Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Двомовна газета у дзеркалі перекладознавства

С. Є. Доломан

викладач

УДК 070: 81'25

Па матеріалі двомовної газети "Дзеркало тижня " / "Зеркало недели " розглядаються проблеми, пов'язані з використанням автоматизованого перекладу при підготовці двомовних матеріалів. Проаналізовано типові помилки та їхній вплив на сприйняття текстів.

On the example of materials of bilingual newspaper Zerkalo Nedeli / Dzerkalo tyzhnya [Weekly Weekly] it is analyzed the problems of use of computer-aided translation during preparation of bilingual materials as well typical mistakes and their influence on texts comprehension.

Ідея не переходить з одної мови до другої без зміни.

Мігель бе Унамуно

Двомовна газета явище, досить поширене у сучасному світі. Здебільшого, двомовність газети прямо пов'язана з білінгвізмом певної групи населення, якій вона адресована. За типом двомовності газети можна умовно поділити на дві великі групи - газети, в яких за кожною з мов закріплено певну сферу функціонування, і газети, в яких обидві мови функціонують рівноправно, відображаючи реальну мовну ситуацію. До першої групи відносяться видання для діаспори та видання для національних спільнот (тип, поширений у національних адміністративних одиницях Російської Федерації, де намагаються обмежити вживання національних мов, за власним визначенням, сферою "сім'ї, культури і гуманітарної науки" [І]. До другої - різноманітні міжнаціональні видання, покликані забезпечити культурний та інформаційний обмін між двома націями, навчальні видання, комерційні видання для заможних, "елітарна преса" на зразок "Наrреr's Ваzааr", "Соsmopolitan", "Salon" тощо, що їх просто перекладають різними мовами або друкують частину матеріалів місцевої тематики.

Нас цікавить феномен двомовного ЗМІ, який повністю дублює матеріали двома мовами, тобто, два ідентичні різномовні видання. Редакційний колектив такого ЗМІ має забезпечити одночасне видання двох газет, які, за ідентичності змісту, сприймалися б представниками двох різних мовних колективів як призначені саме для цих колективів.

Принагідно зауважимо, що розглядати два різномовні тексти як рівноцінні узвичаєно тільки в практиці міжнародної дипломатії та юриспруденції. Щодо текстів публіцистичного стилю, то за існуючою в світі практикою, "перекладач несе відповідальність за якість перекладу, а якщо переклад художній чи публіцистичний, має на нього авторське право, захищене законом, і при публікації перекладу його ім'я обов'язково має бути вказане" [2]. На жаль, вітчизняні двомовні ЗМІ далеко не завжди дотримуються зазначених принципів.

Практика видання двомовної преси була повсюдною в Радянському Союзі. Центральні республіканські газети виходили як національними мовами, так і в перекладі російською, що, зокрема, мало слугувати доказом радянського інтернаціоналізму. В кількісному відношенні переклад з російської мовами інших народів СРСР значно переважав над зворотнім процесом.

Попри всі сподівання, ця практика не припинилася й після розпаду СРСР. Упродовж останніх років народжувалися й зникали двомовні газети ("Край", "Республіка"), існують вони й сьогодні ("День", "Дзеркало тижня" тощо).

***

Відомо, що одна з основних функцій мови накопичувальна, або культуроносна. Мова служить засобом не лише комунікації, а й нагромадження, фіксації та збереження інформації, а також передачі її наступним поколінням. Будь-яке суспільство - продукт тривалого історичного розвитку, в процесі якого успадкована мова виступає як сполучна ланка і як скарбниця колективного досвіду попередніх поколінь. Мова формує особистість мовця, шкалу його цінностей, повсякчасно впливає на його світогляд.

Відтак і семантика слова не обмежується його денотативним значенням, тобто, вказівкою на поняття чи об'єкт реальної дійсності, а містить і компонент, який відповідає куль-туроносній, накопичувальній функції мови, так званий лексичний фон, що охоплючає різні конотативні значення, асоціації, які викликає в мовців це слово. Так, скажімо, "вишиванка" для українця це не просто "вишита сорочка", як пояснює значення цього слова тлумачний словник. "Вишиванка" асоціюється з цілим пластом народних звичаїв, традицій, пісень, з лірикою А. Малишка, Д. Павличка, інших українських поетів. Таке лексичне тло не піддається відтворенню при перекладі, - незважаючи на те, що вишиті сорочки як елемент національного строго побутують і в інших народів. Суто національним елементом текстів газетно-публіцистичного стилю є також значна частина фразеології. Фразеологізми можуть відображати національну культуру своїм ідіоматичним значенням, нерозчлено-вано, можуть називати ті чи ті явища національної історії та сучасності й не маги аналогів в інших культурах. Крім того, чимало фразеологізмів містять указівки щодо традиційних національних занять населення (полювання, рибальство, тваринництво тощо), традиційних страв та напоїв, обрядів, фауни, флори, зовнішнього вигляду людини, її одягу, взуття, традиційного лікування, національної грошової системи, дитячих розваг. Значна за обсягом група фразеологізмів має своє коріння в народних піснях, думах, казках, літературних творах. Фразеологізми літературного походження несуть додаткову інформацію про популярні твори художньої літератури...

Незначна частина фразеологізмів піддається перекладові без втрат. Здебільшого, це утворення, спільні для двох мов чи внаслідок відповідного розвитку, чи внаслідок запозичення зі спільного джерела.

Національно своєрідними бувають і перифрази, і афоризми, і крилаті вислови, які відображають інтереси, освіченість, начитаність мовців. Регулярно відтворюючись у мові, вони дають можливість економно описувати різноманітні ситуації. Необхідною умовою вивчення іноземної мови є акультурація, тобто засвоєння істотних фактів, норм і цінностей інонаціональної культури, без чого в принципі неможливе адекватне розуміння іншомовних текстів.

Будь-яка національна культура складається з національних та інтернаціональних елементів, причому для кожної пари національних культур як співвідношення, так і сам набір цих елементів будуть різні. Кожний текст газетно-публіцистичного стилю тією чи тією мірою містить як національні, так і інтернаціональні елементи Національна специфіка в текстах газетно-публіцистично-го стилю виявляється практично на всіх мовних рівнях. Якщо при перекладі інтернаціональних елементів не виникає ніяких труднощів, то при відтворенні засобами іншої мови оригінальних національних елементів культури необхідні певні зусилля перекладача, які виявляються в модифікації оригіналу, у функціональній заміні частини його елементів тощо. Життєвий досвід людини, коло її інтересів, загальний розвиток, а також прочитані раніше тексти, аналогічні за тематикою, безпосередньо впливають на сприймання і розуміння першоджерела. Фонові знання це і зразки художньої літератури, знайомство з якими обов'язкове для кожного українця, і класичні твори інших видів мистецтва, скульптури, живопису, архітектури, музики, хореографії, які становлять важливу частину національно-культурної самосвідомості [3].

А А А

Упродовж останнього десятиріччя значного поширення, зокрема і в журналістській практиці, набули автоматизовані системи перекладу (АСП). Призначені для швидкої трансляції різних текстів, ці системи вимагають обов'язкового редакторського втручання чи в процесі перекладу, чи після нього, оскільки здійснюють просту механічну підстановку одиниць мови перекладу замість мови оригіналу. Тим часом лінгво-етнічний бар'єр, який доводиться долати при перекладі, має складну структуру, він включає в себе як розходження між двома мовними системами, нормами та узусами (мовленнєвими нормами), так і різницю в преінформаційних запасах, або у фонових знаннях, носіїв різних мов, тобто - ширше розбіжності між двома культурами [4]. Природно, що проста механічна підстановка одиниць іншої мови не може забезпечити еквівалентний переклад.

Вимоги до перекладача, що працює з системою автоматизованого перекладу, в жодному разі не можуть бути нижчі, аніж до перекладача, котрий здійснює переклад без такої системи. Адже текст, одержаний як результат роботи комп'ютерної програми, ще не є перекладом, це тільки напівфабрикат і при його опрацюванні редактора підстерігає безліч небезпек, підводних рифів, що їх не завжди помітить і досвідчений майстер. Тим часом позірна простота одержання такого "перекладу" спокушає редакторів обмежуватися "полегшеним варіантом" редагування, коли виправляють тільки явні нісенітниці, не вчитуючись у текст.

***

Ми не ставили за мету детально дослідити мову двомовних газет. Завдання було значно скромніше - з'ясувати, як теоретичні засади перекладознавства реалізуються у практиці двомовних видань, які теоретичні положення вимагають найбільшої уваги у процесі навчання майбутніх журналістів, як ці положення співвідносяться з практикою двомовних ЗМІ. Отже, результати дослідження передбачалося використати при укладанні навчальних програм з теорії та практики перекладу для студентів спеціальностей "журналістика" та "видавнича справа і редагування", а також для розробки перспективних планів дослідження перекладоз-навчої проблематики двомовних видань.

Актуальність дослідження обумовлена, як великою кількістю двомовних видань, що справляють сьогодні помітний вплив на мовну ситуацію в галузі друкованих ЗМІ, так і тим, що проблематика двомовної газети з погляду перекладознавства, на нашу думку, ще недостатньо розкрита і вимагає докладнішого вивчення. Для аналізу ми взяли всього один номер міжнародного громадсько-політичного тижневика "Дзеркало тижня" [5]. Солідне видання, котре, як нам здавалося, вигідно вирізняється з-поміж інших, зокрема, і увагою до мови. Як у краплині води, в ньому відобразилися основні проблеми перекладу двомовних ЗМТ. Порівняльний аналіз текстів показав, що значну частину матеріалів номера писали російською мовою, а потім перекладали українською. Використовувані в журналістській практиці програмні засоби автоматизованого перекладу зорієнтовані насамперед на газетно-публіцистичний та офіційно-діловий стилі. Отже, лексика і фразеологія саме цих стилів представлена в електронних словниках найповніше. Проте, кількість лексичних помилок у текстах просто вражає.

Досить часто трапляється неправильний переклад багатозначних російських слів -адже сьогоднішні АСП обирають, як правило, один і той самий відповідник, пропонуючи інші можливі варіанти списком в окремому вікні. (Більш-менш родинні в етнічному плані етноси... замість "споріднені", "чисельні порушення" замість "численні", "вірний" замість "правильний" {Професію опанував вірну - ливарник!) тощо). "Пожар-ных" АСП перекладає як "пожежних", байдуже, йдеться про пожежні машини чи про пожежників. (Коли б пожежні затрималися ще хоч на кілька хвилин...)

Серед невиправданих прямих запозичень можна назвати такі, як "дєльожка" (В регіонах до "дєльожки" ще далеко) , "ячейка", "шаровий" (у значенні "безкоштовний") "Шарова" можливість", Хто ще не забув наших "заморочок" із сертифікатами. Під впливом російського розмовного "подсуетиться ", нового, не властивого йому значення в перекладі набуло слово "пометушитися" ("Конкуруючі фірми пометушилися і підготували до продажу... ").

Від неправильного вживання лексем не може вберегти навіть несподівана і небажана омоформна рима: У верхній частині басейнів гірських рік (потрібно: річок) випадає до /600 мм опадів на рік.

Такої програми нема, і вола буде затребувана.

Співставлення (слід: зіставлення) проведено помісячно.

Наші парламентарі (слід: парламентарії) багато подорожують.

В Сербії існує страта (слід: смертна кара); внутрішні протиріччя (суперечності); певна ущербність (занепадність, неповноцінність, ущербність може бути тільки в неповного місяця)

Норми чинного українського правопису в газеті не дотримуються. Так, на сторінках газети зовсім відсутня літера ґ ( навіть у словах ґрати, ґрунт, обґрунтований, дзиґа тощо).

Трапляються помилки і в написанні власних назв. Зупинимося тільки на тих, що викликані, на нашу думку, впливом російської мови. Назва річки Німан дається "Неман", Велику Британію називають Великобританією.Особливо не поталанило іноземним політикам. Г. Шредера, попри чіткі вимоги українського правопису, назвали Шрьоде-ром, а південнослов'янські прізвища, в яких, згідно з правописом, латинське і (кириличне и) передається через и, звучать як Кош-гуніца, Мілутинович, Мілошевич.

Мова аналізованого видання досить бідна прислів'ями. Однак і ті, що подибуються, недвозначно вказують на російську першооснову Здоров'ям Бог не скривдив (в рос. не обидел, слід: не обділив). Трапляються в текстах і фразеологічні кальки, тобто по-компопентний переклад російського фразеологізму, ("гратися в кішки-мишки" замість "кота-мишки") Грався Котик у "кішки-мишки ". Різниця між керуванням у російських та в українських словосполученнях не припускає, на жаль для перекладачів двомовних видань, механічних підстановок, на зразок "з" на місці російського "по", як можна зустріти на сторінках газети: ... звільняєшься від відповідальності з відшкодування моральних збитків (відповідальність за що, а не з чого. Тут, очевидно, йдеться про увільнення від обов'язку відшкодовувати...)

Звітні матеріали зі зміни клімату (Краще, стосовно або щодо) Понад те, замість того, щоб, відповідно до закону, взяти справу у провадження,...(В оригіналі теж кострубата, але, принаймні, зрозуміла конструкція "Более того, кроме того.."

В інтерв'ю по закінченні зустрічі (Очевидно, після закінчення або просто після зустрічі). Все, що сталося минулих вихідних у Белграді, світ сприйняв як належне. (Тут не тільки пропущено прийменник, а й узагалі вжито інший відмінок: у минулі вихідні)

У поспішно виконаному перекладі часто натрапляємо на помилково вживані займенників, викликані відмінностями у граматичних категоріях роду й числа відповідних іменників у російській та українській мові:

У Парижі йому подарували чарівне кошеня і всю дорогу до Москви він ("котенок") спав у Юрія під сорочкою (за пазухою ?) На самому початку зборів, коли ще головуючий не встиг його ("собрание") відкрити, ... Багато хто, із ким я говорив, ("многие") вважають, що...

Проте, слід зазначити, що причиною таких помилок може бути не лише неуважний переклад, як у попередніх випадках, а й просто мовна неохайність: Опозиція мас місяців зо три...3 кожним тижнем їм буде дедалі більше не до Форуму... На сторінках двомовного видання постійно бачимо не властиві українській мові синтаксичні конструкції на зразок: Лісівником-екологом N. встановлено на дослідній ділянці, що...

Вченим встановлено, що...

Конструкція з діячем (а не знаряддям) в орудному відмінку нехарактерна для української мови, треба б "учений встановив". Людина, геть незрівнянна за силою й енергією м'язів, скажемо, із конем, ... (Дійсний спосіб замість наказового "Скажімо"). Воно було створено півтора року тому. (Безособова форма замість дієприкметника "створене" Або, зберігаючи безособову форму, слід було б написати: "Його було створено"). Невиправдане вживання пасивного стану: Цілі сцени придумувалися і дописувалися... (Цілі сцени придумували і дописували...) Прислівник у значенні прикметника: Наполовину більше бюджет наполовину менші податки (слід: більший бюджет) і т д. і т. ін. На окреме слово заслуговує переклад російських активних дієприкметників. З кільканадцяти можливих варіантів перекладу (допитливих можу відіслати до посібників з правопису 1. Ющука [6], газетні перекладачі обрали два.

Насамперед, це винесений зі школи спосіб відтворення дієприкметника підрядним означальним реченням. До речі, АСП часто пропонують саме такий переклад:

...тисячі нових правок і пропозицій, що все надходять і надходять, до документа...

...конфлікт інтересів, який виник, успішно вирішено...

...прокуратура розбереться в ситуації, що створилася в системі, і віддасть належне ...

Однак виникає враження, що й місце для підрядного речення теж обирає АСП, настільки недоладно звучать ці речення по-українському. Інший спосіб відтворення російських активних дієприкметників іще простіший. Так, чи не на кожній сторінці можна прочитати фрази на кшталт: фігурки оточуючих, облягаючий костюм, терзаюча музика, відпочивав від виснажуючої уваги людей, кожний із сидячих у залі, з усіма випливаючими наслідками [7]. Стилістично однорідний російський текст в українському перекладі подекуди "міниться всіма барвами", перетворюється на безладну суміш урочистих церковнослов'янських та розмовних або просторічних елементів.

В "Буржуї" воістину немає другорядних персонажів.

Борис Євгенович (Патон) висолопив язика і показав на нього пальцем. Агрочиновники ратують.

Ядерний сектор потерпає від недостатнього фінансування...

СУМ [8]: Потерпати розмовне 1) відчувати страх, боятися; тривожитися.

2) Терпіти злидні, нестатки, жити в нужді; страждати від чогось;

3) Терпнути. епоха Просвітительства (слід: Просвітництва) уряд представить президенту своє бачення вітчизняні обивателі

А * *

Крім власне мовного, є ще один, не менш важливий, психолінгвістичний аспект цієї проблеми. Навіть належні до одного лінгвоетнічного колективу особи, читаючи гой самий текст, структуруватимуть його по-різному, залежно від власного досвіду, інтересів, загального розвитку, масиву прочитаних творів на аналогічні теми, попередньої установки на розважальне чи навчальне читання, особливостей індивідуальної уяви та уваги.

Коли ж до цих факторів додається лінгво-етнічний бар'єр, відповідна корекція вихідного тексту стає абсолютно необхідною для того, щоб текст зберіг свої комунікативні властивості. Для адекватного розуміння текстів газетно-публіцистичного стилю ґрунтовне знання позатекстового світу значно важливіше, ніж для художніх текстів [9].

Спробуймо поглянути на проблеми двомовної газети під цим кутом зору. Автор, пишучи твір , має перед собою уявного читача, до якого адресується подумки і на якому перевіряє реакцію на свій матеріал [10]. Звертаючись до читача, він використовує спільний з ним запас знань це виявляється зокрема, у системі морально-етичних цінностей певної лінгвоетнічної культури, іманентно наявних у тексті; у посиланнях на авторитети, важливі для читача, натвори відомі кожному носієві певної лінгвоетнічної культури; у цитатах із творів художньої літератури; у ремінісценціях, натяках, прихованих цитатах; в історичних та культурних фактах, згадуваних автором для аргументації своїх думок; - у прислів'ях та приказках, часто вживаних у трансформованому вигляді тощо. Усі ці елементи тексту служать у свою чергу не тільки для того, щоб який краще донести думки автора. Вони створюють у свідомості читача образ автора як "свого" або "чужого", як людини освіченої чи мало-освіченої, вихованої (чи, відповідно, не вихованої) на традиціях вітчизняної культури. Вони визначають ступінь довіри до тексту, а отже, і ступінь впливу тексту на адресата.

Усвідомлення того, що ми читаємо переклад, вносить певні корективи в уявний образ автора. Ми сприймаємо його, як представника іншої культури, і відповідно оцінюємо за іншими критеріями.

***

Автори газетних текстів, якщо й цитують пісні, то тільки російські: Він сказав: "Поїхали! "; "Два відсотки як із куща ". Часто в українському тексті вони подаються без перекладу: ...співати хорал "Мы успели. В гости к Богу не бывает опозданий...". "Мы говорим вам — до сви-даиья!"...

Поезії, цитовані газетою, теж належать переважно російським авторам; В думках настирливо крутився рядок Лєрмонтова: "все це було б смішно, якби не було так сумно". В поспішному українському перекладі вони втрачають і риму, і розмір. Тож для правильного розуміння доводиться робити зворотний переклад.

Автори газетних текстів виховані на російських казках і охоче використовують образи цих казок, не замислюючись навіть над тим, що в українській мові папа це

1) глава католицької церкви і 2) дит. Хліб (див СУМ): Працюють, як папа Карло, а платять, як Буратіно. Іноді рішення залишити певний уривок тексту без перекладу взагалі важко пояснити, як ось у такому підписі під малюнком: "Штирлиц, если ви не заплатите за злектричество,..."

Каламбур - потужний стилістичний засіб, при якому між співзвучними словами виникають несподівані смислові зв'язки. Як правило, гра слів - явище суто національне і в принципі не перекладне. Отож перекладачам у таких випадках доводиться використовувати прийом компенсації. Але тільки не в двомовній газеті. Тут знайшли вихід простіший: Хоча "Муж&чин" не перегукується в українській мові з "мужчиной", тобто з чоловіком, назва рубрики звучить саме так.

А А А

Відомо, що спілкуючись через перекладача, співрозмовники, зазвичай, свідомо чи несвідомо, дотримуються певних правил. Частина цих правил явно сформульована і опублікована [11], друга частина наявна в текстах у прихованій формі і може бути визначена, наприклад, на основі лінгвістичних досліджень. До таких правил належить, зокрема вимога чітко формулювати думки, не припускаючи можливості подвійного тлумачення висловленого. Не слід супроводжувати свою мову каламбурами, ідіоматичними зворотами, цитуванням віршів. Прислів'я та приказки в перекладі можуть набути двозначності, а то й образливого звучання. Якщо виникає непорозуміння, перекладач, повинен просити автора пояснити свою думку простіше.

Автор двомовної газети, порівнюючи український і російський тексти, дуже швидко відкриває для себе всі ці правила. Сумлінний автор у двомовній газеті повсякчас відчуває на собі пута двомовності, він змушений зважати на цілий ряд обмежень, які накладає на нього специфіка ЗМІ.

Автор одномовної газети зацікавлений у тому, щоб збагачувати свою мову, він підшу-ковує свіжі метафори, цікаві фразеологізми, каламбури. Автор двомовної газети мусить уникати мовних пошуків - для успішної роботи йому потрібна якомога простіша мова, що її можна було б без проблем відтворити у перекладі.

* * * При порівняння різномовних примірників двомовної газети складається враження, що українська мова нашої двомовної преси це просто інший код російської мови, а не самостійна мова з власним набором усіх мовних рівнів, оскільки норми цих рівнів систематично порушуються, а виражальні засоби перебувають у механічній залежності від засобів російської мови.

Українська мова нашої двомовної преси практично витіснена на задвірки, вона позбавлена накопичувальної, культуроносної функції, оскільки автори текстів є носіями іншої культури зі своїм преінформаційним запасом. Тексти українського варіанту двомовної газети мають значно нижчу ефективність не лише через велику кількість помилок, а й через те, що автори не звертаються до фонових знань україномовної читацької аудиторії. Для адекватного розуміння таких текстів українському читачеві необхідна акультурація, тобто, засвоєння істотних фактів, норм і цінностей російської культури, що, очевидно і є метою двомовних видань.

А А А Отже, адресат двомовної газети це насамперед росіянин, який живе в Україні, і в другу чергу - україномовний українець, котрому постачають замість газети такий собі напівфабрикат, де від української мови залишилася хіба що графіка та окремі слова, поєднані в речення за законами російської іраматики. Російські імена, російські пісні, російські прислів'я, російська ментальність б'є в око з кожного рядка "української" газети.

1. http://www.eawarn.ras.ru/center/eawarn/ doklad/ch7.htm.

2. Див.: Алекссеева И. С. Профессно-нальньт треттг переводчика. Цит. за: http://www.trworkshop.net/articles/1.html

3. Про склад і структуру фонових знань див.: Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язьік и культура: Лингвостраиоведение в препо-давании русского языка как иностранного. -3-є изд., перераб. и доп. М.: Русский язык, 1983.

4. Докладніше про поняття лінгво-етнічного бар'єру та ного складники див.: Латьггиев Л. К. Перевод: проблемы теории, практики и методики преподавания. М. : Просвещение, 1988. - С. 81 91.

5. Дзеркало тижня, 7-13 квітня 2001 р. № 14 (338).

6. Ющук І. П. Українська мова. К.: Вища школа, 1979. С. 171.

7. Про особливості функціонування дієприкметників у сучасній укр. мові див.: Антоненко-Давидовнч Б. Д. Як ми говоримо. К: Українська книга, 1997. - С. 191 і далі; Пономарів О. Д. Культура слова: мовностилістичні поради. К: Либідь, 1999. С. 156; Гнатюк Г. М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові. - К. : Наукова думка, 1982.

8. Тут і далі: СУМ - Словник української мови: В XI тт. - К.: Наукова думка, 1970-1980.

9. Про комунікативну компетенцію див.: Заикuн Г. С. Уровни коммуникативной компетенции. Нормы человеческого общения. Горький, 1990. - С. 220-221; Федорва Л. Л. К понятию коммуникативной компетенции: Автореф. дис. ...канд. филол. наук. - М, 1980. - 25 с; Нутеs D. Оп сотти-пісаtivе сотреtепсе Sociolinguistics. Наr-топdsworth: Репgиіп, 1972. Р. 269 293.

10. Про фактор адресата див. також: Арутюнова Н. Д. Фактор адресата Изв. АН СССР. Сер.: Лит. и яз. - 1981. - Т. 40. С 356-367.

11. Див., иапр.: Головин В. Азбука дело-вого этикета // Эхо планеты. 1991. № 47.

1. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. К.: Українська книга, 1997.

2. Арутюнова Н. Д. Фактор адресата Изв. АН СССР. Сер.: Лит. и яз., 1981. Т. 40.

3. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язик и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. - 3-є изд., перераб. и доп. М.: Русский язь/к, 1983.

4. Гнатюк Г. М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові. К.: Наукова думка, 1982.

5. Головин В. Азбука делового зтикета Эхо планеты. 1991. - № 47.

6. Латышев Л К. Перевод: проблемы теории, практики и методики преподавания. М.: Просвещение, 1988.

7. Пономарів О. Д. Культура слова: мовностилістичні поради. - К.: Либідь, 1999.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові