Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


До питання аудиторних характеристик засобів масової комунікації

Ю. E. Фінклер

к. соц. н.,
доц.
УДК070. З16. 775. 4

Аналіз функціонування мас-медіа неможливо здійснювати без врахування тих особливостей аудиторії, які й роблять масовокомунікапитний процес предметом її очікувань. У статті розглядається зв'язок аудиторних очікувань із аудиторною рефлексією, яка виступає соціальним інструментом, способом відтворення поведінки окремих соціальних груп і категорій. Автор пов'язує рефлекторність аудиторних очікувань із функціонуванням соціальних інститутів суспільства, до яких він відносить і мас-медіа, та робить висновок про соціальний характер феномену аудиторії мас-медіа.

The analysis of mass media functioning is impossible without consideration of particularities of audience that turn mass communication process into a subject of its expectations. In the article it is considered the connection of audience expectations with audience reflection that is a social instrument for recreation of behavior of separate social groups and categories. The author finds the connections between reflection ability of audience expectations and functioning of social institutions of society including mass media. As well he draws a conclusion concerning the social character of phenomena of mass media audience.

Розуміння масової комунікації як соціально-політичної категорії [1] вимагає розгля на тлі об'єктивного аналізу політич діяльності з виробництва соціальної інфор них особливостей нашого суспільства. Річ у тім, що політична система держави є складником цілісного соціального організму українського суспільства. Взаємодій засобів масової комунікації1 повинна розглядатись як в процесі розвитку, так і в ході поточного функціонування Володимир Різун2 зазначає, що "масова не лише вибір теми, обробку фактичного комунікація охоплює всі сфери суспільного буття. На відміну від процесу звичайного спілкування, масова комунікація є більшою мірою професійною діяльністю, пов'язаною з технологізованими процесами збору, аналізу, вираження й поширення інформації, впливу на маси, громадську думку, з моніторингом і контролем за соціально-політичними та соціально-економічними процесами в державі" [3]. Отже, можемо сміливе твердити, що учасниками цих порухів є: по-перше, соціальні інститути українського суспільства, які створюють правове поле для функціонування масової комунікації та забезпечують їхню життєдіяльність; по-друге, сам комунікатор (журналіст, журналістський колектив тощо) як суб'єкт спеціалізованої дати її інформації, яка передається за допомогою засобів масової комунікації; по-третє, аудиторія, на яку розрахована комунікативна діяльність.

Слід наголосити, що в контексті участі комунікатора в процесі взаємодії йдеться про виробництво соціальної інформації у дуже широкому розумінні. Маємо на увазі матеріалу, але и насамперед організаційну роботу зі збирання та поширення соціально важливої інформації (більше того, за Валерієм Івановим, усі ці елементи комунікативного впливу складають інформаційну безпеку України [4]).

Роль і характер комунікативної діяльності всіх учасників соціального процесу далеко не однакові. Адже функції вищезазначених соціальних інститутів значно ширші, ніж, скажімо, створення законодавчої бази України для функціонування масової комунікації - це функції соціального управління взагалі. З іншого боку, для переважної більшості аудиторії масової комунікації ознайомлення з виступами комунікативних засобів не є професійною, а отже, і постійною необхідністю - тому аудиторні ознаки є однією зі складників визначення суспільної рефлексії на конкретному етапі розвитку самого суспільства.

Ось чому найбільше навантаження лягає на комунікатора: він є професіоналом; інформування і аналіз є його основною роботою. Виконуючи її, він водночас включається до системи управління. Комунікатор впливає на аудиторію із врахуванням її інформаційних (насамперед) інтересів, які є наслідком інтересів загальнонаціональних. Ті зміни, які при цьому відбуваються у свідомості та поведінці аудиторії, безумовно впливають на стан і розвиток суспільства в цілому. Тим самим вони впливають на завдання, що стоять перед соціальними інститутами, у тому числі й перед масовою комунікацією.

Таким чином:, процес не закінчується на аудиторії, а здійснює новий цикл, робить аудиторію співучасником і суб'єктом процесу управління масовою комунікацією. Новий цикл процесу здійснюється зі зміненими потребами, на які орієнтована і діяльність інститутів управління, а саме: вони формують умови для діяльності масової комунікації і т. д. [6].

Комунікацію можна розуміти якісно [7]: у гносеологічному розумінні це буде повідомлення, а в прикладному - організація і впорядкованість [8]. Відбувається таке: суспільство, що має потреби в соціальній інформації, створює соціальні інститути, які постачають йому інформацію; ці соціальні інститути використовують силу інформації з метою впливу на суспільство, оскільки вони є органами управління.

Однак у процесі функціонування масової комунікації існує інший напрям, який полягає в існуванні поступу, пов'язаного з інтересами аудиторії як підсистеми суспільства. Йдеться про зворотний зв'язок, при якому аудиторія жадає задоволення своїх комунікативних потреб. В основі аудиторного інтересу лежать мотиви бажання читати, слухати, дивитись та готовності відчувати на собі вплив соціальних інститутів. Саме так - через масову комунікацію - аудиторія впливає на потреби суспільства і сприяє появі нових соціальних інтересів.

Суспільна діяльність масової комунікації передбачає застосування впливу на аудиторію. Кожен із учасників комунікативного процесу обов'язково є або суб'єктом, або об'єктом, або засобом впливу - при цьому жоден з цих учасників не втрачає своєї якісної визначеності. Тому ми можемо сміливо твердити про те, що комунікативний вплив на суспільство має два складники: вплив інституціональний та вплив аудиторний.

Аудиторний вплив передбачає максимально виразну форму заангажованості комунікатора у суспільні потреби. Власне, саме в контексті дії аудиторних характеристик комуні катор може виступати як засіб (якщо аудиторію вважати суб'єктом управління, а комунікацію - засобом впливу на соціальні інститути), як об'єкт (якщо аудиторія адресує свої вимоги безпосередньо до комуні катора і чекає від нього відповідних дій), як суб'єкт (якщо комунікатор оприлюднює власну точку зору стосовно діяльності соціальних інститутів) комунікації. Враховуючи, таким чином, що комунікатор повинен добре знати потреби суспільства в соціальній інформації, можна уявити, що отримати таку інформацію комунікаторові буває дуже складно. Йдеться про величезну кількість (фінансових, організаційних, юридичних аспектів - достатньо згадати офіційний владно-державний рекет щодо журналістики та журналістів в Україні [9].

Як учасник комунікативного процесу, комунікатор сам стає соціальним чинником -водночас він виконує завдання суспільного характеру За своєю природою масова комунікація в змозі впливати на аудиторію за допомогою таких інструментів, як зміна змістових складових, породження ілюзії об'єктивності або, навпаки, спрощення реальної значущості події. Отже, можна констатувати, що масова комунікація володіє ефектом посередництва.

Ідентифікація засобів масової комунікації психологічними особливостями аудиторії застосовується і до суспільної рефлексії. Іншими словами, до неї апелюють ідеологи, політики, лідери різноманітних течій та організацій, інші суб'єкти, що претендують на виразника масових настроїв. У цьому і полягає ефект масової психологічної заангажованості з приводу конкретного виступу комуні катора.

У той час, коли масова комунікація набуває відносної суверенності, надзвичайно важливими стають наслідки її впливу на психологію аудиторію. З точки зору здійснення масовою комунікацією владних функцій можна твердити, що передозування емоційного впливу на аудиторію обов'язково виявиться у вигляді зворотного ефекту. У контексті вищенаведеного коректно розглядати владні функції масової комунікації чи не абсолютним відповідником режиму тиску на аудиторію. Будь-які протиставлення масової комунікації громадській думці є прямим виявом чинника оцінки, а це і є суспільна рефлексія.

Явище суспільної рефлексії має безпосередній зв'язок із соціологією масової комунікації - вона, зокрема, оперує двома феноменами, які в контексті наших роздумів цілком коректно згадати: соціальне замовлення аудиторії та аудиторні очікування [10]. Попри цілком певну розбіжність між: цими явищами, очевидним є одне: будь-яка комунікативна система має орієнтуватись на те, що саме в кінцевому результаті від неї очікує споживач. Натомість у практиці української масової комунікації домінують зовсім інші елементи визначення інтересів аудиторії. Найнебезпечніший з них - нагальність у роботі засобів масової комунікації, які воліють на практиці дотримуватись принципу, а що можна дати читачеві в цю мить. Зверніть увагу на різницю між тим, чого читач очікує, і тим, що йому пропонують. Говорячи, з одного боку, про очікування, а з іншого - про рознарядку, ми проводимо межу між ринком та ідеологічним (навіть уже не політичним) замовленням.

Отже, комунікація через свої засоби виступає виразником рефлексії споживачів, а це є певним соціальним інструментом, способом відтворення поведінки окремих соціальних груп і категорій. Звідси - необхідність вирішити найголовнішу проблему взаємодії масової комунікації та аудиторії як автономних складових соціальних інститутів. Проблема ця полягає у постановці питання: масова комунікація є бажаним станом суспільства чи засобом реалізації тих завдань, які стоять перед зацікавленими учасниками комунікативного процесу.

Сучасний стан осмислення комунікативних процесів як суспільного явища з точки зору сприйнятгя комунікації аудиторією не дає підстав для однозначної відповіді на окреслене вище питання. Тому варто переакцентувати наголос при вирішенні цієї проблеми з функцій масової комунікації, які забезпечують взаємодію соціальних структур і суб'єктів, на функції, результатом яких є явище взаємовпливу масової комунікації та аудиторії.

Що дає нам зроблений аналіз аудиторних характеристик засобів масової комунікації, які наукові перспективи він розкриває перед нами? Зазначимо, що цей аналіз слід розглядати в ракурсі насамперед соціальної свідомості аудиторії. Змістом аудиторних особливостей масової комунікації є взаємна дія аудиторії й масової комунікації, тобто їхній вплив одне на одного. Отже, - і це важлива передумова подальших наукових розвідок - зміст аудиторних характеристик засобів масової комунікації безпосередньо пов'язаний зі змістом комунікативних характеристик аудиторії і розглядати його необхідно виключно як соціальне явище, що існує й функціонує у вигляді оцінної взаємодії між суб'єктами суспільства.

1 Автор цілком погоджується із течею В. Владимирова про те. що журналістику неможливо визначати тільки як ЗМК [2], і свідомо - виключно в контексті задекларованої теми - не окреслених ІНШИХ масових сфер. Ось тільки ОМР... Хіба вони є наслідками герменевтики? 1 хіба ми хотіли б такої комунікації у майбутньому?

2 Взагалі, ті кроки, які робить Інститут журналістики КНУ ім. Т. Шевченка в напрямку вивчення феномену масової комунікації, заслуговують на окремий аналіз, оскільки навряд чи ще якийсь науковий центр у післякомуністичній Європі ЗДІЙСНИЕ такий серйозний поступ у царині досліджень теорії та практики комунікативних процесів.

Список посилань

1. Різун В. Загальна характеристика масової інформаційної діяльності // Наукові записки Інституту журналістики. К., 2000. – Т. 1. - С. 15 16.
2. Владимиров В. Журналістика як сфера масового розуміння // Українське журналістикознавство. - К.: Ін-т журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, 2000. - Bип. 1. С. 15 - 16.
3. Різун В. Слово до читача Актуальні питання масової комунікації. К.: Ін-т журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, 2000. Bип. 1. - С. 4.
4. Іванов В. Інформаційна безпека України: аспект діяльності ЗМК // Актуальні питання масової комунікації. - К.: Ін-т журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, 2000. Bип. 1. С. 34.
5. Фінклер Ю. Українське книговидання: між суспільною рефлексією та державним регулюванням // Збірка матеріалів науково-практичної конференції "Квалілогія книги" // 2000. - С. 59-61.
6. Управління Соціальне управління: Довідник. - К.: УРЕ, 1986. С. 1З.
7. Земан И. Познание и ннформацыя. - М.: Прогресе, 1989. С. 68-69.
8. Різун В. Загальна характеристика масовоїнформацінної діяльності // Наукові записки Інституту журналістики. К., 2000. Т. 1. - С. 18- 19.
9. Іванов В. Правові рамки діяльності українських засобів масової комунікації Українське журналістикознавство. - К: Ін-т журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, 2000. Bип. 1. - С. 16-19.
10. Общественное мнение и власть: механизмы взаимодействия. - К.: Наукова думка, 1993. –С. 113-114.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові