтернет (2,5 %).
Загальнонаціональні канали розташувалися таким чином:
перше місце - канал "1+1" 67,5 %
друге місце - "Інтер" . 22,5 %
третє місце - "Новий канал" 7,5 %
четверте місце - " ICTV " 2,5 %
На вибір каналів впливають не лише різновиди телевізійних передач, а й якість інформаційних програм. Найпопулярнішими серед студентів є такі програми: розважальні - 57,5 %; інформаційні - 20 %; наукові - 12,5 %; освітні - 7,5 %; культурні - 5 %; спортивні -2,5 %; екологічні - 2,5 %.
Із місцевих телеканалів, глядачі найчастіше дивляться:
"СТБ-Миколаїв" 51 %
"Сатурн" 22 %
"ТОНІС" 12 %
"НІС-ТВ". 6 %
Радіо посідає друге місце серед ЗМІ за
кількістю користувачів - ЗО %. Популярними
серед студентів МДУ є: ,
перше місце - "Люкс- FM " 36 %
друге місце - "Хіт- FM " 18 %
трете місце - "Русское радио" 12 %
Більшість опитуваних використовують радіо
як джерело отримання задоволення від музики
(88 %), для розваг (63 %), інформації (54 %).
Друковані засоби масової інформації посідають третє місце (5 %). Популярними є газети "Фактьі" (72 %), "Сегодня" (18 %), "Зерка-ло недели" (13 %).
Проте найбільше молодь читає місцеву пресу: "Вечерний Николаев" 43 %
"Южная Правда" 35 %
"Рідне Прибужжя" 27 %
"Николаевские новости" 19 %
Четверту позицію посідає інтернет (2,5 %). На жаль, брак коштів не дозволяє молоді активно користуватися інформаційною системою.
Підсумовуючи ці дані, можна стверджувати, що потреби студентів загалом задовольняються вітчизняними ЗМІ (48 %). Проте не всі засоби масової інформації позитивно впливають на життя студентів. Для цього, відповідно, необхідно розвивати та вдосконалювати як їхню інфраструктуру, так і якість продукції.
Згідно з опитуванням студентів, працівники обласного телебачення сприймаються глядачами як державні службовці, представники влади, які змушені подавати добірку "хороших" новин, при цьому - з явними замовчуваннями. Тому лише 2 % молоді дивиться державний канал.
Принцип партійності в реґіональній сфері подразнює молодого глядача як рекламно-переконливі репортажі про вельми успішні справи обласної влади. Саме тому молодь звертається за інформацією до недержавних телекомпаній.
Щодо тематики програм, то молодих людей передусім цікавить: пошук роботи; здобуття освіти; квартирне питання; рівень заробітної плати та стипендії; здоров'я. Студенти вважають, що культура, освіта, здоров'я, відпочинок добре висвітлюються місцевими ЗМІ. Натомість тендерному й квартирному питанням, екології, рівню зарплати й стипендії, створенню родини та пошуку роботи приділяється недостатньо уваги.
Крім того, молодь хоче, щоб було більше передач не лише розважального характеру, а й інформаційного. Також, на їхню думку, варто розпочати виготовлення та показ наукових, освітніх і культурних програм власного, місцевого виробництва.
Отже, на першому місці серед телевізійних передач для молоді - розважальні програми, новини - на другому місці, а недостатня кількість наукових й освітніх програм виявилася напрочуд відчутною, тому вони посідають третю позицію.
Тож, виховуючи молодь, реґіональні мас-медіа, незалежно від структури компанії, повинні не лише вписуватися в інформаційний простір України, а й доповнювати його систему.
На нашу думку, одним із варіантів виходу з інформаційного вакууму могло б стати створення місцевої громадської організації молодих журналістів, яка згодом могла б працювати як всеукраїнська мережа. Цілком можливим залишається й варіант створення відповідних коаліцій на загальнонаціональному рівні для покращення поінформованості молоді.
Варто зазначити, що спроби створення місцевої громадської організації молодих журналістів у Миколаєві уже були. Так, у 2001 році було зареєстровано обласну громадську молодіжну організацію "Миколаївський молодіжний медіа -центр". Мета проекту полягала у такому: консолідації зусиль молоді у сфері мас-медіа; створенні єдиного інформаційного поля, і - як наслідок - сприянні розвиткові молодіжного руху в реґіоні; підвищенні рівня соціальної активності та політичної свідомості молодих громадян; підвищенні фахового рівня молодих журналістів. На жаль, проект, гучно розрекламований напередодні парламентських виборів 2002 року, після 31 березня не був реалізований.
Свого часу один із найвидатніших соціологів XX століття П'єр Бурд'є, писав, що жур-
налістика ніколи не може бути незалежною. Важливо, чиїм інтересам вона служить - суспільству, владі чи окремим особам [2, 95]. У даному разі хотілося б сподіватися, що журналістика таки буде служити інтересам молодого покоління.
1. Виконуючи цілі розвитку тисячоліття. Всеукраїнський молодіжний саміт ООН. - К., 2003.
2. Перша Всеукраїнська виставка "Молодіжна преса України". Круглий стіл "Молодіжні ЗМІ в Україні: реалії і перспективи". Додатковий матеріал. - К., 2003.
3. Ярмиш Ю. Молодіжна преса // Сучасна українська журналістика: Поняттєвий апарат. - К.: Школяр, 1997.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові