The article analyzed the typological system of modern newspaper-journal periodicals. This system is performed on the series of sings determines difference and community in the work of home journalistic. General types of periodicals are analyzed in the light of modern practice.
Актуальність. Діяльність сучасної української періодики дедалі більше оптимізується. Якщо донедавна видання існували винятково завдяки демпінгу, то нині утворилася газетно-журнальна група, яка успішно долає поріг самоокупності. Прибутковість приваблює до газетної сфери інвесторів. Отже, з'являтимуться нові проекти, міцнітиме творче змагання. Зробити його ефективним можна завдяки регулюванню інформаційного простору. Одним із чинників успішного регулювання є типологія.
Типологічна систематизація вітчизняної періодики сприяє: а) усвідомленню соціальної ролі газетної журналістики; б) з'ясуванню організаційно-мотиваційної основи діяльності сучасної періодики.
Проблема типологізації має неабияке практичне значення. Її осягнення важливе під час організації газетно-журнальної справи: позиціонування видання, визначення конкурентоспроможної "ніші", пошук ефективних форм менеджменту.
Історіографія проблеми. У вітчизняному журналістикознавстві типологія традиційно ґрунтувалася на функціональних ознаках діяльності ЗМІ, а також на вікових особливостях їх аудиторії. Такий підхід сповідували, зокрема, теоретики періоду так званої перебудови. Осмислення ними новітніх явищ у журналістиці здійснювалося крізь структурну призму попередньої інформаційної системи. Вони, по суті, прагнули наповнити молодим вином старі міхи. До представників цього наукового напряму з поміж інших належить А. Москаленко [1].
Російські ж теоретики, зокрема Г. Лазутіна [2], наголошували насамперед на пізнавальному аспекті журналістики, виділяючи його як окремий інформаційний тип.
Активна комерціалізація сучасних мас-медіа внесла істотні зміни в їхню типологізацію. На медійну кон'юнктуру стала відчутно впливати й ознака власності, що раніше взагалі не бралася до уваги науковцями.
Враховуючи напрацьовану методологію та нові явища в журналістиці, автор здійснив спробу розробити сучасну модель вітчизняної періодики.
Система типологічних ознак.Пласт вітчизняної газетно-журнальної періодики дуже різноманітний, але в ньому є низка ознак, за якими можна визначити спільне і відмінне, тобто вибудувати певну систему. Пропонуємо типологізувати сучасну періодику на основі двох видів ознак: головних і другорядних. Головні ознаки: а) ознака тематичної масштабності та рівня охоплення аудиторії (загальнонаціональна, регіональна періодика); б) ознака власності (бюджетна, комерційна періодика); в) жанрова ознака (інформаційно-масова, аналітична періодика). Другорядні ознаки: професійно-галузева (відомчі видання, "ділова" періодика); ідеологічна (партійна преса); розважальність ("глянцеві" видання, таблоїди).
Типологічна характеристика.Отже, розглянемо окремі типи сучасної періодики за шкалою вищезазначених ознак:
1.Загальнонаціональна періодика.Це видання, що охоплюють загальнонаціональну проблематику, висвітлюють загальнонаціональні процеси, порушують питання на рівні держави, відстоюють інтереси всіх громадян. Перелік таких видань досить великий: від парламентської газети "Голос України" до популярного столичного видання "Сегодня". Однак треба визнати, що, на жаль, сьогоднішня загальнонаціональна періодика не відповідає достатньою мірою загальнонаціональному масштабу. Зокрема, нею замовчується багато важливих проблем, обговорення яких необхідне для самоосмислення суспільства. Тут домінує столична проблематика, висвітлення колізій у середовищі політикуму. Тому звужується масштабність впливу. Деякі популярні столичні видання, що претендують на статус загальнонаціональних, маловідомі в "глибинці". Стратегічним завданням для цього виду періодики є формування у свідомості читацької аудиторії відчуття суспільної єдності та державної цілісності: щоб донеччанин і львів'янин сприймали один одного як кревні співвітчизники. На процес формування такого світосприйняття негативно впливає політтехнологічний розподіл України на Схід і Захід. Особливо активно використовувався він під час останніх виборчих кампаній, що загрожувало державній цілісності. Якщо відкинути ідеологічний аспект, то можна було б узяти за взірець загальнонаціонального видання московські "Ізвєстія". Це справді загальнонаціональна газета: і за масштабом упливу на аудиторію, і за рівнем охоплення тематикою.
Регіональна періодикависвітлювати місцеві проблеми. Від адекватності їх висвітлення залежить успіх цього типу преси. Регіональні газети мають бути приземленими, тобто не цуратися суто побутових тем: ціни на місцевому базарі, рейтинг побутово-розважальних закладів тощо. Західний досвід рекомендує ще й використовувати місцеву пресу як засіб комунікації для місцевої громади (інформація про події, що відбулися за останній період у житті самих читачів, або ж про ті, учасниками яких вони були). Читачів приваблює також перспектива стати одним із героїв газети. За статистикою, впродовж трьох років кожна американська сім'я того чи того містечка потрапляє на шпальти місцевої газети один раз [3]. І кожне таке потрапляння, безумовно, розцінюється як непересічна подія, що створює певну ауру місцевої газети: доступної, поінформованої, обізнаної з життям читацької аудиторії. Такий досвід, безперечно, став би у пригоді "районкам", щоб уникнути, зрештою тривалого занепаду. Цього не сталося б, якби ця численна армія преси уважніше ставилася до місцевих реалій. Приміром, кваліфіковано й зацікавлено відгукувалася на найболючіше нині в українській "глибинці" земельне питання.
2.Бюджетна періодика,за різними даними, нині становить близько 20 %, решта 80 % – у приватній сфері. Останнім часом точаться дискусії щодо доцільності роздержавлення бюджетних ЗМІ. Проте цілковита відмова від цього виду періодики є передчасною. Практика засвідчує: бюджетні видання "Голос України" та "Урядовий кур'єр" мають попит як інформаційні канали зв'язку між владою і громадськістю. Фінансована державою преса частково сприяє утвердженню відкритості влади. Головний докір, що висувається на адресу цього виду мас-медіа, – маніпулятивність і статичність. Тут бракує менеджерського розмаху. У бюджетних ЗМІ менше можливостей для творчого маневру через жорстку підзвітність і недостатнє фінансування. Зате спокійніше життя у журналістів. Водночас менше можливостей для їхньої творчої реалізації.
Комерційна періодика.Тут інформація виступає товаром. У цьому полягає головна відмінність комерційних ЗМІ. Їхній успіх ґрунтується на доступності викладу інформації, максимальному наближенні до читацької аудиторії. Комерційна преса націлена на прибуток, тому вона уникає крайніх, радикальних оцінок, щоб не конфліктувати з владою і не відштовхувати широкий загал аудиторію. Комерційна газета прагне бути максимально корисною читачеві, давати йому інформацію, корисну в побуті, соціальному, виробничому житті. Підтвердженням цього є феномен газети "Порадниця". Непримітне видання завдяки продукуванню інформації винятково побутового характеру та продуманій схемі маркетингу має велику аудиторію і, відповідно, комерційний успіх. Водночас такі газети втрачають більш освіченого читача, і рейтинг їхнього впливу стає незначним.
3.Інформаційно-масова пресанадає перевагу інформаційним жанрам. Тут усе спрямоване на те, щоб читач легко спожив інформацію: стислий виклад головних подій, пізнавально-розважальна тематика, зручний формат (здебільшого А4), аби можна було читати в тісняві громадського транспорту. У стилістиці переважають спрощені форми: необтяжлива для сприйняття конструкція речень, тезисний характер міркувань, "стьобна" манера письма (про серйозне жартома).
Аналітична преса– нечисленна, неприбуткова, але впливова, бо орієнтується на елітні прошарки суспільства. Вітчизняним взірцем аналітичної періодики можна вважати тижневик "Дзеркало тижня". Незаангажованість, поінформованість, професійне використання соціологічної бази (здебільшого дослідження "Центру Разумкова"), наявність інформаційних джерел у вищих ешелонах влади – усе це формує імідж "Дзеркала тижня" як впливового видання, такого собі "санітара" при владі.
Деякі газети намагаються поєднувати інформаційність з аналітичністю. Однак поки що успішних варіантів немає. Так, шановане приватне видання "День", прагнучи бути інформаційно-аналітичним, поступається накладом як масовим, так й аналітичним газетам. Отже, з комерційної точки зору таке "схрещення" не зовсім виправдане. Газетна бізнес-практика засвідчує – ліпше орієнтуватися на певний прошарок аудиторії і будувати відповідну менеджерську стратегію.
4."Ділова" періодика вважається найприбутковішим газетно-журнальним типом. Її аудиторія – соціально активна, заможна й оцінює інформацію як товар. Тому "ділові" проекти економічно вигідні й успішні. Так, вартість реклами титульної сторінки тижневика "Бізнес" – $ 100 тис. Фахівці називають "Бізнес" флагманом "ділової" періодики, орієнтованим на великий і середній бізнес [4]. Тижневик "Галицькі контракти" відстоює інтереси малого бізнесу. Розмежування обох однотипних видань проходить не лише по лінії аудиторії. Газети мають різні дні виходу у світ, різні формат, стилістику тощо. У цілому "ділові" видання орієнтуються на роль інформаційного "супермаркета" і лобіста інтересів бізнесу.
5. Партійна періодика – форма інформаційного супроводу (обслуговування) організаційно-пропагандистської діяльності партії. Без цього партія не матиме ефективного впливу. Будь-яка діяльна партія рано чи пізно постає перед проблемою організації своєї інформаційної мережі. Однак часто партійне видання нагадує "бойовий листок": гасла, звинувачення опонентів тощо. Щодо творчого самовиявлення журналіста, то цей вид преси малопродуктивний, у ньому переважає вузькопартійна заангажованість, відчутним є диктат партійних функціонерів...
6. Оцінки розважального сегмента в мас-медіа неоднозначні. Представники еліти трактують його здебільшого негативно як вияв несмаку й маскульту. Однак розважальний тип періодики розвивається чи не найуспішніше. На наш погляд, його привабливість для аудиторії мотивована насамперед ознакою ілюзії. Розважальність, окрім позитивного емоційного заряду, створює ефект "світла в кінці тунелю". Тобто серед аудиторії виникають певні ілюзорні відчуття, що підвищують необхідний для індивіда життєвий тонус. Іноді читач свідомо прагне ілюзії. Так, менеджери одного з "глянцевих" журналів для жінок зафіксували цікаве спостереження. Поради на кшталт, як пакувати валізи, вирушаючи в середземноморський круїз, охоче читають також жінки, яким така можливість у найближчому майбутньому "не світить"... Потреба ілюзорності диктує й моду на графічне оформлення журналів: яскравість кольорів, глянц, привабливі персонажі, краєвиди тощо.
Отже, типологічна характеристика сучасної газетно-журнальної періодики дає можливість працівникам ЗМІ:
– сприймати періодику як цілісну систему;
– уникати хаотичності в інформаційному менеджменті;
– ефективніше виконувати свою медійну функцію (як у соціальному, так і бізнесовому розумінні).
1. Москаленко А. Вступ до журналістики: Підручник. – К.: Школяр, 1997. – 300 с.
2. Лазутина Г. – Основы творческой деятельности журналиста. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 240 с.; Лазутина Г. Журналистское познание мира // Основы творческой деятельности журналиста: Учеб. для студ. вузов по спец. "журналистика" / Ред.-сост. С. Корконосенко. – СПб.: Знание, 2000. – 272 с.
3. Паславський І.– Районна преса: докорінні реформи неминучі // Дзеркало тижня. – 2003. – № 15.
4. Краснова Н. Ділові // Галицькі контракти. – 2003. – № 47.
© Недопитанський М. І., 2006
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові