У статті розглядаються проблеми мас-медійної підтримки сучасної освіти. Особлива увага придізена аналізові тематики освітянської періодичної преси, визначенню її комунікативних домінант і дискурсів.
In the article it is given the problems of mass media's support in the modern education system. The particular attention is paid to analysis of educational periodical press, determination of its communicative dominant and dis-courses.
Приступаючи до розробки цієї теми, автор аж ніяк не підозрював, наскільки вона є складною і багатоаспектною. Власне, з погляду теорії комунікації освітянська діяльність почала розглядатися дослідниками не так давно, в усякому разі в Україні п'ять-шість років тому. І це насамперед пов’язано з новими українськими реаліями. З одного боку, в умовах глобалізації національна освіта зазнає дедалі відчутніший вплив зовнішніх чинників - як позитивних, так і негативних - і, так чи інакше, реформується відповідно до стандартів кращої європейської освіти. З іншого боку, із здобуттям Україною незалежності значно посилилися процеси, пов'язані з прагненням зберегти національно-культурну ідентичність, у тому числі й у сфері освіти, про що свідчать гострі дискусії в суспільстві щодо проекту Концепції національної освіти. Така соціальна контроверсія спонукала до радикальної зміни комунікативної парадигми.
Національна освіта - це складна динамічна система. Отже, виникають запитання: наскільки вона є ефективною, релевантною щодо потреб суспільства? Чи існуючі комунікативні зв'язки, фахова преса (друкована й електронна), тобто внутрішній інформаційний потенціал освіти, забезпечують її повноцінне функціонування? Чи ефективно діє система інформування (медіа-підтримка, організація конференцій і семінарів тощо), здійснюється поширення нових освітньо-педагогічних технологій, форм і методів навчання? Врешті, наскільки є інформаційно-репрезентативними (за формою і змістом) розробки і нововведення, які пропонують інститути Академії педагогічних наук навчальним закладам середньої і вищої освіти?
Водночас система освіти має бути відкритою як на рівні фахових світових комунікацій (обмін студентами, викладачами, науковими ідеями, програмами, методами, навчальними технологіями, літературою, пресою, веб-сайтами і т. д.), так і на рівні масової комунікації (публічної відкритості до суспільства). Йдеться про зв'язки з громадськістю, інформування населення про проблеми освітянської галузі, а також про імідж освітніх інституцій, педагогічних колективів та їх лідерів, рекламу новітніх навчальних технологій і засобів. Кожний пересічний громадянин повинен знати про можливості та проблеми сучасної освіти.
Можна виділити кілька рівнів формування освітньої політики: загальнонаціональний, державний, регіональний та інституційний. До цього переліку варто було б додати ще один - комунікативний [1]. Наявні суттєві елементи так званої ієрархічної (односторонньої) комунікації, коли йдеться про інформаційне забезпечення реалізації освітньої політики держави. І водночас чітко простежується зворотна комунікація - на фаховому і громадському рівнях - при обговоренні таких важливих питань, як створення концепції національної освіти, реформування середньої освіти тощо. Важливе значення має включення в цей процес неформальних каналів комунікації, які активізують процеси інформування суспільства, розширюють комунікативне поле сфери освіти. Можна також визначити деякі аспекти вирішення проблеми інформаційного забезпечення освіти: концептуальний або теоретичний (філософія і стратегія освіти), організаційно-управлінський (програмно-менеджерський), науково-методичний, навчально-педагогічний, бібліотечно-інформаційний, інформаційно-технологічний (включаючи інтернет), мас-медійний [2].
Кожен з цих аспектів має свої специфічні підходи до аналізу проблеми і кожен з них може бути предметом спеціальних досліджень. Ця специфіка достатньо виразно простежується в реаліях української дійсності Наприклад, стосовно бібліотечно-інформаційного ресурсу, то є очевидним, що стан сучасних освітянських бібліотек майже катастрофічний, їх книжковий і газетно-журнальний фонди є бідними, недостатньо поповнюються вітчизняною, зокрема, педагогічною літературою, і майже зовсім не представлені зарубіжними виданнями Відомо також, яка існує складна ситуація з навчально-методичною підтримкою освіти (брак сучасних підручників, посібників, навчальних програм тощо ).
Свого часу між Міністерством освіти і науки та представництвом фірми Microsoft у країнах СНД було підписано меморандум, у рамках якого фірма створила локалізовані для української мови версії програмних продуктів Microsoft Word і Microsoft Outlook 2002. Як зазначалося у пресі, обидві програми входять до офісного пакету Microsoft office XP, який вже нині можна придбати. Та чомусь і досі наші викладачі, та студенти послуговуються російською версією програм [3]. Цілком зрозуміле занепокоєння ректора Києво-Могилянської академії В. Брюховецького щодо обмеження можливостей впровадження так званої дистанційної освіти. На його думку, Україна не має достатньо розвинутої комп'ютерної мережі та не готова бути в On-line. Можна купити комп'ютер, але використовувати його тільки як друкарську машинку [4].
У переліку названих проблем менше уваги звертається на медійний аспект, зокрема на розвиток фахової і масової освітянської періодики. Йдеться про те, як ефективно освітянська періодична преса реалізує свої комунікативні функції, інформування, когнітивну, освітньо-педагогічну, дидактичну і навчально-методичну. Отож, детальніше розглянемо цей аспект.
Спочатку про позитивні тенденції. Останнім часом зросла кількість цікавих і різноманітних науково-практичних та навчально-методичних видань для середньої школи ("Українська література в загальноосвітній школі", "Біологія і хімія в школі", "Математика в школі", "Географія та основи економіки в школі", "Шкільна бібліотека", "Учитель"), у том}' числі й українознавчого спрямування - "Рідна школа", "Рідні джерела". Серед них чимало альтернативних часописів: "Історія в школі" й "Історія в школах України", "Директор школи" і "Директор школи, ліцею, гімназії" та ін. Варто зазначити також заснування видань, в яких обговорюються і популяризуються сучасні освітньо-педагогічні технології ("Відкритий урок", "Пост методика", "Дайджест педагогічних ідей і технологій "Школа-Парк"). Розширилася мережа освітянських газет ("Освіта України", "Педагогічна газета", "Шкільний світ", "Витоки"). Зросла кількість найменувань журналів для дошкільних і початкових навчальних закладів.
В останні роки під егідою Міністерства освіти і науки було засновано ряд періодичних видань, в яких загальноосвітні проблеми розглядаються з широких соціальних позицій (журнали "Шлях освіти", "Нова освіта України", "Освіта і управління", "Вища освіта України"). Зокрема, йдеться про обговорення стратегії і тактики реалізації освітньої політики, розробку і впровадження сучасних освітньо-педагогічних технологій, формування нової філософії освіти тощо. З'явилися цікаві науково-популярні часописи для дітей та юнацтва: "Країна знань", "Пульсар", "Диво слово'. Показовим є створення журналу "Відродження" - одного з перших в Україні періодичних видань, розрахованого на директорів і вчителів шкіл для національних меншин.
Тепер окреслимо наявні проблеми в цій сфері інформаційної діяльності. Навіть вибірковий аналіз освітньої періодики свідчить про недостатню тематичну повноту і відсутність системності у висвітленні актуальних проблем освіти і педагогіки. Зазначимо помітне відставання в популяризації нових ідей, освітньо-педагогічних технологій. Це стосується насамперед таких питань, як інформатизація і комп'ютеризація освіти, удосконалення та інтенсифікація навчальних методів на основі сучасних інформаційних технологій. Мова йде також про способи формування та підвищення інформаційної культури викладача, студента, учня [5]. Поодиноким винятком є публікації журналу "Директор школи, ліцею, гімназії" під рубрикою "Крок до інформаційного суспільства", де системно ведеться фахове обговорення проблеми інформатизації освіти [6].
Цілком очевидною є недостатня кількість освітянських часописів, які спеціалізуються на проблемах комунікації та формування інформаційної культури. Хоча видається цікавий журнал "Комп'ютер в сім'ї та школі", де регулярно друкуються статті з проблем інформатизації освіти. Але він мас" незначний тираж:. У часописі "Шкільна бібліотека" під рубрикою "Основи інформаційної культури" порушуються питання поліпшення інформаційно-бібліотечного забезпечення навчальних закладів [7]. Та цього недостатньо. Виникла потреба в ширшому розгляді та висвітленні проблем фахової і масової комунікації на рівні вищої і середньої освіти. Корисним, на наш погляд, було б створення видання на зразок російських журналів "Информация и образоваиие", "Инновации в образовании, де питання інформаційного забезпечення освіти розглядається в широкому соціокультурному контексті, а також охоплені всі комунікативні ланки цієї сфери діяльності [8].
Варто зазначити, що майже всі освітянські видання друкуються українською мовою. Однак у деяких із них статті публікуються як українською, гак і російською мовами, зокрема в журналі "Всесвітня література та культура в навчальних закладах". Це справляє не дуже позитивне враження, адже у світі не існує подібної практики щодо фахових періодичних видань.
Впадають в око також дуже малі, як для України, тиражі цих надзвичайно цікавих періодичних видань (близько 1-1,5 тисячі примірників і тільки деякі з них досягали тиражу понад 3 тисячі примірників). Мало б бути кращим графічне оформлення періодичних видань - домінування чорно-білих фотоілюстрацій над кольоровими, бідне шрифтове оформлення тощо.
Освітньо-педагогічна функція, яку реалізують сучасні ЗМ1, відіграє провідну роль у демократизації української освіти, формуванні громадянського суспільства в цілому. Йдеться не тільки про організаційно-технічну підтримку освіти (комп'ютеризація, розширення мережі Інтернет, пресових видань, удосконалення комунікативних зв'язків та обмінів). Важливого значення набуває проблема ціннісної орієнтації освітніх інформаційних потоків - відповідно до традицій демократії і гуманізму, критеріїв громадянського суспільства, виховання молоді на засадах демократичних ліберальних ідей, цінностей національної культури У цьому контексті надзвичайної актуальності набуває проблема навчання освітньо-педагогічними засобами критичного мислення і толерантності як системного принципу подання матеріалу - в освітянській пресі, засобах масової комунікації в цілому. В основі такого навчання є "природне поєднання навчання критичному мисленню з демократично орієнтованою громадянською освітою" [9],
Водночас критичне мислення не є єдиним системним чинником громадянської освіти. Не менш вагомим є принцип справжньої толерантності. І тільки осягнення доповняльності критицизму і толерантності та їх реалізація в суспільних сферах діяльності, насамперед в різноманітних формах освіти, сприятиме формуванню громадянського суспільства [10]. Тут саме на часі створення часописів на зразок нещодавно започаткованого журналу "Педагогіка толерантності", запровадження в освіту і популяризація засобами мас-медіа навчальних стратегій запобігання насильству та нетолерантності.
Важливе значення має також національно-культурна орієнтація освітянської періодичної преси, ширше представлення в її змісті українознавства, ідеології національно орієнтованої освіти. Особливе місце в освітньому інформаційному просторі посідає незалежна громадська газета "Освіта", яка прагне висвітлювати освітянські проблеми з національно-патріотичних позицій і є певною мірою альтернативною щодо офіційної педагогіки та її видань.
З огляду на перспективи, актуальним: є цілісне відтворення комунікативного процесу на основі моніторингу освітньої тематики, всебічного змістового аналізу текстів та їх дискурсів. Нами було проведено контент-аналіз освітянської тематики ряду фахових і масових видань. Зокрема, йдеться про освітянські часописи, дискурсивною домінантою яких є обговорення філософії і технології освіти ("Шлях освіти", "Освіта", "Вища освіта України"), а також розподіл освітньої проблематики в масовій громадсько-політичній пресі ("Дзеркало тижня", "Вечірній Київ", "Україна молода"), де простежуються такі тематичні дискурси, як "Концепція національної освіти", "Реформа середньої школи", "Створення і впровадження новітніх освітньо-педагогічних технологій", "Проблеми інформатизації сфери освіти" тощо (див. типову схему):
Аналіз розподілу актуальної тематики в часописі свідчить про нерівномірність якісного інформування, незбалансованість проблематики видання, де основну увагу акцентовано на висвітленні педагогічного досвіду, історичних традицій національної та західноєвропейської освіти, причому здебільшого середньої ланки освіти. Водночас спостерігаємо нестачу матеріалів, присвячених проблемам вищої освіти, вдосконаленню змісту та форм навчання, інформатизації сфери освіти. Недостатній критичний потенціал видання.
Як бачимо, інформаційна підтримка освіти - проблема комплексна. И освітня періодика, безумовно, є важливим складником продукування та використання спеціалізованої і масової освітньої інформації. Підсумком: подібного системного контент-аналітичного дослідження (моніторинг усього спектра періодичних видань) має стати репрезентація інваріантних моделей ЗМІ, які спеціалізуються на науково-освітній тематиці (за рівнем і профілем освіти, специфікою використання нового знання, типом аудиторії, соціальним середовищем), а також розробка альтернативних варіантів і прогнозування тенденцій розвитку української освітянської преси.
Список посилань
1. Дем'янчук О. Освітня політика й управління освітою в перехідний період: теоретичні засади та практичне втілення Освіта для демократії. - К.: Альтерпрес, 2000. С. 17-18.
2. Жук Ю. Інформатизація освіти Директор школи, ліцею, гімназії. 2002. - № 3. -
С. 20-57.
3. Макарчук О. М. Україномовна версія текстового редактора Microsoft Word 2002
Комп'ютеру школі та сім'ї. 2002. - № 4. - С. 37-40.
4. Нрюховецький В. Києво-Могилянська академія: десять років відновлення Вища школа. - 2001. - С. 19- 20.
5. Значенко О. Інформаційний потенціал педагога Вища освіта України. - 2002. М.: 1. - С. 75 - 78.
6. Ломаковська Г. Інформаційні технології - погляд у майбутнє Директор школи, ліцею, гімназії. 2002. - № 1 - 2. С. 42-44.
7. Старовойтова О. Диалог с детьми и подростками в современном информационном пространстве // Шкільна бібліотека. 2002. - №3. - С. 40-42.
8. Викторова Н. Г. Инновационные процесы в образовании // Инновации в образовании. - 2002. - № 2. - С. 4-11.
9. Тягло О. Критичне мислення як системний чинник громадянської освіти в по-страдянських країнах Освіта для демократії. - К: Альтпресс, 2002. - С. 63-66.
10. Лекторский В. А. О толерантності, плюрализме и критицизме // Вопр. философии. - 1997. – №11. С. 46 54.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові