У статті розглядається проблема зникнення акцидентних мальованих шрифтів із художнього оформлення видань (окрім дитячих). Аналізуються причини цього явища, доводиться доцільність використання мальованих акцидентів і пропонуються шляхи повернення цього виду оформлення у сучасні книги.
An article covers up the problem of disappearing the drown accident fonts from the book design (excepting child's editions). The author analyses the causes of this fact, argues vitality of using drown accident fonts and gives the methods of returning this font type to present-day editions in the article.
Темою цього дослідження є становище акцидентних мальованих шрифтів у сучасних книжкових виданнях. До уваги не беруться дитячі видання для молодшого віку, оскільки в них сама концепція оформлення відрізняється від концепції оформлення видань для дорослих. Наголошено на невиправданому ігноруванні сучасними видавцями могутнього шару української книговидавничої культури - мальованих акцидентів. У статті досліджуються причини і наслідки такої видавничої політики для деяких книг зокрема і для видавничої і шрифтової галузей загалом.
Актуальність теми випливає із сучасних тенденцій розвитку ринку: не проблема виробити продукцію - проблема її продати. Що стосується книг, то одним із перших аргументів при виборі цього товару покупцем є її зовнішній вигляд - дизайн обкладинки, малюнок тексту. Тому та книга, яка привернула увагу відразу, має більше шансів бути проданою і принести видавцеві прибуток. Останніми роками простежується тенденція оформлювати обкладинки і тексти стандартним набором електронних шрифтів. Через це багато книг, особливо художня проза, поезія, навіть підручники, мають однаковий, претензійний і бідний вигляд. Мальований же акцидент створює враження багатства і естетично приємний ефект, а головне - книга з таким шрифтом виділяється із загальної маси, привертаючи читацьку увагу. Отож, основа актуальності дослідження - постановка питання про покращення вигляду книги за допомогою використання акцидентних мальованих шрифтів.
Наукова новизна теми зумовлена тим, що поява електронних шрифтів розглядається не тільки з активно озвучуваного нині у публікаціях позитивного боку [4; 5; 7], а й виявленням деяких негативних моментів. У статті заперечується відкидання мальованих акцидентних шрифтів як несучасних чи віджилих і доводиться їх особливе місце в оформленні сучасної книги.
Мета дослідження полягає в тому, аби звернути увагу видавців, дизайнерів і художників на позитивні боки використання мальованих акцидентних шрифтів саме на сучасному етапі. Також пропонуються альтернативні шляхи здешевлення дорогого мальованого акцидента. Слід звернути увагу на деякі грані проблеми зникнення мальованих акцидентних шрифтів із художнього оформлення книг.
У нашій роботі ми спирались на праці таких спеціалістів у галузі шрифтового мистецтва, як Н. Н. Таранов, О. В. Снарський, М. Г. Ровенський, В. І. Сава. Сучасні автори А. Рахімов, Ю. Ніколаєв і К. Носов допомогли нам скласти картину нинішніх поглядів на ряд питань, без висвітлення яких неможливо було б розкрити цю тему повністю. Крім того, ми використали праці спеціалістів з реклами, аби ілюструвати купівельну поведінку читача.
Найперше хочемо окреслити ту тенденцію на книжковому ринку, яка привернула нашу увагу до даної теми. З огляду на нашу професію (редактор видавництва художньої літератури) постійно стежимо за книжковим виробництвом як в Україні, так, по можливості, і за кордоном. На українських теренах (на відміну від Європи) простежується тенденція до використання тільки електронних версій шрифтів при оформленні книг. Видавці останніми роками майже не вдаються до мальованих акцидентів, таких популярних свого часу. (Як уже зазначалось, дитячі видання до уваги ми не беремо.) Ми бачимо прикру одноманітність в оформленні книг: кілька "найпопулярніших" шрифтів використовуються як для написання основного тексту, так і для оформлення обкладинки багатьма видавництвами. Ті ж шрифти, які імітують слов'янську в'язь, або китайські ієрогліфи, або дитячий почерк, справляли належне враження на покупця тільки на зорі свого використання, коли мало хто із видавців мав у своєму розпорядженні комп'ютерну техніку - тобто 15 років тому. Нині ж ці шрифти легко впізнавані не тільки спеціалістом, а й пересічним читачем. Упізнаваність як нехудожніх, так і художніх електронних шрифтів спричинила цікавий, але, на нашу думку, цілком закономірний ефект: покупці відчувають штучніть, "ширвжитковість" популярного шрифту, намагання видавництва видати дешеве за дороге. (Саме цим, до речі, можна пояснити мінімалізм в оформленні книг, де використовуються прості шрифти: якщо нема можливості використати дорогий шрифт, треба зробити так, аби дешева і проста гарнітура була взагалі непомітною і виконувала функції лише інформаційні.) Навіть якщо споживач глибоко не усвідомлює своїх мотивів, він може відмовитися купувати книгу тому, що художні шрифти, використані в ній, мають вигляд досить дешевий. Як відомо з теорії реклами, дешевий вигляд товару - його велика вада [6]. Навіть покупець, обмежений у фінансах, прагне дорогого вигляду своєї покупки незалежно від того, якого плану ця покупка - вжиткового чи інтелектуального. Отже, читачі хочуть, аби куплена ними книга мала дорогий, а головне - ексклюзивний вигляд.
До цього часу наші видавці використали багато дієвих способів надати особливого вигляду своїм виданням: нестандартні формати, яскраві ілюстрації, особливе розташування тексту на сторінках тощо. Проте ми схиляємось до думки, що використання акцидентного мальованого шрифту - також дуже дієвий спосіб виділити книгу з ряду подібних. На це є кілька причин. По-перше, мальовані акциденти у книгах для дорослих тривалий час не використовувались, що саме по собі може стати новинкою. По-друге, такі гарнітури завжди ексклюзивні, не схожі ні на які інші, раніше не бачені, а тому створюють у покупця бажане для видавця (і продавця) враження дороговизни. По-третє, в Україні шрифтове мистецтво на дуже високому рівні [ 1; 3; 10; 11], тому можна бути певним, що художники-шрифтовики створять не тільки читабельний, а й високохудожній шрифт, приємний для ока читача. По-четверте, шрифт - це спосіб передачі як інформації, закладеної в тексті, так і емоцій, викликаних ним. "Шрифт не только помогает донести смысл текста, но и передает настроение, заложенное в нем", - стверджує художник-шрифтовик О. Снарський [10]. Створити у потенційного покупця настрій ще до того, як він візьметься за прочитання анотації - основна запорука, що він все-таки візьме в руки саме цю книгу, а не якусь іншу [6]. А це, у свою чергу, збільшує шанси книги бути проданою.
Після такого переліку безперечних позитивів використання акцидентів постає зако-номірне питання: чому ж сучасні видавці від них відмовились? На наш погляд, тут відіграли роль певні причини.
Перша з них полягає в тому, що нині художній і технічний редактор у штатному розкладі багатьох видавництв об'єднаний в одній особі. Що це означає на практиці? Як правило, спеціалісти з двома освітами - художньою і технічною - велика рідкість. Тому людина, яка обіймає таку посаду, частіше має одну освіту, і можна сміливо стверджувати, що освіта ця - технічна. Звідси й обмежені можливості такого працівника: без відповідної підготовки неможливо займатись роботою художника. Більше того, спостерігаючи за продукцією деяких видавництв, пересвідчуємось, що їх художні (технічні) редактори навіть не здогадуються про те. що існують художники-шрифтовики, до яких можна звертатися у разі потреби в оригінальному шрифті. З одного боку, це - наслідок невимогливості керівника до персоналу (у свою чергу, часто спричинений неможливістю платити багато висококваліфікованим спеціалістам); з іншого - недостатній рівень теоретичної підготовки працівників. (Підготовка спеціалістів такого профілю, необхідний набір теоретичних знань, які вони повинні мати, розробка відповідних навчальних програм можуть стати темою для подальших розробок у напрямі викладання видавничої справи і програм верстки.)
Друга причина - висока ціна замовлення ексклюзивного шрифту в художника. Справді, замовляти шрифт у художника досить дорого. Але тут, на наш погляд, багато що залежить від прагнення худреда отримати шрифт. Можна піти в обхід: не замовляти шрифт "під видання", а пошукати і купити вже готовий. Звичайно, за нього художник попросить менше, ніж за новий. Знайти мальовані шрифти теж досить просто: в усіх школах шрифтовиків на старших курсах курсові, бакалаврські й дипломні роботи виконуються як розробки шрифтів. Згідно з українським законодавством авторське право на них зберігається за художником. Самі шрифти, по-перше, зберігаються в навчальному закладі, по-друге, час від часу проводяться виставки робіт художників-шрифтовиків, вхід на які почасти вільний. Звичайно, і там, і там худреду підкажуть, як знайти художника, роботи якого зацікавили його.
Третя причина полягає у спрощенні видавни-чого процесу, а саме: у наявності величезних каталогів у пам'яті ПК кожного видавництва. Поділяючи думку спеціалістів [4; 5; 7] з приводу всіх позитивів комп'ютеризації і загального зростання технічного рівня видавництв, ми багато в чому пов'язуємо зникнення мальованих акцидентів саме з цими обставинами. Адже, на перший погляд, видавництву фінансово вигідніше придбати каталог шрифтів і використовувати його тривалий час, ніж замовляти дорогі шрифти у художника. Так чинять і видавці-початківці, неспроможні винайняти художника, і, на жаль, потужні видавництва, які можуть собі дозволити використовувти мальовані акциденти. Проте якщо мова заходить про особливі, ексклюзивні книги, то така політика здається нам малодоречною.
Висновки. Проблему зникнення акцидентних мальованих шрифтів не можна розглядати відірвано від усього набору питань, пов'язаних із концепцією оформлення видання. Тут і загальна дорожнеча видавничого процесу, і висока плата художникам за створення акцидентів, і велика роль швидкості у виданні нових книг. Проте у цій статті ми навели аргументи, які, можливо, дозволять в іншому ракурсі подивитися на прийом використання мальованих акцидентних шрифтів у оформлення книги і повернути цей незаслужено занедбаний спосіб оформлення на книжкові сторінки.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові