У статті підіймаються гендерні питання, здійснюється огляд радіопередач для жінок, аналізується радіопередача "Берегиня", вивчається її досвід.
In the article it is raised the gender problems as iveU as it is analyzed the radio program "Berehynja" and it is researched its experience.
У час стрімкого розвитку інформаційних технологій радіо, здавалося б, таке звичне й традиційне, однак, не здає позицій, не поступається своїм місцем у такому розгалуженому й щільному нині сучасному інформаційному просторі. Завдання, що покладаються на радіо, як і раніше, вагомі й складні поряд із традиційним формуванням громадської думки радіо має безперечні можливості в яскравому й опуклому відтворенні найрізноманітніших нюансів почуттів людських переживань, найскладніших стосунків, стрімких змін. Усе це за умови справжнього професіоналізму дозволяє здійснювати відповідне акцентування, певне зміщення просторових та часових координат, тобто забезпечує практичне необмежені можливості щодо вибору тем та об'єктів, манери спілкування зі слухачами.
Творцям сучасного радіо варто, очевидно, усвідомлювати те, що через особливості нашого життя, зокрема його ритму, люди сприймають (власне - схоплюють) інформацію швидко: ніхто годину-дві спеціально не сидітиме біля радіоприймача (не йдеться, зрозуміло, про окремі, специфічні випадки, мова про звичайну, широку слухацьку аудиторію). Зараз нерідко говорять про те, що радіо за суттю своєю певною мірою фонова подія для людини (не думаю, що це образливо: реалії життя варто сприймати тверезо, тим більше, що вони, як правило., дають непогану поживу для конструктивних роздумів).
Безперечним конструктивом і позитивом у нашому випадку є необхідність усвідомлення того, що завданням завдань радіожурналістів є потреба утримати аудиторію. Тут уже постає запитання: для чого сучасна людина, людина початку XXI століття взагалі звертається до тієї чи іншої радіостанції? Можна припустити, що подібне звернення, так чи інакше, сприяє самоідентифікації особистості. Коли людина вмикає певну радіостанцію, вона буквально налаштовується на якусь інтелектуальну й емоційну хвилю, завдяки чому може ідентифікувати себе. Отже, у центрі всіх пошуків - нерозривний, логічно вмотивований ланцюжок "людина - людині - про людину". Інша справа, як, в який спосіб, завдяки яким методам і засобам створити оту., так необхідну сучасному вибагливому й вимогливому слухачеві хвилю, досконалу за змістом і довершену за формою. Слід ураховувати й те, що однією з тенденцій розвитку сучасного радіомовлення є скорочення текстових фрагментів у всіх видах передач, у тому числі й у таких синтетичних жанрах, як радіорепортаж, радіонарис. Скорочується й обсяг так званих читецьких матеріалів (монологічних бесід, виступів перед мікрофоном).
Зрозуміло, що початок 90-х років XX століття - доба бурхлива і складна, час настійних пошуків потрібних нам точок відлік)', сприяв виникненню нових програм, зокрема таких, які б нагадали про моральні цінності, про традиції, історію, культуру, про зв'язок поколінь. Далеко не всі програми прижилися: деякі стали одноденками у буквальному розумінні. З-поміж тих, що благополучно перейшли у XXI століття та мають успіх, особливе місце посідає "Берегиня". Ця програма для жінок, за словами її незмінної авторки й ведучої Таїсії Косенко, з'явилася 1991 року, коли жіночий рух в Україні не просто активізувався, а набув якісно нових рис Саме тоді й виник задум створення цієї передачі як своєрідного жіночого осередку, що дозволить втілити і власне бачення багатьох важливих, у тому числі й суто жіночих проблем. Звичайно, як зазначає Т. Косенко, були сумніви, були складнощі, не завжди вірилося, що все вдасться реалізувати, що вистачить, зокрема, цікавих тем на тривалу перспективу. Та зараз, маючи вже 2-річний досвід виходу в ефір "Берегині", можна з усіма на те підставами стверджувати: у добрий час народилася програма. Особливо ж слід наголосити, що "Берегиня" цілком органічно вписується в ту непросту парадигму проблем, що зараз на часі: насамперед мається на увазі прагнення до тендерної рівності в сучасному українському суспільстві.
Загальновідомо, що нормою функціонування засобів масової комунікації є соціальність, котра передбачає широкий і тісний зв'язок повсякденної діяльності журналіста з потребами й сподіваннями суспільства, з тенденціями й перспективами соціального поступу. За даними ООН, мас-медіа продовжують залишати за жінками їхні традиційні ролі, формувати негативний образ жінок, принижуючи їхню гідність. Тому, відповідно, бажаним є посилення ролі засобів масової комунікації у зруйнуванні стереотипних образів жінок і чоловіків, а також створення умов для функціонування жіночих засобів інформації [2]. Отже, правильне тендерне спрямування мас-медіа дуже важливе для витворення етичних норм, необхідних для сприйняття образів чоловіка й жінки без дискримінації за ознаками статі "Берегині", без сумніву, вдається правильно розставляти саме тендерні акценти, і допомагає в цьому, зокрема, постійна орієнтація на відповідні особливості нашого, українського, менталітету. Таїсія Косенко наголошує: "Хто знає, звідки і коли прийшла до нас Берегиня, яке значення цього слова? Саме це ми намагалися згадати, дослідити, започатковуючи на Українському радіо передачу для жінок, яку назвали ім'ям однієї з найдавніших слов'янських богинь - Берегині. Це на неї молилися наші пращури, благаючи вберегти від небезпеки їхнє родинне вогнище, їхній рід. До неї зверталися у найтяжчі години життєвих негараздів, бо вона здавна оберігала наш народ, його традиції, культуру" [1, 5].
Отака орієнтація на історичне, власне, правічне коріння цілком себе виправдовує, до того ж вона дозволяє спиратися іще на одну ознаку, притаманну українцеві, - його поетичне сприйняття світу. Усе разом допомагає органічно й природно поєднувати часи давно минулі й сьогодення, романтично-поетичне й конкретно-історичне. Таїсія Косенко продовжує: "Минали віки, змінювалися боги, але пам'ять про велику Богиню Берегиню непідвладна часові. Вона невмируща, як невмируща та божественна енергія, що її несе кожна жінка. У когось вона сильніша, у когось слабша, у когось ледь жевріє, бо її пригасила буденність., але коли ми усвідомлюємо своє призначення на Землі, то невмируща іскра стає світлом, яке наповнює життя жінки глибоким змістом.
Тоді й народжується справжня Берегиня своєї держави, як велика княгиня Ольга, або свідома дочка свого народу Галшка Гулевичівна, що, дбаючи про освіту й культуру, подарувала свої землі і кошти на заснування Києво-Могилянської академії, чи видатна артистка Марія Заньковецька, яка з неперевершеного майстерністю розповідала зі сцени про долю української жінки" [1, 5].
До ефіру вийшла чимала низка передач, смислотворчою й емоційною серцевиною яких стали по-справжньому хвилюючі матеріали про жінок, котрі волею Господнею були наділені значними талантами й великими людськими чеснотами. Крім уже названих, це - дочка великого київського князя Ярослава Мудрого Анна, свідомі жінки-украінки пізніших часів: княгиня Ганна Гойська (заснувала відомий Почаївський монастир, друкарню при ньому), княгиня Раїна Ярмолинська (фундаторка Гаєцького монастиря на Волині), княгиня Софія Чарторийська (в одному з сіл на Волині спорудила друкарню, сама переклала з грецької Біблію і видала її), княгиня Олена Горностаєва (створила високомистецьку Євангелію, яка й пішла у світ як Горностаєва). Науковець, що браз участь у створенні рубрики під такою красномовною назвою "Чиї ми діти?", зазначив "Нескінченну галерею персонажів жінок-українок, що прислужилися історії, культурі, державності України-Руси, становлять праматері славної козацької епохи. Високоосвічені, національно свідомі, енергійні у своїй діяльності - такими вони увійшли до нашої історії. Такими ж вони увінчані і на портретах-парсунах, - майже всі з книжками в руках - символом освіченості й незалежності. Так воно і було. Такими вони і були, козацькі матрони з древніх родів Виговських, Полуботків, Паліїв, Розумовських" [1, 16]. Можна лише порадіти разом із слухачами, перед якими було відкрито справжні щирі поклади високих думок і великої любові. І можна зрозуміти й авторку передач, перейнятися її натхненням, відчути пієтет, з яким вона ставиться до справді знакових жіночих постатей, котрі, так чи так, були пов'язані з нашою Україною. Це унікальна художниця Марія Башкірцева; це - красуня з гетьманського роду Наталія Гончарова, муза й земна пристрасть великого Пушкіна: це - всесвітньо відома, незрівнянна Соломія Крушельницька; це - стократ унікальна Катерина Білокур. Ясно, що приклади такого роду однозначно виграшні, за умови вмілого оранжування матеріалу (а у Таїсії Косенко практично майже стовідсоткове влучення) надихають, створюють відповідний тонус передачі.
Слід зазначити і достойне патріотичне наповнення радіотекстів: особливої ваги воно набувало в роки становлення нашої державної незалежності. Щоб переконатися в цьому1, досить хоча б перерахувати деякі питання, котрі обговорювалися: що таке державність і які її форми; коли Україна започаткувала свою державність, чому занепала така могутня держава, як Київська Русь; якою була державність за християнської козацької республіки, у чому полягають національні особливості та яка їх роль у долі кожного народу і світової цивілізації; що визначало в давнину і впливає тепер на розвиток національної духовності України. Для обговорення таких складних і надзвичайно актуальних проблем ведуча цілком слушно обирала форму бесіди, до якої залучала справжніх знавців, науковців, до того ж людей, що володіють мистецтвом слова, а отже, можуть переконливо і доступно для широкої аудиторії розкрити суть речей важливих і потрібних (доступність у нашому випадку зовсім не означає спрощення, а тим більше примітиву - беруся стверджувати, що Таїсія Косенко володіє даром уникати примітивізації: це стосується як її власного осмислення і подачі матеріалу, так і її вміння добирати достойних учасників передач. Що тут спрацьовує7 Зрозуміло, у першу чергу -інтелект, далі - очевидно, природжене естетичне відчуття і пов'язане з ним почуття міри).
Окрема сторінка "Берегині" - розповіді про сучасниць. І тут авторка й ведуча виявляє свою майстерність і глибоке розуміння того, навіщо, власне, озвучуються історії про численних, з багатьох поглядів благополучних жінок, що є самодостатніми особистостями, чимало досягай у нашому складному й суперечливому житті, в якому дуже не просто пробитися зокрема через мури чоловічого несприйняття і конкуренції. У сучасному світі жінці начебто доступно майже все: можливість здобути освіту, професію, рівні з чоловіками права Але фактично все не так легко, тому що старі стереотипи надзвичайно живучі, їх важко змінювати. Та, незважаючи на всі перешкоди, жінки "відвойовують" усе більші й більші сфери для своєї діяльності: жінка, не полишаючи своєї традиційної ролі хранительки родинного вогнища., активно реалізує себе у бізнесі, менеджменті, політиці. А що ж чоловіки? А чоловіки залишаються, як правило, вірними собі: вони з легкістю надзвичайною, з притаманною їм "галантністю" продовжують віддавати слабкій половині людства "чорну роботу", котра вимагає неабияких фізичних зусиль, і з усією своєю природженою впертістю продовжують доводити невисоку вірогідність того, що жінки можуть досягти вершин в інтелектуальній сфері, на високих керівних посадах тощо Як правило, чоловіків мало переконують історичні приклади чи аргументи науковців. Що ж може виявитися дієвим"'1 Мабуть, лише самі жінки, їхня цілеспрямованість, енергія, вміння не просто адаптуватися у найскладніших, часто - екстремальних, ситуаціях, а долати будь-які труднощі та досягати переконливих результатів. Розповіді про такі особистості дають можливість багатьом жінкам якщо не адаптуватися до складної, суперечливої дійсності, тс принаймні зіставити свої власні проблеми з тим, що хвилює багатьох сучасниць, співвітчизниць.
Насамперед привертає увагу принцип добору героїнь. Таїсія Косенко формулює його коротко й вичерпно: "Шукаю людей оптимістичних!" Ясно, що йдеться про людей, котрі вміють не лише фіксувати всі наші негаразди, а здатні щось робити, причому конструктивне, корисне, здатні не втрачати надію, і більше того, вміють заряджати своєю позитивною енергією, спонукати до дії Переконливим може стати звернення лише до окремих міркувань цих "сильних жінок"( можна і не називати тут їхні імена, а спробувати створити щось на зразок колективного портрета нашої сучасниці): "Я вважаю, що дуже важливо бути професіоналом. Це моє кредо. Людина-непрофесіонал завжди завдає шкоди суспільству. Я дуже боюся тих, хто пішов у політику, не виявивши себе ні в якій роботі "[1, 107]; "Сьогодні я для себе визначила, що ми мусимо взяти відповідальність на себе - і за сьогодення країни, і за її майбутнє" [І, 121]. ; "Я відчуваю себе Берегинею юних доль" [1, 131]. ; "Жінка завжди залишається жінкою, ділова вона чи ні, і основна її риса - це доброта. Деякі твердять, що краса врятує світ, а я думаю, що світ врятує жінка, бо вона має поєднати все: красу, добро, діловитість, натхнення" [1, 133]. "Все, за що не бралась, старалася зробити гарно. У роботу завжди вкладала свою душу і любов, можна без перебільшення сказати, що з рук моїх виходили першокласні вироби" [1, 138]. "Якщо працювати лише заради грошей, то, я вважаю, це неблагородно, це гріх перед Богом і перед людьми. Я прагну в цьому житті робити добро і допомагати тим, кому важко... Допомагаю багато, але говорити про це багато не хочу. Я знаю, люди знають. Бог бачить" [1, 152]; "Я просто працюю. Чи буває, що не виходить? Як це -не виходить? Треба працювати!" (ефір 12.12.2002 р.).
Отакі вони, наші сучасниці - розумні, ділові, розкуті, успішні, і, безумовно, благородні. Таких уміє вишукувати авторка програми для жінок, так її передачі, моделюючи поведінку жінки у сучасному світі, прагнуть до подолання застарілих стереотипів, коли жінці нав'язується лише певна лінія існування, обмежене коло ролей. Недаремно зараз великі надії у справі підвищення самооцінки жінок покладаються на засоби масової комунікації: програма "Берегиня" свій достойний внесок у цю справу, безперечно, робить. Героїні передач Таїсії Косенко є активними суб'єктами, у соціальному плані більш мобільними, здатними адаптовуватися до сучасних умов життя, більш захищеними від його ударів, це особистості, що вражають нас силою свого духу й глибиною' творчого потенціалу Це не може не давати певної емоційної зарядки слухачкам, ще раз засвідчуючи: думка жінок про їхню роль у суспільстві залежить і від того, який імідж витворюють їм ЗМК.
Щоб створюваний у "Берегині" образ жінки не був однобоким та схематичним, цілком слушно до розмови запрошують і чоловіків (функціонує і є популярною рубрика "Чоловічий погляд на жіночі проблеми"). Таїсія Косенко наголошує: "Запрошуємо чоловіків достойних, до думки яких варто й корисно прислухатися. Крім того, чоловіки взагалі цікавляться нашими передачами, листи надсилають, до таких листів, до речі, жіноча аудиторія особливо уважна". До слова чоловіка дослухаються найбільше тоді, коли це не лише відтворення чолові чого погляду, а й думка висококласного фахівця, наприклад, доктора медичних наук, шанованого спеціаліста: "Зі своєю "нелогічною логікою" жінка у практично всіх життєвих ситуаціях пристосовується набагато краще, ніж чоловіки, яким дуже часто здається, що логіка у них бездоганна. Це велика позитивна якість жіночої психології. Доречно сказати тут про таке явище, яке називається конформністю.
Конформність - це здатність людини сприймати ситуацію такою, яка є, без особливої критики, без опору, без бажання її переробити. Чому так? Тому що жінка має вижити у цьому світі сама і зберегти своїх дітей. То, безумовно, є позитивною рисою жіночої психології" [1, 225]. Кращому розумінню тендерних стосунків сприяє й правильно обраний тон передач: тут немає надривно-мелодраматичних розповідей, реальні проблеми наших співвітчизниць не підміняються мильними операми або надміром корисних, суто жіночих порад. Тепер нікого не здивуєш ані жінкою за кермом, ані депутатом, ані мільйонером, чи навіть борцем або футболістом. Настала епоха статевого партнерства у більшості сфер професійної діяльності. І не варто вимагати від жінки обов'язково бути лідером. Очевидно, має відбуватися змагання, конкуренція особистостей, ідей, інтелекту, здібностей, таланту незалежно від біологічної статі. Очевидним є й те, що у суспільстві має забезпечуватися природний баланс інтересів і можливостей обох половин людства. Тому й жіноча журналістика повинна мати "адресність", орієнтуватися і на чоловічу аудиторію. Таїсія Косенко переконана: "Жінка може бути самодостатньою і щасливою тільки у гармонії з чоловіком".
Варто додати ще кілька слів з приводу добору героїнь "Берегині". Зараз тема особистості у ЗМК деякими практиками трактується виключно як необхідність присутності у радіо- чи телеефірі так званих VIP-персон. Думається, що зловживання цим ("синдром VIP-ів") переакцентовує увагу слухацької аудиторії від реальних персонажів нашого життя до мало не віртуальних персон, котрих усі впізнають і котрі, мов кочівники, переходять з однієї програми до іншої. Тим більше, що зараз в усьому світі підвищився інтерес саме до так званої побутової, повсякденної історії, оскільки якраз на такому рівні відбуваються дуже важливі для суспільства речі - виховання, освіта, передача традицій від покоління до покоління. Авторка й ведуча "Берегині" вміє пильно вдивлятися у життя, її щедро обдаровано непідробним і доброзичливим інтересом до людей, у її передачах завжди є щирі думка, ідея, емоція, які обов'язково підхоплює слухацька аудиторія, тому й героїнь, звичайних і незвичайних, ніколи не бракує.
Нерідко сучасну ситуацію у засобах масової комунікації характеризують як "персоніфікацію інформації", наголошуючи тим самим на значенні особистості ведучого програми. Таїсія Іванівна Косенко, заслужений журналіст України (а до 10-ї річниці "Берегині" нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня), справжній професіонал, їй притаманна, довірлива інтелігентна манера спілкування, динамічна реакція, уміння імпровізувати, майстерно вибудовувати діалог з будь-яким героєм передач:., а головне -з радіослухачем. Ясно, що все це зумовлюється хорошим інтелектуальним багажем, при якому факти ніколи "не зависають у повітрі", а викликають конкретні й потрібні асоціації, мова - доступна й виразна. Володіє авторка й мистецтвом відповідного інтонування інформації, дуже приємний тембр її голосу, безперечно, виконує естетичну функцію. Ведуча добре розуміється і на значенні музичного супроводу своїх передач: музика, що звучить під час ефіру "Берегині", виявляє, увиразнює жанрові й стилістичні особливості матеріалу, допомагає більш повно втілити авторський задум.
Справді, у добрий час 12 років тому була створена "Берегиня": вона запрограмована на творення добра, бо й робиться добрим серцем, щирою душею.
Список посилань
1. Берегиня України // Автор-упорядник Т. Косенко. – К., 1995.
2. Кампания за достижение равенства между мужчинами н женщинами и улучшение положения женщин. - М., 2001.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові