Ласкаво просимо

Стаття присвячена сучасним тенденціям в оформленні книжок у Німеччині; це важливо для здійснення порівняння з українською друкованою продукцією.

The article is devoted to modern tendentious of design books in Germany. It is important to making a comparison with Ukrainian printed matters.

Українські науковці постійно приділяють увагу питанням вивчення структури та побудови книги, дослідженню сучасних тенденцій у шрифтознавстві, колористиці, макетуванні. Особливості структурної побудови книги загалом та видової специфіки тексту детально досліджено та чітко систематизовано у розділах книги М. Тимошика "Видавнича справа та редагування" [2]. Саме його пропозиції найчастіше будуть використовуватися під час аналізу книжкового блоку, вихідних даних, зовнішньої частини видання. Протягом останніх років В. Шевченко присвятила чимало праць темі художнього та технічного редагування. Особливий інтерес для нас становить "Оформлення сучасного газетного видання" та "Художньо-технічне редагування" [3; 4]. З теорії макетування будемо послуговуватися тезами, запропонованими В. Івановим у книзі "Основи техніки оформлення газети" [5]. За порадами щодо зовнішніх характеристик книг будемо частково звертатися до С. Яреми "Технічне редагування" [6] та В. Сави "Основи техніки творення книги" [7], а правил здійснення коректорського редагування текстів – Т. Крайнікової "Коректура" [8].

Оформлення навчальної чи наукової книги українськими книгарями здійснюється досить обмеженими засобами: формат видання, шрифт, співвідношення розміру шпальти набору та полів, ритм рубрик, документальні ілюстрації, незначні декоративні елементи. Такі видання програють багатству дизайну художніх творів. Навіть перелічені вище посібники та підручники, які є величезним набутком наукової думки і виконують домінантну навчальну функцію для студентів профільних вишів, створені відповідно до стандартів України і не містять незвичних для такої літератури елементів.

У контексті поступового розвитку української книговидавничої галузі та декларованої позиції держави варто дослідити тенденції художнього та технічного дизайну книги у провідних європейських країнах. Німеччина територіально та за кількістю населення менша за Україну, проте саме вона вважається однією із законодавців книжкової моди та культури оформлення неперіодичних видань.

Дизайн художніх творів у Німеччині завжди відрізнявся особливим мистецьким виявленням, натомість наукові та технічні книги характеризувалися порівняно стандартним макетом. Тенденцією останніх років є кардинальна зміна підходів щодо оформлення літератури будь-якого тематичного спрямування (мал. 1).

Мал. 1.

Приклад оформлення навчального видання

картинка

Визначальною особливістю сучасної побудови книги у німецьких видавництвах є відсутність будь-яких правил щодо вибору формату видання. Найнеочікуваніші розміри – тенденція побудови макета. Це пояснюється бажанням виділитися серед величезної кількості конкурентів, привабити читача та змусити його придбати книгу. Такі бізнесові сподівання часом є не зовсім виправдані. Так, у книзі "Tatsachen ber Deutschland" під час фальцювання відбулися накладки: помаранчевий прямокутник, який визначає пункт розділу зсунувся на основний текст (мал. 2). Не зупиняючись саме на змісті, можемо зробити висновок, що дизайнер застосував такий прийом для виділення текстового фрагменту та посилення його звучання. Але якщо придивитися уважніше, то стає зрозумілим: допущена серйозна помилка, яка могла виникнути коли:

– верстальник створював макет документа за допомогою шаблонів, і якась зі сторінок "побігла", створивши подвійний шаблон (поточний та попередній);

– поліграфічне підприємство неправильно здійснило вивід кольорової форми "Yellow", а редактор не простежив це у сигнальному примірнику.

Мал. 2.

Накладання кольорової форми на текст

картинка

Хоча, враховуючи якість накладання кольорів в ілюстраціях цієї книжки, важко стверджувати, що помилки допустили друкарі.

На користь непрофесійного верстальника свідчить ще один факт – колонцифра. Нумерація перш за все виконує навігаційну функцію – допомагає читачеві орієнтуватися в книзі, рухатися від однієї сторінки до іншої, переходити безпосередньо до розділу (чи теми), що цікавить. Тому колонцифра повинна міститися у зручному для сприйняття місці сторінки (як правило, зверху чи знизу по центру чи на зовнішніх полях розвороту).

Верстальник здійснив односторінкову побудову макета, тоді як для книги верстка повинна здійснюватися винятково розворотами. У зазначеній книзі всі номери сторінок розташовані у верхньому правому полі (мал. 3). Для правих сторінок розвороту це традиційне розташування, проте для лівих – абсолютно недопустиме. Таке розміщення викликає незадоволення та роздратування читачів і створює ілюзію недосконалості.

Мал. 3.

Колонтитул книги

картинка

"Tatsachen ber Datsachen"

Ще однією вадою макета цієї книги є її надзвичайно мале нижнє поле – всього 2 мм. Багато читачів мають звичку тримати розгорнуте видання саме за нижню частину і таким чином частково перекривають текст. Це не мало б такого негативного значення, якби скріплення "Tatsachen ber Deutschland" було не склейка: книгу постійно потрібно притримувати, аби вона не закрилася. Доречно зауважити, що при тиражуванні у більшості українських друкарнях така побудова файлу публікації могла б призвести до відчутних проблем: нижній рядок тексту (або нижні виносні елементи літер) були б частково обрізані. Це є наслідком не завжди досконалого калібрування друкарських верстатів. Натомість слід віддати належне німецьким поліграфістам. Провівши нескладні метричні виміри, приходимо до висновку: на жодній зі сторінок книги нема зміщення поля навіть на десяту міліметра.

Важливою характеристикою всіх досліджуваних видань є дотримання однакової кількості рядків на сторінці, вирівняних за базовою лінією; всі лапки у тексті мають однакове накреслення, а замість тире ніколи не використовується дефіс. Це вважається усталеними правилами хорошого тону.

Для внутрішньої будови навчального чи наукового видання є властивими риси сучасного оформлення: простота, лаконізм, декоративність. Це виявляється у чіткій конструкції всіх елементів оформлення, у пропорції маси набору та полів, оформленні шмуцтитулів, спусках та більш вільних, часом навіть авангардних, принципах верстки.

Модною тенденцією у виданнях Німеччини є використання рублених шрифтів для основного тексту. Причому надається перевага застосуванню різних кеглів, насиченості та накреслення однієї гарнітури. Таким чином досягається максимальна єдність у побудові макета. Майже в 80 % книг, надрукованих в останні роки, витримано саме такий стиль оформлення шрифтових комплексів.

Щоправда, деякі видання, наприклад, "ABC des Journalismus" та "Das Journalistenb ro" для книжкового блоку залучають гарнітури із засічками, тоді як усі заголовки та підзаголовки різних рівнів, колонтитули, коментарі, посилання побудовані на основі рублених шрифтів. Варто зазначити, що ці видання є серійними. Хоча, крім загальної рубрики "Практична журналістика", тенденцій оформлення титулу та шрифтів, немає більше нічого спільного. Українською традицією є максимально схожий дизайн книг, що формують серію. Натомість у німецькій практиці макети "ABC des Journalismus" та "Das Journalistenb ro" кардинально різняться (мал. 4).

Мал. 4.

Макети серійних видань

картинка

Дивне поєднання шрифтів із засічками і без них знаходимо у "Verfassung des Freistaates Bayern": у всій книзі поєднуються винятково рублені шрифти різного накреслення, тоді як для оправи – з засічками. Як правило, титул набирається тією ж гарнітурою, що й основний текст книги. Отож, дизайнери порушили основне правило єдності зовнішньої та внутрішньої частин видання.

Навчальну та наукову літературу здебільшого читають від початку до кінця книги. Проте бувають випадки (наприклад, студенти готуються до іспитів), коли важливим є не осягнення всього матеріалу, а виокремлення якоїсь змістової частини лекції чи статті. Саме тому тексти у багатьох виданнях скомпоновані так, щоб їх легко було проглядати. Для цього німецькі автори разом з редакторами використовують такі прийоми:

– виділяють ключові слова;

– грамотно будують заголовки і підзаголовки;

– використовують марковані та нумеровані списки;

– в одному абзаці виділяють лише одну ідею (читач може пропустити важливу тезу, якщо перша частина абзацу не відповідала його інтересам);

– використовують при написанні текстів стиль перевернутої піраміди, коли стаття починається із висновків;

– не використовують складної побудови речень з кількома сурядностями чи підрядностями.

Система виділень у межах кожного видання – це цілісний комплекс, який поліпшує сприйняття зазначених фрагментів текстів. Як правило, курсивом виокремлюють ключові фрази, назви журналів та газет, прізвища науковців, які цитуються, та інші подібні категорії. Хоча трапляються випадки ("Einf rhrung in den praktischen Journalismus"), коли у межах абзацу поєднується напівжирне, курсивне та звичайне накреслення шрифту, а також додатковий символьний знак (мал. 5).

Мал. 5.

Надмірна кількість виділень в абзаці

картинка

Авторський колектив цієї книги зловживає не тільки надмірною кількістю накреслень, а й різними гарнітурами. Виділення цитованого матеріалу (текстів з газет) здійснюється за допомогою моноширинного шрифту типу Courier, тоді як основний набір здійснено рубленим (мал. 6).

Мал. 6.

Система шрифтових виділень

картинка

Таке різноманіття шрифтового оформлення у межах невеликого текстового уривку заважає читачеві з першого погляду визначити основну ідею і, відповідно, складається враження, що абзац містить кілька важливих, але неоднорідних тез. Це порушує правило: кожен абзац повинен містити лише одну думку, оскільки читач, незацікавлений у цій тезі, може повністю недочитати його до кінця; інша ідея, розташована в другій частині абзацу, може бути автоматично проігнорована.

Німецькі видавці дуже рідко звертаються до виділення капітеллю, а ще рідше таке накреслення виносять на титул. Так само не є популярним прийомом набір тексту "в розрядку". Лише в кількох з досліджуваних книг ("Tatsachen ber Deutschland", "Privater Rundfunk in Deutschland 2003") використано збільшений трекінг для виокремлення слова (групи слів) у назві (мал. 7).

Мал. 7.

Збільшений трекінг на титулі

картинка

Дуже цікавий вигляд мають виділення за допомогою маркованих та нумерованих списків (мал. 8). Вони концентрують увагу читача на систематично побудованому матеріалі, що допомагає виокремити важливі елементи параграфа книги. Система списків надзвичайно розвинена і популярна серед видавців Німеччини; вони намагаються полегшити сприйняття складних текстів, спрощуючи їх стилістичне звучання.

Мал. 8.

Списки

картинка

При наборі заголовків різних рівнів найчастіше використовуються рядкові літери. На відміну від української традиції, коли заголовки першого та другого рівнів центруються, а решта – зсунуті вліво, німці використовують розташування за лівою межею у 75 % назв розділів, статей, параграфів та ін.

Незвичним прийомом при оформленні макета є верстка у дві колонки, менша з яких – допоміжна – містить коментарі до абзацу, а інша – безпосередньо текст. Причому така практика трапляється й у виданнях великого формату, й у кишенькових (мал. 9). Така побудова шпальти сприяє пришвидшенню читання, оскільки в інформаційній колонці подається основна теза фрагмента і читач сам визначає, наскільки цікавими для нього є поточні відомості.

Мал. 9.

Інформаційна колонка

картинка

Для зручності пошуку деякі видавці пропонують кольорові закладки на обрізі книжкового блоку. Підходи до реалізації завдання у верстальників досить різні. Це і "сходинки", які активно використовуються і в українських книгах, і вертикальні кольорові смужки, і горизонтальні лінійки (мал. 10).

Мал. 10.

Закладки обрізу книжкового блоку

картинка

а) сходинки

б) вертикальні смужки

в) горизонтальні лінійки

Така побудова книжкового блоку виконує дві функції:

– естетичну (видання має елегантний завершений вигляд і справляє приємне враження на читача);

– навігаційну (кожен колір символізує окремий розділ; читачеві для переходу з однієї частини книги до іншої просто потрібно перейти на закладку тону шмуцтитула).

У виданні "Verfassung des Freistaates Bayern" на шмуцтитул винесено назву розділу; це звичайна чорно-біла сторінка без будь-яких додаткових оздоблювальних елементів. У "Das Journalistenb ro" при оформленні шмуцтитулу подано карикатуру, яка символічно уособлює зміст частини книги. Натомість "Privater Rundfunk in Deutschland 2003" використовує розгорнутий шмуцтитул, на якому розміщуються стилізована фотокартка, назва розділу та коротка анотація (мал. 11).

Мал. 11.

Шмуцтитули

картинка

Закладки та шмуцтитули є оригінальним додатковим вирішенням функції пошуку та руху в межах книжкового блоку. Проте це не основні елементи і без них може обійтися будь-яка книга. Натомість колонтитул, колонцифра та структурований зміст – це обов'язкові складники наукового чи навчального видання. Дизайнери з особливою увагою підходять до реалізації елементів.

Найпопулярнішим нині в Німеччині є колонтитул на кольоровій підкладці, спрямованій за межі формату шпальти (в обріз). Для індивідуалізації такого прийому верстальники застосовують додаткові елементи: відтіняють основний блок з цифрою, подовжують кольорову підкладку по ширині набірної шпальти, розташовують поряд текст колонтитулу (мал. 12). Модним вважається традиційне розташування набраної великим кеглем (як заголовки першого рівня) колонцифри. Дуже рідко трапляються й звичні для нас форми розташування номера сторінки на зовнішніх полях розворотів.

Мал. 12.

Види колонцифри

картинка

Колонтитули у 80 % книг розташовуються у верхній частині сторінки і відділені від основного тексту лінією в один або півпункта. Така смужка чітко відокремлює пошукові елементи від основної частини. Проте бувають випадки ("Einf rhrung in den praktischen Journalismus"), коли колонтитул та основний текст набрані однаковим кеглем та накресленням спільної гарнітури; проміжок між блоком та службовою частиною становить один інтервал (основний текст набраний у західному стилі – без абзацних відступів, але з інтервалами перед абзацом), а будь-які додаткові графічні роздільні елементи відсутні. Таким чином створюється ілюзія, що колонтитул – це частина загального тексту.

Головною тенденцією оформлення колонтитулів у німецьких виданнях є їхня побудова на основі назви книги (ліва частина) та розділу (права частина). Жодне видання не використовує імені та прізвища автора як складників цієї навігаційної структури.

Важливим елементом інформаційно-пошукової системи будь-якої книги є чітка структура, виражена у послідовності заголовків та підзаголовків. До цих традиційних елементів наукових та навчальних видань деякі видавці додають ще один, властивий для періодичних медіа, прийом – рубрикацію (мал. 13). Така форма побудови макета наближує книгу до журналу і спрощує навігацію в ньому. Крім того, рубрики виконують ще й художньо-естетичну функцію, що є важливою компонентою загального сприйняття твору.

Мал. 13.

Рубрикація

картинка

Ілюстрації у книзі відіграють додаткову інформаційну функцію. Для того, щоб не переобтяжувати макет великими світлинами, у деяких виданнях виносять їх за формат полоси і навіть "в обріз". Як наслідок, композиція розворотів стає рухомою та оригінальною (мал. 14). Слід зазначити, що зображення є надзвичайно якісними та інформативними, а не випадковими, ілюстрація та підпис до неї створюють прямокутник, пропорції якого наближені до золотого пересічення. Якщо на розвороті використано кілька фото, то вони розміщені так, щоб не відбувалося візуальне відхилення в той чи інший бік, а створювалася рівновага та ілюзія міцності макета.

Мал. 14.

Фото, розміщені "в обріз"

картинка

Крім ілюстративного матеріалу, додаткову змістову функцію виконують інформаційні блоки (діаграми, таблиці, схеми та ін.). У графічній моделі макета ці елементи розташовуються за правилами фотографічного матеріалу, хоча зрідка трапляються випадки, коли схеми чи таблиці містяться у межах текстового блоку. Видавці уважно ставляться до розміщення додаткових інформаційних складників на сторінці та намагаються надати їм незвичного звучання, що породжує ефект динаміки (мал. 15).

Мал. 15.

Інформаційні блоки

картинка

Майже всі книги містять сторінку-вклейку, на якій зазначаються помилки у виданні та правильний варіант прочитання. Для українських книг така традиція, на жаль, не є популярною, часом навіть при перевиданні. Насамперед зазначення помилок у німецьких видавців вважається правилом хорошого тону та повагою до читачів; вони намагаються визнати свої недоробки і просять вибачення в аудиторії.

У більшості випадків великий білий простір між заголовком та назвою видавництва залишається порожнім, лише у 10 % книг ця частина зайнята додатковою корисною інформацією та видавничою маркою.

Абсолютно в усіх досліджуваних виданнях відсутня сторінка з вихідними даними у кінці книги. Деколи важко знайти рік чи місце видання. Українські стандарти є досить громіздкими щодо оформлення службової частини, містять багато зайвої інформації. Проте така структура допомагає чітко визначити всі елементи, починаючи від власників авторських прав і закінчуючи типом паперу та використовуваною гарнітурою. Німці не приділяють особливу увагу ні змістовому наповненню, ні технічному поданню вихідних і прикінцевих відомостей. Для пересічного читача це немає жодного значення, але така поведінка видавців не є коректною щодо аудиторії.

Отже, підсумовуючи результати аналізу, можемо виділити такі основні тенденції в оформленні наукових і навчальних видань Німеччини:

– відсутність стандартних форматів, кожне видання унікальне своїми розмірними характеристиками;

– повітряна верстка книжкового блоку, досить великий кегль у поєднанні з великим інтерліньяжем створює ефект легкості;

– зручна навігаційна система: чітко структурований зміст, функціональні колонцифри та колонтитули, додаткові елементи (інформаційна колонка, шмуцтитул, закладки обрізу книжкового блоку) покращують та пришвидшують рух та пошук у книзі. Такі складники набувають особливого звучання у контексті активного поширення електронних книг, пошуково-довідковий механізм яких надзвичайно зручний;

– домінантними шрифтами є рублені, гарнітури із засічками використовуються вкрай рідко;

– виділення – надзвичайно складний комплекс, що у більшості випадків є системним складником макета. Видавці послуговуються різними способами посилення звучання текстів: шрифтові виділення за допомогою зміни накреслення, насиченості чи гарнітури, структурні на основі різнорівневих заголовків, підзаголовків та рубрик, внутрішні, що спираються на марковані та нумеровані списки;

– чорно-білий книжковий блок вважається анахронізмом. Німецькі видавці надають перевагу кольорам моделі CMYK та системи Pantone м'яких відтінків. Лише зрідка трапляються голосні тони (яскраво-червоний чи яскраво-зелений). Це пояснюється суто технічним аспектом: плашкові кольори не піддаються кольороподілу і друкуються окремою фарбою;

– ілюстрація є важливим складником макета більшості німецьких видань. Це повноколірні зображення, часто розміщені не за правилами верстки, але без порушення єдності композиції.

 

1. Тимошик М. Видавнича справа та редагування: Курс лекцій. – Вишневе, 2003.

2. Тимошик М. Видавнича справа та редагування: Навч. посіб. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 224 с.

3. Шевченко В. Оформлення сучасного газетного видання. – К.: Поліграф. д-ця Інст. історії України НАН України, 2003. – 344 с.

4. Шевченко В. Художньо-технічне редагування: Тексти лекцій. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2005. – 254 с.

5. Іванов В. Основи техніки оформлення газети: Тексти лекцій. – К.: ЦВП, 2002. – 195 с.

6. Ярема С. Технічне редагування: Навч. посіб. – К.: Ун-т Україна, 2003. – 284 с.

7. Сава В. Основи техніки творення книги: Навч. посіб. – Л., 2000.

8. Крайнікова Т. Коректура: Підруч. – К.: Наша культура і наука, 2005. – 252 с.

9. La Roche W. Einf hrung in den praktischen Journalismus. – M nchen, 2003.

10. Stollreither K. Verfassung des Freistaates Bayern. – GmbH, 2003.

11. Privater Rundfunk in Deutschland 2003. – GmbH, 2003. Weber M. Finanzieren. – Planegg, 1999.

12. Lang M., G dde R. Das Journalistenb ro: Temkonzepte f r freie Journalisten. – Konstanz, 2000.

13. Mast C. ABC des Journalsmus: ein Leitfaden f r die Redaktionsarbeit. – Konstanz, 1999.

14. Tatsachen ber Deutschland. – Westermann, 1999.

15. Tatsachen ber Deutschland. Herausgegen vom Presse- und Informationsamt der Bundesregierung – Westermann, 2000.

16. Kroll J.-M. Taschenbuch Kunst, Architektur, Design 1998 / 1999. – Essen, 2000.

17. Meyn H. Massenmedien in der Bundesrepublik Deutschland. – Berlin, 1999.

18. Gross M., Cathomas B., Furer J.-J. R Rhaeto-Romansh. Facts & Figures. – Muster, 1996.

 

© Л.М. Городенко, 2006