Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Видавнича діяльність правничих комісій УАН-ВУАН та Юридичного видавництва при Нарком\'юсті УРСР у 20-ті роки XX століття

М. І. Женченко
асист.
УДК 655. 41: 342. 761

Розглядаються осередки видання правничої літератури в радянській Україні 20-х років XX століття.

The centres of the edition to the legal book in Soviet Ukraine the 20-th years of the 20-th century are considered.

Становлення України як демократичної правової держави, формування засад громадянського суспільства безпосередньо пов'язано з підвищенням правової освіти громадян. З огляду на це, за роки незалежності в Україні значно активізувалося видання юридичної літератури, з'явився ряд нових видавничих організацій, які спеціалізуються на випуску літератури правової тематики.

Проте будувати сучасну видавничу мережу в галузі права неможливо без знання історії правничого книговидання, у якій, на жаль, можна назвати лише окремі періоди існування української державності, а отже, й, власне, української правничої літератури.

Одним із таких періодів стало перше десятиліття радянської влади, яке на Заході назвали "золотим віком" української юридичної науки".

Видання правничої літератури у 20-ті роки XX століття переважно здійснювали дві організації - Українська Академія наук (УАН) та Юридичне видавництво при Нарком'юсті УРСР.

Діяльність Юридичного видавництва при Нарком'юсті УРСР залишилася поза увагою науковців, видання ж правничих комісій соціально-економічного відділу УАН-ВУАН докладно аналізуються у статтях і дисертації Т. В. Вересовської [6-8] та згадуються у колективній праці "Академічна юридична думка" [1], монографіях Б. М. Бабія [3-4]. Проте у зазначених роботах розглядаються окремі публікації, об'єктом же нашого дослідження є видання як поліграфічно самостійно оформлений друкований виріб, що має вихідні відомості.

Таким чином, метою даної статті є:

Дослідження проводилося на основі даних бібліографічного покажчика "Видання Академії наук УРСР (1919-1967): Суспільні науки" [9], списку видань ВУАН, наведеному в статті В. Врублевського [10], та каталогу видань Юридичного видавництва Нарком'юсту УРСР за 1924-1928 роки [11].

Ідея заснування академії вперше виникла серед членів Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові, її підхопило і розвинуло Українське наукове товариство у Києві (УНТ). На засіданні ради УНТ 8 липня 1917 року було сформовано комісію, що почала опрацьовувати плани перетворення Товариства на Українську академію наук (УАН). Гетьман П. Скоропадський 14 листопада 1918 року затвердив закон про заснування УАН у Києві та її перший склад - 12 дійсних членів.

З перших днів існування Академії актуальним стало питання про створення власного видавництва. Вже в 1918 році була організована та почала функціонувати Редакційно-видавнича комісія, яка і стала першим академічним видавництвом.

Згідно з Постановою Раднаркому УРСР "Об украинской академии наук" від 25 січня 1921 року було вирішено: " 1. Закрепить за Академией наук здание бывшей Киевской 1-й гимназии и бывшего пансиона Левашевой. 2. Передать в преимущественное пользование Академии. наук достаточно оборудованную типографию в Киеве и обеспечить ее бумагой для академических изданий..." [12, 49].

Проте рішення про передання друкарні залишилося тільки на папері, практично ж видавнича діяльність Української Академії наук (з 1921 р. вона стала називатися Всеукраїнською) розпочалася лише в 1923 році, коли декретом Раднаркому Академія все ж таки отримала у свою власність друкарню Києво-Печерської лаври, яка завдяки зусиллям Секретаря ВУАН А. Кримського та працівників канцелярії була відроджена. Така підтримка владою української науки пояснювалася прийнятим партійним керівництвом на XII з'їзді партії у 1923 році рішенням про початок проведення політики українізації, метою якої було залучитися підтримкою українського народу, завоювати його прихильність, оскільки за визнанням Сталіна Україна становила "слабку ланку Радянської влади" [13].

Розширенню видавничої діяльності Академії у 1924-1928 роках сприяло підписанню договору з видавництвом "Червоний шлях", згідно з яким останнє взяло на себе управління академічною друкарнею і зобов'язалося зі своїх прибутків щомісячно видавати безоплатно 10 друкарських аркушів академічних видань, а також надані в 1925-1926 роках державні асигнування на видавничі потреби ВУАН [10].

Книги правничої тематики видавав Соціально-економічний відділ ВУАН, який об'єднував два наукових товариства - економістів і правників.

Юридичний "клас" відділу розробляв теорію й історію права. З цією метою було утворено кафедри філософії права, порівняльної історії права, західноруського та українського права, українського і звичаєвого права, державного, адміністративного й міжнародного права, кримінології, цивільного права й цивільної політики, церковного права [3].

Протягом 1918-1919 років у відділі було створено постійну комісію для вивчення історії західноруського та українського права та комісію звичаєвого права.

Комісія для виучування історії західноруського та українського права була утворена за пропозицією академіка Ф. Тарановського при кафедрі західноруського та українського права; її основним завданням стала розробка проблем історії держави і права, головним чином у період XVI-XVIII століть. Тому в працях наукових співробітників цієї комісії висвітлювалися питання історії Литовського статуту, магдебурзького права, луцького трибуналу 1578 року, центральних державних установ гетьманської України тощо.

Творча спадщина кафедри й комісії становить майже 180 праць, що містяться переважно у восьми збірниках "Праць Комісії для виучування історії західньоруського та вкраїнського права", які виходили друком протягом 1925-1930 років накладом 1000 (вип. 1) та 1200 (вип. 2-6, 8) примірників. Сьомий випуск повністю знищено, оскільки в ньому було опубліковано статтю засудженого в справі СВУ М. Є. Слабченка. Не дійшов до друкарні й запланований дев'ятий випуск [7].

Серед праць комісії були як наукові статті -"Карний зміст "потока" "Руської Правди" С. Борисенока, "Луцький трибунал" Г. Попова (вип. 1); "Генеральна старшина на Лівобережній Україні XVII-XVIII вв." Л. Окиншевича, "Право необхідного спадкування за Литовським статутом" (вип. 2); "Про смердів "Руської Правди" М. Максименка, "Утворення професійної адвокатури в Литовсько-Руській державі" С. Борисенока (вип. 3), так і монографії - "Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI-XVIII ст." І. Черкаського (вип. 4, 5) та "Центральні установи України-Гетьманщини XVII-XVIII ст." (вип. 6, 7).

Велика увага в комісії приділялася археографічній діяльності для виявлення та систематичної публікації юридичних пам'яток України литовсько-польської та козацької доби. Л. Модзалевський збирав документи Військового генерального суду Гетьманщини, готувалися до друку акти Луцького трибуналу другої половини XVI століття та акти Полкових судів (насамперед Полтавського). Однак комісії не вдалося здійснити свої плани про багатотомне видання пам'яток українського права, вийшов друком лише перший том збірника "Матеріали до історії українського права" за редакцією М. Василенка (1929).

Назавжди було втрачено також матеріали до словника-енциклопедії української юридичної старовини, що збиралися комісією з 1925 року [7].

Комісія звичаєвого права, заснована 1 січня 1919 року, займалася вивченням цивільного права взагалі та українського зокрема і порівняльно-історичним дослідженням розвитку цивільного права. Протягом 1925-1928 років було надруковано три випуски "Праць Комісії для виучування звичаєвого права" накладом 1000 (вип. 1) та 1200 (вип. 2, 3) примірників, до яких увійшло понад 70 великих досліджень наукових співробітників комісії, серед них: "З минулого (Нарис спадково-правних стосунків села Прохорів)" М. Товстоліса (вип. І, 1925), "Студії з українського звичаєвого права" В. Завітневича (вип. 2, 1928), "Нариси звичаєвого права України" В. Камінського (вип. 2-3, 1928), "Революційне радянське звичаєве право" О. Малиновського (вип. З, 1928) та ін. [8].

У спеціальній Правничо-термінологічній комісії при ВУАН проводилася термінологічна праця в галузі українського права, результатом якої став великий "Російсько-український словник правничої мови", виданий ВУАН за головною редакцією академіка А. Кримського і фактичною редакцією І. Черкаського (1926).

У 1927 році розпочала діяльність Комісія для вивчення радянського права, у якій працювали секції кримінального та адміністративного права. Організатором, а потім і головою комісії був А. Кристер.

Комісія видала лише один випуск "Адміністративне право" (1929) збірника "Наукові досліди та розвідки Комісії радянського права" за редакцією А. Кристера. На початку 30-х років академію було реорганізовано, діяльність правничих комісій зупинилася.

Якщо академічне видавництво публікувало виключно наукові праці українських правників, призначені вузькому колу спеціалістів, попит інших верств населення задовольняло спеціалізоване Юридичне видавництво, створене на основі "Положения об юридическом издательстве Нарком’юста" від 15 серпня 1923 року.

Юридична література видавництва була розрахована на депутатів, працівників виконавчих органів рад, юрисконсультів, суддів, адвокатів, нотаріусів, прокурорів, а також студентів юридичних вищих навчальних закладів.

Протягом 1924-1928 років у Юридичному видавництві виходили друком переважно офіційні видання законодавчих і нормативно-правових актів УРСР: "Адміністративний кодекс", "Кримінальний кодекс", "Трудовий кодекс" тощо, збірники "Найважливіші ухвали цивільної касаційної колегії Найвищого суду за 1925 р.", "Промышленность. Законодательство и ведомственные распоряжения", "Збірник постанов Цивільної касаційної колегії Найвищого суду УРСР 1926 р." та ін.

Ще одним пріоритетним напрямом книговидання, що було особливо важливо для пересічних громадян, стало видання практичних коментарів до законодавчих актів УРСР з різних галузей"права: "Цивільний процесуальний кодекс УСРР" (текст та практичний коментар з поартикульними поясненнями з ухвал цивільної касаційної колегії та пленуму найвищого суду Ф. Шостя), "Новый квартирный закон" (текст і постатейний коментар І. Готфрида), "Земельний кодекс УСРР" (текст та поартикульний коментар М. Гершонова та Е. Кельмана), "Уголовно-процессуальный кодекс УСРР в редакции 1927 года" (текст і практичний коментар М. Шаргей), "Поручительство" (науково-практичний коментар І. Новицького).

Друкувалися також виробничо-практичні видання - "Банковое дело. Руководство для банковских работников" С. Певзнера та І. Дрисина; навчальні видання - "Підручник цивільного права" B. Вольфсона, "Задачи по советскому уголовному праву" М. Гродзиньского, "Курс адміністративного права" В. Кобалевського; монографії - "Основные идеи гражданского права" Я. Канторовича, "Проблема развития акционерного права" C. Ландкофа.

Важливе значення для розвитку української правничої термінології мало видання "Практичного правничого російсько-українського словника", складеного С. Веретка та М. Матвієвським. Як зазначалося в анотації, "цей словничок має на меті дати практичного підручнка української юридичної термінології при користуванні актами радянського законодавства на укрмові, а відтак - взагалі в звязку з українізацією радапарату та потребою правильно й одноманітно вживати українські правничі терміни" [11].

Крім неперіодичних видань, Юридичне видавництво друкувало також продовжувані та періодичні: "Збірник Узаконень та Розпоряджень робітничо-селянського Уряду України", "Бюлетень народнього комісаріату юстиції" та двотижневий орган Нарком'юсту УРСР журнал "Червоне право". Останній мав розділи: "З судової зали" (подавалися звіти про найважливіші судові процеси), "Правнича хроніка" (наводилася інформація про діяльність законодавчих та інших центральних органів влади УРСР і СРСР, практика Найвищого Суду УРСР), "Практичний порадник української правничої термінології", "Відповіді "Червоного права", "Критика й бібліографія", "Поштова скринька".

У 30-ті роки у зв'язку з утворенням централізованої видавничої системи та згідно з Постановою Раднакому УРСР від 21 серпня 1931 року "О государственном издательском объединении УССР" юридичне видавництво було ліквідовано, а всі його права і обов'язки перейшли до утвореного при Народному комісаріаті освіти УРСР на базі Державного видавництва УРСР об'єднання видавництв під назвою "Державне видавниче об'єднання УСРР" (ДВОУ), у статуті якого зазначалося "...5. Объединение является правопреемником издательств "Радянський селянин", "Пролетарий", "Український робітник", "Юридического издательства", "Наукова думка", "Культура" [12,329].

Висновки

У розглядуваний період попит широкого кола читачів на юридичну літературу задовольняло саме видавництво Нарком'юсту УРСР. Проте юрвидав поширював переважно ідеї радянської законотворчості, і, незважаючи на проведення політики українізації, більшість книжок друкував все ж таки російською мовою.

Видання ж правничих комісій ВУАН, хоча й мали вузьке спрямування на наукову аудиторію, цінні тим, що в них досліджувалося, власне, українське право. Так, М. Василенко, голова Соціально-економічного відділу та Комісії для виучування західноруського та українського права, член товариства правників, намагаючись спростувати погляди та твердження тих істориків і правознавців, котрі розглядали західно-руське право "як право цікаве схожістю, аналогією і паралелізмом його інститутів з східно-руським правом", висловлював незадоволення з приводу того, що "схожість, а не різниця цікавили їх більше". Він, як і більшість співробітників відділу, вважав, що в Західній Русі та в Лівобережній Україні після возз'єднання її з Росією у 1654 році існувало самостійне, відокремлене від російської правової системи право, основним джерелом якого були народні звичаї як "хвилювання народні" [5].



  1. Академічна юридична думка / НАН України. Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького / Ю. С. Щемшученко .(ред.), І. Б. Усенко (уклад.), Т. І. Бондарук (уклад.). - К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1998. - 503 с.
  2. Академія правових наук України: Довідник. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. - 248 с.
  3. "Бабий Б. М. Очерк развития правовых исследований в Украинской ССР, 1919-1984 гг. - К.: Наук, думка, 1984. - С. 5.
  4. Бабий Б. М. Правовые исследования в Академии наук Украинской ССР, 1919-1973 гг. -К.: Наук, думка, 1974. - 143 с.
  5. Василенко М. П. Передмова / Праці комісії для вивчення історії західно1-руського та українського права. Випуск перший. - К., 1925. - С. 4-5.
  6. Вересовська Т. В. Видавнича та бібліографічна діяльність соціально-економічного відділу УАН-ВУАН (1918-1928 pp.) як джерело з історії науки: Автореф. дис. ... канд. і. наук / Нац. акад. наук. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадского. - К., 2000. - 19 с.
  7. Вересовська Т. В. Видавнича діяльність Комісії для виучування історії західноруського та українського права УАН-ВУАН (1918-1928) // Бібл. вісник. - К., 2000. - № 2. - С. 50.
  8. Вересовська Т. В. Видавнича та бібліографічна діяльність Комісії звичаєвого (народного) права Соціально-економічного відділу УАН-ВУАН (1918-1928 pp.) / Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвід. зб. наук, праць. - К, 2000. - Вип. 2: Архівознавчі читання. - С. 239-252.
  9. Видання Академії наук УРСР (1919-1967): Суспільні науки: Бібліографічний покажчик / Акад. наук Української РСР. Центр, наук. б-ка. - К.: Наук, думка, 1969. - С. 262-280.
  10. Врублевський В. Видавнича діяльність Всеукраїнської Академії наук в 1925-1928 pp. // Вісн. НАН України. - 1994. - № 9-10. - С. 101-102.
  11. Каталог видань юридичного видавництва НКЮ УСРР. 1924-1928. - Харків, 1928. - С 7.
  12. Книга и книжное дело в Украинской ССР: Сборник документов и м-лов 1917-1941 гг. - К.: Наук, думка, 1985. - С. 49, 329.
  13. Субтельний О. Україна: Історія. - 2-ге вид. - К.: Либідь, 1992. - С. 337.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові