Стаття присвячена основним умовам, вимогам та принципам контент-аналізу. The article is devoted to the basic conditions, demands and principles of content-analysis.
Один із засновників і головний теоретик контент-аналізу Г. Лассвелл вважав, що головний принцип контент-аналізу – розчленувати, певним чином анатомувати суцільний масив тексту так, щоби найдрібніша одиниця аналізу включала якості цілого, і на підставі переваги тих чи інших тверджень виявити тенденції розвитку [1]. Тобто Г. Лассвелл за принцип поставив процедуру контент-аналізу. Російський дослідник А. Н. Алексєєв, а слідом за ним Т. А. Жарікова виділяли такі принципи контент-аналізу: "а) сходження від тексту до позатекстової реальності (тобто до соціальної дійсності у її різноманітності, а не тільки до джерела); б) строгість дослідження" [2].
Коментуючи ці ознаки, мабуть, слід зазначити, що дослідження позатекстової реальності не вичерпує можливостей контент-аналізу. Так само з його допомогою можна досліджувати зміст документа для того, щоб з'ясувати закономірності його побудови та ін. Автори "Робочої книги соціолога" визначили такі загальні принципи використання контент-аналізу: "1. Застосування методу рекомендується в усіх випадках, коли потрібен високий ступінь точності чи об'єктивності аналізу.
2. Контент-аналіз, як правило, застосовується при наявності великого за обсягом і несистематизованого матеріалу, коли безпосереднє застосування останнього утруднено.
3. Контент-аналіз корисний у тих випадках, коли категорії, важливі для цілей дослідження, характеризуються певною частотою появи у досліджуваних документах...
4. Контент-аналіз часто дає добрі результати, коли велике значення для досліджуваної проблеми має сама мова джерела інформації, яке вивчається, його специфічні характеристики" [3, 322].
Зазначимо, що тут, особливо в п. 2 і 3, має місце рецидив уявлення про контент-аналіз як про тільки кількісний метод. Контент-аналіз – це кількісно-якісний метод. При дослідженні з його допомогою має велике значення не тільки те, яка частота появи тієї чи іншої категорії, а взагалі присутня вона у досліджуваному тексті чи ні. Отже, у контент-аналізі якісним є не тільки момент вибору категорій і одиниць дослідження, а весь процес аналізу. Наприклад, коли під час другої світової війни диктор німецького радіо так прокоментував новини про успіхи підводних човнів: "Ми не такі наївні, щоб робити висновки про майбутнє на підставі цих успіхів", американські дослідники зробили висновок, що німецька пропаганда готує слухачів до майбутніх розчарувань [4, 329]. У даному випадку при кількісному аналізі це не мало б ніякого значення, але при якісному сама присутність такого ізольованого формулювання дозволила зробити далекосяжні висновки. Таким чином, кількісний і якісний боки контент-аналізу доповнюють один одного. Кількісний підрахунок дозволяє зробити об'єктивні висновки щодо спрямованості матеріалів за кількістю уживань одиниць аналізу в досліджуваних текстах, якісний аналіз робить те саме, але внаслідок вивчення того, чи трапляється і в якому контексті якась важлива, оригінальна категорія взагалі. Звичайно, якісний і кількісний аналіз важко поєднати. Недаремно в передмові до тез першої конференції з контент-аналізу в Новосибірську Л. Н. Коган заявив: "Поєднання кількісних і якісних боків контент-аналізу становить, мабуть, головну методологічну складність застосування контент-аналізу" [5, 7].
Щодо принципів контент-аналізу, то тут треба насамперед виділити строгість аналізу, тобто його обґрунтованість і відтворюваність, повне охоплення всіх досліджуваних джерел і об'єктивність аналізу. На розкритті цих понять ми зупинимося трохи пізніше.
Серед вимог до контент-аналізу всі дослідники, як правило, виділяють об'єктивність [6, 13]. Аналіз має проводитися за строго виробленими правилами, його категорії та визначення мають бути однозначними, щоб будь-який дослідник на тому самому об'єкті дійшов тих самих висновків, як і його попередники. Ця вимога – одна із основних у контент-аналізі. Щоб її дотримуватись, треба здійснити перехід дослідницького матеріалу на мову гіпотез у таких одиницях, які дозволяють точно описати і квантифікувати текст. Це ставить перед дослідником дуже важливу проблему вибору категорій, одиниць аналізу та підрахунку [7, 325].
Крім того, до контент-аналізу ставляться вимоги систематичності, тобто весь зміст має бути упорядкованим через категорії, які обираються залежно від мети дослідження, і жодна частина змісту не повинна випасти із аналізу. Ще одна вимога – це вимірювальність, тобто всі елементи аналізу мають бути реально присутніми і зафіксованими згідно з методикою аналізу, а не інтерпретованими дослідником [8, 327].
Деякі дослідники виділяють кілька умов, яких вимагає контент-аналіз і за яких він має здійснюватись. Наприклад, Л. Н. Федотова вважає, що це "систематичність аналізу об'єкта дослідження; при інтересі дослідника до тих чи інших характеристик текстів, ці характеристики повинні фіксуватися в усіх обраних для дослідження матеріалах, чим досягається об'єктивність аналізу; для поширення висновків, отриманих на підставі аналізу ряду матеріалів, на всю реальну діяльність джерела цих матеріалів, цей ряд повинен відповідати вимогам репрезентативності – він має бути характерним для всієї реальної діяльності джерела" [9, 10]. Таким чином, дослідниця намагається всебічно охарактеризувати таку вимогу контент-аналізу, як висунутий ще Б. Берельсоном критерій систематичності. Взагалі багато вчених будують свої положення навколо класичного визначення контент-аналізу Б. Берельсона і намагаються це визначення вдосконалити. Так, А. Н. Алексєєв вважає, що контент-аналіз як строгий метод включає в себе "певну свідомо контрольовану і чітко фіксовану послідовність дій з емпіричними об'єктами чи їх замінниками – знаками" [10, 22]. Тобто тут зберігається повна об'єктивність, суб'єктивний момент – тільки у виборі мети і категорій дослідження та інтерпретації результатів. При цьому дослідник висуває дві вимоги до строгого методу. Це, "по-перше, критерій доцільності будь-якої процедури, яка пропонує формалізацію і підрахунок ("вимірюй те, що справді бажаєш виміряти"). По-друге, критерій відтворювання результатів ("вимірюй так, щоб можна було перевірити")" [11, 146]. Взагалі, як уже раніше згадувалось, однією з основних рис контент-аналізу, яка приваблює дослідників, є об'єктивність. Тому критерій об'єктивності розробляється вченими дуже ретельно. В. М. Соковнін зазначав, що для досягнення об'єктивності контент-аналізу слід дотримуватись таких правил:
"а) Необхідно точно визначити об'єктивні межі тексту, його тип і корелятивні зв'язки з соціальними явищами, що відбиваються у ньому.
б) Як одиницю спостереження, слід виділяти ознаки тексту – структурні одиниці, які були б репрезентовані щодо всього тексту і його окремих істотних частин.
в) Одиниці аналізу повинні вміщувати ототожнювані індикатори по всьому тексту.
г) Одиниці аналізу повинні бути рекурентними, тобто мати повторювання (чи його можливість) по усьому тексту, а також ототожнюваність ознак, які визначають їх якість.
д) Одиниці аналізу та їх ознаки повинні бути зручними для вимірювання, підрахунку та порівняння, тобто піддаватися формалізації" [12, 59].
Як бачимо, у даному випадку вчений обумовлює досягнення об'єктивності контент-аналізу багатьма положеннями, причому ретельне дотримання цих правил залежить знов-таки від дослідника, і це доповнює суб'єктивний чинник. На наш погляд, слід висунути більш прості й загальні правила:
1. Процедура контент-аналізу складається із точно визначених дій, яким без змін підлягають усі об'єкти даного дослідження (це забезпечує можливість перевірки результатів контент-аналізу іншими дослідниками).
2. Одиниці спостереження мають бути ясними і недвозначними з тим, щоб не допускати тлумачення їх кодувальниками і звести до мінімуму вплив суб'єктивних думок кодувальників на процес обробки.
3. Інтерпретація результатів дослідження повинна охоплювати всі здобуті дані, висновки мають спиратися не на якусь частину результатів, а враховувати їх всі без винятку.
Деякі дослідники висувають певні умови для здійснення контент-аналізу. Б. Берельсон вважав, що "аналіз змісту повинен застосовуватись тільки тоді, коли є певна частота категорій змісту, які належать до даної теми" [13, 20]. Він рекомендував контент-аналіз у тих випадках, коли потрібні висока точність і об'єктивність аналізу, коли дані для аналізу дуже надмірні та несистематизовані, наприклад, у інтерв'ю з відкритими питаннями [14, 350–351].
Серед російських дослідників умови застосування контент-аналізу найбільш ґрунтовно спробував визначити В. А. Ядов. Він писав, що контент-аналіз не потрібен, "якщо ми маємо справу з унікальними документами, де головна мета вивчення – інтерпретація даного матеріалу, а не його формальне перегрупування. Не треба звертатися до кількісного аналізу, якщо перед нами опис дуже складного явища, якщо документальних даних недостатньо для масової обробки, якщо вони неповні (нерепрезентативна вибірка документів, наприклад, газет). Коли кількісний аналіз текстів є доцільним? Квантифікація необхідна, коли текстового матеріалу не тільки достатньо, а й так багато, що його не можна охопити без сумарних оцінок. Квантифікація можлива за умови, якщо досліджувані якісні характеристики з'являються з достатньою частотою. Найбільш доцільно використовувати кількісний аналіз, якщо квантифіковані тексти співвідносяться з іншими, також кількісними характеристиками" [15, 122]. Як бачимо, В. А. Ядов спробував розвинути і розгорнути положення Б. Берельсона. Однак не з усіма його думками можна погодитися. По-перше, у даному випадку і Б. Берельсон, і В. А. Ядов розглядають контент-аналіз тільки як кількісний метод. Але це не так. Контент-аналіз може проводитись, якщо його категорії трапляються в тексті тільки один раз чи навіть їх немає взагалі. Може здійснюватись контент-аналіз і на основі унікальних документів. Тут з його допомогою можна виявити особливості кожного з документів, його внутрішню структуру і правила побудови. Щодо українських дослідників, то серед них також панували класичні уявлення про умови застосування контент-аналізу. Так, В. І. Волович зазначав: "Ми, однак, вважаємо його також самостійним видом аналізу документів (кількісним), до якого належить звертатися тільки при достатньо репрезентованій сукупності однопорядкових документів із встановленою надійністю" [16, 138].
Взагалі контент-аналіз вимагає дуже небагато принципових умов. По-перше, об'єкт дослідження має бути не формалізованим, тобто допускати різні варіанти інтерпретації; по-друге, матеріали контент-аналізу повинні репрезентувати якесь соціальне явище чи сукупність документів; по-третє, для проведення якісного контент-аналітичного дослідження треба намагатися зменшувати вплив суб'єктивного чинника (зокрема, думок кодувальників) на процес аналізу і виробити точну його процедуру, якої всі причетні до дослідження мають суворо дотримуватись; по-четверте, при інтерпретації результатів дослідження необхідно пам'ятати, що контентаналіз – не всемогутній метод і його висновки ґрунтуються тільки на тому змісті, який заклали у документи комунікатори.
Література1. Lаsswell H. Propaganda Тесhnique іn the World War. – N. Y., 1927.
2. Алексеев А. Н. Контент-анализ: техника или методология? (К постановке проблемы) // Методологические й методические проблемы контент-анализа: (Тезисы докладов рабочего совещания социологов) / АН СССР. Институт социологических исследований; Отв. ред. А. Г. Здравомыслов. – М.; Л., 1973. – Вьп. 1. – С. 23; Жарикова Т. А. Контент-анализ – социологический метод: Препринт / Институт истории, археологии и этнографии народов Дальнего Востока ДВО АН СССР. – Владивосток, 1990. – С. 5.
3. Рабочая книга социолога / Отв. ред. Г. В. Осипов. – М.: Наука, 1976. – С. 322.
4. Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук. – М.: Прогресс, 1972. – С. 329.
5. Коган Л. Н. Предисловие // Проблемы контент-анализа в социологии: Материалы Сибирского социологического семинара / Отв. ред. А. Н. Алексеев. – Новосибирск: СО АН СССР, 1970. – С. 7.
6. Веrelson B. Соntent Аnalysis in Cоmmunication Research. – Glеncoe: Free Рress, 1952. – Р. 13.
7. Рабочая книга социолога / Отв. ред. Г. В. Осипов. – М.: Наука, 1976. – С. 325.
8. Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук. – М.: Прогресс, 1972. – С. 327.
9. Федотова Л. Н. Контент-аналитические исследования средств массовой информации и пропаганды: Учеб.-метод. пособие по курсу "Методика конкретно-социологических исследований и журналистика". – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. – С. 10.
10. Алексеев А. Н. Контент-анализ: техника или методология? (К постановке проблемы) // Методологические и методические проблемы контент-анализа: (Тезисы докладов рабочего совещания социологов) / АН СССР. Институт социологических исследований; Отв. ред. А. Г. Здравомыслов. – М.; Л., 1973. – Вып. 1. – С. 22.
11. Алексеев А. Н. Контент-анализ, его задачи, объекты и средства // Социология культуры. Труды 9. Вып. 1. – М.: Советская Россия, 1974. – С. 146.
12. Соковнин В. М. Об объективности исследования в контент-анализе // Методологические и методические проблемы контент-анализа: (Тезисы докладов рабочего совещания социологов) / АН СССР. Институт социологических исследований; Отв. ред. А. Г. Здравомыслов. – М.; Л., 1973. – Вып. 1. – С. 59.
13. Веrelson B. Content Analysis in Communication Research. – Glencoe: Free Press, 1952. – Р. 20.
14. Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук. – М.: Прогресс, 1972. – С. 350–351.
15. Ядов В. А. Методология и процедуры социологических исследований. – Тарту: ТГУ, 1968. – С. 172; Ядов В. А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. – М.: Наука, 1987. – С. 122.
16. Волович В. Й. Определение надежности документальной информации // Вопросы методики и техники социологических исследований. – М.: ИСИ АН СССР, 1975. – С. 138.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові