Ласкаво просимо

У статті увага зосереджується на проблемі авторських прав у міжнародній Угоді ТРІПС та відповідність українського законодавства міжнародним нормам.

In my report I'll focus on the authors' rights problem in the TRIPS Agreement and its accordance with Ukrainian legal system.

Проблема інтелектуальної власності – одна з найважливіших і водночас становить відносно молоду галузь громадянського права. Вона охоплює майже всі сфери діяльності людини, суспільства, держави. Інтелектуальна власність відіграє важливу роль в економічному розвитку будь-якої країни. Кожен товар чи послуга, що з'являються на світовому ринку, мусить включати в себе елемент інтелектуальної власності й відповідні права.

Метою статті є дослідження норм Угоди "Про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності" (далі – Угода ТРІПС), а також порівняльний аналіз відповідності українського законодавства основним вимогам Угоди ТРІПС у галузі авторських та суміжних прав.

Об'єкт дослідження – міжнародні угоди щодо інтелектуальної власності, зокрема Угода ТРІПС, українське законодавство (Закон "Про авторські та суміжні права").

Актуальність теми полягає в тому, що Україна нині перебуває на шляху до вступу у Світову Торговельну Організацію. Після вступу наша держава автоматично приєднається до всіх угод СОТ (у тому числі й до Угоди ТРІПС) і буде змушена змінити своє законодавство відповідно до міжнародних норм.

Угода ТРІПС широко застосовується у різних галузях інтелектуальної власності. Розгляд заявки України щодо вступу до СОТ та двосторонні переговори розпочалися ще у 1997 р. До цього часу Україна не стала членом Світової Торговельної Організації, і одна з головних причин цього – невідповідність українського законодавства міжнародним нормам.

Протягом майже десятиліття, що минуло з часу розгляду заявки України на вступ до СОТ, різні фахівці зверталися до теми відповідності українського законодавства вимогам Світової Організації Торгівлі. Безпосередньо проблеми Угоди ТРІПС найбільше вивчали працівники Державного департаменту інтелектуальної власності і публікували матеріали своїх досліджень у науково-практичному журналі департаменту "Інтелектуальна власність". Однак окремо аспектом авторських і суміжних прав в Угоді ТРІПС фахівці майже не займалися, а досліджували угоду в цілому, тому переважну більшість матеріалів можна було знайти у закордонних фахівців, а також на окремих сайтах інтернету.

З XIX ст. право інтелектуальної власності визначають дві конвенції: Паризька (1883) і Бернська (1971). Ці два документи були основоположними у сфері права інтелектуальної власності як у Європі, так і у світі майже до кінця ХХ ст. У 1994 р. закінчився Уругвайський раунд переговорів про багатосторонню торгівлю в рамках Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ)1. Результатом цих переговорів стало ухвалення Угоди ТРІПС та її включення до ГАТТ. Це стало кульмінаційним моментом під час переговорів, бо вважалося своєрідною перемогою Сполучених Штатів, Європейського Союзу та Японії – вони найбільше лобіювали цей документ.

Раніше розвинуті країни дуже дбайливо охороняли свою інтелектуальну власність від "країн третього світу", передусім завдяки "теорії територіальності" інтелектуальної власності. Однак аналітики спостерігали все більше випадків, коли важко було злокалізувати місце походження продукту або місце, де було порушено законодавство про інтелектуальну власність. Адже все більше країн об'єднуються у міжнародні корпорації і консорціуми, тому дуже важко визначити країну походження продукту інтелектуальної власності. Ілюстрацією цієї проблеми може стати приклад відомої компанії Nike (Найк), яка хотіла помістити свій фірмовий знак на одязі спортсменів, що брали участь в Олімпіаді 1992 р. у Барселоні (Іспанія). Перед Олімпійськими іграми іспанський національний суд зареєстрував компанію Nike як фірмовий знак, і викликав Nike Company (Найк компані) до суду. Суд, у свою чергу, визнав, що Nike Company не може використовувати свій фірмовий знак на одязі олімпійських спортсменів, бо інша компанія з тією ж назвою була зареєстрована раніше на території Іспанії. З одного боку, ця ситуація абсурдна, бо Nike Company – всесвітньо відомий виробник спортивного одягу і один зі світових лідерів у цій галузі. Однак, щоб завадити Nike Company розмістити свій фірмовий знак і зробити собі рекламу на Олімпіаді, вороги цієї компанії просто скористалися принципом"територіальності" і таким чином перекрили дорогу Nike Company на Олімпійські ігри. Цей приклад яскраво свідчить про недосконалість міжнародного законодавства в галузі авторського права.

Велика кількість таких випадків, що призводили до різних негативних наслідків, наштовхнули юристів на вдосконалення правової системи захисту інтелектуальної власності, внаслідок чого і була створена Угода ТРІПС. Під час розробки угоди юристи розділилися на два "табори". Перший наполягав на перегляді всієї системи охорони інтелектуальної власності. Їхні супротивники заявляли, що нині майже кожне підприємство певною мірою засновує свій бізнес на використанні інтелектуальної власності. Тому радикальна зміна системи інтелектуальної власності може призвести до банкрутства переважної більшості компаній у процесі їхньої адаптації до нової системи. Тому, врешті, було ухвалено погоджене рішення: для розробки Угоди ТРІПС будуть використовувати вже наявну міжнародно-правову базу. Варто зазначити, що угода не є незалежним документом, її необхідно застосовувати разом із Паризькою, Бернською та Римською конвенціями, а також іншими міжнародними нормативними документами.

У чому ж полягає унікальність Угоди ТРІПС і чому її поява викликала величезну кількість як позитивних, так і негативних відгуків науковців та міжнародних організацій? Це питання набуває особливої актуальності на тлі кроків України до вступу до СОТ, адже принципи ТРІПС обов'язкові для всіх країн-членів Світової організації торгівлі. Хоча для країн, що розвиваються, є виняток: їм надається довший період для внесення відповідних змін до національного законодавства. Крім того, Угода ТРІПС вимагає, щоб розвинуті країни-члени СОТ надавали технічну та фінансову допомогу країнам, що розвиваються. Про співпрацю країни домовляються на взаємовигідних умовах. А сприяння розвинутих країн може полягати також у допомозі в розробці національного законодавства та створенні національних відомств, що займаються питаннями охорони і захисту прав інтелектуальної власності.

Водночас Угода ТРІПС має сильний механізм захисту і тиску порівняно з іншими міжнародними угодами. Країни-члени СОТ, що не адаптували систему захисту інтелектуальної власності за міжнародними нормами, можуть бути покарані згідно з правилами Світової Організації Торгівлі, і це може призвести навіть до торговельних санкцій.

Основні вимоги ТРІПС:

– авторські права мають бути збільшені до 50 років після смерті автора, однак для фільмів і фотографій встановлений термін – 50 років і 25 років відповідно.

– авторське право має бути надано автоматично і не може базуватися на будь-якій "формальності", як, наприклад, реєстрація.

– комп'ютерні програми мають розглядатися за такими ж правилами, як і "літературна робота", з боку закону і отримувати відповідні гарантій захисту.

Угода ТРІПС складається із семи частин. У частині І встановлюються загальні положення і основоположні принципи. Частина ІІ передбачає мінімальні стандарти щодо існування, обсягу і використання прав інтелектуальної власності на майже всі об'єкти інтелектуальної власності. Забезпечення захисту прав інтелектуальної власності містяться у частині ІІІ угоди, таким чином заповнюючи прогалину у міжнародному законодавстві у цій галузі. Частина IV присвячена принципам щодо процедури набуття і підтримки прав інтелектуальної власності. Також у цій частині міститься система врегулювання спорів згідно з документами СОТ. У частинах VI і VII містяться перехідні домовленості та інституційні питання.

У розділі І Угоди ТРІПС вимагається, щоб законодавство країни-члена угоди передбачало процедури, які дозволяють здійснити ефективні дії проти будь-якого акту порушення прав інтелектуальної власності в країні, де поширюється угода. До цього додаються і термінові заходи щодо запобігання порушенням, а також засоби судового захисту, що відіграють стримуючу роль стосовно подальших порушень. Ці процедури мають виконуватися таким чином, щоб запобігти створенню бар'єрів на шляху законна торгівлі. Подібний стандарт добре відомий в угодах ГАТТ2.

Питання про охорону інтелектуальної власності, порушені в статті, передусім висвітлені у частині ІІ та ІІІ Угоди ТРІПС, які й називаються, відповідно, "Норми щодо наявності, обсягу і використання прав інтелектуальної власності" і "Забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності". Варто зазначити, що у статті розглядається тільки перший розділ частини ІІ Угоди ТРІПС під назвою "Авторські та суміжні права", бо лише у ньому встановлюються норми авторського та суміжних прав. В інших розділах частини ІІ Угоди ТРІПС встановлюються правила для використання товарних знаків, промислових зразків, патентів і т. д. Це, безумовно, є не менш важливою складовою частиною проблеми інтелектуальної власності, але для нашого дослідження – це не актуально.

Перший розділ частини ІІ Угоди ТРІПС безпосередньо стосується Бернської конвенції у галузі охорони авторських і суміжних прав. Згідно з першим пунктом статті 9 Угоди ТРІПС країни-члени мають виконувати вимоги статей 1–21 Бернської конвенції. Єдиний виняток – це ст. 6-bis, що визнає право автора вимагати визнання свого авторства на твір і протидіяти будь-якому викривленню або зміні змісту твору, а також будь-якому посяганню на твір, яке завдає шкоду честі або репутації автора, незалежно від його майнових прав. Важливо зауважити, що стаття 6-bis має виконуватися всіма країнами-учасницями Бернської конвенції, однак, якщо положення цієї статті не будуть виконуватися однією з країн СОТ, будь-яка інша країна-член СОТ не має право скаржитися на це до третейської групи СОТ. У статті 9 Угоди ТРІПС також наголошено, що охорона авторських прав не поширюється на ідеї, процеси, методи роботи або математичні концепції.

Другий пункт статті 9 Угоди ТРІПС встановлює, що авторське право поширюється на форми виразу, а не на ідеї, процедури і методи роботи або математичні концепції, як такі.

Вперше у міжнародному законодавстві в галузі авторського права визначено винятки з нього. "Таким чином ця стаття допомагає пояснити сферу вживання статті 2 Бернської конвенції” [2]. У міжнародному і національному законодавстві переважної більшості країн-членів СОТ немає повного визначення творів, що охороняються. Здебільшого законодавство в галузі авторського права містить тільки перелік категорій творів, що охороняються як об'єкти авторського права,що передбачається у пункті 1 статті 2 Бернської конвенції. Ще одне пояснення цього пункта статті – вона зобов'язує країни-члени надавати захист усім формам виразу "як синонім терміна "літературні та художні твори".

Стаття 10 Угоди ТРІПС "стала першою нормою, що закріпила охорону комп'ютерних програм авторським правом". Перший пункт статті передбачає охорону комп'ютерних програм так само, як і літературних творів, згідно з Бернською конвенцією. "Компіляції даних чи інших матеріалів, як у формі для машиночитання, так і в інших формах, які за причиною відбору або розміщення їхнього змісту представляють результат творчої діяльності, мають охоронятися, як такі" [8]. Тобто Угода ТРІПС фактично прирівнює створення комп'ютерних програм до створення художних творів і наполягає на ідентичній охороні авторського права цих видів творчої діяльності.

Стаття 12 Угоди ТРІПС встановлює загальний термін охорони творів для тих випадків, коли він вираховується не таким чином, як термін життя фізичної особи. Він має становити не менше 50 років після закінчення календарного року правомірної публікації твору або за умови відсутності публікації протягом 50 років від часу створення твору. Угода ТРІПС дискримінує фотоматеріали, а також твори прикладного мистецтва, не застосовуючи до них подібну формулу вирахування терміну охорони. 50-річний строк охорони звукозаписів, а також мінімальний 20-річний строк охорони кінематографічних творів та інших робіт, де існують права організацій мовлення, також передбачається пунктом 5 статті 14 Угоди ТРІПС7.

У статті 14 вміщено детальне пояснення правил охорони прав виконавців, виробників фонограм (звукозаписів) та організацій мовлення. Стаття 14 Угоди ТРІПС складається з шістьох пунктів, найважливіші з них розглянемо детальніше.

У пункті 1 приділяється увага запису фонограми виконавців. За Угодою ТРІПС, виконавець має право заборонити без попереднього з ним узгодження такі дії: ефірне мовлення живого виконання (співака, актора тощо), запис раніше незаписаного самим виконавцем його виступу та відтворення цього виступу.

Пункт 2 надає право виробникам фонограм дозволяти або забороняти безпосереднє, або посереднє відтворення їхніх фонограм. Тобто всі можливості відтворення фонограм треба обговорювати винятково з виробниками фонограм.

Пункт 3 передбачає право організацій ефірного мовлення забороняти без попереднього узгодження такі дії: запис телепередач та його відтворення, ретрансляцію через канали ефірного мовлення, а також громадське телевізійне мовлення таких записів. Угода ТРІПС також предбачає можливість того, що члени угоди можуть не надавати такі права організаціям ефірного мовлення. Тоді вони мають надавати ці права власникам авторського права, враховучи положення Бернської конвенції. Таким чином, можна зробити висновок: якщо країна-член СОТ дотримується положень Бернської конвенції, то вона не зобов'язана надавати спеціальні права організаціям мовлення. Якщо ж такі права передбачені національним законодавством, то необхідно керуватися нормами статті 13 Римської конвенції4.

У 5 пункті встановлюється термін охорони фонограм для виконавців та виробників фонограм. За угодою, строк охорони становить щонайменше 50 років після закінчення календарного року, в якому був зроблений запис або виконаний твір. Водночас, якщо термін охорони надається згідно з пуктом 3 цієї ж статті, тоді він становить щонайменше 20 років після закінчення календарного року, в якому відбулася передача.

У 6 пункті зазначено, що згідно з пунктами 1, 2 і 3 цієї статті, будь-який член угоди може передбачити особливі умови, обмеження та винятки в обсязі, який допускає Римська конвенція. Водночас положення Бернської конвенції також можуть вживатися mutates mutandis (змінити те, що потребує змін) до прав виконавців і виробників фонограм.

Угода ТРІПС отримала багато позитивних відгуків від відомих науковців, аналітиків, експертів із захисту інтелектуальної власності. Водночас цей документ залишається одним із найконтраверсійніших у міжнародному праві. Бо негативних відгуків було не менше, ніж позитивних. І негативна критика цієї угоди звучала з вуст найкращих експертів і професіоналів у сфері захисту інтелектуальної власності.

"Угода ТРІПС була спробою узагальнення всіх міжнародних систем охорони інтелектуальної власності. Метою цього було поєднання якомога більшої кількості країн для можливості встановлення широких можливостей для охорони інтелектуальної власності, а також санкції за недодержання умов цієї угоди. На жаль, ця ініціатива мала тільки відносний успіх" [4].

Незважаючи на те, що над Угодою ТРІПС працювали найкращі юристи, вона не усунула всіх недоліків паризько-бернського устрою, хоча її головною метою було: удосконалення та оновлення Бернської та Паризької угод. Американський професор університету Південної Каліфорнії та відомий адвокат Пол Едвард Геллер дуже негативно прокоментував появу угоди: "Угода ТРІПС не створила цілковито нової системи охорони інтелектуальної власності. Вона, скоріше, поєднує і розширює Бернську і Паризьку конвенцію, це схоже на переробку старих машин, де старі деталі замінюють на імпровізовані ремісничі вироби" [3].

Більшість постанов Угоди ТРІПС стосуються старої проблеми контролю – транспортування продуктів, створених з порушенням прав інтелектуальної власності, з території однієї країни до іншої. Однак ці постанови не діють під час торгівлі інтелектуальною власністю чи послугами. Цілковито територільний підхід, про який згадувалося раніше з прикладом компанії Nike, не може допомогти у ХХІ ст. Завдяки інтернету всі авторські винаходи можуть легко поширюватися по всьому світу. "Чи може Угода ТРІПС вирішити сучасні проблеми захисту інтелектуальної власності? Чи можуть колективи ТРІПС вносити поправки до угоди і таким чином удосконалити? Якщо є така можливість, то до якої міри вони уповноважені для змін і які кроки вони вже мають зробити для удосконалення системи захисту інтелектуальної власності?" – такі майже риторичні запитання ставить Пол Едвард Геллер експертам, що працювали над створенням Угоди ТРІПС.

Водночас, зважаючи на актуальне міжнародне законодавство, Угода ТРІПС – це єдиний документ, що широко пояснює та захищає інтелектуальну власність у світовому масштабі. Всесвітня організація інтелектуальної власності постановила, що Угода ТРІПС має пріоритет над іншими угодами у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Система контролю захисту інтелектуальної власності Угоди ТРІПС діє на двох рівнях: на національному – через державні структури і суди, та на міжнародному – через органи СОТ.

Процедури, що забезпечують захист прав інтелектуальної власності, мають бути рівними та справедливими. Вони не мають бути занадто важкими чи дорогими. Вони не можуть призводити до невиправданого збільшення термінів чи затримок.

Пункт 3 статті 41 Угоди ТРІПС передбачає три правила, а саме: рішення приймаються бажано у письмовій формі з обґрунтуваннями, що дозволить краще зрозуміти судову систему країни і буде вимагатися під час подання апеляції. Вони мають бути представлені щонайменше сторонам судового розгляду без невиправданої затримки за умови, що сторони надали відомості про себе. Сторони мають надавати конкретні докази, завдяки яким їм дають можливість висловитися.

Сторони судового розгляду повинні мати можливість заявляти про перегляд остаточних адміністративних рішень у судових органах, а також правових аспектів судових рішень щодо справи. З цього положення є винятки про необов'язковість перегляду виправдальних рішень з кримінальних справ.

"Один із найбільших недоліків Угоди ТРІПС – питання судового процесу. Раніше національні суди могли інтерпретувати постанови Паризької і Бернської конвенції, але тільки в справах між приватними сторонами. Водночаc колективи ТРІПС будуть розглядати конфлікти між членами СОТ. Національні суди можуть інтерпретувати зобов'язання угоди не так, як колективи ТРІПС, що призводить до повного непорозуміння у сфері приватного і публічного міжнародного права інтелектуальної власності.

Ліберальна система приватного міжнародного права надає приватним сторонам право власності, завдяки якому можна безперешкодно представляти свої інтереси за кордоном. Система публічного міжнародного права (як у випадку ГАТТ) робить неможливим ухвалення рішень, що обмежують свободу торгівлі в рамках своїх кордонів. СОТ зобов'язує своїх членів охороняти свою власність як на території країни, так і за її кордонами. Теоретично розрубати цей гордіїв вузол мають вищезгадані національні суди, але до якого ступеня вони мають право інтерпретувати закон?" – пише Пол Едвард Геллер, критикуючи Угоду ТРІПС [1].

Угода ТРІПС не передбачає правил для урядів щодо того, як розробити та впровадити фактичну систему прикордонних заходів. Розділ 4 Угоди ТРІПС "Особливі вимоги щодо прикордонних заходів" розпочинається з попередження: "Якщо член (угоди. – Є. Р.) зняв у значній мірі всі засоби контролю за пересуванням товарів через кордон з іншим членом (угоди. – Є. Р.), з яким у нього митний союз, то на вищезгаданому кордоні нема необхідності вимагати застосування положень цього розділу". Нема жодного сумніву, що ефективна система забезпечення прикордонних заходів має велике значення для функціонування всієї системи забезпечення захисту прав інтелектуальної власності. Однак автори угоди вважають, що цим мають займатися національні уряди країн-членів Угоди ТРІПС.

Розділ 5 Угоди ТРІПС вимагає, щоб країни-члени передбачали кримінальні процедури і покарання у випадках навмисного неправомірного порушення авторського права, здійсненого у комерційних масштабах. Кримінальні заходи мають включати тюремне ув'язнення і/або грошові штрафи, а також арешт, конфіскацію або знищення контрафактних матералів, що використовувалися під час правопорушення.

Незважаючи на позитивні та негативні відгуки науковців про Угоду ТРІПС, Україна мусить змінювати своє законодавство так, щоб воно відповідало міжнародним нормам. Українське законодавство має основний закон у захисті авторських і суміжних прав – Закон "Про авторське право і суміжні права". Він пристосований до міжнародних норм, але все ж потребує поправок для того, щоб повністю відповідати вимогам ТРІПС, що необхідно для України на шляху або після вступу до Світової Організації Торгівлі. Необхідно доповнити Закон "Про авторське право і суміжні права" положенням про арешт. Бо, за Бернською конвенцію про охорону літературних і художніх творів (ст. 16), контрафактні примірники твору підлягають арешту в будь-якій країні-члені, в якій цей твір користується правовою охороною. На даний момент Закон "Про авторське право і суміжні права" надає суду право прийняти рішення про вилучення, конфіскацію, знищення всіх примірників твору, якщо буде достатньо даних про порушення авторського права і суміжних прав. Водночас у 2003 р. Президент України вніс зміни до деяких законодавчих актів з питань інтелектуальної власності. Зміни, внесені у Кримінальний кодекс, – збільшується розмір штрафів за порушення авторських і суміжних прав, за порушення прав на об'єкти промислової власності, за незаконне використання товарного знаку та встановлюється новий вид покарання за здійснення таких злочинів – позбавлення волі. Зміни вносяться до Цивільного процесуального кодексу, відповідно до яких людина має право звернутися до суду із заявою про вживання попереджувальних заходів до пред'явлення позову, до яких, зокрема, належать: огляд приміщень, де відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності, а також арешт майна позивача. Аналогічними положеннями закон доповнює і Господарський процесуальний кодекс. Посилена відповідальність за порушення авторських прав аж до позбавлення волі. Водночас ці зміни ще не внесені до Закону "Про авторські і суміжні права". Однак варто зауважити, що доповнення статті 52 Закону "Про авторське право і суміжні права" положенням про арешт як один із способів цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав, який може бути застосовано після закінчення одного року від набрання чинності угодою СОТ11. Доповнення статті 52 цього Закону положенням про арешт може бути відстрочено ще на 4 роки, якщо Україна буде визнана членом СОТ як такий що перебуває у процесі переходу від планово-централізованої до ринкової вільно-підприємницької економіки і здійснює структурні реформи в системі інтелектуальної власності і стикається з особливими проблемами у підготовці та впровадженні законодавства та регулювання щодо прав інтелектуальної власності.

Українське законодавство має більший термін дії авторського права, ніж Угода ТРІПС (ст. 12). Стаття 28 Закону України "Про авторські і суміжні права" визначає такий термін дії авторського права: протягом усього життя автора та 70 років після його смерті. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, він закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Більше того, українське законодавство не дискримінує твори і всім авторським творам, незалежно від того, чи це художній твір, чи фоторобота, надає однаковий термін дії авторського права.

Водночас Закон України "Про авторські та суміжні права" передбачає верховенство міжнародного права. У статті 5 Закону зазначено: "Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору".

Звичайно, це не свідчить про те, що можна не змінювати національне законодавтсво, але це перший крок назустріч міжнародним договорам та вступу до міжнародних організацій.

Отже, на основі проведеного аналізу норм Угоди ТРІПС та положень українського законодавства можна зробити висновок, що національне законодавство в цілому відповідає основним вимогам Угоди ТРІПС. Однак необхідні доопрацювання, доповнення та поправки для удосконалення українського законодавства, постійні зміни до якого в галузі інтелектуальної власності (нині ще і підготовка Кодексу про інтелектуальну власність) свід-чать про розвиток українського права в цій сфері. Більше того, українським урядом розроблено законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності", спрямований на приведення національного законодавства у повну відповідність до норм Угоди ТРІПС, також кожного року уряд робить необхідні кроки, що наближують Україну до світових норм. Результатом цього у 2005 р. стало скасування Сполученими Штатами Америки торговельних санкцій проти України, введених в 2002 р. через недостатній захист прав на інтелектуальну власність.

Але формування і розвиток законодавчої бази – це лише перший крок до створення адекватної системи охорони прав інтелектуальної власності в Україні. Потрібне практичне використання цих актів. Угода ТРІПС займає особливе місце в системі СОТ і міжнародних угодах у галузі інтелектуальної власності, бо вона зобов'язує країни-члени СОТ вживати ефективних заходів проти будь-яких дій, що порушують права інтелектуальної власності. Україна як майбутній член СОТ має сформувати механізм, що виконуватиме положення, передбачені міжнародним законодавством. Інакше після вступу до СОТ на Україну будуть накладені жорсткі торговельні санкції з боку інших країн-членів СОТ, які будуть обґрунтовані тільки одним – неадекватною охороною прав інтелектуальної власності. Більше того, з розвитком нових технологій, швидкістю поширення інформації через інтернет створюються все нові можливості для виробництва контрафактних, піратських товарів. Порушити авторські права з кожним днем стає легше, а знешкодити контрафактні примірники – важче. Тому екперти очікують, що у ХХІ ст. країни з великим експортним потенціалом матимуть все більший вплив на країни, що розвиваються. Тому питання розвитку права інтелектуальної власності в Україні набуватиме все більше актуальності.

1. Aktualne problemy prawa prasowego // Pod redakcja Janusza Barty. – Krak w: Zeszyty naukowe Uniwersytetu Jagiellonskiego, 1997.

2. Gervais Daniel // The TRIPS Agreement; Drafting History and Analysis (second edition). – London: Sweet and Maxwell, 2003.

3. Jerome H. Reichman // The TRIPS Component of the GATT's Uruguay Round. – Competitive Prospects for Intellectual Property Owners in an Integrated World Market. – 4 Fordham Intell. Prop., Media & Ent. L. J. 171, 196, 1993.

4. Reinbothe J. & Howard A. The State of Play in the Negotiations on TRIPS (GATT/ Uruguay Round). – 13 EIPR, 1991.

5. Сайт Державного департаменту інтелектуальної власності. – .

6. .

7. .

8. Угода "Про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності", (угода ТРІПС) від 1994 року. – . (Офіційного перекладу Угоди ТРІПС на українську мову немає, тому автор статті використовує власний переклад. Офіційний текст Угоди ТРІПС міститься на сайті СОТ).

9. Про авторські та суміжні права: Закон України (в редакції від 11 липня 2001 року №2627–III) // Офіційний вісник України. – 2001. – 23 серп. – № 32. – С. 14–50.

10. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 1947 року, оновлена версія від 1994 року. – .

11. Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (Паризький акт) від 24 липня 1971 року, змінений 28 вересня 1979 року. – .

12. Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883 року (Стокгольмський акт від 14 липня 1967року). – .

13. Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 року. (Римська конвенція). – .