Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Слово прощання

Наталія Шумарова

16 жовтня 2004 року не стало Наталії Федорівни Непийводи, доктора філологічних наук, професора, завідувачки кафедри мови та стилістики нашого Інституту. Їй було 48 років. Рік жила, знаючи страшний діагноз, але трималася так, наче хвороби немає.

Знаю її багато років.

Коли ми зустрілися в Інституті журналістики після трирічної перерви, вона сказала: "Якби Ви знали, скільки в мене планів… Дай Боже встигнути все зробити". Не встигла… Що пам'ятається із невеликих зустрічей протягом довгих років в Інституті мовознавства імені О. О. Потебні НАН України і дворічної співпраці тут, на кафедрі мови та стилістики?

Стримана, закрита…

Розмови тільки про науку, про прочитані статті, проблеми, які треба розглянути на лекції, про спільні майбутні роботи.

Небагатослівна…

Завжди дивувалася, чому люди так довго розмовляють по телефону, адже телефон існує насамперед для того, щоб швидко домовитися про зустріч, про якусь спільну справу, відповісти на конкретне питання.

Демократична...

Ніколи не демонструвала студентам вищості свого становища, своєї посади.

Емоційна…

Після закінчення наукової конференції в Познані (жовтень 2002 р.) і тривалої подорожі автомобілем майже через усю Польщу зупинилися в невеликому затишному готелику і проговорили до другої години ночі, навіть не помітивши, як швидко плине час. Говорили знов-таки про науку, про майбутні роботи, про нові напрями лінгвістичних досліджень. Яким натхненним був тоді вираз її обличчя!

Емоційними були й її наукові твори. Наприклад, порадник з української мови (саме так визначила жанр свого утвору авторка) "Сам собі редактор", що вийшов у Києві в 1996 році (1-ше вид.). Написаний у нетрадиційній манері, він на практиці засвідчив підхід Наталії Федорівни до наукової творчості як до спілкування з колегами, з читачами, що цікавляться мовними проблемами, до спілкування, в якому є місце запитанням, перепитуванням, детальним поясненням, але немає місця поспіху і неуважності. Науково-педагогічна діяльність була для неї задоволенням, покликанням, тим полем, на якому вона хотіла і вміла грати. Вона взагалі роботу вважала задоволенням, а тому й у пораднику написала, що він – не панацея від творчих мук, але він може зробити чи не найголовніше – "навчить одержувати задоволення не тільки від наукової, навчальної чи громадської діяльності, а й від самого процесу професійно-літературної творчості" (с. 3).

Пристрасно ставилася і до людей, з якими звела наукова доля, підтримувала і допомагала. Під її керівництвом успішно працювали і захищалися аспіранти.

Багато працювала.

Була авторкою 76 робіт у галузі стилістики, психолінгвістики, журналістикознавства, теорії та практики редагування і, безперечно, знайшла своє місце та свою тему у сфері науки. Яку свою працю цінила найбільше? Не знаю, не говорили про це, але в короткій науковій біографії зазначила, зокрема, такі: зі стилістики сучасної української мови – "Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект)" (1997), теорії та практики редагування – "Підготовка наукового тексту до друку" (1997), "Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови" (2000), з курсу української мови як іноземної – "Українська мова щодня: навчальний посібник" (1998, у співавторстві), психолінгвістики – "Науковий стиль як нейролінгвістичний код" (1997), "Національні особливості мовної поведінки українців" (1999), "Моделювання вербальної поведінки" (1999), "Мовні ігри та гумор у ре кламному тексті" (2001), "Автор наукового твору: спроба психологічного портрета" (2001), журналістикознавства – "Мовні засоби інформаційного комфорту" (2002), "Образ Я в сучасній українській пресі" (2003).

Була хорошим викладачем. Можу це засвідчити і як людина, що прослухала цикл її лекцій з теорії сприйняття і розуміння твору, і як викладачка, що працювала зі студентами, які вже пройшли школу Н. Ф. Непийводи. Була особистістю – і це завжди відзначали студенти.

Була редактором цього видання. Дуже ним опікувалася, пов'язувала з ним великі плани.

Була сильною, мужньою людиною – і це відзначають всі, хто її знав.

Тихо причинила за собою двері – і пішла…

Світла їй пам'ять.


© Шумарова Н.П.2004


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові