Ласкаво просимо

У статті розглядається та аналізується мистецький аспект сучасних інтернет-видань, зокрема так званої мережевої літератури.

In the article it is analyzed the artistic aspect of the modern internet editions, namely so called a network literature.

Протягом своєї історії людство пережило кілька "медійних бумів" різкого зростання темпів обміну інформацією, пов'язаних з такими технічними винаходами, як книгодрукування, радіо, телебачення, інтернет. Неодноразово дослідники вказували на подібність так званого "радіобуму" 20-х років та інтернет-буму 90-х років ХХ століття [1]. В обох випадках спостерігалося швидке залучення мас до обміну інформацією, і стратифікація аудиторії визначала розмаїтість інформаційного наповнення згаданих ЗМК [2].

Цей матеріал присвячено мистецькому аспекту сучасного інтернет-буму, що втілився якнайперше у так званій мережевій літературі. Про медійну роль цього явища можемо зробити висновки, аналізуючи дискусії, що точаться довкола проблематики цих творів на сторінках паперових і онлайнових видань та на форумах сучасних мистецтвознавчих сайтів. Одна з найсерйозніших дискусій відбувалася на російському сайті "Сетевая словесность" [3].

Найзапекліші дискусії точаться, зазвичай, з приводу самого факту існування нового технізованого виду мистецтва. У питанні існування мережевих видів літератури як самостійного явища з власними мистецькими законами, відмінними від законів більш класичних жанрів, крапки не поставлено досі, коли, здавалося б, ці жанри утвердилися в інтернеті. Про це дає підстави говорити хоча б визначення, наведене на httр://slovaаг.Ьу.гu/: "Сетература" – базований на використанні писемності вид творчості, кінцевий продукт якого може бути розміщений на просторово віддалених вузлах комп'ютерної мережі, видозмінюватися та бути доступним багатьом користувачам відразу. Його особливості – гіпертекст, можливість багатоавторності та автоматична обробка тексту".

У закидах мережевикам часто бачимо несприйняття гіпертексту та мультимедійного супроводу як нових виражальних засобів, які вважаються надмірними, часто лунають думки, що інтернет – лише зручний засіб отримання текстової та іншої інформації. Дмитро Биков пише в "Літературній газеті": "Ніякої спеціальної "Сетератури" не існує так само, як нема в природі літератури рукописної, машинописної, магнітофонної тощо" [4]. У процесі розвитку інтернет-буму в багатьох його адептів з'являється переконання, що мистецька умовність мережевого середовища – не просто закон, у полі дії якого і має розвиватися нове мистецтво, а якісно новий рівень для всіх галузей мистецтва. Зокрема, необмежені можливості для творчості знайшли в інтернеті письменники-постмодерністи, згадаємо хоча б гіпертекстові оповідання-лабіринти М. Павича [5]. І хоча, як зазначає Сергій Корнєв [6], гіпертекст існував і до винайдення комп'ютера, до нього часто зараховують Біблію та середньовічну літературу, суперечки про нього загострилися саме зараз. В його деструктивному впливі переконаний, зокрема, Микола Жулинський, який на лекції в Києво-Могилянській академії, сказав: "Здавалося б, читач, індивід є повноправним господарем гіпертексту, але водночас і його рабом, бо він ніколи не здатний ним повністю оволодіти. Отже, він, читач, такий, як усі, що розчиняють себе в алюзії співавтора, співтворця тексту (...). Мимоволі втрачається внутрішній зв'язок з тим світом культури, традицій, мови, який, здавалося б, автор інтертексту репрезентує" [7]. Наталія Габор вже без категоричного засудження констатує [8], що гіпертекст – це єдине, що втілило в життя постмодернові ідеї смерті автора та буквалізувало пастіш. Водночас трапляються безсумнівно ідеалістичні погляди на гіпертекст [9], які цю смерть автора оцінюють як звільнення від постмодерну. Те саме говорять любителі [10] і про флеш: його основною перевагою, порівняно з традиційними видами зображального мистецтва, є інтерактивність, участь читача, а також простота поєднання з літературними текстами, що в період з 1998 року стало серйозною кон'юнктурою, не в останню чергу завдяки конкурсу [11]. Але всі подібні аргументи нівелюються опонентами через те, що більшість експериментів з контентом та формою вони вважають ознакою непідготовленості автора до роботи в традиційному середовищі, яка невдало маскується мішурою спецефектів. Адже, справді, розмістити свої твори на багатьох літературних сайтах можуть люди, які не мають нічого спільного з літературною творчістю. І через засилля такого низькопробного матеріалу в аудиторії виникає скептичне ставлення до всієї мережевої літератури, втрата віри у те, що в інтернеті взагалі можна знайти щось варте уваги. Один з учасників дискусії, Віктор Нель [12] навіть пропонує спеціальну програму – "Компас сетературн", яка відбирала б якісні твори за смаком користувача. Проте цілком логічно звучить відповідь Георгія Жердева [3], що незабаром більшість інтелектуальної, некомерційної літератури, яку видавати на папері невигідно, переміститься до мережі, і друкуватимуть її переважно визнані електронні видання, через те їх і легко можна буде знайти. На противагу цьому деякі дослідники, взагалі відкидаючи технічні можливості комп'ютерів та називаючи такі твори "баловством" [13], або, в кращому разі – кібературою замість сетератури, постулюють істинність тільки сетератури, створеної інтерактивно багатьма відвідувачами сайту, позбавлену диктату автора. Часто такі твори є настільки абсурдними, що сторонньому відвідувачеві читати їх зовсім неможливо, тож дуже часто відгуки про цю їхню думку з'являються прямо в тексті майбутнього твору як чергове доповнення, але дати посилання на них тут практично неможливо, оскільки майже завжди вони стираються модераторами творчого процесу. Крайнім виявом подібних тенденцій є створення цілком машинної літератури, щоправда, дуже схожої на містифікацію. До уваги читачів пропонуються твори робота Сергія Дацюка [14] – програми, що вміє продукувати цілком художні тексти. Нарешті, кілька слів про завершення, а точніше – попередні підсумки суперечки. Можна вважати, що питання про існування мережевого мистецтва як такого було знято з появою численних творів високого художнього рівня, зрештою, зараз нових сумнівів у існуванні такого жанру в мережі фактично не трапляється. Особливо це стосується української ділянки інтернету, яка свого часу випала з дискусій, і тепер має висновки в готовому вигляді. До того ж з'явилися сайти з жорстким добором якісних творів, що спростило їх пошук серед неохоплюваного медіапростору. І, знову ж таки, сайти цього типу в Україні більш поширені, аніж сайти самвидавчого типу. До речі, покращення зв'язку, розвиток мережі за рахунок виділених ліній, вдосконалення програмного забезпечення та подешевшання самого інтернету дуже спростили отримання великих обсягів мистецької інформації, що залучило до когорти рецепторів мережевих мистецтв широкі прошарки інтелігенції. Нарешті, існує кілька зразків істинно мережевих творінь, яких в українському інтернеті небагато. Найбільше гідний уваги флеш-проект "Бабай" [15], але я ще не бачив жодної людини, яка би дочекалася, поки мегабайт флешу завантажиться. Крім того, сторінка культурного посилання [16], на яку адміністратор ввічливо радить не заходити, зроблена за принципом гіпертекстового твору.

1. http://terra–incognita.iatp.org.ua/Ti9 /09 03.html – Дитер Даниэльс "Утопия – для чего".

2. Dieter Daniels, Kunst als Sendung. Radio, Fernsehen und Internet in kunstlerischer Utopie, Theorie und Praxis. – Munich, 1998.

3. http://www.litera.ru/slova/teoriya/discus.html – короткий виклад дискусії про сетературу 97–98 pp.

4. http://www.Igz.ru/archives/htmlarch/lg28–2 92 OOP/Literature/art 9. htm#no6 – SMMTPMM BHKOB, "Никакой сетературы не существует".

5. http://www.Khazars.com – Mилодар Павич.

6. http://kornev.chat.ru/netlit.htm – Cepreй Kopneв, "Сетевая литература" и завершение постмодерна.

7. http://www.ukrlife.org/main/evshan/spraga.htm – Микола Жулинський, "Як вгамувати духовну спрагу або пошуки шляхів набуття втраченої батьківщини". Лекція в Києво-Могилянській академії.

8. http://www.franko.lviv.ua/mediaeco/zurnal/ N1/Mediaphilos/gabor.htm – Наталія Габор, Постмодернізм – постжурналізм – постреальність.

9. http://aba.city.tomsk.net/critics/dyno.html – "Эnoxa динозавров и всемирные пауки", анонимный автор.

10. http://www.stetoskop.narod.ru/stetocd/03/es te3.htm – Александр Елеуков "Flash нe искусство".

11. http://teneta.rinet.ru/2002/seteratura/multimedia/.

12. http://victor–nell.narod.ru/kompas.htm – Bиктор Heль, "Koмnаc ceтературы".

13. http://www.litera.ru/slova/dorfman/anti.html – Дан Дорыман, "Слияние реальностей".

14. http://rosd.org.ru/datsuk.html – Poбот Сергій Дацюк, мережевий культурно-просвітницький проект.

15. http://www.ostriv.com/babay.html – Флеш-проект "Бабай".

16. http://littusovka.iatp.org.ua/fig1.htm – Сторінка культурного посилання.