Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Текстові засоби творення образу сучасної молоді в друкованих ЗМК

Валентина Слінчук


УДК 070.1

Стаття досліджує основні аспекти представлення концепту "молодь" у сучасних українських ЗМК. Зокрема розглядаються такі питання: окреслення концепту "молодь", вербально-поняттєва експлікація образу молодої людини, молодіжна проблематика на шпальтах газет, тематичні аспекти й поняттєва актуалізація формування образу молодого сучасника, стильове збагачення мовних засобів комунікації. Здійснений аналіз сприятиме поглибленню наукового бачення цієї соціальної проблематики в сучасній українській періодиці.

Ключові слова: комунікація, текст, молодь, концепти, жанр, стиль, образ.

IThe article studies the meaning of the concept of "youth" in the contemporary Ukrainian mass media. Such questions are considered in this work: the definition of the concept "youth", verbal-concept explication of the image of a young person, the coverage of youth problems in newspapers, thematic aspects and concept relevance, style enrichment of the verbal means of communication. The full filled analysis will help to enrich the scientific vision of this social problem in modern Ukrainian periodical.

Keywords: communications, text, youth, concept, genre, style, image.

Молодь – чи не найчисленніша і найактивніша суспільна верства планети. Вікові межі, що характеризують поняття "молодь", історично змінювалися. Трансформувався і образ сучасника, його уподобання, стиль, смаки, моральні та ціннісні орієнтири, рольові позиції в соціумі. Осягнення цих змін шляхом аналізу журналістських текстів, дає можливість уповні представити образ молодого покоління, який сьогодні активно моделюється на шпальтах друкованих ЗМІ.

Ще у 60–70-ті роки над поняттєвим апаратом молодіжної проблематики працювали Е. Бенфілд, Г. Блюмер, Х. Кеслер та багато інших дослідників. У 70-х роках вийшли аналітичні праці К. Менарта, Р. Левенталя, Ж. Русле, присвячені проблемі інтеграції молодого покоління в соціальну структуру суспільства.

Тоді ж з’явилися фундаментальні дослідження радянських учених, присвячені проблемам молоді. Зокрема, це роботи О. Ареф'єва, Є. Косенка, В. Лукова, В. Боряза, І. Кона, С. Іконнікової, В. Кемерова та інших науковців.

Дослідження, які проводили радянські соціологи та суспільствознавці до 1990 року, мали відчутні вади. "Багатьом соціологічним дослідженням, які проводилися в 70-х та 80-х рр., – зазначала академік Т. Заславська, – не вдалося уникнути лакування дійсності. Колекціонуючи позитивні факти, деякі соціологи закрили очі на негативні явища, що набирали силу. В багатьох випадках емпіричні результати "підтягалися" під раніше відомі висновки" [11, 7].

Тому їх потрібно оцінювати з певної історичної відстані. Еволюція суспільної свідомості, наукової думки свідчить про те, що здебільшого вони створювались, формувалися в умовах догматичних нашарувань.

Американські соціальні психологи та педагоги, які вивчають молодіжну проблематику, пропонують розподілити поняття молоді на конкретні вікові групи: "молодь", "підліток" (teenager), "дитина". Хоча і серед них немає згоди щодо вікових рамок кожної із зазначених груп.

Наприклад, у матеріалах ООН та ЮНЕСКО встановлено віковий ценз для молоді – від 15 до 24 років. У радянському законодавстві молодими вважалися особи, що не досягли 30 років. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвиткові молоді в Україні" визначає молодь як осіб віком від 15 до 28 років. Тож остаточно це питання не з'ясовано.

Проте "молодь" – поняття не тільки вікове, демографічне, а й соціальне, психологічне, історичне. Межі молодого віку можуть бути прив'язані до певної цифри лише умовно. Ця цифра неоднакова для різних типів суспільств та держав, які існують навіть на одному історичному етапі.

Молодь – найважливіший чинник соціальної динаміки, що не лише пристосовується до існуючих соціальних інститутів, а й активно пристосовує їх до власних, специфічних, порівняно з попередніми поколіннями, потреб.

Молодь довела свою активну політичну позицію на початку 90-х років, коли стала рушійною силою, що дала поштовх кардинальним змінам у державі. Неодноразові згадування тих подій (акцій протесту студентів проти існуючої політичної системи) та усвідомлення вагомої ролі молоді й досі знаходимо на сторінках преси:

"Тверде переконання молодих людей певною мірою дало поштовх появі на політичній карті світу нової незалежної держави – України. Молодіжний максималізм і безкомпромісність відіграють чи не найважливішу роль у суспільно значущі моменти життя країни. Це добре розуміють ті, хто вже давно є повноправними лідерами на політичному олімпі" (Дзеркало тижня. –2002. – № 48).
Для всебічного й об'єктивного дослідження образу молодого сучасника в друкованих засобах масової інформації було обрано газети "День", "Україна молода", "Молодь України", "Дзеркало тижня" та ін.

За даними Держкомтелерадіо, в Україні зареєстровано 174 молодіжних видання. Однак із цієї кількості хоча б раз на тиждень виходить менше 10 % видань, решта – один раз на місяць або квартал. Молодь практично "викинена" з національного інформаційного простору. Проблеми у молодіжних ЗМІ в цілому ті ж самі, що й у "дорослих": їх намагаються використати як інструменти впливу на потенційний електорат (у багатьох випадках ідеться про вплив з боку місцевих органів влади); тиражі – низькі, а про самоокупність говорити, як правило, не доводиться; серйозної аналітики в молодіжній пресі практично немає (значна частина молодіжних ЗМІ – розважальні видання) (День. – 2003. – № 110).

Попри все, молодіжні видання існують. Серед них: "Молода Галичина", "Молодь України", "Молодь Черкащини", "Молодь Донбасу", "Super speed Україна", "Аудиторія", "Молода гвардія", "Я, студент", "Студентська газета", "Молодь і підприємство", "Молоко" та ін.
Сьогодні ці видання необхідні сучасній молоді, вони є важливим об'єктом нашого дослідження. Хоча для об'єктивного та всебічного аналізу їх недостатньо. Це пояснює обраний нами широкий спектр всеукраїнських загальнополітичних і молодіжних друкованих ЗМІ та українськомовних інтернет-видань.

Моніторинг всеукраїнських загальнополітичних видань за січень-жовтень 2003 року показав, що молодіжна тематика не просто цікава, а й актуальна. Їй, так чи інакше, відводиться майже 30 % від загальної сукупності тематичного наповнення номерів. Наприклад, у тижневику "Дзеркало тижня" за цей період було опубліковано майже 800 статей, в яких знаходимо стільки ж згадувань концепту "молодь". Газета "Україна молода" опублікувала 65 статей, газета "День" – 203 статті і т. д.

Розглядаючи засоби масової інформації як особливий чинник формування образу-портрета молоді, зазначмо, що безпосереднім об`єктом дії інформаційних повідомлень є як окремий індивід, так і велика група людей, що становлять аудиторію для того чи іншого конкретного засобу масової комунікації. Тобто, формуючи образ молодої людини, ЗМІ "малюють" обличчя цілого покоління.

Засоби масової інформації формують систему цінностей, образів-ідеалів, на які рівняються молоді люди, істотно сприяють формуванню образу молодого сучасника, враховуючи його ціннісні орієнтації у сферах політики, економіки, способу життя. ЗМІ, насамперед, несуть у собі зображальну функцію, представляючи читачам об'єктивну картину дійсності, активний портрет молодої людини.

Досліджуючи образ молодого сучасника, ми торкаємося загально категоріального концепту "молодь". Концепт – це збірне поняття, сформоване з конкретних прикладів, мовних ситуацій, суджень.

Аналізуючи матеріали молодіжної тематики, отримуємо загальну картину ціннісних орієнтирів молоді, що розкривають життєві принципи та пріоритети молодого покоління.

Важливий аспект – ставлення молоді до моралі – ілюструє хиткість моральних засад сучасного покоління:

"Кожен десятий журналіст – переважно молодь до 30 років – переконаний: якщо порушення моральних норм сприяють підвищенню популярності видання, то порушувати можна" (Дзеркало тижня. – 2003. – № 21);

"Кинути" стало доблестю, плагіат – нормою, хамство – жартом" (Молодь України. – 2002. – 4 черв.);

Утверджуючись у дорослому соціумі, сучасна українська молодь тримається, зазвичай, сторонньої і певною мурою егоцентричної життєвої позиції, приміряючи на себе маску байдужого до всього і до всіх одинака:

"Від старечого бурчання з приводу легковажної та марнотратної поведінки молоді відбуваються класичною фразою: "Не вчіть мене жити, краще допоможіть матеріально" (Дзеркало тижня. – 2003. – № 37);

"Студенти своє ставлення до реформ у власному вузі прокоментували байдужим: "А нам однаково" (Молодь України. – 2002. – 4 черв.).

Мрії та надії молоді, як правило, історично не змінюються. Вона, в усі часи оптимістично дивиться у майбутнє:

"Усі представники молодої генерації нашої держави мріють про добробут, успішну кар'єру, професійний злет і успіх" (Дзеркало тижня. – 2003. – № 29).

А от уподобання у різних поколінь різні. Смаки сучасних 20-річних формує розвинений рекламний ринок і Hi-Tech-культура:

"Нове покоління вибирає йогурт і солодкі сирки, за що вже охрещене кимось "поколінням "Йо". Помічене це покоління й у відмінних від попередніх смаках у музиці, поезії, прозі… (Дзеркало тижня. – 2003. – № 18);

"Обов'язковий атрибут прогресивності дівчини – "мобілка". Справжній писк – користуватися винаходом надсучасного "хай-тека" зверхньо: "Де ж ця "мобілка" завалялась?" (Реклама і життя. – 2000. – № 6).

Поняття "молодь", який окреслюють віковий ценз у пресі, рухливе і, зазвичай, перебуває у межах від 14 до 30 років. Так само як розходяться погляди на це питання у соціологів, що вивчають "молодіжну проблематику", так само журналісти у своїх статтях теж не можуть чітко визначити вікові межі поняття "молодь". Розглянемо приклади, які ілюструють ці розбіжності:

"За законом, вас перестануть вважати молодим у 28–30 років" (Дзеркало тижня. – 2002. – № 48);

"Нинішні 18–29-річні – перше покоління, яке виросло за часів, що їх заведено називати новітньою історією України" (Дзеркало тижня. – 2003. – № 17).

Існують різні методи визначення хронологічних меж поняття покоління. Л. Аннинський запропонував покласти в основу не хронологічні, а драматичні вузли історії. Отже, ХХ століття класифікується так:

Діти "ганебного десятиріччя". Це ті, хто прийшов у світ між 1905–1917 роками. Це перше радянське покоління – "Діти Арбату". Становий хребет сталінської системи. Це люди в гімнастерках та будьоновках. Покоління борців, які не бажали поступатися своїми принципами.

"Діти системи", народжені у 1917–1921 роках. Це покоління, що було кинуто під танки в 1941 році, "декабристи" ХХ століття. Це покоління ошуканих надій.

Потім були "шістдесятники". Друге покоління дітей радянської системи, що народились у 30-ті роки. Романтики, що не воювали. Пісенні мрійники. Люди хрущовської "відлиги". Останні ідеалісти.

Покоління буму, люди післявоєнного демографічного вибуху (1946–1960), так звані "baby boomers". Це покоління рок-н-ролу, нової молодіжної культури. Вони росли в аурі вічної молодості, Вудстока, кольорових сорочок і гасла: "Не побажай ближньому своєму більше тридцяти років". Зараз ці люди правлять світом – очолючи уряди, корпорації, ЗМІ, школи.

Люди, що народились після 1960 року – "покоління "Х". Термін з'явився й утвердився після виходу 1991 року документального роману канадського письменника Дугласа Коупленда "Покоління ікс". Термін письменник узяв з британської газетної лексики про "обурену молодь" початку 60-х. Перше радянське покоління, що не знало страху. Раціональні шукачі здорового глузду та правди.

Сучасну молодь називають "поколінням "y", або "поколінням "Йо", за те, що вона, цитуємо: "вибирає йогурт і солодкі сирки", "Generation "П" та ін.

Щодо особливих "прикмет" молодої сучасної людини, то тижневик "Дзеркало тижня" досить детально описує, наприклад, портрет сучасного молодого журналіста:

"Український журналіст: молодий, небагатий, у міні-спідниці й на підборах... Майже половині працівників ЗМІ (43 %) не виповнилося й тридцяти... Журналістика дедалі більше набирає жіночих рис – чарівних дам із диктофоном у сумочці серед "акул пера" понад 55 %" (Дзеркало тижня. – 2003. – № 21).

Якщо оцінювати концепт "молодь", з погляду часових критеріїв сприйняття образу, у філософському вимірі поняття "час", як "минуле – сучасне – майбутнє", то він, безперечно, асоціюватиметься з:

– сучасністю;

– активною прогресивною позицією, спрямованою у майбутнє.

Зазвичай характеризується такими епітетами: сучасний, актуальний, новий, нагальний, прогресивний і т. д., і яскравою, не завжди прямою, описовою образністю в журналістських текстах:

"Якщо хочемо знати своє завтра, придивімося до випускників".

У концептуальне поле поняття "молодь" також потрапляють і активно вживаються словосполучення, що влучно та доречно, а інколи й неординарно доповнюють або і повністю замінюють його:

– сталі словосполучення з епітетом "молодий": молода людина, молоді громадяни, молоде покоління, молода генерація;

– з літературної мови слова-замінники поняття "молодь": студентство, юнаки та дівчата;

– сленгові та розмовні відповідники: "жовторотики", "молодіж", "молодик", "просунуті", покоління "йо", чуваки;

– оказіоналізми: "ДЕЦЛонуті", хіп-хоп-молодь;

– фразеологізми: "мученики науки", "золотий фонд нації".

Проаналізувавши різножанрову, яскраву епітетну палітру, яка вводиться у текст для надання повідомленню виразних оцінних характеристик, робимо висновок, що для змалювання образу молоді використовується більше позитивних, аніж негативних суджень. Порівняймо:

Позитив - Негатив

свідома - байдужа до всього

обдарована - пасивна

привітна - безініціативна

унікальна - байдужа

освічена

золотий фонд нації

талановита

перспективна

Отже, на сторінках преси вимальовується оптимістичний і, як видно з прикладів, активний портрет молодого сучасника, який дотримується активної та рішучої життєвої позиції, що утверджується нині та спрямована у майбутнє. Саме до нього частіше звертаються журналісти у своїх аналітичних статтях:

"Нове покоління – різне, зібране з індивідуальностей, інколи прямо протилежних за своїми уподобаннями та бажанням. Окремо взятих особистостей, що наново відкривають для себе світ і вперто винаходять велосипеди власної конструкції" (Дзеркало тижня. – 2003. – № 18).

Не можна не брати до уваги, що негативний аспект викриває вади не тільки молодого покоління (в епітетах "байдужий", "безініціативний" та "пасивний"), а й усього нашого суспільства в цілому.

Найпоширенішими проблемами, яких сьогодні торкаються матеріали для молоді, є проблеми наркоманії, алкоголізму та соціальної невлаштованості. Майже кожен третій матеріал пронизаний болем і засторогами проти цих хвороб нашого суспільства, констатуючи невтішні факти: "Звичними стали зубожіння переважної більшості молоді, тенденція зростання захворювань на туберкульоз, наркоманію, алкоголізм, психічні розлади" (Дзеркало тижня. – 2002. – № 48).

Та поза цим, статті на молодіжну тематику торкаються різних проблем, що завжди цікавили молодь. Це і мода, і стиль життя, хобі, музика, питання освіти, статеві стосунки, секс, спілкування у колективі та багато іншого.

Мова тематичних матеріалів для молоді, навіть у пресі для поважного віку читача, завжди відрізнялася і відрізнятиметься стилем викладу та подання інформації. У них утверджується настанова на мовленнєву розкутість, порушення і руйнування усталених форм слововживання.

Зокрема, спостерігається вживання різнопланових засобів демократизації мовлення. Серед них:

– елементи розмовного стилю:

"Як це воно бути менеджером, та ще й класним?" (Молодь України. – 2002. – 16 серп.); "молоді і "підірвані"" (Україна молода. – 2003. – 15 серп.); "Підлітки і молодь обсіли основне "місце для здибанок"; "Безкоштовно все, окрім того можна "на шару" проскочити через наглядачів" (Україна молода. – 2003. – 14 серп.);

– молодіжні сленгові вислови:

"Кинути" стало доблестю..."; "Обклавшись неодмінними атрибутами "просунутої молоді" у вигляді "мобіл", плеєрів та сонцезахисних окулярів, студенти мляво пояснили, що йти на наступну лекцію "в облом" – краще випити кави" (Молодь України. – 2002. – 4 черв.).
Усі ці стильові засоби виконують функцію встановлення контакту та функцію інтимізації, що зменшує ступінь відчуженості між комунікатором та реципієнтом.

Розглянуті матеріали ЗМІ виявляють функціонування різнопланових засобів творення цілісного образу молоді. Одним із важливих є концептуальний підхід, що враховує об'єднання власне текстових і дискурсивних елементів. Ключові поняття матеріалів молодіжної тематики за допомогою мовних характеристик, тлумачень, отримують таке змістовне наповнення, що це стає виразником журналістської думки про сутнісні риси молодих і певними орієнтирами у життєвому виборі для них.

 

1. http://www.proua.com/?do=articles&cat=&id=15318

2. Андреева Г. Cоциальная психология. – М., 1980.

3. Бобик В. М., Сидоренко О. І. ЗМІ посткомуністичної України. – К., 1996.

4. Боряз В. Н. Молодежь: методологические проблемы исследования. – Л., 1973.

5. Власенко Л. Молодіжна тематика в періодиці України // Українська журналістика – 98: Збірник. – К., 1998.

6. Головатий М. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. – К., 1993.

7. Головатий М., Яременко О. Молодь України у дзеркалі соціально-економічних та політичних трансформацій суспільства (економічний вимір). – К., 1996.

8. Головенько В., Гавриленко Ю., Шендеровський К. Генеза молодіжного руху України (особливості регіонального розвитку) // Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання – К., 1997.

9. Головенько В., Корнієвський О. Український молодіжний рух: історія та сьогодення. – К., 1994.

10. Грищенко О., Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. – К., 2000.

11. Заславская Т. И. Роль социологии в ускорении развития советского общества // Социологические исследования. – 1987. – № 2.

12. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості. – Л., 2000.

13. Иконникова С. Н. Молодежь: социологический и социально-психологический анализ. – Л., 1973.

14. Иконникова С. Н., Кон И. С. Молодежь как социальная категория. – М., 1970.

15. Какорина Е. В. Стилистические изменения в языке газеты новейшего времени: трансформация семантико-стилистической сочетаемости: Автореф. дис… канд. філол. наук. – М., 1992.

16. Камінський А. На перехідному етапі. – Мюнхен, 1990.

17. Кемеров В. Е. Проблема личности: методология исследования и жизненный смысл. – М., 1977.

18. Кон И. Психология юношеского возраста. – М., 1979.

19. Корнієвський О. Сучасний стан молодіжного руху та його оцінка молоддю // Політологічні читання. – 1993. – № 2.

20. Коупленд Д. Покоління ікс. – Торонто, 1991.

21. Литвин В. Молодіжні громадсько-політичні організації // Політика і час. – 1991. – № 3.

22. Мартынюк И. Проблемы жизненного самоопределения молодежи. Опыт прикладного исследования. – К., 1993.

23. Молодь України: для неї і про неї // Український науково-дослідний інститут проблем молоді. – К., 1993.

24. Москаленко А. З., Губернський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. Масова комунікація. – К., 1997.

25. Непийвода Н. Практичний російсько-український словник. – К., 2000.

26. Різун В. В., Мамалига А. І., Феллер М. Д. Нариси про текст. – К., 1998.

27. Сербенська О. Інноваційні процеси у мові сучасних засобів масової інформації // Українська періодика: історія і сучасність. – Л., 2000. – С. 232–235.

28. Сидоренко Н. М. Голос української молоді у Великобританії: періодичні видання 50–90-х рр. ХХ ст. // Вісник: Київ. ун-ту Сер. Журналістика. – К., 1999. – Вип. 7.

29. Социальный облик молодежи (на материалах Украинской ССР). – К., 1990.

30. Формирование мировоззренческой культуры молодежи. – К., 1990.

© Слінчук В.В., 2004


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові