студ.
УДК 070.7.08 (569.1; 477)
It is characterized genres of the Syrian and Ukrainian press, it is found out their certain similarity and essential differences, and it is shown a way of improvement journalistic skill, efficiency of influence of mass media on recipients.
Ґрунтовне ознайомлення із жанрами сирійської та української преси дає підставу стверджувати, що системи газетних жанрів у Сирії та Україні характеризуються певною тотожністю і помітною відмінністю у поділі на жанри, у їхніх назвах та змістовій наповненості. На це є історичні, суспільні, звичаєві, професійні передумови і причини, що входять до поняття про роль журналіста і журналістики в суспільстві. Доктор Дамаського університету Фаряль Мгана у підручнику "Сучасна інформаційна риторика" (2003–2004) зазначає, що у сирійській пресі "спершу було відомо мало жанрів масової інформації, вони почали кількісно збільшуватися і якісно розвиватися в останні десятиліття, намагаючись виразити загальні зміни, які почалися із суспільною розбудовою, що змінила становище людей та їхні потреби" [9, 155].
Суть принципових засад суспільної розбудови окреслено у Конституції Сирійської Арабської Республіки (прийнята декретом № 208 від 13.03.1973 р.). Зокрема зазначено, що арабська спільнота спромоглася відіграти велику роль у побудові людської цивілізації, коли була єдиною. Але коли послабилася національна консолідація, її цивілізаційна роль відступила і стали можливими колоніальні завоювання, окупація землі та розграбування багатств. "Наша арабська спільнота стійко трималася перед цими викликами, – наголошено в "Передмові" до Конституції. – Наприкінці першої половини цього століття поширилася та зросла боротьба арабського народу в різних країнах, щоб здійснити визволення від безпосереднього колоніалізму. В Арабській сирійській країні наш народ продовжував свою боротьбу після незалежності та зміг прогресивним шляхом здійснити свій великий тріумф – революцію 8 березня 1963 р. під проводом Арабської соціалістичної партії аль-Баас, яка зробила владу інструментом н! а службі боротьби для здійснення побудови єдиного соціалістичного арабського суспільства.
Під час боротьби партії виник оновлений рух 16 листопада 1970 р. відповідно до вимог нашого народу та його устремлінь... В умовах оновленого руху було зроблено важливий крок на шляху до зміцнення національної єдності нашого народу" [5, 3–4].
Результати революції закріплено в Конституції Сирійської Арабської Республіки, яка проголосила, що свобода – священне право, а народна демократія – це ідеальна форма, яка гарантує дотримання свободи, що створює благородну людину, здатну на творчість, оборону своєї Батьківщини, здатну на жертви заради спільноти. До свободи належить свобода Батьківщини, що передбачає захист вільних громадян, а завершується свобода громадянина його економічною та соціальною незалежністю.
У статті 38 Конституції Сирійської Арабської Республіки записано, що "кожен громадянин має право вільно та відкрито, усно та письмово та всіма без винятку іншими способами вираження висловлювати свою думку і брати участь у нагляді, критиці та створенні того, що становить безпеку національної, патріотичної побудови та підтримує соціалістичний устрій. Держава гарантує свободу преси та друку згідно з законом" [5, 13].
Статті 34 і 35 Конституції України гарантують кожному громадянинові право на свободу думки і слова, світогляду та віросповідання, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. На фундаментальних конституційних положеннях базуються принципи і функції діяльності засобів масової інформації Сирії та України, які складалися історично. "Розвиток багатьох жанрів масової інформації гармонійно пов'язаний із суспільними завданнями, які виконує інформація" [9, 149], – зауважує доктор Фаряль Мгана. Перші судження про жанр знаходимо у "Поетиці" Арістотеля, хоч сам термін починають вживати значно пізніше. Слово "жанр" (від франц. – genre) означає рід, вид. Професор Львівського національного університету імені Івана Франка Володимир Здоровега слушно зазначав, що слово "жанр" неоднозначне. Широкопоширене у східнослов'янських мовах, воно не вживається, скажімо, у польській. Під словом "вид" (gatunek) тут розуміють як рід, так і вид літературного твору. Його визначальними ознаками вважають різноструктурні елементи: предмет відображення, тип мовної організації, будови, композиції твору [2, 142].
