Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Інформаційна діяльність прес-служб

Ю. М. Нестеряк
асистент
УДК 070.49.7

У статті розглядається діяльність прес-служб у контексті задоволення ними інформаційних потреб суспільства.

In the article it is considered the activity of press services in the context of their satisfaction of informational society needs.

Інформаційна діяльність перс-служб у сучасному суспільстві стає дедалі виразнішою. Це пояснюється тим, що глобалізація комунікаційних процесів, перехід суспільства до інформаційної доби створюють погребу у швидкому та детальному інформаційному обміні між різноманітними суспільними інститутами, державою та громадянами. І саме прес-служби (ПС) покликані задовольнити інформаційні та комунікаційні потреби організацій, у рамках яких вони функціонують, та забезпечити й полегшити роботу ЗМІ, які є однією головних ланок інформаційного обміну в суспільстві.

Євроінтеграційні процеси теж позначаються на підвищенні ролі прес-служб, надто в системі державного управління, оскільки європейська практика засвідчує відповідальну роль прес-служб в організації діяльності різноманітних державних і суспільних інститутів та у формуванні громадської думки щодо цього.

На чому ж ґрунтується робота прес-служб? Єдиного законодавчого визначення прес-служби як складової інформаційної системи суспільства немає, як немає і типового положення про прес-служби, придатного для використання як державними, так і бізнесовими чи громадськими організаціями. Кожен керівник, прагнучи створити прес-службу, мусить подати й щодо розробки положення про цей підрозділ. Тому наведемо деякі з класичних завдань прес-служби, беручи до уваги урядові структури:

  1. забезпечувати вичерпну інформованість населення щодо планів уряду, його політичного курсу та досягнень;
  2. створювати та підтримувати позитивний імідж держави в країні та за її межами;
  3. запроваджувати та підтримувати канали двостороннього зв'язку між урядом та населенням;
  4. домагатися розуміння та підтримки політичного курсу уряду.

Перелічені завдання мають бути визна¬чальними при формуванні структури прес-служб. Безперечно, на структуру впливають ще й інші фактори, зокрема, вид прес-служби, характер та призначення поширюваної нею інформації, цільова аудиторія тощо Види прес-служб залежать від потреб та вимог організацій-засновників. На сьогодні можна визначити такі види ПС:

За довгі роки існування інформаційно-комунікативних служб у демократичних державах сформувалися певні принципи, які й визначають ідеологію роботи прес-служб. Головним у діяльності прес-служб є:

Законність. Оскільки ПС - це офіційний і повноважний представник своїх засновників, тому несе юридичну відповідальність за зміст наданої інформації.

Відкритість. Прес-служба має реалізовувати право журналістів на одержання інформації та надавати необхідні відомості на їхню вимогу.

Оперативність. Оперативне поширення новин (інформації) - головна вимога до мас-медіа і прес-служб.

Інформаційна діяльність, за визначенням Закону України "Про інформацію" це "сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб, держави" [2]. 3 цією метою держава піклується про створення інформаційної системи суспільства, до складу якої, крім традиційних ЗМІ (преса, радіо, телебачен¬ня) входять також різноманітні служби - інформаційні агентства, прес-служби тощо Приналежність останніх до системи засобів масової інформації тривалий час була дискусійною. Слід зауважити, що й сьогодні частина науковців, зокрема російські дослідники В. Ворошилов, Є. Прохоров [3] відносять інформаційні агентства та прес-служби до інфраструктури засобів масової інформації. Приналежність інформаційних служб до системи ЗМІ, а, отже, й до інформаційної структури суспільства одним із перших підкреслив академік А. 3. Москаленко [4].

Слідом за ним цієї думки дотримувалися ії інші науковці, зокрема В. Карпенко [15].

У контексті інформаційної діяльності практичні функції прес-служби полягають у:

На сьогодні практично кожна урядова структура має у своєму складі прес-службу, проте якість їхньої роботи та придатність інформаційної продукції для використання засобами масової інформації далеко не найкращі .

Аналіз змісту і характеру матеріалів, підготовлених прес-службами для засобів масової інформації, засвідчує, що найбільша їх кількість публікується на сторінках "Урядового кур'єру" та "Голосу України". Активністю у співпраці з друкованими ЗМІ відзначаються прес-служби Кабінету міністрів України, Верховної Ради України, Національного банку України, Міністерства внутрішніх справ. Особливо слід відзначити роботи прес-служби Міністерства закордонних справ. Останнім часом жодна резонансна подія чи кризова ситуація, пов'язані із зовнішньополітичною діяльністю держави, не обходилися без оперативного та якісного реагування з боку прес-служби зовнішньополітичного відомства. Прес-конференції, брифінги, заяви для преси, виголошені М. Лубківським стали звичними. Слід зауважити, що позиція міністерства виголошується саме через його прес-секретаря.

Цікавим з точки зору якості матеріалів прес-служб центральних органів влади є аналіз використання їх в оперативних випусках агентства "Інтерфакс-Україна":
Інформаційні підрозділи органів влади Співвідношення використаних матеріалів
до загального числа повідомлень,
отриманих агентством від даного органу влади
Ступінь редагування повідомлень,
до якого змушене вдаватися агентство
Верховної Ради України 97% Не потребують редагування
Президента України 95% 50%
Кабінету Міністрів України 20% 80%
Державної податкової адміністрації України 20% 70%
Національного банку України 20% 75%
Міністерства внутрішніх справ України 20% 75%
Міністерства закордонних справ України 5% 90%
Генеральної прокуратури України
Служби безпеки України

Коментар до наведених в таблиці даних буде зайвим.

Ситуація, що склалася, обумовлена кількома чинниками. По-перше, керівники організацій звикли прислухатися до власної думки, а не до прес-служби і не вважають її обов'язковим посередником між організацією та ЗМІ. По друге, прес-служби, особливо в регіонах, стикаються із браком професійних кадрів: освіта працівників прес-служб часто дуже далека від журналістської. По-третє, інформація про діяльність організації та її корисність для суспільства готується без урахування специфіки ЗМІ, їх інтересів та інтересів аудиторії, якій вони призначені.

Для порівняння зауважимо, що фахівців урядової інформаційної служби Великобританії, 39 відсотків якої складають саме прес-служби, набирає Центральний інформаційно-керівний підрозділ. Зазвичай - це випускники з освітою у сфері зв'язку, журналістики чи маркетингу

У повноваженнях прес-служби № 10, головної урядової прес-служби, викладених у Міністерському кодексі, говориться про те, що для того, щоб забезпечити ефективне представлення політики уряду, всі великі інтерв'ю та повідомлення у засобах інформації, як у друкованих, так і в радіо чи телевізійних, мають бути узгоджені із прес-службою № 10 (Ю. Н.).

Отже, прес-служби мають бути з'єднувальною ланкою між державними та суспільними інститутами та ЗМІ і громадянами. Вони повинні спрощувати отримання інформації про діяльність, скажімо, органів державної влади чи місцевого самоврядування, готуючи її відповідно до суспільних інтересів.

А думка про недоцільність створення прес-служб, зокрема в органах місцевого самоврядування, бо вони, мовляв, часто стають перешкодою між владою та ЗМІ на шляху оперативного одержання об'єктивної інформації, повинна стати фантастичною.



  1. Дерев'янко А. Г. Інформаційні центри: структура і методи діяльності. Навчальний посібник. - К., 1999. С. - 47.
  2. Закон України "Про інформацію" // Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні. - К.: Юрінком Інтер, 2001.
  3. Див.: Ворошилов В. В. Журналистика. - С.-Петербург: Из-во Михайлова В. А., 1999. - 369 с.
    Прохоров Е. П. Введение в журналистику -М., 2001. - 268 с.
  4. Див.: Москаленко А. З. Вступ до журналістики. - К.: Школяр, 1997. - 299 с.
  5. Див.: Карпенко В. П. Основи професіональної комунікації. - К., 2003. - 376 с.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові