Ласкаво просимо

У статті систематизовано та проаналізовано наукові праці, що відображають формування пресою США та Росії іміджу України від 1991 р. і до сьогодні. Визначено основні тенденції і закономірності, динаміку й чинники, що безпосередньо впливають на цей процес.

Different research works that reflect the formation of image of Ukraine through the American and Russian press from 1991 till nowadays are systemized and analyzed in this article. The basic tendencies and regularities, dynamic and factors that directly influence this process are also determined.

Унаслідок відсутності потужного українського інформаційного ринку, слабкості представлення нашою державою української тематики у світі вибудовується спотворений образ України, складається хибне уявлення про розвиток її зовнішньої та внутрішньої політики, що негативно впливає на її міжнародний авторитет. Нині Україна перебуває у залежності від закордонних інформаційних структур і ЗМІ у справі формування світової громадської думки про себе. Крім того, поки що вона нездатна протистояти агітаційно-пропагандистським та маніпулятивним акціям інших держав, які через пряме втручання в український медійний простір намагаються забезпечити свої політичні та економічні інтереси.

У сучасній журналістикознавчій науці проблема формування зовнішнього образу України мас-медіа, зокрема американськими та російськими, ще не має цілісного, комлексного відображення. Тому аналіз доробку наукових статей про імідж України у друкованих ЗМІ США та Росії від 1991 р. і до сьогодні дозволить простежити динаміку кількості повідомлень про Українську державу, їх емоційне навантаження (позитивний чи негативний образ України та українців висвітлюється), тематику, що найчастіше відображається; чинники зростання інтересу до зовнішнього та внутрішнього життя східноєвропейської країни. Тож дана стаття є здобутком не лише історії (систематизовано та проаналізовано наукові праці з цього питання), а й теорії та практики журналістики (визначено журналістикознавчі аспекти, які безпосередньо впливають на формування уявлень про державу).

До переліку аналізованих праць, наведених у хронологічній послідовності їх опублікування, належать: "Політичний портрет Української держави на сторінках "New York Times" Н. Габар [1], "Образ України у світлі концептуальних метафор (на матеріалі публікацій газети "The New York Times")” Н. Чабана [2], "Моніторинг російських ЗМІ – погляд із Києва (серпень – вересень 1999 р.)” Є. Пліска, О. Леонова [3], "Реферативно-аналітичний звіт з моніторингу російських друкованих ЗМІ "Україна" (25 жовтня – 19 листопада 1999 р.)” [4], "Інтернешнл Геральд Тріб'юн – світова якісна газета" О. Ольхіної [5], "Волл–Стріт джорнел юроп" – європейська версія однієї з найпопулярніших газет США (за матеріалами видання, опублікованими протягом квітня – листопада 1999 р.)” Н. Войтко [6], "Зовнішній імідж України в світлі англомовної преси" О. Бойко [7], "Україна у дзеркалі західних засобів інформації" О. Бутирського [8].

Порівняльний аналіз наукових статей про образ України в американській пресі.

Дослідження Н. Габар "Політичний портрет Української держави на сторінках "New York Times" є детальним описом уявлень про Україну після розпаду СРСР із визначенням причин негативного іміджу, класифікацією матеріалів "The New York Times" за категорією тональності та ставленням журналістів до написаного, спрогнозовано тенденції подальшого розвитку процесу. Авторка зазначає, що "перші масові згадки про Україну в сучасній англомовній американській пресі датуються травнем 1986 р., коли країну спіткало чорнобильське лихо. Було б неправильно стверджувати, що до травня таких згадок узагалі не було. Та все-таки їх поява в американській пресі була такою рідкістю, що не лише не привертала уваги англомовного читацького загалу, а й дала змогу ігнорувати саме існування такої великої країни, як Україна" [1, 36]. Дослідниця вивчала матеріали газети "The New York Times", яка відображала ставлення до України на початку 90-х рр. значної частини американської преси. Це був певний стереотип – "збереження Союзу" [1, 37]. Тональність публікацій про Україну дає змогу виявити, що політичний портрет країни здебільшого набував негативних обрисів. Особливу роль у створенні негативного іміджу відігравала така впливова газета в США, як "The New York Times".