С. Ожегов подає три тлумачення слова "жанр": "1. Вид творів у галузі якогось мистецтва, які характеризуються тими чи іншими сюжетними і стилістичними ознаками... 2. Живопис на побутові сюжети... 3. Манера, стиль..." [10, 163]. У "Літературознавчому словнику-довіднику" літературний жанр трактується як "один з головних елементів систематизації літературного матеріалу, що "класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури", розрізняючи при цьому літературний рід (загальне), літературний вид (особливе), різновид (жанр) [8, 417]. Навіть відкинувши суто мистецьке трактування жанру як картини на побутові сюжети (так званий жанровий живопис), трояке значення терміна зберігається. В одному випадку жанром називають відповідний рід (лірика, драма), у другому – вид (роман, поема), у третьому – різновид (детективний, історичний, науково-фантастичний, соціально-побутовий роман). Трапляються ще складніші ситуації, коли поняття &qu! ot;жанр" має або надто широке, або завузьке значення. У літературній практиці про публіцистику, скажімо, говорять і пишуть, як про жанр. Водночас ми знаємо, що для публіцистики характерна жанрова багатоманітність. Бо ж публіцистика – це не тільки стаття, а й нарис, есе, відкритий лист, фейлетон, памфлет тощо [2, 142–143].
Доктор Фаряль Мгана так визначає жанри журналістики: "Існують різноманітні способи передавання інформації, як і літературні та мистецькі стилі. Література представлена традиційною та сучасною поезією, проза – оповіданням, повістю, епопеєю і т. д. А оцінювання – літературною критикою всіх форм. Мистецтво виражається через театр, кінематограф, малюнок, мелодію тощо. Щодо інформації, то вона виражається через новину, коментар, репортаж, доповідь і т. д., використовуючи слово і світлину, задній план картини, музику і т. д. Без сумніву, поява і розвиток жанрів інформації пов'язані зі змінами у суспільстві та його потребами, що спричиняє зміни в інформації та способах її подання" [9, 149–150].
Болгарський вчений Ст. К. Станчев назвав сім основних елементів, які, на його думку, характеризують журналістські твори і визначають жанр. Це – тема; характер опису фактів; кількість, якість і масштаб суджень; літературна форма і якість матеріалу; характер спостережень і спосіб вивчення матеріалу; теоретичне охоплення; обсяг матеріалу [12, 323–326]. Колишній головний редактор газети "Вечірній Київ", нині професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заслужений журналіст України В. Карпенко вважає, що поділ журналістських матеріалів на жанри трохи умовний, "має скоріше не практичний, а теоретичний характер. Жанрові особливості на практиці певною мірою розмиваються, в матеріалі одного жанру подибуємо елементи іншого" [4, 205].
Професор Львівського національного університету імені Івана Франка Василь Лизанчук наголошує на тому, що кожен жанр відрізняється конкретною роллю в системі ЗМІ і характеризується певною композиційною організацією матеріалу. Будь-яку людину зацікавить журналістський твір, коли в ньому доступно розповідають про свіжу і неординарну новину, поєднують новизну факту з новизною думки, коли важливе подають цікаво. Якщо новизна і незвичність факту є найпершим способом зацікавлення, то новизна, оригінальність думки і подання його – другий спосіб зацікавлення реципієнта [6, 5].
Доктор Дамаського університету Фаряль Мгана у підручнику "Сучасна інформаційна риторика" називає 22 інформаційних жанри сирійських засобів масової комунікації. До них також зараховано статтю-коментар, передову статтю, аналітичну статтю.
В Україні "традиційно до інформаційних жанрів зараховують замітку в усіх її різновидах, звіт, інтерв'ю, репортаж, інформаційну кореспонденцію, тобто матеріали, головне завдання яких – повідомити, відтворити, описати факт, подію, явище, а також передати думки людей з актуальних питань життя. До аналітичної групи жанрів відносять коментар, аналітичну кореспонденцію, всі різновиди статті, рецензію, лист, огляд, огляд преси. Це якраз твори, головне призначення яких – аналізувати, осмислювати події, факти, явища, зокрема і готові тексти, виступи політиків, учених, наукові та художні твори, публікації преси. Саме у цих жанрах може домінувати критичний підхід, а також полеміка. У специфічний спосіб аналітико-критичну та полемічну функцію виконують і твори художньо-публіцистичної групи, тобто різні види нарису, есе, памфлет, фейлетон, інші модифікації так званої художньої публіцистики і документалістики" [2, 147].
