д. філол. н., проф.
УДК [37.046.070]: 94(477)
У статті розглядаються проблеми мас-медійної підтримки сучасної освіти. Особливу увагу приділено аналізові тематики освітянської періодичної преси, визначенню її комунікативних домінант і дискурсів.
The problems of mass information support of the Modern Education has been considered. Especial attention is paid to analyses of themes of the Education Periodical Press, the determination of its communication dominant and discourse.
Приступаючи до розробки цієї теми, автор і гадки не мав, наскільки вона складна та багатоаспектна. Власне, з погляду теорії комунікації освітянська діяльність почала розглядатися дослідниками не так давно, в усякому разі, в Україні - п'ять-шість років тому. І це насамперед пов'язано з новими українськими реаліями. З одного боку, в умовах глобалізації національна освіта зазнає дедалі відчутнішого впливу зовнішніх чинників - як позитивних, так і негативних - і, попри все, реформується відповідно до стандартів кращої європейської освіти. З другого боку, із здобуттям Україною своєї незалежності значно посилилися процеси, пов'язані з прагненням зберегти національно-культурну ідентичність, у тому числі й у сфері освіти, про що свідчать гострі дискусії в суспільстві стосовно проекту Концепції національної освіти. Така соціальна контро-версія спонукала до радикальної зміни комунікативної парадигми.
Національна освіта - це складна динамічна система. І ми можемо ставити питання, наскільки вона ефективна, релевант-на щодо потреб суспільства. Чи існуючі комунікативні зв'язки, фахова преса (друкована й електронна), тобто, внутрішній інформаційний потенціал освіти, забезпечують її повноцінне функціонування? Чи ефективно діє система інформування (медіа підтримка, організація конференцій та семінарів тощо), чи відбувається поширення нових освітньо-педагогічних технологій, форм і методів навчання? Врешті, наскільки є інформаційно репрезентативними (за формою і змістом) розробки та нововведення, що їх пропонують інститути Академії педагогічних наук навчальним закладам середньої і вищої освіти.
Водночас система освіти має бути відкритою - як на рівні фахових світових комунікацій (обмін студентами, викладачами, науковими ідеями, програмами, методами, навчальними технологіями, літературою, пресою, веб-сайтами тощо), так і на рівні масової комунікації (публічної відкритості до суспільства). Йдеться про зв'язки з гро-мадскістю, інформування населення щодо проблем освітянської галузі, а також про імідж освітніх інституцій, педагогічних колективів та їхніх лідерів, рекламу новітніх навчальних технологій і засобів. Кожному пересічному громадянинові належить знати можливості та проблеми сучасної освіти Можна виділити декілька рівнів формування освітньої політики: загальнонаціональний, державний, регіональний та інсти-туційний. До цього переліку варто було б додати ще один - комунікаційний [1]. Наявні суттєві елементи так званої ієрархічної (однобічної) комунікації, коли йдеться про інформаційне забезпечення реалізації освітньої політики держави. А водночас чітко простежується зворотня комунікація -на фаховому і громадському рівнях - при обговоренні таких важливих питань, як створення концепції національної освіти, реформування середньої освіти тощо. Важливе значення має включення в цей процес неформальних каналів комунікації, які активізують процеси інформування суспільства, розширюють комунікативне поле освітянської сфери.
Можна також визначити ряд аспектів вирішення проблеми інформаційного забезпечення освіти: концептуальний, або теоретичний (філософія і стратегія освіти); організаційно-управлінський (програмно-менеджерський); науково-методичний; навчально-педагогічний; бібліотечно-інформаційний; інформаційно-технологічний (включаючи Інтернет); мас-медійний [2].
Кожен із цих аспектів має свої специфічні підходи до аналізу проблеми і кожен із них може бути предметом спеціальних досліджень. Ця специфіка достатньо виразно простежується в реаліях української дійсності. Наприклад, стосовно бібліотечно-інформаційного ресурсу, то є очевидним, що стан сучасних освітянських бібліотек майже катастрофічний. Їхні книжковий та газетно-журнальний фонди збідніли, вони майже не поповнюються вітчизняною, зокрема, педагогічною літературою, в них, за поодинокими винятками, не представлені зарубіжні видання. Відомо також, яка складна ситуація з навчально-методичною підтримкою освіти (брак сучасних підручників, посібників, навчальних програм тощо).
Свого часу між Міністерством освіти і науки та представництвом фірми Місrоsоft в країнах СНД було підписано меморандум, у рамках якого фірма створила локалізовані для української мови версії програмних продуктів Місrоsоft Word і Місrоsоft Оutlook 2002. Як зазначалось у пресі, обидві програми входять до офісного пакету Місrоsоft office ХР, нині вже доступного для придбання. Та чомусь і досі наші викладачі та су-денти послуговуються російською версією програм [3]. Цілком зрозуміле занепокоєння ректора Києво-Могилянської Академії В. Брюховецького про обмежені можливості впровадження так званої дистанційної освіти, на думку якого Україна не має достатньо розвинутої комп'ютерної мережі й не готова бути в Оn-lіnе. Можна придбати комп'ютер, але використовувати його тільки як друкарську машинку [4].
У переліку названих проблем меншою мірою звертається увага на медійний аспект, зокрема на розвиток фахової та масової освітянської періодики. Йдеться про те, як ефективно освітянська періодична преса реалізує свої комунікативні функції - інформування, когнітивну, освітньо-педагогічну, дидактичну і навчально-методичну. Отож, детальніше розглянемо цей аспект.
Спочатку про позитивні тенденції. Останнім часом зросла кількість цікавих і різноманітних науково-практичних та навчально-методичних видань для середньої школи ("Українська література в загальноосвітній школі", "Біологія і хімія в школі", "Математика в школі", "Географія та основи економіки в школі", "Шкільна бібліотека", "Учитель"), в тому числі й українознавчого спрямування - "Рідна школа", "Рідні джерела". Серед них чимало альтернативних часописів: "Історія в школі" та "Історія в школах України", "Директор школи" і "Директор школи, ліцею, гімназії" та ін. Варто згадати також про заснування ряду видань, в яких обговорюються та популяризуються сучасні освітньо-педагогічні технології ("Відкритий урок", "Пост методика", "Дайджест педагогічних ідей і технологій "Школа-Парк"). Розширилася мережа освітянських газет ("Освіта України", "Педагогічна газета", "Шкільний світ", "Витоки"). Зросла кількість найменувань журналів для дошкільних і початкових навчальних закладів. В останні роки під егідою Міністерства освіти і науки було засновано ряд періодичних видань, в яких загальноосвітні проблеми розглядаються з широких соціальних позицій (журнали "Шлях освіти", "Нова освіта України", "Освіта і управління", "Вища освіта України"). Зокрема, йдеться про обговорення стратегії і тактики реалізації освітньої політики, розробку та впровадження сучасних освітньо-педагогічних технологій, формування нової філософії освіти тощо. З'явилися цікаві науково-популярні часописи для дітей та юнацтва - "Країна знань", "Пульсар", "Диво-слово". Показовим є створення журналу "Відродження" - одного з перших в Україні періодичного видання, розрахованого на директорів і вчителів шкіл для національних меншин.
Тепер окреслимо наявні проблеми цієї сфери інформаційній діяльності. Навіть вибірковий аналіз галузевої періодики свідчить про недостатню тематичну повноту і відсутність системності у висвітленні актуальних питань освіти і педагогіки. Насамперед, помітне відставання в популяризації нових ідей, освітньо-педагогічних технологій. Це стосується передовсім таких питань, як інформатизація і комп'ютеризація освіти, удосконалення та інтенсифікація навчальних методів на основі сучасних інформаційних технологій. Йдеться також про способи формування та підвищення інформаційної культури викладача, студента, учня [5]. Поодиноким вийнятком є публікації журналу "Директор школи, ліцею, гімназії" під рубрикою "Крок до інформаційного суспільства", де системно ведеться фахове обговорення проблеми інформатизації освіти [6].
Цілком очевидна недостатня кількість освітянських часописів, які спеціалізуються на проблемах комунікації та формування інформаційної культури. Хоча видається цікавий журнал "Комп'ютер в сім'ї та школі", де регулярно друкуються статті з проблем інформатизації освіти. Але він має незначний тираж. У часописі "Шкільна бібліотека" під рубрикою "Основи інформаційної культури" порушються питання поліпшення інформаційyо-бібліотечного забезпечення навчальних закладів [7]. Та цього недостатньо.
Є потреба в далеко ширшому розгляді й висвітленні проблем фахової та масової комунікації на рівні вищої і середньої освіти. Корисним, на наш погляд, було б створення видання на зразок російських журналів "Информация и образование", "Иновации в образовании", де питання інформаційного забезпечення освіти розглядається в широкому соціокультурному контексті, охоплено всі комунікативні ланки цієї сфери діяльності [8]. Слід зауважити, що майже всі освітянські видання друкуються українською мовою. Одначе в деяких статті публікуються як українською, так і російською мовами, зокрема в журналі "Всесвітня література та культура в навчальних закладах". Це справляє не дуже позитивне враження, адже світ не знає подібної практики щодо фахових періодичних видань.
Впадає в око також обмаль, як для України, тиражів цих надзвичайно цікавих періодичних видань (близько 1000-1500 примірників і тільки деякі з них досягали мали понад 3000 примірників). Далеко не найкраще і графічне оформлення періодичних видань - домінування чорно-білих фотоілюстрацій над кольоровими, одноманітність шрифтів тощо.
Освітньо-педагогічна функція, яку реалізують сучасні ЗМІ, відіграє провідну роль у демократизації української освіти, формуванні громадянського суспільства в цілому. Йдеться не тільки про організаційно-технічну підтримку освіти (комп'ютеризація, розширення мережі Інтернет, пресових видань, удосконалення комунікативних зв'язків та обмінів). Важливого значення набуває проблема ціннісної орієнтації освітніх інформаційних потоків - відповідно до традицій демократії та гуманізму, критеріїв громадянського суспільства, виконання навчання критичного мислення з демократично-орієнтованою громадянською освітою" [9].
Водночас критичне мислення - не є єдиний системний чинник громадянської освіти. Не менш вагомим є принцип справжньої толерантності. І тільки осягнення взаємодо-повнюваності критицизму й толерантності та їх реалізація в суспільних сферах діяльності, насамперед у різноманітних формах освіти, сприятиме формуванню громадянського суспільства [10]. Тут саме на часі створення часописів на зразок нещодавно започаткованого журналу "Педагогіка толерантності", запровадження в освіту й популяризація засобами мас-медіа навчальних стратегій попередження насильства та нетолера-нтності. Важливе значення має також національно-культурна орієнтація освітянської періодичної преси, ширше представлення в її змісті українознавства, ідеології національно-орієнтованої освіти. Особливе місце в освітньому інформаційному просторі посідає незалежна громадська газета "Освіта", яка прагне висвітлювати освітянські проблеми з національно-патріотичних позицій і є до певної міри альтернативною щодо офіційної педагогіки та її видань.
З огляду на перспективу актуальним є цілісне відтворення комунікативного процесу на основі моніторингу освітньої тематики, всебічного змістового аналізу текстів та їх дискурсів. Нами було проведено контент-аналіз освітянської тематики ряду фахових і масових видань. Зокрема, йдеться про часописи, дискурсивною домінантою яких є обговорення філософії і технології освіти ("Шлях освіти", "Освіта", "Вища освіта України"), а також розподіл освітньої проблематики в масовій громадсько-політичній пресі ("Дзеркало тижня", "Вечірній Київ", "Україна молода"), де простежуються такі тематичні дискурси як "Концепція національної освіти", "Реформа середньої школи", "Створення і впровадження новітніх освітньо-педагогічних технологій", "Проблеми інформатизації сфери освіти" тощо. Див нижче типову схему.
Аналіз розподілу актуальної тематики в часописі свідчить про нерівномірність якісного інформування, незбалансованість проблематики видання, де основну увагу акцентовано на висвітлені педагогічного досвіду, історичних традицій національної та західноєвропейської освіти, причому, переважно, середньої ланки освіти. Водночас спостерігаємо обмаль матеріалів, присвячених проблемам вищої освіти, вдосконаленню змісту та форм навчання, інформатизації сфери освіти. Недостатній критичний потенціал видання.
Як бачимо, інформаційна підтримка освіти - проблема комплексна. Й освітня періодика, безумовно, є важливою складовою продукування та використання спеціалізованої і масової освітньої інформації. Підсумковим результатом подібного системного контент-аналітичного дослідження (моніторинг усього спектру періодичних видань) має стати репрезентація інваріантних моделей ЗМІ, які спеціалізуються на науково-освітній тематиці ( за рівнем і профілем освіти, специфікою використання нового знання, типом аудиторії, соціальним середовищем ), а також розробка альтернативних варіантів і прогнозування тенденцій розвитку української освітянської преси.
1. Дем'янчук О. Освітня політика її управління освітою в перехідний період: теоретичні засади та практичне втілення Освіта для демократії. - К.: Альтерпрес, 2000. -С. 17-18.
2. Жук Ю. Інформатизація освіти Директор школи, ліцею, гімназії. - 2002. -Л* 3. - С. 20-57.
3. Макарчук О. М. Україномовна версія текстового редактора Місrоsоft Word 2002 'У Комп'ютер у школі та сім "і. - 2002. -№4. -С. 37-40.
4. Брюховецький В. Кисво-Могиляиська Академія: десять років відновлення Вища школа. - 2001. - № 2-3. - С. 19-20.
5. Знаненко О. Інформаційний потенціал педагога Вища школа освіти України. -2002. - № 1. - С. 75-78.
6. Ломаковська Г. Інформаційні технології - погляд у майбутнє Директор інколи, ліцею, гімназії. - 2002. - № 1-2. -С. 42-44.
7. Старовойтова О. Диалог с детьми и подростками в современном ннформацион-ном пространстве Шкільна бібліотека. -2002. - № 3. - С 40-42.
8. Викторова Л. Г. Инновационые процес ом в образовании Инновации в образова иин. - 2002. - № 2. - С. 4-11.
9. Тягло О. Критичне мислення як системний чинник громадянської освіти в пост-радянських країнах 0 Освіта для демократії. - К.: Альтпрес, 2002. - С. 63-66.
10. Лекторський В. А. О толерантності!, плюралізме и критицизме Вопросы фило-софии. - 1997. - № 11. - С. 46-54.