Ласкаво просимо

 

Детально проаналізовано художньо-графічне оформлення книжкових видань, оздоблених В. Г. Кричевським.

There is a datailed analysis of the artistic-graphic design of the book edition ornamented by V. G. Krychevs`ky.

Надзвичайно важливе значення для сучасних дизайнерів-художників має теоретичне та практичне дослідження досвіду славетних графіків доби українського відродження (1917–1927) у створенні висококультурного мистецького продукту – книги. У статті зроблено глибокий аналіз деталей оформлення книжкових видань на прикладі трьох книг, які оздоблював В. Кричевський ("Про українську мову та українську школу" М. Грушевського (1912); "Будівлі" М. Бажана (1929); "Українські думи та пісні історичні" Д. Ревуцького (1926) [1]). Предметом дослідження є графічні елементи, а саме: ініціал, кінцівка, заставка, орнамент, екслібрис.

Проблему оформлення книжкових видань у своїх працях розглядали такі дослідники, як В. Фаворський, Н. Гончарова, В. Пахомов, Б. Валуєнко, Д. Гончаров, М. Винницький, В. Січинський, П. Ковжун, С. Таранушенко, А. В'юник, Ф. Ернст, П. Білецький, О. Федорук, В. Павловський, С. Білокінь, Е. Голлербах, З. Кучеренко та ін.

Книжкові видання 1918–1930 рр.

Імперіалістичні та громадянські війни, що відбувалися в дореволюційні часи, призвели до остаточного занепаду книги. Коли б навіть хотілося в ті роки видавати якісно – це було б просто неможливо: не було ані матеріалів, ані технічного приладдя. Турботи про зовнішній вигляд книги відкидалися на другий план. Царська ж цензура відігравала не останню роль у пригніченні української книги.

Революція 1917–1918 рр., що ознаменувалася широким розгортанням українських національно-державних подій, дуже вплинула на розвиток українського мистецтва та своєрідно відбилася на книзі зокрема. Однак зовнішній вигляд книжкового продукту в зв'язку з погіршенням як друкарської справи, так і тогочасного життя, був занедбаний. Справжньої книги, власне, не було: десятками та сотнями тисяч друкувалися "брошури", зовнішній вигляд яких був нижчий за усяку критику. Проте саме в ці бурхливі революційні часи з'являються такі природжені митці книги, як Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Вадим Меллер, Михайло Бойчук та ін.

Молода генерація графіків, відійшовши від оздоблення книги окремими малюнками, починає трактувати її як художню цілісність; вони малюють усе, не виключаючи й окремих літер, проектують шрифти, самі вибирають папір та інші матеріали, словом, беруть на себе художнє редагування книги [6].

Книги, оформлені Г. Нарбутом, видання з репродукціями його друкованих і невиданих творів стали бібліографічною рідкістю. Ознайомлення зі спадщиною митця ускладнюється ще й тим, що значна її частина зберігалася в музейних фондах та приватних зібраннях [2, 5]. У 1917 р. було створено п'ятнадцять композицій "Української абетки". Аркуші сприймаються як цілком довершені й у чорно-білому варіанті. Замислена "Абетка" вже не така, як інші книги, де колір хоч і був бажаним, однак не вкрай необхідним. Доводять це власноручно ілюміновані художником відбитки – справжнє свято веселих, радісних барв [2, 18]. А 1919 р. митець створює героїко-епічну живописну поему, сюжет якої було взято з безсмертної поеми І. Котляревського.

У 20-х рр. з'являється обкладинка Г. Нарбута "Зори" до журналу "Мистецтво", засобами стилізації якої були квіти, колірні сполуки: червоні, жовті, білі; рисунки літер близькі до української художньої традиції [2, 20–21]. Вражаючим також був титул журналу "Аполлон" та обкладинки до журналу "Мистецтво", "Солнце труда". У ці ж часи виходить "Антологія" М. Зерова, де обкладинка виконана так: рамка у дві фарби, напис і медальйон з головою античного воїна.

Недосконалість людей, їхня відокремленість – лейтмотив "Німецької серії" (1927–1928), створеної В. Меллером, що несе карикатурний та гротескний заряд. Згодом виходить декоративний титул до журналу "Наша пісня", дотепна обкладинка до журналу "Театр". В обкладинці до роману А. Франса "Повстання янголів" експресивність пориву жіночої постаті передано діагональним розміщенням зображення [8].

Вищеперелічені видання вважаються найяскравішими та високомайстерними роботами з мистецтва графічного оформлення за 1918–1930 рр.

Оформлення книжкових видань Василем Кричевським

Основоположником сучасної української графіки мистецтвознавці вважають Василя Кричевського (1872–1952). Його творчість у графіці відкрила нову епоху і вплинула на кілька поколінь українських графіків, зокрема на Георгія Нарбута. Він перший порвав з традицією по-малярськи виготовлених "розповідальних" обкладинок-картинок, стулених докупи з віньєтками в "композицію", яка аж ніяк не в'яжеться в одне мистецьке ціле з усією книгою [10].

В. Кричевський став прищеплювати суспільству смак до графічно виконаної обкладинки книги. Його першою спробою на цьому шляху була обкладинка для альбому малюнків Порфирія Мартиновича до "Енеїди" Котляревського, зроблена 1903 р. Композиційно збалансоване розташування напису стало окрасою обкладинки. Пізніше він почав уводити в свої обкладинки додатковий орнаментальний елемент. Поряд зі стилізованими під письмо ХVІІІ ст. літерами, художник використовував рослинний орнаментальний мотив з церковних гаптів. В обкладинці до збірки віршів Г. Чупринки "Контрасти" (1913) скомбінував орнаментальні народні мотиви стилізованого грона винограду. Ці ж мотиви присутні у виданнях етнографічного змісту. Для праць Михайла Грушевського з історії України та з поточних питань національного життя художник вирішив оживити мотиви давніх українських книжкових окрас – барокових дереворитів. Для обкладинки до "Ілюстрованої історії України" М. Грушевського, що стала новим етапом у мистецтві оформлення української книги, В. Кричевський ужив мотив козака з полемічного видання; обкладинку до праці "Культурно-національний рух на Україні в ХVІ–ХVІІ ст." він зробив на основі заголовної літери з видання "Книга о Вірі" (1619), а обгортку до книжки М. Грушевського "Про українську мову та українську школу" – за орнаментальними мотивами "Алфавіту духовного" (1760). Після цього почалися різні наслідування його праць, започаткувався новий напрям в українському книжковому мистецтві [12].

До барокового джерела звертався Василь Кричевський при оформленні ювілейного числа журналу "Бібліологічні Вісті" під заголовком "350 років українського друку" (1924), який виконав за мотивами орнаментації Стрятинського требника з 1606 р. Плідніше В. Кричевський працював у книжковій графіці в 1926–1932 рр., зробивши понад 40 самих лише обкладинок, не рахуючи інших праць у книжковій графіці. Художник вдавався і до конструктивістичних засобів. Так він створив систему ліній та площин урбаністичного мотиву на обкладинці збірки поезій Миколи Бажана "Будівлі". Остання велика робота Василя Кричевського в книжковій графіці – оформлення збірки "Українська пісня", де він зробив титульні аркуші й окремі для кожної пісні заставки та кінцівки за мотивами українського орнаменту. У своїх проектах обкладинок Василь Кричевський найчастіше орієнтувався на класичний ефект чорних ліній на білому тлі. Лише в деяких випадках він уводив ще червоний колір як додатковий. Часом, хоч і зрідка, звертався до інших кольорів, як, скажімо, коричневий у виданні "Українські думи та пісні історичні" Дмитра Ревуцького. Іноді В. Кричевський цілком відходить від суто графічного підходу: з'являється обкладинка до першого випуску "Українського мистецтва" В. Щербаківського, виконана сірим з червоним або суперобкладинка до збірки творів Юрія Яновського, зроблена в сіро-блакитно-синій гамі кольорів [5].

Крім зовнішнього та внутрішнього оформлення багатьох десятків українських книжок, Василь Кричевський виконав низку інших графічних праць: екслібриси, проект грошей для УНР, державних гербів УНР та ін.

Джерелом для оздоблення книги М. Грушевського "Про українську мову та українську школу" послугував "Алфавіт духовний" (1760).

Відкриваючи обкладинку книги "Про українську мову та українську школу", бачимо чудово оформлений авантитул, елементи оздоблення якого нагадують трав'янисте уквітчання. Орнамент у верхній частині сторінки має двопросторовість, яка досягається шляхом поєднання двох планів: спочатку в очі впадають неординарні рослини, схожі на стиглі грона винограду, що обвили ззовні іншу просторовість, потім – церкви на пагорбах біля річки. Таким чином, художник зовсім не випадково сконцентровує нашу увагу на центральній частині зображення, адже раніше всі знання зосереджувались у церковних канонах, церква була світилом пізнання духовного та земного буття.

Отже, знайдений орнамент цілком виправданий назвою та змістом книги. У центрі авантитулу зображена квітка, стебла якої творять трикутник, що здавна є одним із елементів народних мотивів. Унизу сторінки міститься ім'я автора книги та її назва. Літери розміщено в прямокутних рамочках, що нагадують лінії в учнівських зошитах (рис. 1).

На першій сторінці тексту, на спуску розташований невеликий орнамент – заставка, елементами якої є сплетіння рослинності, що схожа на ту, що вишивають на рушниках. Штрихи, застосовані у відповідних місцях, надають зображенню об'ємності та реалістичності (рис. 2).

Кожний розділ книги починається із заставки над текстом та ініціалом першого рядка, виконаних у єдиному стилі.

Орнаментована заголовна літера прикрашена трав'янистим тлом, за допомогою якого обрамлюються контури шрифту, створюється ілюзія випуклості (рис. 3).

Деякі квіти, ніби виростаючи з літер, стають з ними єдиним цілим, обплітають їхні контури, виглядають із засічок. Твориться казкова містерія – літери самі вбираються в одяг рослинного орнаменту.

Так само як кожний розділ відкриває заставка з ініціалом, кожний розділ завершує кінцівка (рис. 4).

Гортаючи сторінки видання, можна простежити, що кінцівки мають однакові елементи зображення, варіюються лише форми подання. Також спостерігаємо й інші цікаві кінцівки, побудовані за законами симетрії (рис. 5).

Проаналізувавши елементи видання, можемо зробити висновок, що центральною ідеєю оздоблення є народний мотив, що живе у рослинних орнаментах, зокрема у кожній графічній формі. Кожний елемент є неповторним у своєму зображенні, особливим у своєму виконанні, однак усі вони об'єднані єдиним духом, де простежується українська традиція виконання рушників, малярство, гончарство.

Інший спосіб використав Василь Кричевський в оформленні обкладинки для збірки поезій Миколи Бажана "Будівлі". Чітко зрозумівши настрій творів письменника, художник відповідно створив картину нагромадження штрихів-ліній, змальовуючи урбанізацію міста.

Форзац видання також зроблений у цьому стилі – насичення перехрещених ліній, що створюють трикутники, подекуди прямокутники.

Для видавництва "Книгоспілка" Василь Кричевський розробив екслібрис, розташований на авантитулі видання (рис. 6).

Титульна сторінка книги Миколи Бажана "Будівлі" із заголовними даними. Художник не застосовував графічних елементів, панує строгий стиль виконання.

Вихідні відомості, що розміщуються на звороті титулу, представлені цікавою формою подання тексту – у вигляді трикутника.

Для видавництва "Час" був розроблений екслібрис, що містився над вихідними даними книги (рис. 7).

Такий екслібрис красується не лише на титульній сторінці видання, а й на самій палітурці книги Дмитра Ревуцького "Українські думи та пісні історичні".

Особливості техніки художньо-графічного оформлення книги, притаманні В. Кричевському

Розглянувши деякі елементи оформлення зазначених видань, спробуємо виокремити особливості техніки митця в художньо-графічному оформленні книжкової продукції.

Варто зауважити, що композиція обкладинки книжок, яку розробляв Василь Кричевський, динамічна, врівноважена, і цей рух замикається в межах її самої. У роботах художника переважають елементи стриманості, надзвичайної вишуканості, вони ніколи не втрачають своєї декоративності.

Василь Кричевський не любив працювати пером, а здебільшого користувався пензлем і китайською тушшю, часом застосовував збільшуюче скло. У спеціальних випадках, для важких і соковитих ліній, уживав тростяне перо, зокрема, працюючи над заставками при оформленні видання "Українська пісня".

Досконало володіючи шрифтами, Василь Кричевський рідко дотримувався стандартних стилів, часто імпровізував гротескові шрифти відповідно до загального композиційного задуму. Це давало змогу творити цікаві, декоративні композиції з самих лише літер напису ("Українська поезія") [14, 15].

Період 1918–1930 рр. був одним із найпродуктивніших у царині книжкової графіки, адже саме в той час відбувалося широке розгортання національно-державних подій, що діяли як певний психологічний каталізатор на нові пошуки, різні маніфестаційні рухи діячів мистецтва. У цих умовах зародилися нові напрями мистецтва, зокрема й графіка, оповита ореолом традицій української культури.

Великий внесок у створення фундаментального підґрунтя для сучасної української графіки зробив Василь Кричевський, який перший звернувся до джерел народної творчості.

Проаналізувавши творчу діяльність В. Кричевського, зокрема елементи оформлення окремих видань, можемо виокремити основні здобутки, що вніс художник у скарбницю української книжкової графіки, а саме:

1. Перший облишив оформлення обкладинок як окремого мистецького витвору, що не гармоніював з іншими композиційними елементами книги: віньєтками, заставками, кінцівками, ініціальними літерами.

2. Звернувся до старовини, до глибин української народної творчості, використовуючи у своїх роботах орнаментальний мотив з рослин. Розвиваючи мистецтво оформлення напису за допомогою барокових дереворитів, тим самим продовжив традицію стародруків.

3. Головним художньо-графічним елементом, яким оперував Василь Кричевський, були літери. Втілюючи свій задум, він не дотримувався вже готових постулатів, а застосовував шрифти на свій кшталт, звичайно ж, враховуючи найменші деталі композиції цілого. Таким чином, це була руйнація стандартних підходів до оформлення видань.

4. Прийом вражаючого ефекту криється у мажорному контрасті білого і чорного кольорів, їхнє співіснування в одному задумі, що виливався у традицію майстерності виконання робіт Василем Кричевським.

Особливостями техніки художньо-графічного оформлення книги 1918–1930 рр. є:

– дотримання законів графіки, що передбачають чіткість та ясність форм, контурів, розчерків;

– центральна ідея оздоблення – народний мотив, що живе у рослинних орнаментах, вимальовується у кожній графічній формі. Графічні елементи неповторні у своєму зображенні, особливі у своєму виконанні, об'єднані єдиним духом, де простежується українська традиція виконання рушників, малярство, гончарство;

– застосування мотивів народної вибійки у графіці, що трохи нагадує гравюру на дереві;

– звернення до української народної творчості, відродження традиції;

– домінування народної символіки.

Підсумовуючи, варто зазначити, що тема оформлення книжкових видань 1918–1930 рр., зокрема внесок провідних художників у царину графічного оформлення книжкових видань тих часів, є великою нивою для подальших наукових досліджень.

 

1. Бажан М. Будівлі (Художнє оформлення В. Г. Кричевського). – К.: Книгоспілка, 1929. – 120 с.; Грушевський М. Про українську мову та українську школу (Художнє оформлення В. Г. Кричевського). – К., 1912. – 63 с.; Ревуцький Д. Українські думи та пісні історичні (Художнє оформлення В. Г. Кричевського). – К.: Час, 1926. – 210 с.

2. Білокінь С. І. Г. І. Нарбут. – К.: Мистецтво, 1983. – С. 12–23.

3. Видання. Поліграфічне виконання: Терміни та визначення: ДСТУ 3018-95; вид. офіц. – К.: Держ. стандарт України, 1995. – 23 с.

4. Винницький М. Рефлексії з виставки української графіки // Мистецтво. – Л., 1932. – № 1. – С. 7.

5. В'юник А. Українська графіка ХІ – початок ХХ ст.: Альбом. – К.: Мистецтво, 1994. – С. 327.

6. Ернст Ф. Пам'яті Георгія Нарбута // Бібліологічні вісті. – К., 1926. – № 3. – С. 5–35.

7. Ковжун П. Марія Дольницька // Мистецтво. – Л., 1932. – № 1. – С. 3.

8. Кучеренко З. В. Вадим Меллер. – К.: Мистецтво, 1975. – С. 12–19.

9. Наш друг книга / За ред. Л. Л. Маляренко. – К.: Реклама, 1997. – С. 101.

10. Павловський В. Василь Григорович Кричевський: життя і творчість. – Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 1974. – С. 9.

11. Січинський В. Михайло Андрієнко-Нечитайло // Мистецтво. – Л., 1932. – № 1. – С. 6.

12. Стебельський Б. Ідеї і творчість: Збірник статей та есеїв. – Торонто, 1991. – С. 151–159.

13. Тимошик М. С. Українські видавничі стандарти // Друкарство. – 2001. – № 6. – С. 18–21.

14. Федорук О. Графіка як вид образотворчого мистецтва: Бесіди про мистецтво. – К.: Мистецтво, 1983. – С. 14.

 

© А.Л. Козуб, 2006