асистент
УДК 81'42
У статті досліджується масив політичних перифразів, що функціонують у нашому суспільстві, з'ясовуються чинники їхньої появи у мовному просторі України.
In our article we research the political periphrases, that function in our society as well sa it is determined the factors of their appearance in Ukrainian language space.
Нове життя нового прагне слова. Змінюються реалії українського буття, а з ними набувають нових форм і мовні процеси, які, безперечно, відображають сучасний суспільно-політичний дискурс.
За останній час з'явилися статті, захищено дисертації, що досліджують різні одиниці лексики - нові й актуалізовані в 90-х рр. їх автори констатують оновлення стилістичних засобів української літературної мови. Аналізуючи ці явища в українській мові кінця XX ст, О. О. Тараненко доходить висновку, що подібні процеси "є дуже показовими для різних слов'янських мов постсоціалістичного періоду", і їх "нерідко об'єднують під характеристикою нового етапу демократизації їхніх літературних норм" [7, 33]. Метою нашої статті є дослідити перифрази на позначення українських реалій передвиборчої кампанії 2001-2002 рр. у журналі "ПІК" та виявити чинники їхньої появи.
Таке дослідження вважаємо актуальним, тому що перифрази - це усталені словосполучення, "в основі яких лежить природний або звичний для даного суспільства зв'язок між тими предметами думки, що називаються цими словами" [8, 12]. Отже, ми зафіксуємо масив політичних перифразів, якими тепер природно послуговується українець, виявимо ознаки і риси реалій, важливі для громадської думки, що формують нові мовні одиниці...То був напружений, і, можливо, піднесений час, коли народ цілком викладався для досягнення своїх соціально-політичних сподівань. Можна констатувати, що й журналістські матеріали того часу вирізнялися публіцистичною наснагою та майстерністю Кожен орган ЗМІ, припускаємо, обирав свого кандидата, а отже, й створював йому відповідний імідж. Зрозуміло, для цього були потрібні експресивні засоби. Саме ефектні поєднання слів і продукують такі одиниці мовлення, як перифрази. М. Бахтін з цього приводу зазначав, що "жодне нове явище (фонетичне, лексичне, граматичне) не може ввійти в систему мови, не здійснюючи довгого й складного шляху жанрово-стилістичного випробування та опрацювання [1, 243].
Дієвість перифразів у публіцистиці зумовлена їхньою природою. Перифрази - це звороти, які вживають замість звичайної назви особи, предмета, дії, явища, одночасно підкреслюючи істотні й характерні риси та ознаки їх [2, 3]. Поява перифраза зумовлена, як правило, позамовними чинниками, серед яких автори Короткого словника перифразів називають такі: 1) прагнення мовця надати предметові, явищу або дії певної емоційної оцінки, 2) евфемістичні причини та 3) необхідність уникнути повторень тих самих слів чи зворотів [3, 4]. Наш матеріал дає підстави враховувати ще й або, в основному - інші чинники, про які йтиметься далі. Редакція "ПіКу" намагається розмовляти зі своїм читачем невимушено, неофіційно, інтимізуючи політичну ситуацію, роблячи читача безпосереднім учасником цих подій. У такий спосіб вимальовується публіцистична картина світу, де за законами відповідного пресового жанру діють його герої. Як зазначає Г. Я. Солганик,
"головні параметри будь-якої картини світу - це суб'єкт, час, простір" [6, 32]. До цієї тріади слід, на нашу думку, додати ще й мову та стиль. Адже публіцистична картина світу подається мовними засобами, своєрідність яких визначається тенденціями епохи, мовними смаками авторів та завданнями, які вони ставлять перед собою, Характерними ж для сучасної мови тенденціями є колоквіалізація (О. Та-раненко), демократизація (В. Костомаров), інтимізація літературної мови (Г. Солганик), що веде до її стилістичного зниження. Інтимізація мовлення, тобто, відступ від узвичаєних етикетних мовних норм, виступає одним із чинників появи значної частини політичних перифразів. Той же
О.Тара-ненко наводить приклади відходу від канонів радянської доби в бік невимушеності, неофіційності в називанні політиків за "європейськими" нормами: Михайло Горбачов (а не М. С. Горбачов), а потім і Леонід Кравчук, Л. Кучма (з одним ініціалом) або просто Кучма [7, 35]. Працівник МЗС України Юрій Лисенко в газеті "День" нагадує, що колись, за тих же радянських часів неможливе було вживання скорочених розмовних назв типу Кабмін, а тільки Кабінет Міністрів, бо цього не передбачала заідео-логізована етика.
Нові перифрази, що виникли внаслідок інтимізації мовлення, характеризується іронічним забарвленням, притаманним загальному тону висловлювань ЗМІ. Умовно їх можна поділити на такі групи:
- називання політиків. Наприклад: Найвища посадова особа держави, гарант, гарант Конституції, батько нації. "Та й гарант, зрештою, наразі теж не особливо схильний ставити останні роки свого президентства на Кінаха" (№ 4, 02, ст. 7); "Це залежить тільки від настрою, з яким гарант Конституції прокинеться, і від того, хто останнії! до нього зайде в кабінет" (№ 15, 02, ст. 7); "Тим, хто забув, що ніч із 31 грудня на 1 січня, окрім приходу Нового року, наявності абсолютно непристойної кількості наїдків на столі, а батька нації на екрані... " (№ 48, 02, ст. 35). З'явилися також цілі серії перифразів зі словом головний: головний податківець країни, головний міліціонер країну, головний двірник Хрещатика тощо: "При цьому головний податківець країни додає, що основним ресурсом, використовуваним на парламентських ви-борах-2002, був не "адміністративний", а "тіньовий капітал" (№ 15, 02, ст. 17).
- назви депутатів. Наприклад: елітарний прошарок, нинішній політичний бомонд, небідні люди, діти недобитого царизму, ті, хто воліє професійно страждати за народ, хто не жаліє спідниць і сідниць задля поліпшення життя народного. "І найближчим часом він [Л. Кучма] плекатиме нову еліту, молодшу, не таку ласу на публічні фінанси, але ще більш хижу. Можливо, до складу цієї команди через виправні роботи потрапить частина представників нинішнього політичного бомонду" (№ 16, 02, ст. 9); "Тому діти недобитого царизму занесли до свого закону таку красиву б статтю... " (№ 5, 02, ст. 36).
- називання партій і блоків. Наприклад: заєдисти, харчоблок, партії корита, литвинівці, ющенківці, комунально-ба-зарна партія, партія влади. "При цьому, заєдисти наполегливо переконують, що в них значно скромніший бюджет, ніж у конкурентів-"ющенківців". Може, воно й так, бо у "лнтвинівців" є ресурс, впливовіший за гроші" (№ 5, 02, ст. 7); "Толова київської комунально-базарної партії "Єдність" Олександр Омельченко, як подейкують злі язики, останнім часом зробив у київських округах ставку на прохідних кандидатів" (№ 10, 02, ст. 12). - називання політично важливих груп. Наприклад: дніпропетровська еліта, донецький клан, дони, сумська група, сім'я при владі, адепти комерції, грошові мітки, варяги з комерційною пропискою. "У списку НУ можна знайти найбільше варягів з комерційною пропискою" (№ 5, 02, ст. 6); "Звичайно, адепти комерції є в багатьох інших списках, зокрема й КПУ та СПУ" (№ 5, 02, ст. 7); "Дніпропетровська група - трубна королева, під її контролем -усі великі трубні заводи" (№ 42, 01, ст. 6).
- називання обійманих посад. Наприклад: портфель, крісло. "Можна прогнозувати, що деякі губернаторські "меблі" не будуть вакантними ще дуже довго" (№ 15, 02, ст. 12); "Тоді вони вимагали від Ющенка поділитися портфелями, і запах канцелярської шкіри вже лоскотав їм ніздрі, та прийшов до влади Кінах, заявивши, що уряд не буде розмінною монетою" (№ 16, 02, ст. 9); "Але пускати у крісло міського голови "чужинця" команда Пустовойтенка не побажала, виставивши і свого кандидата" (№ 14, 02, ст. 12). Так за тематичними групами перифразів вимальовуються головні гравці передвиборчих перегонів, а також ставлення до них редакції "ПіКу".
Події 2001-2002 рр., за текстовою версією журналу, відбувається у чітко означених вимірах часу й простору. Основний театр дій міститься, зрозуміло, в Україні, яка тепер часто іменується метонімічно - за світовою мас-медійною традицією - Києвом: Київ та Москва, схоже, домовилися (№ 12, 02, ст. 8). Так само метонімічно називають місця розташування української влади: на Печерських пагорбах. "Ялинка в Маріїнському. Ось так усі разом прийдемо у парламент - До пагорба Печерського пристанем. Так, як колись до Арарату Ной." (№ 1, 02. ст.16); "...донецький клан дедалі міцніше вкорінюється на Печерських пагорбах" (№ 1, 02, ст. 15), на Банковій, на Грушевського. " Якщо вважати, що Литвин то і є вся Банкова, то можна говорити про вплив Банкової... Вдалося б намацати нитки співробітництва Банкової і Грушевського" (№ 14, 02, ст. 8).
Якщо розглядати дискурсні підтексти, що стоять за цими перифразами [4, ст. 62 68], то важливим виявиться таке: "Один із способів передачі підтекстової інформації використання мовних засобів, які зумовлюють неоднозначне розуміння змісту повідомлюваного", - пише Н. Непийвода. Коли пряме номінативне значення наведених перифразів Адміністрація Президента, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, то підтексти (іноді експліковані) витворюються внаслідок володіння спільним, принаймні зрозумілим для автора й читача дискурсом. Отже, підтекст: Печерськ привілейований район, де живуть владні вершки, де розташовані владні установи. Іноді читач може й не знати, яка з цих установ міститься на Банковій, а яка на Грушевського, проте для нього важливі конотації установи державної ваги, рішення яких слово в останній інстанції, тобто Банкова, Грушевського це політичний Олімп. Приклади експлікації цих коно-тацій: "Ату, до пляшки!" сказали хлопці з Банкової та Грушевського, і перемога Омельченка виявилася прірвою, його поразка стала доконаним фактом" (№ 6, 02, ст. 6); "Харизма та рейтинг Ющенка не піддаються регулюванню з Банкової" (№ 12, 02, ст. 10).
Перифраз ненька, відомий ще з художніх творів XIX ст. (Т. Шевченка, П. Куліша, наприклад), трансформував своє всуціль позитивне значення під впливом дискурсу страдницьких зітхань, безвихідного оплакування долі України на іронічне Цей підтекст експлікується в такому прикладі: "Одразу ж на інформаційних просторах Неньки настає пожвавлення" (№ 6, 02, ст.6); "Герой України, можна сказати. Все, що б він не робив, все на благо її, неньки. Мабуть, навіть зуби чистить не для гігієни, а задля України" (№ 1, 02, ст. 8).
Причиною появи цих перифразів є чинник когнітивний. Саме він відіграє важливу роль у встановленні зв'язку між лінгвістичними значеннями і словами в процесі дискурсу. "Це той терен, - зазначає Н. Не-пийвода, який відображає погляд на світ тієї чи тієї людини; ситуацію, локалізовану в часі і/або в просторі; чиїсь індивідуальні надії; гіпотетичну чи уявлювану ситуацію тощо" [4, 63].
Внаслідок когнітивних процесів з'явилися перифрази, що по-новому окреслили місце України у світі. На час продукування аналізованих текстів "ПіКу" важливим для нашої політичної свідомості було таке бачення України та її оточення. Україна розглядалася деякими політиками як підчерев'я Росії, буферна зона між ЄС і Росією. Найближчі сусіди: Білорусь музеї) просто неба (ознаки законсервованості); Росія північний сусід, колишній старший брат, найближчий геополітичний сусіда, стратегічний партнер. На іншому геопсихо-логічному вимірі Західний світ. Наприклад: "Як свідчить досвід північного сусіди -нашого стратегічного партнера, - дрібниць у справі захисту символів держави не буває" (№ 6, 02, ст. 12); " ...Країною, вигнанцем Європи, "музеєм просто неба", як назвав нещодавно Білорусь чеський прем'єр Земан... Якою хоче бачити Україну ...Путін? ...стагнаційним, як і Білорусь, підчерев'ям із прогресуючим соціально-економічним та цивілізаційним відставанням від Росії. Підчерев'ям, яке Росія рано чи пізно візьме голими зміцнілими руками" (№ 15, 02, ст. 11). Виявилася в передвиборчій кампанії "ПіКу" демократична тенденція повернути піару його первісну, позитивну ознаку, оскільки, як в індивідуальному, так і в соціальному дискурсі навколо цього явища виникло передусім розуміння піару тільки як чорного, брудного.
Іміджмейкерсььий чинник покликав до життя перифрази, які, можливо, наближаються до завдань, пов'язаних з НЛП. В інтерв'ю, взятому в деяких яскравих особистостей парламенту, було оприлюднено літературно-культурні аналогії-перифрази щодо назви кожного з них.
Так "ПІК" і пояснив: "Країна має знати своїх героїв краще. Особливо напередодні виборів. Ми знаємо про Ющенка, що він -"Месія", Тимошенко "Жанна д'Арк", є у нас і "Конотопська відьма". Тому "ПІК" вирішив опитати й інших учасників Великого турніру за мандат народного депутата, з ким із літературних персонажів чи історичних особистостей вони себе ототожнюють. "Юрій Кармазін: Колись мене називали кримським ханом або піночетом. Віктор Суслов: Моя дружина, може, їй з боку видніше, назвала мене "комісаром Катані" (№ 3, 02, ст. 23). Проте позитивний піар як чинник виникнення перифразів не спрацював Ці оказіональні одиниці так і залишилися в третьому числі журналу. Живучими виявилися ті, які витворилися природнім шляхом: Харизматичний лідер. Месія, Юлія Володимирівна д'Арк, Леді Ю., Конотопська відьма, Головний комуніст України. "Жінки ю майбутнє" призначені головним опонентом Леді Ю. на виборах" (№ 43. 01, ст. 6); "...блок Віктора Ющенка "Наша Україна" має перевагу, якої немає в інших, "явно вираженого харизматичного лідера" (№ 47, 01, ст. 9). Оскільки ці перифрази пов'язані з найяскравішими особистостями, вони не потребували іміджмейкерської мовотворчості.
Матеріал нашого дослідження дає можливість побачити, що механізми проведення передвиборчої кампанії 2001-2002 рр. працюють інакше, ніж у радянські часи, інші й способи висвітлення її в ЗМІ. З-поміж мовних засобів, якими успішно послуговуються журналісти в цей час, можна відзначити перифрази, які виростають із соціально-політичного дискурсу, розвивають його і через свою влучність міцно вкорінюються в інформаційному просторі. Робимо висновок, що чинники появи політичних перифразів є переважно позамовними, серед яких виділяються такі, інтимізація мовлення, когнітивний та іміджмейкерський.
1. Вахтин М. Єстетика словесного творчества Сост. С. Г. Бочаров: 2-е изд. М: Искусство, 1986. - 445 с.
2. Коломієць М. 11., Регушевський Є. С. Короткий словник перифраз / За ред. Пи-линського. - К, 1985. - 150 с.
3. Костомаров В. Г. Языковой вкус зпо-хи: Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. - М., 1994. С. 5.
4. Непийвода Я. Ф. Підтекстова інформація в сучасних ЗМІ Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - № 6. - Книга 2. К, 2002. -С 62-68.
5. 5. Солганик Г. Я. Газетные тексты как отражение важнеиших языковых процес сов в современном обществе (1990-1994 гг.) Stylistyka, IV: Tekst i styl. - Opole, 1995.S. 159.
6. Солганик Г. Я. О новых аспектах изу-чения языка СМИ // Вести. Моск. ун-та. Сер. 10. Журналнстика. - 2000. - № 3. С. 31-39.
7. Тараненко О. О. Колоквіалізація, субстандартнзація та вульгаризація як характерні явища стилістики сучасної української мови (з кінця 1980-х рр.) Мовознавство. - 2002. - №4-5. - С. 33 39.
8. Чохонелидзе И. С. К вопросу о мета-форнческих парафразах в газетном тексте. Язык и композиция газетного текста: те-ория и практика: Сб. ст. Свердловск: ,Издво Урал, ун-та, 1987. - С. 12-17.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові