Проходжу в ореолі слави Крізь жменьку заспаних людей, Шукаю в небо переправи У прямокутнику дверей.
Над головою німб кружляє, Хоч я далеко не свята. Я просто знаю шлях до раю Від аскетичного хреста.
Я просто лізу на драбину, Камінням скочуюся вниз, Ламаю нігті, як лушпину, Об перехилений карниз…
Сумна мелодія строката Мені почулася як марш. Переживу найбільшу втрату, Сприймаючи життя як шарж.
© Інститут журналістики. Усі права застережені Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові