Ласкаво просимо

Із уроків історії

Цей тематичний випуск "Наукових записок" присвячено 100-літтю від часу появи національних українських часописів на Наддніпрянщині, що стали наслідком революційно-демократичних перетворень у Російській імперії, проголошення свободи слова та інших конституційних гарантій, введення в дію нових правил про друк на хвилі суспільно-політичних змін 1905–1907 рр.

У більшості поданих тут досліджень присутня "революційна символіка", хрестоматійні назви українських видань ("Хлібороб", "Рідний край", "Громадська думка", "Рада", "Нова громада", "Сніп", "Слобожанщина", "Добра порада", "Літературно-науковий вісник" тощо), знакові постаті в історії української культури цієї доби: М. Міхновський, М. Грушевський, Є. Чикаленко, В. Леонтович, брати Шемети, Д. Дорошенко, Леся Українка, Б. Грінченко, С. Єфремов, О. та С. Русови, В. Винниченко, Д. Яворницький та ін. Усі статті об'єднують спільні завдання: простежити всеукраїнський контекст революційних подій у Росії, визначити шляхи й особливості становлення і розвитку національної періодики, виявити непохитні традиції інтелектуально-національної праці на творчій ниві.

Різноманітний змістовий спектр публікацій цього збірника зосереджується навколо ключових тем початку ХХ ст.: перетворення "етнографічних істот" у свідому націю, формування державних основ, відстоювання громадянських і національних свобод. Ці ідеї простежуються у всіх поданих тут матеріалах – у дослідженні цензурно-політичних заборон, огляді провінційної преси (харківської, катеринославської, полтавської, таврійської), аналізі публіцистики й листування, оцінці відгуків преси на революційні події (періодика православної церкви, волинські й буковинські газети та журнали, польські часописи), визначенні художнього тла та мистецького сприйняття демократичного пафосу 1905–1907 рр. (Леся Українка й Леонід Андрєєв, Михайло Коцюбинський і Марко Кропивницький та ін.).

Особливу вагу мають оригінальні першоджерела – архівні матеріали, залучені до статті про братів Шеметів, ініціаторів першого українськомовного тижневика "Хлібороб" (Лубни, 1905). Як зразок публікацій поступової національної преси, подані тут дві статті з харківських газет адвоката М. Міхновського ("Українська платформа" і "Вибори до Державної Думи"), а також стаття Софії Русової про спадкоємність духовних традицій часописів із однаковою назвою "Украинский вестник" (Харків, 1812; Петербург, 1906). Покажчики змісту двох журналів, що вийшли у світ у 1906 р., у Києві – "Нова громада" та Петербурзі – "Украинский вестник", допоможуть дослідникам преси зорієнтуватися у тематиці, жанровій палітрі, авторському колективі цих двох часописів як потужних виразників суспільно-політичної, національно-патріотичної, художньо-естетичної думки українського громадянства початку ХХ ст.

Серед авторів цього випуску – професори й доценти, доктори і кандидати наук, асистенти й аспіранти, газетярі-практики і студенти, які представляють різні реґіони України: Київ, Харків, Львів, Луцьк, Запоріжжя, Чернівці, Полтаву. Кожен із них знаходить у національній історії ті неповторні штрихи, самобутні деталі, творчі настанови, духовну енергію, без яких немислима сьогодні українська журналістика.