викл.
УДК 070:655.41 (09) (477)
Досліджується діяльність одного з провідних галицьких видавництв кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. УРВС (1899–1932), що впродовж тривалого часу було гідним репрезентантом української суспільної думки. Наголошується на загальнокультурному та історичному значенні аналізованого осередку друку. Визначається роль російської революції 1905 р. у розбудові видавничого середовища на теренах Західної України.
The activity of the leading Galitsian publishing houses of the end of XIX – first third of the XX centuries UPA (1899–1932) is explored, so during a long period it deserved presentation of public Ukrainian thought, had an extreme value on the cultural and historical level. The role of the Russian revolution of 1905 upon the development of the publishing in the Western Ukraine is clarified.
Розширення географії видавництва 1907 р. дало можливість синхронізувати зусилля культурної еліти територіально роз'єднаної України, спрямовані на подолання локальних суперечностей, досягнення єдності нації. М. Грушевський, ініціюючи перенесення видавництва до Києва, наголошував: "Нинішній брак культурної роботи на російській Україні в дійсности представляється в далеко небезпечнійшім світлі, ніж комусь може здаватися, а відповідне виступленнє українства в хвилі, коли спадуть з нього заборони, має далеко більше значіннє, ніж се виглядає на перший побіжний погляд" [11]. Отож, це не було ситуаційне погодження, а глибоко продумане, вмотивоване та виважене рішення, наслідки якого в майбутньому повинні були проявитися у реструктуризації світової політичної системи, бо, як зазначав І. Франко, "розвій національний без розвою політичного майже немислимий", а "розвій духовний літературний, хоч звичайно випереджує розвій думок і змагань політичних, все-таки тільки поруч із сим другим набирає живості і сили" [29]. Національне книговидання зазначеного періоду слід розглядати як один із унікальних феноменів творення нації.
Відкриття 1907 р. філіалу видавництва у Києві через зміцнення всеукраїнського характеру видань Спілки відіграло виняткову роль в ослабленні та поступовому зникненні упередження в підросійській Україні проти "галицької мови" і "галицької літератури", що стало на той час дуже небезпечним су-спільним симптомом: "балакання на тему ріжних жупелів "галицької мови" стали вже нікому не інтересним пережитком" [8, 179]. М. Грушевський зазначав: "Читачі його мали скору спромогу переконати ся, що межа, яка ділить обидві части України, в літературній і культурній роботі зовсім не має ніякого значіння" [8, 178]. Незабаром кількість передплатників журналу з підросійської України почала перевищувати кількість передплатників Галичини. Великий попит мала й книжкова продукція галицького осередку. Одночасно "ЛНВ" істотно вплинув на формування публіцистичного стилю у масштабах всеукраїнської мови. Це визнавав навіть І. Нечуй-Левицький, який, як відомо, пропагував "полтавсько-київську чистоту" нової мови: "Видавництва київських "Записок", "Села", "Засіву", "Літературно-наукового вісника" – це щось схоже на галицькі мовні школи, заведені на Україні для навчання книжньої галицької мови, стиля й правопису" [28].
Завдяки значній видавничій активності, високим якісним характеристикам видань УРВС вдалося завоювати авторитет на теренах усієї України, підтримувати здобуте протягом тривалих років. Так, сучасна дослідниця книговидав ничих процесів Східної України В. Хоню діяльність УРВС виводить серед чотирьох найвпливовіших видавництв України тих років. Визначаючи питому вагу продукції київського видавництва "Вік" (1894–1919), чернігівського видавництва Грінченка (1894–1902), санкт-петербурзького "Благотворительного общества для издания общеполезных и дешевых книг" (1898–1918) та УРВС, В. Хоню зазначає, що переконливим є факт абсолютного лідерства львівського видавничого осередку як за кількістю назв, так і за цифрами загальних накладів [31].
Отже, видавнича продукція УРВС стала своєрідною непохитною основою української стихії, першими кроками до усвідомленого формування та накопичення національних видань, що завжди були найточнішим індикатором культурно-інтелектуальної розвиненості суспільства. Після ослаблення цензурних заборон унаслідок революції 1905 р. українці всіх етнічних земель мали можливість вільного обміну культурними надбаннями. Національне книговидання, його розвиток та інтенсивність розглядалися сучасниками як своєрідний пароль громадянства. За посередництвом літератури суспільність прагнула засвідчити цілісність та єдність українських земель. Накопичення різнотематичних українськомовних видань стало нагромадженим резервом для подальшого культурного та інтелектуального поступу українства.
1. Благовірна Н. Б. Видавнича продукція "УРВС" (1899–1932): автори та читачі // Збірник праць НДЦП. – Л., 2004. – Вип. 12. – С. 178–186.
2. Благовірна Н. Б. Впровадження ринкових стратегій у видавничу справу в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. (на прикладі "УРВС") // Поліграфія і видавнича справа. – Л., 2003. – № 40. – С. 173–180.
3. Благовірна Н. Б. Передумови заснування та перші кроки УРВС (1899–1932) – одного із найвитриваліших та найефективніших видавничих осередків Галичини кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. // Філологічні студії. – Луцьк, 2004. – № 4 (28). – С. 510–518.
4. Благовірна Н. Б. Розвиток традицій минулого у практиці нинішніх українських видавництв // Вісн. Дніпропетр. ун-ту: Літературознавство. Журналістика. – 2003. – Вип. 6. – С. 311–315.
5. Благовірна Н. Б. Український книжковий ринок на теренах Галичини кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. (на прикладі "УРВС") // Вісн. Сумського держ. ун-ту: Філол. науки. – 2004. – № 1 (60). – С. 170–175.
6. Благовірна Н. Б. "УРВС" (1899–1932) як провідний осередок книговидання Галичини // Друкарство. – 2003. – № 4 (51). – С. 88–90.
7. Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ – перша третина ХХ ст.): Навч. посібн. / За ред. Н. Зелінської. – Л.: Світ, 2003. – 612 с.
8. Грушевський М. До наших читачів // ЛНВ. – 1907. – Т. 40. – Кн. 11. – С. 178–179.
9. Грушевський М. З біжучої хвилі: Галичина і Україна // Там само. – 1906. – Т. 36. – Кн. 12. – С. 494.
10. Грушевський М. З біжучої хвилі: Новий кордон // Там само. – Т. 34. – Кн. 5. – С. 380.
11. Грушевський М. З біжучої хвилі: "Самоотверженіе Малороссіянъ" // Там само. – Т. 33. – Кн. 3. – С. 564.
12. Грушевський М. На порозі століття // Там само. – 1901. – Т. 13. – Кн. 2. – С. 85.
13. Грушевський М. Одна з наших культурних потреб: (В справі УРВС) // Діло. – 1902. – Ч. 97. – 2 (15) мая. – С. 1.
14. Дей А. Издательства украинской книги в ХІХ – начале ХХ вв. // Книга: Исследования и материалы. – М., 1965. – Вып. 10. – С. 183–191.
15. Загальні збори (дня 19 цьвітня, 1905) // Хроніка Українсько-руського НТШ у Львові. – 1905. – Вип. 2. – Ч. 22. – С. 2.
16. Ісаєвич Я. Д. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. – Л.: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2002. – 520 с.
17. Ківшар Т. І. Український книжковий рух як історичне явище (1917–1923 рр.). – К.: Логос, 1996. – 344 с.
18. Книга і друкарство на Україні / За ред. П. Попова. – К.: Наук. думка, 1965. – 315 с.
19. Лист А. Кримського до В. Гнатюка, від 24.08.1899 р., Київщина // ЦДІА Львова. – Ф. 309, оп. 1, спр. 2275, арк. 143.
20. Лист В. Кристаловського до В. Гнатюка, від 19.04.1900 р., Росія, Чернігів. губ. // Там само. – Арк. 44–45.
21. Лист Є. Тимченка до В. Гнатюка, від 5.04.1899 р., Київ // Відділ рукописів ЛНБ. – Ф. 34, спр. 552, арк. 1.
22. Лист І. Кревецького до В. Гнатюка, від 2.02.1907 р., Київ // Там само. – Спр. 293, папка 2, арк. 5.
23. Лист Лесі Українки до В. Гнатюка, від 10.05.1899 р., Берлін // Там само. – Спр. 566, арк. 2.
24. Лист М. Коцюбинського до В. Гнатюка, від 27.10.1899 р., [Чернігів] // Коцюбинський М. Твори: У 5 т. – К.: Держлітвидав, 1949. – Т. 3. – С. 264.
25. Лист М. Коцюбинського до В. Гнатюка, 10.11.1899 р., Чернігів // Там само. – С. 266.
26. Лист М. Коцюбинського до В. Гнатюка, від 12.04.1900 р., Чернігів // Там само. – С. 269–270.
27. Лист М. Коцюбинського до В. Гнатюка, від 27.08.1900 р., Чернігів // Там само. – С. 273.
28. Нечуй-Левицький І. Криве дзеркало української мови. – К., 1912. – С. 35.
29. Франко І. Слов'янська взаємність у розумінні Яна Коллара і тепер // Зібр. тв.: У 50 т. – К., 1981. – Т. 29. – С. 65.
30. Франко И. Южнорусская литература // Энциклопедический словарь Ф. Брокгауза, И. Эфрона. – СПб., 1904. – Т. 41. – С. 322.
31. Хоню В. Діяльність видавництва "Вік" (1894–1919): Становлення видавничої галузі в Україні: Дис. ... канд. філол. н. – К., 1997. – С. 115.
32. Якимович Б. УРВС // Український альманах. – Варшава: Об'єдн. українців у Польщі, 1999. – С. 125–128.
Примітки
1. Першим кроком плідної майбутньої співпраці двох історично роз'єднаних гілок українського народу стає погодження видати 12 пісень "Іліади" в перекладі П. Ніщинського (Байди), що побачили світ заходом УРВС у 1902-1904 рр.
2. Дружина П. Куліша просила про одержання цензурного дозволу на розповсюдження творів її чоловіка, ширше питання нею не ставилося.
3. 1909 р. їх ініціативу підтримали товариство "Просвіта" та УПТ.
4. Від 1905 р. журнал виходить під маркою УРВС. До того часу його видавало НТШ.
5. Так, у листі до В. Гнатюка І. Кревецький просить збільшити поштові надходження книжок зі Львова, бо хоч "книжок Спілки приходить що другий-третій день по кілька пачок" [22], проте вони швидко розпродуються й не можуть задовольнити гарячкове зацікавлення продукцією львівського осередку. І. Кревецький пришвидшує: "Тут всі книжки Спілки, які вислали Ви й д[об]р[одій] Лукіянович - вже розпродані. Приходять все нові замовлення, а книжок нема. Тому будьте ласкаві сказати, кому треба, щоби приспіли висилку видань "Спілки". В Книгарні "Кіев[ської] Стар[ини]" дуже жалують ся на те, що не дістають ніякої відповіди на кількаразові замовлення" [22]. Викликане описане було митними перешкодам, що гальмували надходження галицьких видань на територію Східної України. Пересилання книг поштою могло здійснюватися лише в обмежених кількостях, однак дозволяло фіксувати ціни на книжкову продукцію.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові