Ласкаво просимо

 

У статті за допомогою когнітивно-семіотичного аналізу розглядаються структура і зміст гендерних концептів "чоловік" і "жінка", а також досліджується вплив мовного оточення на їх конкретизацію.

The article deals with the cognitive-semiotic approach to shows the influence of the language environment on the specification of the gender concepts "a man" and "a woman" and their derivatives.

Соціостатеві особливості людини науковці розглядають у системі внутрішньокультурних репрезентацій та відносин індивідуума й суспільства, які базуються на сконструйованій і усталеній опозиції двох біологічних статей. А. Кириліна зазначає, що сьогодні у дослідженнях соціокультурної специфіки статей необхідно звертати увагу на особливості її мовного відтворення. І не лише на те, як саме стать впливає на комунікативну поведінку мовців, а й на те, "якими засобами володіє мова для конструювання гендерної ідентичності, які екстра- та інтралінгвістичні фактори впливають на цей процес" [7, 12].

Саме завдяки мовним засобам та мовним одиницям можна простежити й об'єктивно описати портрет особистості, визначити суспільні ролі та гендерні пріоритети конкретної соціальної групи, зокрема молоді.

Метою статті є дослідження основних типологічних мовних засобів моделювання концептів "чоловік" / "жінка", "хлопець" / "дівчина", а саме: лексико-семантичних та семантико-синтаксичних систем, що безпосередньо впливають на концептуалізацію гендерних понять у сучасному журналістському дискурсі. Поставлене завдання, зокрема, передбачає вивчення процесів синонімізації, фразеологізації, актуалізації концептуального значення гендерних лексем у слові, словосполученні, реченні, а також поширення семантики словотвірних форм на концепти "жінка" / "чоловік", "дівчина" / "хлопець".

Джерельною базою стали українські періодичні видання "Дзеркало тижня" (ДТ), "День" (Д), "Україна молода" (УМ), "Молодь України" (МУ), "Високий замок" (ВЗ) за 2000–2005 рр.

Дослідження ґрунтується на когнітивно-семіотичному підході, представниками якого в сучасній лінгвістиці вважаються Н. Арутюнова [1], І. Стернін [13], О. Селіванова [11], О. Кубрякова [8], Ю. Степанов [12], А. Бабушкін [2], А. Бєлова [3], С. Воркачов [5], С. Жаботинська [6] та ін.

Так, Ю. Степанов зазначає, що до концептів належать семантичні утворення, які мають певну лінгвокультурну специфіку, а також, так чи інакше, характеризують носіїв мови [12, 8]. На думку Я. Приходи, концептом може бути будь-яка оперативна змістова одиниця мислення (поняття, образ), що існує в психіці людини і, маючи статус пізнавальної категорії, виступає посередником між словами і екстралінгвальною дійсністю, а отже, є частиною розуміння світу [10, 6]. З точки зору лінгвістичної семантики, концепт інтерпретується "як сукупність семантичних характеристик, виділених шляхом компонентного аналізу" [9, 63].

Варто зауважити, що загальнофілософське словникове тлумачення понять "чоловік" і "жінка" не відрізняється оригінальним підходом і здебільшого формулюється з урахуванням принципу бінарних протиставлень: жінка – це "особа жіночої статі, протилежне до чоловік" [4, 276], а чоловік – "особа чоловічої статі, протилежне до жінка" [4, 1381].

З цього погляду журналістські інтерпретації зазначених понять, безперечно, відрізняються творчою самобутністю і заслуговують на увагу дослідників. У вживанні концепту "жінка" на сторінках друкованих видань помітним стає переосмислення соціальної детермінанти цього поняття та відхід від традиційної, виключно біологічної, ідентифікації статі людини. Зокрема, у журналістських матеріалах лунає думка про те, що жінка в загальному розумінні: не анатомічний факт, а суто людське явище (ДТ. – 2004. – 6–12 берез.); символ життєвості та життєстійкості (ДТ. – 2003. – 12–18 лип.); нова соціальна сила (ДТ. – 2003. – 15–21 лист.).

Чоловік же описується як окремий біологічний вид, основними чеснотами якого є не фізичні чи моральні якості, а наявність грошового капіталу та уміння його примножувати, що підтверджується дефініцією: Чоловік – це самець плюс гроші (ДТ. – 2005. – 29 січ.–4 лют.). На сторінках преси в оцінках представників чоловічої статі також часто трапляються метафоричні означення, що характеризують чоловіка як "грошовий мішок", "мішок з грошима": Вона шукає не супутника життя, а мішок із грошима (ДТ. – 2000. – 23–29 груд.); Кількість жінок, які прагнуть вийти заміж за грошовий мішок, зменшується (ДТ. – 2005. – 18–24 черв.).

Загалом, складається враження, що стосунки між статями набувають ринково-економічних ознак, коли: "слабка стать" практично не має права вибору – все вирішує той, хто платить" (Д. – 2005. – 20 жовт.).

Поняття "жінка" часто вживається у значенні предмета продажу – "товару" чи "сировини", речі:

Ділки від секс-індустрії не люблять розлучатися зі своїм "товаром" (ДТ. – 2004. – 4–10 верес.);

Чимало зрілих чоловіків шукають собі молодих подруг, керуючись при цьому різними мотивами – їм потрібна лялечка, гарна річ, інших приваблює молодість (ДТ. – 2003. – 19–25 квіт.).

У тексті ці означення також підсилюються розгорнутими синонімічними характеристиками: Пробачте за порівняння, але почувалася товаром. Зрозуміло, що шлюби – це також бізнес... Невже жінки вже змирилися з "ринковим" до себе ставленням (Д. – 2005. – 20 жовт.);

Ви можете проглянути фотографії, ознайомитися з "техніко-фізіологічними характеристиками" пропонованого товару, зробити вибір, зустрітися з уподобаною дівчиною на чаті (ДТ. – 2004. – 17–23 квіт.).

Сучасний журналістський дискурс, загалом, відрізняється активними процесами збагачення семантичної мовної палітри концептів "чоловік" / "жінка", "дівчина" / "хлопець" за рахунок уведення в текст сталих сформованих кліше соціостатевого спрямування, які закріплюються на підсвідомому рівні споживачів інформації та вказують на характер існуючих у суспільстві стереотипних уявлень про призначення чоловіка та жінки. Зокрема, утверджується думка про те, що жінка щодо чоловіка є другою половиною (МУ. – 2004. – 28 верес.), прекрасною половиною (ДТ. – 2001. – 8–16 берез.), а також слабкою статтю (ДТ. – 2002. – 5–11 жовт.), чоловік же, навпаки, у пресі здебільшого репрезентується у варіаціях характеристик "сили": сильне плече (ВЗ. – 2004. – 3 лют.), сильна стать (ДТ. – 2002. – 12–18 жовт.), сильна спина (ВЗ. – 2004. – 3 лют.), кам'яна стіна (Д. – 2002. – 20 груд.). Усі ці конотації розкривають характер рольових відносин між статями на кожному із зазначених етапів, а також є одними з існуючих суспільних стереотипних кліше.

У поданні образу молодої дівчини, яка досягла в житті певних соціальних (наприклад, кар'єрних) успіхів, популярним стилістичним прийомом, до якого часто-густо вдаються журналісти, стає вживання підкреслено протилежних означень, наприклад, антитези "тендітність" (тобто слабкість) – "сила", які у тексті також можуть підсилюватися іншими подібними характеристиками: Працюючи менеджером спортивної редакції, вона носила не лише папери, а й важкі штативи. Взагалі ця тендітна дівчина напрочуд працездатна, завзята й має сильний характер, який, на її думку, дістався від батьків (Д. – 2001. – 9 лют.);

Не важко утримувати цю ініціативу (керівництво) у таких тендітних руках? (ВЗ. – 2001. – 13 лист.).

Досліджуючи концепти "дівчина" / "хлопець", не можна обминути увагою низку семантико-синтаксичних засобів, які у своїй репрезентації розкривають сутнісні ознаки гендерних понять. Зокрема, у площині "вікової ідентифікації" ці концепти представлені простими та поширеними словосполученнями з варіативним прийменником "молодий" ("молода"): молода дівчина, молодий хлопець, молода особа, молодий бізнесмен, молода жінка, молодий знайомий, молоденькі дівчата, молоденькі дівчата-однолітки, молоденька довгонога красуня, молода подруга життя, молода істота жіночої статі, наймолодше жіноцтво; з означенням "юна" ("юний"): юна наречена, юний акселерат, юна леді, юна мама.

Використання цілої низки названих синонімічних відповідників засвідчує не лише творчу вправність журналіста, а й певні настрої в суспільстві у ставленні до молодих представників чоловічої та жіночої статі. Створюється навіть лірична тональність, яку особливо підтримує вживання зменшувально-пестливих суфіксів, поєднання, переважно в означеннях жінок, що створює певний настрій до сприйняття дівчат та юнаків.

Підтверджуючи тезу про те, що в українській мові вікові характеристики молодих жінки та чоловіка мають розгорнуту синоніміку, наведемо ряди текстових синонімів, наприклад: наші юнаки, юніори, молодіжники, коротше – команди (Д. – 2000. – 26 лип.), сьогоднішні юнаки, дівчата, студенти, студентки (ДТ. – 2001. – 10–16 лют.), а також поширених словосполучень, які потрапляють у коло цієї тематичної категорії: років двадцяти дівчина (Д. – 2004. – 29 лип.), молодожони-іноземці (ДТ. – 2003. – 24–30 трав.), жінка-дитина (МУ. – 2004. – 10 січ.), молоденькі незаміжні українки (ДТ. – 2005. – 29 жовт. –4 лист.), юне створіння (ДТ. – 2003. – 19–25 квіт.), 20–25-річна дівчина (ДТ. – 2003. – 19–25 квіт.), достатньо молода, їй нема й тридцяти (ДТ. – 2004. – 20–26 лист.), дівчата "від 18 до 25" (ДТ. – 2000. – 23-29 груд.), струнка блондинка років 25-ти (ДТ. – 2003. – 19–25 квіт.), дівчата двадцяти одного року (ДТ. – 2000. – 25 лист.-1 груд.), молодик 20 років (ДТ. – 2001. – 3–8 берез.).

Зокрема, на шпальтах преси формується лексико-семантична група номінацій, які характеризують представників протилежних статей за різними ознаками, тим самим розкриваючи глибинний соціальний зміст основних гендерних понять.

Цікавим видаються ті метафоричні порівняння, в яких журналісти проводять паралелі між представниками чоловічої / жіночої статі та живою природою, а саме різними тваринами. Помічено, що в таких означеннях простежуються таємні стереотипні коди: коли журналістами обираються певні види тварин чи птахів, які символізують силу і вправність для чоловіків і, відповідно, слабкість або красу – для жінок: сидіть собі, як мишки під мітлою, у стерильних кухоньках, варіть чоловікам борщі, вишивайте хрестиком (ДТ. – 2003. – 18–24 січ.);

Я лев, хижак, отож якщо щось не по-моєму, відразу кидаюся на жертву (ДТ. – 2002. – 23–29 лист.);

Речовини, завдяки яким чоловік стає "орлом", передаються лише в ліжку (ДТ. – 2003. – 19–25 квіт.);

Наречена спочатку пройшлася лебідонькою, потім зупинилася посередині і, вигинаючи свій тонкий стан, стала в такт оплескам і музиці пританцьовувати (ДТ. – 2002. – 8–15 берез.);

Дівчина-метелик, дівчина-пташка киянка Надія Курбатова за свої неповні 27 років прожила не одне життя (ДТ. – 2002. – 13–19 квіт.).

Також у журналістських матеріалах трапляються цікаві приклади персоніфікацій соціальнозначущих понять і перенесення їх змісту на гендерні концепти "чоловік" / "жінка". Зокрема, дівчину порівнюють з історією: Дівчину цінять за красу. Якщо чоловік бачить її розум, він дивиться на неї, як на подругу чи співробітницю. Помічаючи доброту – бачить гарну дружину і матір своїх дітей. Історія нічим не відрізняється від дівчини. Ми дивимося на неї закоханими очима – вона чиста і непорочна, як і ми самі. Все краще підіймається в нас, коли ми бачимо героїв минулого (Д. – 2001. – 23 серп.); жіночу логіку – з часом: Жіноча логіка - це як час. Всі знають, що час існує, але ніхто не в змозі пояснити, що ж це таке. Так і з жіночою логікою (Д. – 2000. – 13 жовт.), а Україну цікаво порівнюють з молодим юнаком: Україна незалежна – ще підліток, пацан з поганими манерами, недостатньо вихований, але вже починає почувати себе мужчиною (Д. – 2005. – 12 жовт.).

У змалюваннях зовнішніх характеристик жінки популярним також є використання порівняльного прийому, перенесення рис відомих людей на видову характеристику представниць жіночої статі: На писках усі, як Мерлін Монро, бюсти – як у Памели Андерсен, а ззаду, як Дженіфер Лопес. Одягнуті так, ніби для оптичного обману (Д. – 2005. – 20 жовт.); Кожна скаже, ми й так страшно модні, ми – Мадонни, Брітні Спірс, і всі суперактриси, ми всі, як вони (Д. – 2005. – 12 жовт.).

Загалом, функціонування в мові ЗМІ таких метафорично-образних порівнянь поглиблює розуміння гендерних концептів і свідчить про підтримку журналістами існуючих стереотипних уявлень про суспільні позиції "чоловіка" та "жінки". Цікавим спостереженням став той факт, що існуючі у суспільстві стереотипні уявлення про чоловіка та жінку журналісти, зазвичай, уводять у текст за допомогою своєрідного дієслова-зачину "кажуть", що начебто має знімати звинувачення про нав'язування працівниками ЗМІ стереотипних настанов і скидатися на чисту ретрансляцію фактів:

Кажуть, що будь-яка жінка порівняно з будь-яким чоловіком більш емоційна й пасивна і, водночас, менш агресивна й розумна (ДТ. – 2004. – 18–24 груд.);

Часто кажуть: жінка сама не завжди знає, чого насправді хоче (ДТ. – 2001. – 28 квіт.–4 трав.);

Кажуть, хочеш зрозуміти чоловіка – подивися, яку жінку він вибрав собі в супутниці (ДТ. – 2002. – 22–27 черв.);

У цьому зв'язку кажуть, що юними дівицями рухає насамперед корисливість (Д. – 2001. – 23 серп.);

Кажуть, молоді гарні дівчата люблять знайомитися з відомими й заможними чоловіками (ДТ. – 2002. – 23–29 лист.).

Розглянутий матеріал засвідчує існування в мові друкованих ЗМІ широкого спектра гендерних варіативів, що слугують для конкретизації концептів "жінка" / "чоловік", "хлопець" / "дівчина". Розширення концептуального поля гендерних лексем сьогодні набуває ознак типологічності, що вказує на існування багатої палітри таких назв в українській мові та їх активне творче використання у сучасному газетному тексті.

Складне сплетіння культурних, психологічних і соціальних настанов робить "гендер" цікавим об'єктом дослідження для найрізноманітніших дисциплін, зокрема журналістикознавства.

 

1. Арутюнова Н. Д. В сторону семиотики и стилистики // Язык и мир человека. – М.: Языки русской культуры, 1999. – С. 275–402.

2. Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. – Воронеж, 1996. – 104 с.

3. Бєлова А. Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вивчення проблеми // Мовні і концептуальні картини світу. – К., 2001. – № 5.– С. 15–21.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь, 2004. – 1440 с.

5. Воркачев С. Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. – 2001. – №1. – С. 65–72.

6. Жаботинская С. А. Концептуальный анализ фреймов // Вісн. Черкас. ун-ту. Сер. Філол. науки. – 1999. – Вип. 11. – С. 12–25.

7. Кирилина А. В. Некоторые итоги гендерных исследований в российской лингвистике // Гендер: язык, культура, коммуникация: Материалы ІІІ междунар. конф., 27–28 ноября 2003 года. – М., 2003.

8. Кубрякова Е. С. Об одном фрагменте концептуального анализа слова "память" // Логический анализ языка. Культурные концепты. – М.: Наука., 1991. – С. 85–91.

9. Матасова Я. Р. Методика когнітивно-ономасіологічного аналізу складних найменувань // Актуальні проблеми менталінгвістики. – Черкаси, 2001. – С. 61–64.

10. Прихода Я. В. Концепт Європа в українській публіцистиці: когнітивно–лінгвістичні аспекти: Автореф. дис...канд. філол. наук: 10.01.08 / ЛНУ ім. І. Франка. – Л., 2004.

11. Селиванова Е. А. Когнитивные модели синтаксических структур с образно-метафорическим компонентом // Докл. 3–й междунар. науч. конф. "Межкультурные коммуникации: пространство и время" – М., 2004. – С. 55–59.

12. Степанов Ю. С. Концепт "причина" и два подхода к концептуальному анализу языка – логический и сублогический // Логический анализ языка: Культурные концепты. – М.: Наука., 1991. – С. 5–14.

13. Стернин И. А. Очерки по когнитивной лингвистике. – Тамбов, 2002. – 189 с.

 

© Слінчук В.В., 2006