Н. Габар виокремила три групи публікацій, які стосувались української тематики:

1. Матеріали, що створюють негативний імідж.

2. Статті, в яких нібито спокійно розповідається про ситуацію в Україні, але окремі деталі, аргументи, цитати, висвітлення подій подаються так, що підсвідомо викликають негативну реакцію.

3. Матеріали з позитивним забарвленням, авторами яких є інша сторона, що має думку, відмінну від редакційної [1, 39–40].

Причиною такого ставлення була невизначеність ситуації, яка склалася на початку 90-х рр. "Для багатьох з них збереження Союзу в будь-яких формах було чи не єдиним порятунком від проблем, що з'являлися. Страх втратити контроль над ядерним озброєнням – одна з них" [1, 36–37].

Статті "Інтернешнл Геральд Тріб'юн – світова якісна газета" О. Ольхіної та "Волл–Стріт джорнел юроп" – європейська версія однієї з найпопулярніших газет США (за матеріалами видання, опублікованими протягом квітня – листопада 1999 року)” Н. Войтко присвячені детальному опису історії, структури, тематичного наповнення, ілюстрування, оформлення видань, проте з них можна почерпнути деякі дані щодо зацікавленості українським питанням за станом на 1999 р. "Про Україну ж пишуть небагато. Висвітлюються лише найбільш значущі події. Як правило, це короткі замітки на першій сторінці у рубриці "Що нового". Тут повідомляється про стан реакторів на атомних електростанціях України чи про зміни в уряді нашої держави. Великих, ґрунтовних статей дуже мало. Однією з них є публікація, присвячена ІІ туру виборів Президента України (1999. –15 листоп.). Тут досить чітко та лаконічно було виражено позицію українського народу на виборах. "Ми не за Кучму. Ми проти комунізму" [5, 10].

Наступною у питанні вивчення образу України є ґрунтовна робота "Зовнішній імідж України в світлі англомовної преси" О. Бойко. У ній дослідниця оперує статистичними даними, розрахованими за результатами проведеного нею контент-аналізу преси в період з 1 січня 2000 р. до 31 березня 2001 р.

Слід зазначити, що стаття стосується не лише американських газет ("Нью-Йорк Таймс", "Вашинґтон пост", "Вашинґтон таймс", "Уолл-Стріт джорнел"), а й британських ("Дейлі Телеграф", "Гардіан", "Індепендент", "Файненшл таймс").

За даними дослідниці, "...Україна привернула до себе найбільше уваги світового загалу у січні – березні 2001 р. (з 547 проаналізованих статей на цей період припадає 320, що становлять 58,5 % від загальної кількості). Відповідно за весь 2000 р. Україні було присвячено 227 статей, тобто 41,5 % від загальної кількості (січень – жовтень 2000 р. – 156 (28,5 %), листопад 2000 р. – 38 (6,99 %), грудень 2000 р. – 33 (6,0 %))" [7, 293].

Крім того, О. Бойко наводить цікаві цифри щодо жанрів, у яких написані публікації. Із 547 матеріалів (100 %) 367 (67,1 %) припадає на аналітичні жанри, а 168 (30,7 %) – на інформаційні [7].

Щодо тематичної палітри, то 40 % публікацій, опрацьованих О. Бойко, присвячено внутрішньому життю України, 19 % – Україні в контексті міжнародної спільноти, 9 % – проблематиці Україна–Росія, 9 % – Україні в контексті Європи в цілому, 3,8 % – Центрально-Східної Європи, 1,8 % – ГУУАМ. Решта публікацій присвячено окремому регіону, особистості тощо [7, 300].

Узагалі у праці подається детальний аналіз за вимірами "Позиція автора", "Порівняння України з іншими державами", "Яка сфера діяльності отримала позитивну оцінку", "Яка сфера діяльності отримала негативну оцінку" "Мета публікацій", "Об'єкт найбільшої критики" та ін.; створюється цілісна картина, що представляє образ України очима англомовної преси та мовою цифр.

За висновками авторки, основна увага в проаналізованих статтях приділяється:

– ситуації в країні загалом, зокрема, у сферах економіки та політики;

– реформам в Україні;

– боротьбі з корупцією;

– відносинам з Росією, США, впливовими країнами Західної Європи;

– відносинам України з міжнародними фінансовими установами;

– касетному скандалу, справі Гонгадзе та їх наслідкам;

– ситуації в українській енергетиці (зокрема в атомній);

– досягненням українських спортсменів [7, 305].

"Факти використовуються досить широко, на відміну від статистичних даних, якими часто нехтують узагалі. Більшості статей притаманний сухий виклад інформації, позиція авторів переважно є нейтральною, не дається оцінок (ні позитивних, ані негативних) як сферам діяльності України, так і окремим об'єктам...

Серед жанрів перевага надається оглядовим статтям, беззаперечним лідером серед рубрик є "політика" [7, 305]. Крім того, підтвердилися гіпотези О. Бойко про те, що імідж України, який формується закордонною пресою, є здебільшого негативним – публікації висвітлюють переважно негативні сторони життя українського суспільства; образ України залежить від того, на які джерела посилається автор; зміни образу України залежать від часу подання матеріалу [7, 306]. Останні два пункти пояснюються тим, що лише одна газета мала акредитованого кореспондента у Києві, інші керувались інформацією з Москви чи різних агентств. Тому висвітлення тих чи інших подій в Україні або навколо неї різними ЗМІ майже не відрізнялося, зайвий раз в англомовного читача складається враження щодо об'єктивності спожитої ним інформації.

Отже, з кожним роком інтерес до української тематики зростає, Україна повсякчас перебуває під пильним наглядом світових медіа. Цю думку стверджує і науковець О. Бутирський у праці "Україна у дзеркалі західних засобів інформації": "На зміну тривалому ігноруванню українського фактора західними ЗМІ прийшло зосереджене спостереження за цим уламком пострадянського простору, де розгорталася політична криза, яка набула форми силового зіткнення між альтернативними баченнями сьогодення і майбутнього... У матеріалах про Україну висвітлюється конфлікт між офіційною і неофіційною версіями української дійсності" [8, 53].

Автор виділяє такі теми, відображені на сторінках світових медіа:

– політична криза;

– Україна як плацдарм боротьби за сфери впливу між двома гігантами: Росією та США;

– зближення України й Росії;

– зміна українського уряду;

– візит Папи Римського в Україну;

– Україна ювілейна: 10 років незалежності;

– Україна кримінальна: справа Солтиса [8, 54].

Порівнюючи останні дві аналізовані праці, бачимо, що основна тематика залишилась незмінною, додались тільки нові повідомлення та викликана реакція на них.

Проте й у виборі поданої інформації, на думку О. Бутирського, переважають елементи негативної інтерпретації. Висвітлюються ті події, що не можуть сприятливо вплинути на формування зовнішнього іміджу України. Лише невелику частку від загалу становлять позитивні повідомлення про молоду країну. "На фоні різкої та всебічної критики й загального незадоволення ситуацією в Україні важко не помітити те, чого довго чекали: реакцію західних мас-медіа на позитивні зрушення в українській економіці за останній час [8, 54].

Отже, аналіз статей, присвячених висвітленню зовнішнього образу України в американських друкованих ЗМІ, виявив, що від 1991 р. і до сьогодні постійно зростає кількість публікацій з даної проблеми. Таке пильне спостереження за внутрішнім та зовнішнім життям молодої країни свідчить про визнання керівництвом США важливості геополітичного становища України, про зацікавленість у співпраці, у поєднанні інтересів обох сторін, у врахуванні подій в Українській державі при прийнятті політичних рішень. Американська преса здебільшого повідомляє про ті події, процеси та явища, які прямо чи опосередковано торкаються або можуть вплинути в майбутньому на життя її держави, стратегічних партнерів чи головних опонентів.

Тому на сторінках видань переважають публікації з політичної та економічної тематики, частка ж матеріалів культурного та спортивного спрямування значно менша. Хоч подекуди з'являються статті, присвячені визначним датам буття українського суспільства чи геніальним українцям, та все ж читацька аудиторія складає враження, спостерігаючи саме за політичним життям країни. Часто реціпієнти отримують інформацію з одного джерела, навіть перегортаючи різні американські видання. Власних кореспондентів у Києві мають не всі газети, тому факти надходять переважно з інформаційних агентств. Проте зараз набула поширення практика залучення до написання матеріалів провідних спеціалістів з міжнародних відносин як у США, так і в Україні, аби прокоментувати, подати різні точки зору.

Проте, на жаль, зростаючий інтерес ще не виправив ситуацію з негативним іміджем України в американській пресі, адже переважно висвітлюються події з негативним, компроментуючим відтінком, що не дозволяє читачам скласти цілісну, правдиву картину про Україну. Позитивне забарвлення несуть матеріали про окремі постаті, підприємства чи регіони, почали з'являтися деякі статті про зрушення в економічному реформуванні. Проте їх частка від загальної кількості мізерна.

У рубрикаційно-жанровому аспекті перше місце посідають аналітичні жанри, зокрема, оглядова стаття; інформаційних жанрів майже вдвічі менше, основна рубрика – "політика". Мета більшості публікацій – проінформувати та проаналізувати, виявити причини, спрогнозувати. Загальне ставлення американських авторів до зображених ними подій від негативного на початку 90-х рр. ХІХ ст. змінилося на нейтральне на початку ХХІ ст.

Російські друковані ЗМІ про імідж України: історіографічний аспект.

Російська преса як представниця сусідньої держави завжди виявляла інтерес до буття українського суспільства, особливо після здобуття Україною незалежності. Цей факт окремими частинами російського суспільства сприймається по-різному. "До незалежності України більшість ставиться як до примхи історії, слово "незалежність" у Росії вимовляють лише з посмішкою. Багато хто думає, що коли в Росії закінчиться період невизначеності й настане порядок, то тимчасово відокремлена російська провінція Україна повернеться назад, принижена й готова на будь-які умови. Це небезпечна хибна думка: й основна частина української еліти, і більшість українських виборців, у тому числі російськомовні українці та росіяни, не сумніваються в історичному виборі Україною незалежності" [9, 6].

Тому проаналізуємо праці, що стосуються висвітлення української тематики на сторінках російських ЗМІ. Ці публікації відображають позицію російської преси під час президентських виборів. Зокрема, у "Моніторингу російських ЗМІ – погляд із Києва" (серпень – вересень 1999 р.) Є. Пліска, О. Леонова наводяться кількість, тональність і тематика матеріалів дев'яти російських друкованих ЗМІ ("Независимая газета", "Парламентская газета", "Российская газета", "КоммерсантЪ", "Общая газета", "Труд", "Труд" (укр. приложение), "Известия", "Известия" (укр. приложение) окремо за серпень та вересень 1999 р.

"Медіа-політика друкованих ЗМІ (у серпні 1999 р. – О. Г.) характеризувалася великим тематичним розмаїттям, хоч загальний ступінь уваги до подій в Україні (оцінюється за кількістю публікацій) значно знизився. Це пояснюється зменшенням напруження в українсько-російських взаєминах після ратифікації Великого договору та підписання домовленостей щодо Чорноморського Флоту" [3, 37].

Уже у вересні 1999 р. публікацій на українську тематику порівняно з серпнем було у шість разів більше. Взагалі, кількість повідомлень прямо пропорційно залежить від числа інформаційних приводів щодо українсько-російських відносин. Тональність публікацій має нейтральний характер, але частка негативних повідомлень є досить великою, що не сприяє формуванню позитивного іміджу України.

Треба зазначити й достатньо великий тематичний спектр повідомлень. Російська преса звертала увагу не лише на перебіг президентських виборів, а й цікавилася справою Лазаренка, промисловістю, економікою, енергетикою, соціальною сферою, зовнішньою політикою, телебаченням України, футбольним матчем Україна–Росія, конфліктом між православними церквами, соціологічними опитуваннями громадян України, Ялтинською конференцією "Балто-Чорноморська співпраця", Чорноморським флотом та Кримом. Ще однією тенденцією вересневих випусків є значний дисбаланс тональності публікацій у бік негативного висвітлення українського вектора. Майже у всіх проаналізованих авторами газетах кількість негативних публікацій переважає (56 %) [3, 41–42]. Негативний відтінок мають публікації, присвячені проблемам "Взаємовідносини України з США та НАТО", позитивний – "Стратегічне партнерство та економічна співпраця Росії та України".

У "Реферативно-аналітичному звіті з моніторингу російських друкованих ЗМІ "Україна" (25 жовтня – 19 листопада 1999 р.)” автори наголошують, що тема зовнішньої політики була однією із основних у матеріалах, пов'язаних з президентськими виборами в Україні в період перед першим туром виборів та частково перед другим. Російська преса до першого та другого турів голосування представляла кандидатів у Президенти України у площині: "Якими будуть російсько-українські стосунки, якщо такий-то стане Президентом України?". Для російських коментаторів важливою залишається тема "проросійського" електорату та підтримки ідеї "інтеграції" в Україні. Концепція "втрати" щодо України в Росії продовжує займати багато місця в пресі [4, 7].

У зазначеній праці детально досліджуються та цитуються російські видання ("Известия", "Время", "Эксперт", "Итоги", "Сегодня", "Советская Россия", "Содружество НГ", "Век", "Коммерсант", "Парламентская газета", "Независимая газета", "Аргументы и факты" та ін.) за параметрами "політичні портрети кандидатів", "перебіг виборчої кампанії", "висновки", "виборчі технології", "політичні підсумки та прогнози". Це дає змогу зробити висновки, що російська преса намагається переконати свого читача у необхідності виконання "російського сценарію" у виборах Президента України, адже це життєво важливо не лише для Росії, а й для самої України. "Украина в тяжелом экономическом положении. И едва ли не последний ее ресурс – это ресурс российский. В свою очередь, практически единственный вариант компенсации задолженостей за российские газ и нефть – это поддержка "славянской идеи", подкармливание российских устремлений доминировать хоть где-то, иметь хоть каких-то сателлитов" [4, 8–9]. Україну змальовують нездатною самостійно вирішувати власні проблеми і репрезентувати себе на світовій політичній арені без підтримки Росії. Повідомлення з позитивним забарвленням трапляються в інтерв'ю з українськими державними діячами чи коментарях українських експертів.

Опрацювання літератури з питання формування іміджу України російськими друкованими засобами масової інформації дає змогу виокремити такі тенденції:

1. З кожним роком ЗМІ Росії виявляють всезростаючий інтерес до української тематики, амплітуда коливань кількості публікацій залежить від конкретного часового проміжку. Такий інтерес до України пояснюється її географічним розташуванням та історичними зв'язками.

2. У першу чергу російська преса повідомляє про ті події в Україні, які прямо чи опосередковано стосуються Росії.

3. Плануючи зреалізувати свої геополітичні устремління, Росія через друковані ЗМІ презентує Україну як державу, що здатна вирішити свої проблеми лише разом з північною сусідкою.

4. Загальна тональність матеріалів залишається негативною, що, безумовно, впливає на формування у світового співтовариства небажаного уявлення про Україну.

5. Тональність статей часто залежить від автора: якщо це представник з української сторони – здебільшого позитивна, якщо з російської – переважно негативна, інколи нейтральна.

6. Відомостей про жанрово-рубрикаційний аспект не виявлено.

Уперше у вітчизняній науці, спираючись на теоретичні досягнення, зроблено спробу проаналізувати та систематизувати наукові праці, присвячені формуванню іміджу України в американських та російських виданнях. На жаль, відповідних праць з названої тематики ще недостаньо, аби цілісно охарактеризувати стан цієї наукової проблеми, виділити певні етапи чи стадії процесу формування іміджу України в російських чи американських ЗМІ, проте можна виділити основні тенденції та динаміку цього явища.

Після проголошення Україною незалежності події на її теренах завжди ставали актуальною інформацією на сторінках російської преси через близькість географічного положення та історичні зв'язки. Цікавість американських друкованих ЗМІ зростала поступово: від нечисленних згадок у 1991 р. до сотень повідомлень лише за один місяць 2004 р. Підґрунтям цього явища є визнання північноамериканською державою важливості геополітичного становища України. Здебільшого відображаються ті події у східноєвропейській державі, які стосуються внутрішнього та зовнішнього життя Росії і США, їх геополітичних векторів діяльності.

У виданнях обох країн присутній переважно несприятливий імідж України, бо, як правило, висвітлюються негативні події; позитивні ж публікації з'являються під впливом авторства чи співавторства українського представника чи предмета матеріалу, віддаленого від політики та економіки. Хоча поступово з кінця 90-рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст. в американських медіа почали з'являтися матеріали про процеси, явища, події в українській політиці та економіці з позитивним забарвленням. Ставлення американських авторів до написаного від 1991 р. поступово змінюється від негативного до нейтрального, у російських колег цей процес зазнав незначних зрушень. Журналісти США подають свої факти переважно у вигляді аналітичних жанрів (оглядових статей, коментарів); щодо російських колег – відомості відсутні.

Отже, враховуючи вищезазначене, українським журналістам, дипломатам, політикам тощо слід серйозно поставитися до проблеми незахищеності українського інформаційного простору та формування зовнішнього образу країни на сторінках світових мас-медіа. Без спільних зусиль та виважених рішень з боку українського керівництва та спільноти зовнішній імідж України залишатиметься висвітленим однобоко й тенденційно.

1. Габар Н. Політичний портрет Української держави на сторінках "New York Times" // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. Журналістика. – 1993. – Вип. 18: Українська журналістика: формування сучасного обличчя. – С. 36–41.

2. Чабан Н. Образ Украины в свете концептуальных метафор (на материале публикаций газеты "The New York Times") // Вісн. Черкас. ун-ту. Сер. Філологічні науки. – 1997. – Вип. 3. – С. 49–56.

3. Леонов А., Плиско Е. Мониторинг российских СМИ – взгляд из Киева (август–сентябрь 1999 г.) // Российско-украинский бюллетень. – М.; К., 1999. – № 2. – С. 36–42.

4. Реферативно-аналитический отчет по мониторинг у российских печатных СМИ "Украина" (25 октября–19 ноября 1999 г.) // Российско-украинский бюллетень. – М.; К., 1999. – № 2. – С. 7–28.

5. Ольхіна О. Інтернешнл Геральд Тріб'юн – світова якісна газета // Міжнародна журналістика – 2000: Збірник робіт магістрів і спеціалістів із спеціалізації "Міжнародна журналістика" / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Ін-т журналістики; Наук. ред. д. філол. н. О. К. Мелещенко. – К., 2000. – Вип. 2. – С. 12–20.

6. Войтко Н. "Волл–Стріт джорнел юроп" – європейська версія однієї з найпопулярніших газет США (за матеріалами видання, опублікованими протягом квітня–листопада 1999 р.) // Міжнародна журналістика – 2000: Збірник робіт магістрів і спеціалістів із спеціалізації "Міжнародна журналістика" / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Ін-т журналістики; Наук. ред. д. філол. н. О. К. Мелещенко. – К., 2000. – Вип. 2. – С. 7–12.

7. Бойко О. В. Зовнішній імідж України в світлі англомовної преси // Наукові записки. Сер. Політика і етнологія; Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – К., 2001. – Вип. 16. – С. 291–307.

8. Бутирський О. А. Україна у дзеркалі західних ЗМІ // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Сер. Журналістика. – 2003. – Вип. 11. – С. 53–54.

9. Жданова И. Российский интерес // Российско-украинский бюллетень. – М.; К., 1999. – №

 

© О.В. Голік, 2006