Характеризуючи жанри, Фаряль Мгана наголошує, що стаття-коментар – це центральний жанр інформації, що набув великого розвитку змісту і стилю, мови і форми разом із розвитком засобів масової інформації. Злободенний коментар відстежує подію на місці і без зволікань висвітлює її, пояснює, аналізує, наводить думки і факти щодо її обставин. Передова стаття доносить думку відкрито і цілеспрямовано, здебільшого викладає матеріал від імені газети або журналу, подає інформаційний матеріал по радіо і телебаченню. Передова стаття виконує переважно творчо-скеровуючу функцію, однак має і посередницьку та інформативну функції, коли стає джерелом нових даних, про які ЗМІ ще не повідомляли.
Аналітична стаття занурюється у глибини події і охоплює більшість її аспектів, пояснюючи історичний і нинішній стан, висвітлює прямі й непрямі зв'язки із сучасними і минулими фактами, подіями. Аналітична стаття обов'язково злободенна, вона намагається змоделювати загальне становище і проінформувати громадськість [9, 158–160]. Найпоширенішим інформаційним жанром Ф. Мгана називає новину, яка "відіграє центральну роль і займає передову позицію. Абсолютно пов'язана зі злободенними проблемами. Цей жанр дотримується суворої відповідальності за висвітлення події, повністю відмовляється від будь-якого коментування, аналізу або пояснення, тому що ці функції належать іншим жанрам" [9, 155]. Наприклад, газета "Ас-Савра" 24 серпня 2005 р. опублікувала новину: "Сирійський президент Ассад привітав Україну з Днем незалежності. Сирійський президент Башар Аль Ассад відправив вітальну телеграму президентові України Віктору Ющенку і українському народу, в якій від себе особисто та від дружнього сирійського народу вітає з Днем незалежності. Бажає всього найкращого, процвітання та розбудови незалежної держави".
У газеті "Тишрін" за 20 листопада 2005 р. читачі довідалися про таку новину:
"Студентський мітинг проти тиску США на Сирію. Студенти в Дамаску вийшли на вулиці і мітингують під гаслом "Крик студентів проти несправедливості". Студенти з прапорами Сирії та плакатами з написами "Ми проти тиску", "За справедливість" пішли до президентської резиденції, співаючи патріотичні пісні. "Нас багато" і "Сирія єдина" – звучали студентські заклики. Студенти просять політичні сили не допустити тиску на країну".
Зазвичай, сирійські газети "Аль-Баас", "Ас-Савра", "Тишрін" друкують найважливіші, злободенні новини на першій сторінці. "Аль-Баас", "Ас-Савра" 10 листопада 2005 р. подали оперативну інформацію на другій сторінці під рубриками "Арабські та міжнародні новини" й "Арабські та міжнародні справи". Цього числа рубрики "Місцеві новини" були у газеті "Аль-Баас" (четверта сторінка), "Місцеві справи" – у газетах "Ас-Савра" (четверта і п'ята сторінки), "Тишрін" (друга, третя і четверта сторінки).
У французькій пресі найменші жанрові форми називають фактом. Обсяг факту – щонайменше 4–5 рядків (до чотирьох коротких речень). Факт не має заголовка і не передбачає жодного стилістичного забарвлення. Чимало французьких газет практикують рубрику "Факт" на першій полосі або всередині газети. Класичний факт не має заголовка. Перші два–три слова виділяють жирним шрифтом або набирають великими літерами, тому їх треба добирати з великою ретельністю [1, 21].
Кандидат філологічних наук, доцент Інна Пенчук із Запоріжжя наголошує, що новина – це нова інформація про нас і світ навколо нас, яка щойно стала відомою. Не кожен факт є новиною. Новиною стає не те, що потрапило у випуск новин, а те, що було сприйнято слухачами як новина. "Отже, новина – це структурований у повсякденності (відібраний, проаналізований і наданий аудиторії) соціальний досвід людства за минулий день" [11, 25].
В українській журналістиці найкоротшу форму повідомлення новин називають хронікальною заміткою, хронікою. Вона відповідає на запитання "що відбулося? де?". Інколи зазначається також "коли?". Трохи розширена замітка (на кшталт поданих вище із сирійських газет), як і французький "факт" та сирійська "новина", відповідає на запитання "хто? що зробив? де? коли?". Інколи у цих декількох рядках може вміститися відповідь на запитання "чому? в який спосіб?".
Привілейоване місце у засобах масової інформації Сирії посідає жанр "інформативний аналіз". Він вважається важливою сполучною ланкою між суто інформаційними жанрами та коментарем, аналітичною або передовою статтею [9, 157]. Журналістська практика підтверджує, що ефективність впливу цього жанру залежить від оперативності та змістовності коментування новини. Якщо інформативний аналіз опубліковано чи передано в ефір запізно, то втрачається його ефективність, адже інші жанри наповнять предмет аналізу (коментування) поясненнями, тлумаченнями. Таке ж призначення, як й інформативний аналіз, має в українських ЗМІ коментована замітка, коментоване радіоповідомлення, короткий інформаційний коментар.
У сирійських засобах масової інформації, як і в українських, французьких та ЗМІ інших західних і східноєвропейських країн, широко використовуються такі жанри, як звіт, репортаж, інтерв'ю, журналістське розслідування, коментар, передова стаття, аналітична стаття, портрет (нарис). Проте назви жанрів, їх змістове наповнення, форми викладу не в усьому збігаються. Наприклад, доктор Фаряль Мгана та інші теоретики сирійської журналістики виокремлюють прес-конференцію, "круглий стіл" як окремі жанри, що виконують інформативну, посередницьку і творчо-скеровуючу функцію.
У посібниках, підручниках, статтях українських учених і журналістів-практиків зазначено, що залежно від методу освоєння і викладу матеріалу розрізняють такі різновиди інтерв'ю: інтерв'ю-монолог, інтерв'ю-звіт, інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-полілог (бесіда за круглим столом), інтерв'ю-зарисовка, інтерв'ю-анкета, прес-конференція. До речі, дуже важливу думку висловив професор Володимир Здоровега про те, що можна вести мову про інтерв'ю у формі монологу, коли співрозмовник відповідає на одне запитання. Це власне записана розповідь, інформаційне повідомлення, але інтерв'ю-діалог – нонсенс, якщо виходити із визначення суті творів цього жанру як розмови журналіста з кимось. Інтерв'ю-анкета теж практикується. Це той випадок, коли на заздалегідь підготовлені запитання відповідає багато людей [2, 170].
До речі, у французькій теорії і практиці жанрів інтерв'ю не поділяється на різновиди. Наголошується на тому, що інтерв'ю пишеться для читача, а не для того, хто його дає. Інтерв'ю є журналістською ініціативою, яка передбачає розпитування ключової, авторитетної особи з метою отримання цікавої, важливої інформації, роз'яснення, погляду на факт, подію, явище зацікавленій аудиторії у формі запитань і відповідей [1, 32–33].
Отже, в сирійській журналістиці, на відміну від української, "круглий стіл" (бесіда за круглим столом), прес-конференція є окремими жанрами, а не різновидами інтерв'ю. На думку доктора Фаряль Мгани, "круглий стіл" відрізняється від інформаційного інтерв'ю відбором певних тем, особливих умов та стилів діалогу. Прес-конференція інколи закінчує подію, демонструючи її наслідки [9, 166].
Не часто, але все-таки можна прочитати у сирійських газетах матеріали, що у багатьох елементах подібні до інтерв'ю, але різняться особливим характером змісту, формою викладу та ситуацією отримання інформації. Цей жанр називається "інформаційна аудієнція". Жанр "інформаційна зустріч" також охоплює значну частину елементів інформаційного інтерв'ю та інформаційної аудієнції, однак відрізняється за змістом та ситуацією підготовки матеріалу [9, 165]. Природа цих жанрів, як і деяких інших, що відмінні від жанрів української журналістики, пов'язана з ментальністю сирійців, традиціями, звичаями, особливістю спілкування.
У сирійській, як і в українській журналістиці, значне місце займає жанр "репортаж". Його сила у достовірності, динамізмі викладу матеріалу, у створенні (якщо скористатися терміном кінематографа) ефекту присутності. "Репортер, знаходячись на місці події, живою, образною, насиченою фактами і деталями розповіддю викликає у читача відчуття, ніби той теж перебуває у гущі подій" [13, 171]. Доктор Фаряль Мгана наголошує, що "репортаж опирається в першу чергу на свідчення та оригінальні джерела". Це вимагає від автора вміння із плетива життєвих обставин і подій сконструювати відповідний конфлікт і послідовний сюжет. Близьким до репортажу є "інформаційне досьє" – жанр сирійської журналістики, що вимагає глибшого, детальнішого розслідування фактів, подій, явищ, про які буде проінформовано читачів, слухачів, глядачів.
Інформаційних приводів для розслідування не бракує в жодному суспільстві. Професор В. Здоровега вважав, що "журналістське дослідження – це один із різновидів аналітичного методу дослідження реальних явищ" [2, 190]. Відомий американський журналіст Джон Уллмен стверджує, що журналістське дослідження складається з трьох основних елементів: "журналіст проводить дослідження, якого не проводив ніхто інший; тема матеріалу важлива для читача або глядача; зацікавлені намагаються приховати наведені у дослідженні факти від громадськості" [14, 12]. Доктор Фаряль Мгана вважає, що жанр "інформаційне дослідження" у сирійських ЗМІ слід використовувати тоді, коли неможливо звернутися до будь-яких інших інформаційних жанрів. Дослідження відхиляється від теми або явища, намагаючись пояснити те, що трапилося, розібратися у його таємничих символах, перекласти його умовні вислови і викласти їх у доступному для читачів журналістському матеріалі. "Дослідження а! налізує деякі аспекти порушеної теми і висловлює загальну думку. Однак його головне значення полягає в тому, щоб спростити і пояснити дійсність для подачі в інформаційних текстах" [9, 163–164].
Творчо-скеровуючу, а час від часу інформативну функцію виконує у сирійській пресі жанр "куточок (колонка)", в якому автор має право висловити свою точку зору на факт, подію, явище, порушене питання або проблему. У цьому якраз полягає характер довільності "куточка (колонки)". Адже читач отримує пояснення, тлумачення, оцінку ситуації з позиції однієї людини. Цей жанр здебільшого характеризується критичним спрямуванням. Власні погляди автора також висловлюються в "інформаційній думці". Однак у цьому жанрі думка автора характеризується глибшим і ширшим розмірковуванням порівняно з "куточком (колонкою)".
Слід зазначити, що журналісти сирійської, як і західноєвропейської преси, не користуються термінами "нарис", "зарисовка" ("замальовка"). У французькій журналістиці, наприклад, поширений жанр "портрет", який "об'єднує елементи репортажу, розслідування, інтерв'ю та аналізу" [1, 60]. Газети, зазвичай, публікують портрети тих, хто привернув на той час увагу країни, цілого світу. Сирійська преса друкує "інформаційні профілі". Це – короткі огляди біографії визначних особистостей. "Профіль намагається окреслити основні риси цієї особистості з усіх боків" [9, 165]. Цей жанр переважно виконує інформаційну функцію.
В українській журналістиці рекламу розглядають у двох площинах: а) реклама складова частина маркетингу, що має на меті збути вироблену і заплановану до виробництва продукцію; б) реклама як складова частина ЗМІ, що здебільшого використовується у передвиборних та інших політичних кампаніях для поширення соціальних і гуманітарних цінностей. За допомогою політичної реклами створюється імідж політичного діяча [7, 201]. Реклама втілюється в різноманітних жанрах: оголошення, репортажі (інформаційні експрес-випуски), малюнки, скетчі, шоти, телерадіофільми тощо. Сирійська журналістика розглядає рекламу як жанр, що виконує інформаційну, а також творчо-скеровуючу функції. "Реклама наближається до зображального мистецтва, однак підпорядкована інформаційній логіці" [9, 169], – стверджує доктор Фаряль Мгана.
Професор Василь Лизанчук вважає, що специфіка кожного із засобів масової інформації визначається передусім за такими критеріями: за способом передачі інформації, характером виражальних засобів, особливістю і якістю каналу інформування, своєрідністю сприймання інформації. Для преси специфічною особливістю інформування є друковане слово, фотографія, малюнок (карикатура) та інші зображальні засоби; звук (голос, музика, шуми) – для радіо; для телебачення – зображення і звук [7, 208]. До жанрів фотожурналістики належать фотозамітка (фотоілюстрація з її позитивно-критичними різновидами), фоторепортаж і фотонарис.
У системі жанрів сирійської журналістики виокремлено карикатуру. Жанр "карикатура" "має справу лише з видимими інформативними засобами, виконуючи творчо-скеровуючу функцію. Крім цього, має посередницьке та розважальне значення. Карикатура використовує особливі символи і мистецькі засоби вираження" [9, 170]. Майже в кожному числі газет "Аль-Баас", "Ас-Савра", "Тишрін" знаходимо карикатури, що заверстані у текст матеріалів і органічно доповнюють їх. Інколи карикатури подаються окремо, як повноцінний інформаційний матеріал.
У сирійській теле- і радіокомунікації активно використовують жанр "доповідь". "Доповідь – живий, мобільний інформаційний жанр, що наживо транслює подію тоді, коли вона відбувається, – зазначає Фаряль Мгана. Доповідь – це справді новина розгорнута, детальна, жива, динамічна, що не лише транслює подію, а й спонукає до переживання. Доповідач повинен говорити авторитетно, бути добрим фахівцем, свідомим того, як подати подію, щоб не нав'язати свою особисту думку" [9, 156].
Серед жанрів української журналістики відсутня назва "доповідь". Цьому жанрові відповідають "прямий (розгорнутий) інформаційний звіт", "прямий радіо- чи телерепортаж". Означені вимоги до сирійської "доповіді" повністю стосуються і названих жанрів української журналістики. У цьому головна змістова тотожність.
Незвичним для українських журналістів є жанр сирійських ЗМІ "інформаційна кампанія", що охоплює більшість інформаційних жанрів, тобто здійснюється їх комбіноване використання. Це вимагає серйозної попередньої підготовки, організації та координації дій, що може бути забезпечене добре продуманим редакційним планом. Зрозуміло, що використання жанру "інформаційна кампанія" під силу лише досвідченим, відповідальним, сумлінним журналістам.
В українських радіопрограмах щодня звучать "огляди газет". У Сирії цей жанр називається "висловлювання газет", тобто він повідомляє радіослухачам, телеглядачам про найцікавіші, найважливіші публікації у газетах.
Порівняння і характеристика жанрів сирійської і української преси відкривають перед журналістами природу жанрів, ознаки, специфіку, певні закономірності й можливості реалізації творчого задуму в умовах глобалізаційних процесів. Адже "в наш час інформаційні війни стали не менш значущі, ніж воєнні дії" [3], – наголошує головний редактор газети "Аль-Баас" Ільяс Мурад.
Отже, інформаційну війну за серця і розум людей у нинішній ситуації можуть виграти лише кваліфіковані фахівці. Високий професіоналізм журналіста охоплює "вміння оперативно інформувати, відгукуватися на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з певних групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись певних духовних і практичних результатів" [2, 32]. Щоб цікаво висвітлювати важливі соціально-політичні, історико-культурологічні, національно життєстверджуючі факти, події, явища, журналіст повинен дуже добре знати особливості та можливості того жанру інформації, в якому він працює; не лише володіти інформацією, а й вміти її донести до реципієнта. Тому глибоке знання жанрів не тільки скорочує і полегшує шлях до серця і розуму людини, а й робить його ефективнішим.
1. Гід журналіста: Збірка навчальних матеріалів, складена за французькою методикою вдосконалення працівників ЗМІ. – К., 1998.
2. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підруч. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – Л.: ПАІС, 2004.
3. Зуауи Надим.. Дамаск продолжает прежний внешнеполитический курс. –
4. Карпенко В. Журналістика: основи професіональної комунікації. – К., 2002.
5.Конституція Сирійської Арабської Республіки. Прийнята декретом № 208 від 13.03.1973 р. (Переклад з арабської Камірана Шейхо).
6. Лизанчук В. Жанри радіожурналістики // Телевізійна й радіожурналістика. – 2005. – Вип. 6. – С. 3–15.
7. Лизанчук В. В.Радіожурналістика: засади функціонування: Підруч. – Л., 2000.
8. Літературознавчий словник-довідник. – К., 1997.
9. Мгана Фаряль. Сучасна інформаційна риторика. – Вид-во Дамаського університету. – Ч. 1. – 2003–2004. (Переклад з арабської Камірана Шейхо).
10. Ожегов С. Словарь русского языка. – М., 1985.
11. Пенчук І. Л. Жанри журналістики. – Запоріжжя, 2005.
12. Станчев Ст. К. Теория и практика печати. – София, 1964.
13. Теорія і практика радянської журналістики (Основи майстерності. Проблеми жанрів) / За ред. В. Й. Здоровеги. – Л., 1989.
14. Уллмен Джон. Журналистское расследование: современные методы и техника. – М., 1998.
© Каміран Шейхо, 2006
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові