Шукаю дорогу, дороги нема, В душі назавжди оселилась зима. Іду під колеса зустрічних машин, І сльози стікають з продавлених шин.
Втрачаю перелік безсонних ночей, Кислоти течуть із пожовклих очей. Всі дати сплелися в один циферблат, І ними керує небесний магнат.
В іржаві фантазії лине життя: З турбот – у байдужість, з вини – в каяття. Мій простір – чотири стіни та вікно, І вже не врятує ніяке вино.
© Інститут журналістики. Усі права застережені Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові