Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Про стан нашої науки та вимоги до написання дисертацій (За матеріалами виступу на науковому семінарі перед керівниками дисертаційних досліджень та здобувачами наукових ступенів 12 березня 2003 року)

В. В. Різун

д. філол. н.,
проф.
УДК 001: 168

Аналіз дисертаційних досліджень останнього п'ятиріччя свідчить про розвиток тривожних тенденцій серед претендентів на наукові ступені у галузі українського журналістикознавства. Тому розмова про те, як писати дисертації, назріла. Достатньо навести приклади з рецензій докторів наук на роботи молодих учених, щоб зрозуміти всю складність ситуації: "... Радимо молодому вченому обережніше поводитися зі словами в наукових працях, і взагалі, перги ніж витрачати стільки часу для написання 200 сторінок тексту, варто було б зазирнути у підручник пана Пономарева і подивитися, чим науковий стиль відрізняється від художньо-публіцистичного. Зараз я перебуваю на шостій сторінці дисертації, а вже все ясно, тому далі буду говорити стисло, а то відчуваю, що напишу власну працю на стільки сторінок, скільки є їх у автора дисертації.. "або інше: "... нагадуємо вимоги ВАКу, - пише рецензент, розділ перший має містити огляд літератури за змістом роботи, опис розвитку наукової думки за обраною проблемою, окреслення тих питань, що залишилися нерозв'язаними і що їх дисертант розв'язуватиме в своїй роботі, обґрунтування необхідності проведення свого дослідження, а що ми маємо в розглядуваній роботі: авторський потік свідомості або де-не-де для порядку в дужках наведено номер літератури (як правило, в значній кількості і без подання сторінок), звідки нібито взято ту чи іншу думку. Переважна більшість думок невідомо звідки взялася, бездоказово і хаотично". Або ось такі зауваження рецензентів: "Висновки мають містити 1-2 абзаци зі стислим викладом стану проблеми обраних підходів до їх розв'язання та порівняння їх з відомими підходами. У висновках розглядуваної дисертації цього немає. Потім треба навести висновки, які мають бути відповідями на всі завдання дослідження, що їх було наведено у вступі. Нічого такого немає і близько. Закінчити значенням для науки і практики отриманих результатів і подати рекомендації з використання. Для того, щоб опоненти не витріщали очі па 12 сторінок висновків, радимо дисертантові пронумерувати завдання у вступі і відповідно пронумерувати і розташувати висновки, бо я так і не зрозуміла, чому цей матеріал названий висновками і відповіддю на яке завдання с той чим інший абзац. Або тим опонентам, хто читатиме цей твір наукового мистецтва, треба буде заплатити не нещасних 60 гри, а принаймні на десяток більше, звісно, якщо опонент залишиться при своєму розумі після того, як зрозуміє, що в цій роботі написано ". І висновок робить сам рецензент. "Типовий випадок барабанної дисертації, бундючний, начебто глибокодумний, багатослівний виклад, а всередині порожнеча, багатозначний... у купі з орфографічними та стилістичними помилками... "

Це не єдиний негативний відгук на наші дисертації. З чим це пов'язано? Є кілька причин по-перше, це пов'язано: безвідповідальністю дисертантів та відсутністю у них уявлення або наявністю примітивного уявлення про роботу як таку, плюс до цього небажання збагнути, що таке наука, чим вона відрізняється від, скажімо, журналістики, та додайте лінощі у проведенні наукових досліджень. По-друге, це пов'язано з безвідповідальністю наукових керівників та консультантів, які знають або вдають, що знають, що таке наука, і "приховують" реальні або хоч би вдавані знання про це від дисертантів. По-третє, безвідповідальність, кафедр та їхніх завідувачів, які крізь пальці дивляться на рівень дисертаційних досліджень. Уже стає правилом не обговорювати дисертацію, а шукати причину: чому хтось про неї погано відгукнувся. Маємо якесь ідеалізоване уявлення про себе як наукових керівників і про дисертантів - всі геніальні, всі з першого разу нормально пишуть. По-четверте, невимогливість спецради, яка робить геніальні висновки на захисті, що дисертант, незважаючи на те, що пропустив деякі наукові джерела, неповно подав фактичний матеріал, нечітко сформулював висновки, заслуговує на присудження наукового ступеня. І на одній з філологічних спецрад опонент, який вщент "розбит" дисертанта, а на закінчення сказав, що, попри всі зауваження, дисертант достойний наукового ступеня, то такого опонента запитали, що ж позитивного є у цій дисертації, на що він глибокодумно відповів, вже сама постановка проблеми заслуговує на увагу. Тобто якщо вже поставлено проблему, то ти тоді маєш право захищати докторську дисертацію. Розгляньмо основні вимоги, що висуває сама наукова сфера і ВАК до дисертантів.

Яка принципова різниця між публіцистичним і дисертаційним текстом" Це те, що потрібно з'ясувати насамперед журналістам, тому що величезний крен робиться дисертантами в публіцистику в підході до фактів і викладу їх. У цьому розмежуванні криється принципова різниця. Як сказав І. Павлов, великий психофізіолог, що факти для вченого - то повітря для крил птаха Якщо їх немає, тобто повітря немає, - птах не літає. Публіцист висловлює свою думку про факти, пише текст про них Науковець же у спеціальній формі насамперед подає власне факти, при необхідності збираючи їх за допомогою спеціальних методів, супроводжуючи подані факти стислим коментарем, який випливає з їхньої логіки. Тобто в центрі факт - і не більше. У науці цікавим є не те, що ви думаєте про явища, а самі явища, певним чином представлені, зібрані, класифіковані, згруповані, описані, - це найголовніше. У філологічних дослідженнях дуже часто спочатку йде "геніальна думка" дисертанта, а потім факт, який він використовує, щоб проілюструвати свою "геніальну тезу". Це в журналістиці, оскільки вона не є наукою, таке можливо, а в самій науці такого бути не може. У наукових дослідженнях тільки на основі фактичного матеріалу робиться логічний висновок, фактичний матеріал для дисертації - це її серцевина. Для того, щоб правильно представити в дисертації фактаж, має бути вказано джерела фактичного матеріалу (архіви, фільми, газетні матеріали, книги, польові дослідження тощо), скільки цих джерел. Окрім того, виникає запитання: чи достатньо дисертантом узято джерел і чи достатньо ним зібрано фактів, щоб робити геніальні висновки? Аби довести це, потрібно використати математично-статистичний апарат , обґрунтувати, що вибірка зроблена достатня для логічних висновків

Хто з філологів-дисертантів цим переймається? Як у науці може бути відсутня теза проте, що фактичного матеріалу взято достатньо? Взято три джерела, а може, потрібно сто, тисячу; і чи можна зробити на трьох джерелах якісь висновки? Тут допомагає статистика. Чи використовуємо ми у своїх дисертаціях одиниці вимірювання якості? На жаль, ні. А що це за наука, яка не має одиниць вимірювання9 Отже, найголовніше в дисертації - коректно представити фактичний матеріал, зібравши його або добувши в ході експериментальних досліджень. Оця робота дисертанта і є найбільша цінність, найвагоміший його результат наукової діяльності. Не просто інтерпретація фактів, а коректно поданий фактаж. Усе це має бути викладено у другому розділі дисертації, тобто ваш другий розділ має бути присвячений опису фактичного матеріалу. Другий розділ - це серцевина дисертації, він має бути самодостатнім такою мірою, щоб читач, поглянувши на представлений у ньому фактаж, побачив закономірності, принципи логіки фактажу. Але якщо його так мало, що він не тягне на окремий розділ, то немає дисертації. Це означає, що звужена тема або недостатньо зібрано фактів, або факти не піддалися збору, бо відсутні методики дослідження. Зараз є "модними" дисертації про вплив, ефективність впливу, методики впливу, дієвість засобів масової інформації і т. д. Скажіть, як можна вивчати ефективність впливу не досліджуючи аудиторію, сприймає вона той вплив чи ні? То лише прогноз, гіпотеза, що текст впливає на аудиторію. Але то думка дослідника, то ще не наука. Наука буде тоді, коли дослідник кожного з читачів запитає, що він думає з приводу тексту, і розпитає, як: він його сприйняв Узагальнивши ті опитування, можна сказати: чи текст ефективно впливає, чи ні При цьому все порахувавши, погрупувавши, покласифікувавши, статистично обґрунтувавши. Тільки тоді можна сказати, що ефективність впливу на 50 чи 60 %. Все інше - псевдонаука, коли ми пишемо дисертації на 200 сторінок, не зробивши жодного обстеження аудиторії і назвавши дисертацію "Вплив на аудиторію...".

Ось переді мною тема дисертації - "Технології побудови політичного іміджу та особливості їх застосування у ЗМК". Ясно, якщо у назві написано "технології побудови політичного іміджу", то фактичним матеріалом є самі технології. Це означає, що має бути зафіксована технологія №1, технологія № 2 і т. д., ці технології має бути описано, покласифіковано, погруповано. Тобто сама технологія є фактом дослідження, і це дисертант повинен чітко усвідомлювати. Якщо таких технологій мало, то це означає, що не потрібно писати дисертацію, достатньо написати статтю. Наступна тема "Українське телебачення в контексті євразійського розвитку суспільства" - тобто все українське телебачення є фактом дослідження. Я не знаю, як дисертант буде це досліджувати Це тема не одного дисертанта, вона може бути темою цілого колективу, цілого інституту/. Отже, потрібно в дужках дати обмеження: що конкретно є фактом дослідження. Якщо запитати "Що таке українське телебачення9" - то не вистачить пальців, щоб перерахувати всі аспекти, які входять до вивчення українського телебачення. Це ж нереально все одразу дослідити. Тут потрібно робити обмеження в темі. Тема "Інформаційно-комунікативний ресурс збройного протистояння та війни ідей (світова практика другої половини XX ст. - початку XXI ст). Отже, інформаційно-комунікативний ресурс збройного протистояння має бути описано в усіх аспектах: що таке ресурс, що туди входить, які його складники, потрібно зібрати базу цих складників ресурсу, описати їх, зафіксувати, у роботі має бути вказано на джерельну базу, звідки взято ці ресурси. Наступна тема "Закономірності і особливості персоніфікованого радіомовлення". Отже, предмет дослідження "персоніфіковане мовлення", це означає, що в дисертації має бути представлено самі радіопередачі, вони повинні бути в додатку на дисках. Закономірності й особливості персоніфікованого радіомовлення - теж конкретні факти, - має бути перелік цих закономірностей і особливостей.

Коли ми формулюємо теми дисертаційних досліджень, повинні вдумуватися, а чи вистачить нам фактажу і що буде фактажем, бо від цього залежить дисертація. Є теми цікаві, але ми прекрасно розуміємо, що в нас немає методик взяття фактів, не вистачає апаратури, бракує, можливо, організаційних можливостей зібрати фактичний матеріал. Та ж тема, пов'язана з впливом, - прекрасна, але в нас не вистачає ще ресурсів, щоб провести польові дослідження Можна проводити соціологічні обстеження, але це складно, і тому дисертант та його науковий керівник повинні чітко усвідомлювати: на що вони йдуть, якщо беруться за таку тему. Коли ж формулювати об'єкт дослідження? Відповідь одна: після прочитання всієї наукової літератури, присвяченої предметові вивчення. Спочатку ви визначаєте предмет дослідження (тут допомагають наукові керівники, які краще орієнтуються в науковій сфері, краще знають, які предмети ще недостатньо вивчені). Що таке предмет? Це пізнаний об'єкт, тобто це об'єкт, про який є вже знання. Ми оперуємо предметним світом і знаємо, що в нас є, скажімо, фотосправа, фотожурналістика як предмет, але хочемо його досліджувати, проте цей предмет у науці вже певним чином описано. І дія того, щоб точно визначитися, що може стати об'єктом вивчення, тим непізнаним, про яке необхідно сформувати нові знання, необхідно прочитати існуючу літературу про предмет вивчення.

Отже, щоб визначити точно, що може стати об'єктом вивчення, потрібно добре ознайомитися з обраним предметом дослідження, все про нього прочитати, аби не відкривати велосипеда. Дисертант не має права заявити, що не читав, бо воно не варте уваги. В науці таких підходів немає. Якщо існує стаття, вона вже є фактом науки і ви її зобов'язані прочитати, ви в дисертації просто повинні написати, що цей вчений вважає так і так, але я вважаю, що він некоректно пише і т. п. Ви не повинні замовчати факт існування наукової статті чи монографії. Ви просто не маєте права, тому все, що є у науці, має треба негайно коригувати тему і брати той фактичний матеріал, який існує. Таким чином, змістова структура роботи має вигляд (це зовсім не означає, що обов'язково так мають бути названі розділи, це метаназви, загальна структура, метаструктура): вступ, розділ перший: історіографія питання та об'єкт дослідження; другий розділ - джерельна база дослідження та опис фактичного матеріалу і тут же опис методик дослідження або взяття цього фактичного матеріалу (якщо у вас експеримент, то потрібно описати ці експерименти, якщо у вас якийсь новий метод., то потрібно описати цей метод: як ви його застосовували, скільки фактів зібрали), обґрунтування достатності фактичного матеріалу - це все має бути у другому розділі. Правда, другий розділ на рівні тексту дисертації може бути представлено кількома розділами, їх може бути і два, і три, й чотири, тобто, на скільки багато фактичного матеріалу, на стільки він і розпадеться на кілька конкретних текстовик розділів. Третій розділ - це аналіз результатів дослідження. І останнє - висновок. Далі, про єдність назви, мети, завдань і розділів дисертації. Перше прочитання дисертації опонентом чи рецензентом таке: він бачить назву дисертації, а далі розгортає вступ і дивиться: що записано в меті і в завданнях і які назви розділів дисертації. Тож об'єкт вашого дослідження повинен звучати у назві роботи, назвах її розділів, меті та завданнях і висновках Візьмемо тему дисертації "Тероризм і проблеми міжнародної толерантності: комунікативно-політичний аспект". Що буде фактичним матеріалом - тероризм в цілому? Потрібні якісь обмеження, що конкретно буде лежати в основі дослідження. Тероризм як явище - в принципі, може бути, але подумаймо, чи це достатньо для кандидатської, може, це вже докторська, а може, потрібно кілька дисертацій. Візьмімо для прикладу "Модель регіональної газети". Якщо називається робота "Модель регіонального видання", то в меті має бути написано: "Завдання роботи - дослідити і зробити модель регіонального видання". Які завдання? Що таке завдання взагалі? Завдання - це мета, дана в конкретних умовах. Тому у вас мають бути підцілі, якісь конкретні цілі, яких необхідно досягнути, але ці конкретні цілі мають лежати в площині вашої мети. Якщо тема "Модель регіонального видання", то не може бути завдання: дослідити стан української регіональної журналістики, тому що це не лежить в площині моделі, це набагато ширше. Якщо досліджується модель регіонального видання, то з чогось вона ж складається: тематичний аспект моделі, ідеологічний і т. д. То завданнями може бути: описати тематичний аспект моделі регіонального видання - одне завдання; друге завдання: описати функціональний аспект, комунікативний і т. д. Відповідно розділи дисертації мають відображати завдання. Якщо у вас їх три, то відповідно буде і три розділи (то й другий структурно-змістовий розділ дисертації може розпастися на рівні тексту дисертації, скажімо, на три текстові розділи). Або це може бути один розділ, але з трьома параграфами. Ви повинні простежувати зв'язок між цими речами, щоб не було так, що дисертація називається так, мета інша, завдання інші, а назви розділів взагалі десяті, - і все це до купи не можна звести. Ще одне зауваження, яке стосується різниці між докторською і кандидатською дисертаціями.

Кандидатська дисертація повинна містити результати проведених автором досліджень, факти та отримані ним нові обґрунтовані наукові результати, які у сукупності розв'язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки [1]. Докторська дисертація повинна містити раніше не захищені наукові положення та отримані автором нові науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, які у сукупності розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему [2]. Отже, доктори розв'язують проблеми, а кандидати вирішують завдання. Виникає тоді запитання: що ж таке проблема7 Цитую: "Досить кількома реченнями висловити головну сутність проблеми, з чого випливає актуальність теми. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвинутої форми. Таким чином, проблема в науці - це суперечлива ситуація, котра вимагає свого вирішення. Така ситуація виникає найчастіше в результаті відкриття нових фактів, які явно не вкладаються у рамки колишніх теоретичних уявлень, тобто, коли жодна з теорій не може пояснити щойно виявлені факти" [3] Отже, докторська дисертація виникає з необхідності, коли стара теорія не пояснює нові факти. Докторант може, зібравши фактаж, проаналізувавши все, що є в старій теорії, висунути уточнення до неї або навіть свою нову теорію. Кандидатська ж - це розв'язання конкретного наукового завдання, яке ставить перед вами науковий колектив, кафедра, науковий керівник у рамках існуючої теорії.

Ще одне суттєве зауваження чим відрізняється монографія від дисертації? Дисертація - власне дослідження, це авторське дослідницьке "я". У монографії дозволяється оперувати фактами не ТІЛЬКИ своїми, які ти зібрав, а й тими, хто раніше досліджував, зіставляти їх, описувати. Монографія навіть може бути присвячена описові існуючого фактажу, вже кимось зібраного, а ти тільки все узагальнюєш, висуваєш своє бачення. Дисертація ж - це обов'язково власне дослідження, це ваш власний внесок у науку, те, що ніхто ще не зробив і чого ніхто не знає. Тому дисертант завжди у виграшній ситуації в порівнянні з науковим керівником і навіть науковим колективом, адже він дає науці те, чого ще ні науковий керівник, ні кафедра не знають [4]. Крім того, дисертація й монографія - різні наукові жанри. Структура дисертації чітко регламентована, монографії - ні. Автор дисертації більше зосереджений на описові нових фактів, їх точному представленні науковій громадськості. Автор монографії більше переймається інтерпретацією фактів, аргументацією своїх поглядів, через що стиль текстів монографій інколи включає елементи публіцистичного викладу, що абсолютно не допустимо в дисертаціях, адже першочерговим завданням дисертанта є без зайвих слів і аргументів подати у тексті зібрані факти у науковій формі. На жаль, у науковій практиці дуже часто монографічні тексти стають основою дисертаційного викладу. Про різницю між спеціальностями у спеціалізованій ученій раді Д26.001.34 захисти відбуваються за двома спеціальностями, через що маємо з того теж проблеми. Спеціальність "Політична культура та ідеологія" уже в своїй назві ховає предмет дослідження, яке повинне бути присвячене не чому іншому, як культурі та ідеології (теоретичні дослідження природи, характеру, функцій, окремих елементів політичної культури та ідеології, аналіз статистичних і динамічних характеристик політичної культури та ідеології, з'ясування основних законів, закономірностей, принципів, функціональних характеристик розвитку культури та ідеології, зіставлення та з'ясування характеру основних ідеологічних систем сучасності, виявлення ментально-психологічних засад національного розвитку, дослідження загальнокультурних та культурно-специфічних основ політичного життя, аналіз трансформаційних процесів культурно-політичного та ідеологічного розвитку на міжнародному та внутрішньополітичному рівні).

Дисертація на тему "Методи і впливи політичної реклами". Керівник доводить, що методи впливу - це і є політична культура Так, ми можемо вивчати в рамках спеціальності "Політична культура та ідеологія" методи, але в якому ракурсі9 Як ці методи формують культурологічну та ідеологічну системи. Коли ми покажемо, що в нас з використанням цих методів впливу політичної реклами сформовані нові культурологічні та ідеологічні системи, якісь корекції зроблено в існуючій системі або якісь елементи культури та ідеології змінилися - отоді це буде спеціальність "Політична культура та ідеологія". А якщо просто аналізуються методи як такі, як факт, то це не наша спеціальність. Наводжу інший приклад. Подається робота "Роль ЗМІ у процесах глобалізації". Вдумайтеся у формулювання: роль ЗМІ. Що є фактом дослідження Роль ЗМІ? А до чого тут політична культура та ідеологія? І на завершення. ВАК своєю постановою висунув вимоги до змісту статей [5]. З чого мас складатися стаття? У статті повинна бути постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Але постановку проблеми у загальному вигляді можна виконати, тільки відповівши на другу вимогу Друга вимога: аналіз останніх досліджень і. публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячена стаття, У статті необхідно написати, в яких статтях чи монографіях це питання розроблено. І це є дуже важливим для розуміння даного предмета дослідження в цілому і, можливо, розв'язання цього маленького питання має якесь кардинальне значення для науки в цілому і для практики. Це і буде постановка проблеми у загальному вигляді та аналіз останніх досліджень.

Далі формулювання цілей статті. Постановка завдань: для того, щоб дослідити це конкретне питання, нам необхідно було зробити перше, друге, третє, четверте. Далі виклад основного матеріалу дослідження з певним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Необхідно писати, що в результаті наукового дослідження чи виконання цих завдань нами зібрано стільки-то фактичного матеріалу, з таких-то джерел і в результаті зроблено такі висновки. Окрім того, необхідно зауважити: зважаючи на те, що не все ще охоплено або не вистачає фактичного матеріалу, залишаються перспективними ще такі-то дослідження. Стаття обов'язково повинна мати науковий апарат. Однозначно повинен бути список використаної літератури. Він не може не бути, бо ж спочатку робиться огляд літератури з певного питання. Далі, якщо є якісь джерела (а вони повинні бути, адже звідкись же взято факти), вказується джерельна база. Потрібно розкривати поняттєвий апарат, тобто окреслити ті нові поняття, які використовуються в статті. Треба чітко, по суті писати статтю. Нами зачеплено основні, але не всі моменти роботи над дисертаційними дослідженнями. Залишається невивченим питання якості змісту захищених дисертацій. Але таке вивчення вимагає окремого дослідження стану і рівня дисертаційних досліджень з журналістики в Україні бути прочитано дисертантом і представлене у першому розділі дисертації Це тог розділ, який має називатися приблизно так "Історіографія питання та об'єкт дослідження". Не треба думати, що ви на стільки розумні і що до вас ніхто нічого про це не писав, все одно до вас хтось щось про це сказав, і ви повинні це знайти і науковій громадськості повідомити, що про цей предмет було кимось щось уже сказано, але не сказано те, те і те, і оскільки про те нічого не сказано, то воно і є об'єктом вашого вивчення.

Третій розділ дисертації - це аналіз Після опису фактичного матеріалу необхідне його проаналізувати і визначити загальні закономірності та принципи розподілу фактів, показати їхню логіку існування. Цей розділ має характер наукової інтерпретації фактажу з обов'язковими посиланнями на другий розділ та на додатки до нього, бо, якщо у вас багато фактичного матеріалу, він певним чином представлений у другому розділі, можуть бути додатки до другого розділу, адже не весь фактичний матеріал потрібно давати в тексті дисертації. Додатки дуже часто складають другий і третій томи дисертації. Отже, у третьому розділі йде аналіз фактичного матеріалу, де мають бути посилання і на другий розділ, і на додатки, в яких представлено фактичний матеріал. Насправді третій розділ представляє нове знання про те, що дослідив автор. Ось чому, в принципі, третій розділ обов'язковий. Ваше завдання дати нове явище й у формі нового знання: ви щось дослідили, ви побачили якісь закономірності, якусь логіку фактів, якісь принципи, ви формуєте нові поняття, фактично додаєте нове знання і представляєте у третьому розділі. А якщо такого знання немає? То не треба писати дисертацію, достатньо написати курсову роботу, статтю або дві статті, три статті. Значить, тема не дисертабельна, об'єкт дослідження обрано некоректно. Звичайно, буває так, що прогнозуєш, ніби передбачаєш багато фактичного матеріалу, а насправді з'ясується, що його обмаль. То треба негайно коригувати тему і брати той фактичний матеріал, який існує. Таким чином, змістова структура роботи має вигляд (це зовсім не означає, що обов'язково так мають бути названі розділи, це метаназви, загальна структура, метаструктуа): вступ, розділ перший: історіографія питання та об'єкт дослідження; другий розділ - джерельна база дослідження та опис фактичного матеріалу і тут же опис методик дослідження або взяття цього фактичного матеріалу (якщо у вас експеримент, то потрібно описати ці експерименти, якщо у вас якийсь новий метод., то потрібно описати цей метод: як ви його застосовували, скільки фактів зібрали), обґрунтування достатності фактичного матеріалу - це все має бути у другому розділі. Правда, другий розділ на рівні тексту дисертації може бути представлено кількома розділами, їх може бути і два, і три, й чотири, тобто, на скільки багато фактичного матеріалу, на стільки він і розпадеться на кілька конкретних текстовик розділів. Третій розділ - це аналіз результатів дослідження. І останнє - висновок. Далі, про єдність назви, мети, завдань і розділів дисертації. Перше прочитання дисертації опонентом чи рецензентом таке: він бачить назву дисертації, а далі розгортає вступ і дивиться: що записано в меті і в завданнях і які назви розділів дисертації. Тож об'єкт вашого дослідження повинен звучати у назві роботи, назвах її розділів, меті та завданнях і висновках

Візьмемо тему дисертації "Тероризм і проблеми міжнародної толерантності: комунікативно-політичний аспект". Що буде фактичним матеріалом - тероризм в цілому? Потрібні якісь обмеження, що конкретно буде лежати в основі дослідження. Тероризм як явище - в принципі, може бути, але подумаймо, чи це достатньо для кандидатської, може, це вже докторська, а може, потрібно кілька дисертацій. Візьмімо для прикладу "Модель регіональної газети". Якщо називається робота "Модель регіонального видання", то в меті має бути написано: "Завдання роботи-дослідити і зробити модель регіонального видання". Які завдання? Що таке завдання взагалі9 Завдання - це мета, дана в конкретних умовах. Тому у вас мають бути підцілі, якісь конкретні цілі, яких необхідно досягнути, але ці конкретні цілі мають лежати в площині вашої мети. Якщо тема "Модель регіонального видання", то не може бути завдання: дослідити стан української регіональної журналістики, тому що це не лежить в площині моделі, це набагато ширше. Якщо досліджується модель регіонального видання, то з чогось вона ж складається: тематичний аспект моделі, ідеологічний і т. д. То завданнями може бути: описати тематичний аспект моделі регіонального видання - одне завдання; друге завдання: описати функціональний аспект, комунікативний і т. д. Відповідно розділи дисертації мають відображати завдання. Якщо у вас їх три, то відповідно буде і три розділи (то й другий структурно-змістовий розділ дисертації може розпастися на рівні тексту дисертації, скажімо, на три текстові розділи). Або це може бути один розділ, але з трьома параграфами. Ви повинні простежувати зв'язок між цими речами, щоб не було так, що дисертація називається так, мета інша, завдання інші, а назви розділів взагалі десяті, - і все це до купи не можна звести. Ще одне зауваження, яке стосується різниці між докторською і кандидатською дисертаціями. Кандидатська дисертація повинна містити результати проведених автором досліджень, факти та отримані ним нові обґрунтовані наукові результати, які у сукупності розв'язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки [1]. Докторська дисертація повинна містити раніше не захищені наукові положення та отримані автором нові науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, які у сукупності розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему [2].

Отже, доктори розв'язують проблеми, а кандидати вирішують завдання. Виникає тоді запитання: що ж таке проблема Цитую: "Досить кількома реченнями висловити головну сутність проблеми, з чого випливає актуальність теми. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвинутої форми. Таким чином, проблема в науці - це суперечлива ситуація, котра вимагає свого вирішення. Така ситуація виникає найчастіше в результаті відкриття нових фактів, які явно не вкладаються у рамки колишніх теоретичних уявлень, тобто, коли жодна з теорій не може пояснити щойно виявлені факти" [3] Отже, докторська дисертація виникає з необхідності, коли стара теорія не пояснює нові факти. Докторант може, зібравши фактаж, проаналізувавши все, що є в старій теорії, висунути уточнення до неї або навіть свою нову теорію. Кандидатська ж - це розв'язання конкретного наукового завдання, яке ставить перед вами науковий колектив, кафедра, науковий керівник у рамках існуючої теорії. Ще одне суттєве зауваження чим відрізняється монографія від дисертації? Дисертація - власне дослідження, це авторське дослідницьке "я". У монографії дозволяється оперувати фактами не ТІЛЬКИ своїми, які ти зібрав, а й тими, хто раніше досліджував, зіставляти їх, описувати. Монографія навіть може бути присвячена описові існуючого фактажу, вже кимось зібраного, а ти тільки все узагальнюєш, висуваєш своє бачення. Дисертація ж - це обов'язково власне дослідження, це ваш власний внесок у науку, те, що ніхто ще не зробив і чого ніхто не знає. Тому дисертант завжди у виграшній ситуації в порівнянні з науковим керівником і навіть науковим колективом, адже він дає науці те, чого ще ні науковий керівник, ні кафедра не знають [4].

Крім того, дисертація й монографія - різні наукові жанри. Структура дисертації чітко регламентована, монографії - ні. Автор дисертації більше зосереджений на описові нових фактів, їх точному представленні науковій громадськості. Автор монографії більше переймається інтерпретацією фактів, аргументацією своїх поглядів, через що стиль текстів монографій інколи включає елементи публіцистичного викладу, що абсолютно не допустимо в дисертаціях, адже першочерговим завданням дисертанта є без зайвих слів і аргументів подати у тексті зібрані факти у науковій формі. На жаль, у науковій практиці дуже часто монографічні тексти стають основою дисертаційного викладу. Про різницю між спеціальностями у спеціалізованій ученій раді Д26.001.34 захисти відбуваються за двома спеціальностями, через що маємо з того теж проблеми. Спеціальність "Політична культура та ідеологія" уже в своїй назві ховає предмет дослідження, яке повинне бути присвячене не чому іншому, як культурі та ідеології (теоретичні дослідження природи, характеру, функцій, окремих елементів політичної культури та ідеології, аналіз статистичних і динамічних характеристик політичної культури та ідеології, з'ясування основних законів, закономірностей, принципів, функціональних характеристик розвитку культури та ідеології, зіставлення та з'ясування характеру основних ідеологічних систем сучасності, виявлення ментально-психологічних засад національного розвитку, дослідження загальнокультурних та культурно-специфічних основ політичного життя, аналіз трансформаційних процесів культурно-політичного та ідеологічного розвитку на міжнародному та внутрішньополітичному рівні). Дисертація на тему "Методи і впливи політичної реклами". Керівник доводить, що методи впливу - це і є політична культура Так, ми можемо вивчати в рамках спеціальності "Політична культура та ідеологія" методи, але в якому ракурсі9 Як ці методи формують культурологічну та ідеологічну системи. Коли ми покажемо, що в нас з використанням цих методів впливу політичної реклами сформовані нові культурологічні та ідеологічні системи, якісь корекції зроблено в існуючій системі або якісь елементи культури та ідеології змінилися - отоді це буде спеціальність "Політична культура та ідеологія". А якщо просто аналізуються методи як такі, як факт, то це не наша спеціальність.

Наводжу інший приклад. Подається робота "Роль ЗМІ у процесах глобалізації". Вдумайтеся у формулювання: роль ЗМІ. Що є фактом дослідження9 Роль ЗМІ? А до чого тут політична культура та ідеологія? І на завершення. ВАК своєю постановою висунув вимоги до змісту статей [5]. З чого мас складатися стаття? У статті повинна бути постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Але постановку проблеми у загальному вигляді можна виконати, тільки відповівши на другу вимогу Друга вимога: аналіз останніх досліджень і. публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячена стаття, У статті необхідно написати, в яких статтях чи монографіях це питання розроблено. І це є дуже важливим для розуміння даного предмета дослідження в цілому і, можливо, розв'язання цього маленького питання має якесь кардинальне значення для науки в цілому і для практики. Це і буде постановка проблеми у загальному вигляді та аналіз останніх досліджень.

Далі формулювання цілей статті. Постановка завдань: для того, щоб дослідити це конкретне питання, нам необхідно було зробити перше, друге, третє, четверте. Далі виклад основного матеріалу дослідження з певним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Необхідно писати, що в результаті наукового дослідження чи виконання цих завдань нами зібрано стільки-то фактичного матеріалу, з таких-то джерел і в результаті зроблено такі висновки. Окрім того, необхідно зауважити: зважаючи на те, що не все ще охоплено або не вистачає фактичного матеріалу, залишаються перспективними ще такі-то дослідження. Стаття обов'язково повинна мати науковий апарат. Однозначно повинен бути список використаної літератури. Він не може не бути, бо ж спочатку робиться огляд літератури з певного питання. Далі, якщо є якісь джерела (а вони повинні бути, адже звідкись же взято факти), вказується джерельна база. Потрібно розкривати поняттєвий апарат, тобто окреслити ті нові поняття, які використовуються в статті. Треба чітко, по суті писати статтю. Нами зачеплено основні, але не всі моменти роботи над дисертаційними дослідженнями. Залишається невивченим питання якості змісту захищених дисертацій. Але таке вивчення вимагає окремого дослідження стану і рівня дисертаційних досліджень з журналістики в Україні.

Список посилань
1. Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня: Методичні поради. К. Ред. "Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України", 1999. С. 6.
2. Там само. - С. 6.
3. Гам само. - С. 15.
4. Там само. - С. 7.
5. Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України: Постанова ВАК України, 15 січня 2003 p., № 7-05 1. - К, 2003.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові