Ласкаво просимо

Журнал "Киевская старина": вчора, сьогодні, завжди

к. і. н.
УДК 051(477)" 18/19"

Журнал "Киевская старина" в Лівобережній Україні, без перебільшення, можна назвати виданням двох століть XIX і XX. Протягом понад чверті віку (18821906, сюди ж включаємо і журнал "Україна" за 1907 рік) вийшло 98 томів, а це понад 70 тисяч сторінок науковоінформаційнодовідкового тексту, кілька сот рідкісних ілюстрацій, карт і схем, які можна побачити тільки в цьому виданні. Авторський колектив нараховує величезну плеяду найталановитіших представників української науковотворчої інтелігенції кінця XIX початку XX століття. Серед них В. Антонович, Д. Баталій, М. Біляшівський, П. Голубовський, В. Горленко, Б. Грінченко, М. Грушевський, В. Доманицький, Д. Дорошенко, Г. Житецький, І. Каманін, М. Костомаров, П. Куліш, О. Лазаревський, О. Левицький, В. Науменко, А. Скальковський, А. Степович, М. Сумцов, В. Щербина і десятки інших, нині відомих і ще малодосліджених українських патріотів. Тематичне розмаїття вражаюче: археологія, історія, мовознавство, етнографія, література, релігія, бібліографія, мемуаристика, епістолярій і т.д. представлено в журналі на досить високому науковому рівні. Тематичний діапазон охоплює кілька тисячоліть історії України. Редакція докладала величезних зусиль, щоб кожний номер вийшов у світ і потрапив до читачів.

За всю історію видання журналу, аж до сьогодні він пережив кілька етапів. У цілому їх можна поділити на три: перший період видання журналу, тобто понад чверть століття; другий від часу припинення видання і до кінця 80х років XX століття; третій новий, від кінця 80х років минулого століття і, сподіваємося, у вічність.

Водночас кожен із цих етапів має свої підетапи. Перший пов'язаний із етапом редагування кожного з редакторів: Ф. Лебединцевим 1882 1888 роки, О. Лашкевичем 1888 1889 роки, Є. Ківлицьким 1889 1892 роки, В. Науменком 1893 1907 роки.

Після уважного ознайомлення з жур налом можна помітити, що кожен редактор намагався з тієї чи іншої причини вносити певні корективи в оформлення матеріалу. Інколи досить відчутно змінювалися й тема тичні акценти, інтенсивність співробітництва тих чи тих авторів. На по чатку XX століття з'явилися нові, досить та лановиті творчі сили, що добре розумілися вже на сучасному політологічному моменті. На жаль, це певною мірою знижувало науко вий рівень журналу, хилило його в бік публіцистики та політики.

Другий етап тісно пов'язаний із суспільнополітичними змінами, що відбувалися в Україні протягом наступних десятиліть. Найбільшої уваги тут вимагають 20ті роки, коли було надруковано значну кількість листів осіб, прямо причетних до журналу "Киевская старина", і про сам журнал [1]. Усі інші десятиліття можна назвати енциклопедичними, оскільки такого жанру видання не могли обминути журнал, враховуючи його значущість, але подавали інформацію надзвичайно коротко і, з точки зору тодішньої ідеології, як видання "ліберальнобуржуазного напряму". І тільки той, хто брав це видання до рук в архівах і бібліотеках, розумів його феноменальність.

Кінець 80х початок 90х років XX століття можна назвати другим диханням журналу "Киевская старина". Часопис став дуже популярним. За його матеріалами захищено чотири кандидатські дисертації з різних галузей гуманітарних дисциплін, з'явилася велика кількість статей, присвячених журналові, здійснюються публікації матеріалів із журналу. На початку 70х років XX століття було зроблено спробу видавати журнал з такою ж назвою, проте в тих умовах це не могло тривати ДОВІРІ Дійні видається однойменний журнал, але вже українською мовою, який перейняв естафету свого попередника. Ці ж традиції продовжує і журнал "Пам'ять століть".

Журнал "Киевская старина" неабияк зацікавив дослідників і з бібліографічного боку. Багатоаспектність тематики змісту стала вимагати вузьких поглядів бібліографів. Журнал стали класифікувати за окремими галузями, темами. "Систематический указатель"[2], який розкривав зміст журналу великими тематичними блоками,, уже не задовольняв потреб дослідників. На початку 90х років XX століття зусиллями працівників Краснодарського державного інституту культури та Крайового науковометодичного центру народної творчості й культурнопросвітницької роботи було підготовлено бібліографічний покажчик "Черномория и Кубань в журнале "Киевская старина" [3]. У цей же час науковим співробітником Інституту української археографії та джерелознавства їм. М. С. Грушевського НАН України Наталею Карповець підготовлено покажчик етнографічних матеріалів, уміщених у журналі "Киевская старина" [4]. На відміну від покажчика І. Павловського, в якому також представлено етцографічний розділ, у новому подано й ті матеріали, які вміщені в журналі з інших періодичних видань. Відомим істориком, професором Ганною Швидько готується покажчик уміщених у журналйт'Киевская старіша" матеріалів, що стосуються Катеринославщини (Дніпропетровщини), а також нове видання покажчика змісту всього журналу, яке тепер уже можна назвати генеральним чи універсальним, оскільки досить детально вивчається тематична структура журналу. Отже, популярність його зростає і в плані .локажчикознавства.

На жаль, час жорстокий своєю плинністю, в якій практично все не позбавлене руху. Інтенсивність експлуатації журналу має свої як переваги, так і вади. Переваги ті, що журнал абсолютно доступний для всіх дослідників, які не завжди добросовісно ставляться до фізичного стану журналу. Не можна було не помітити, що практично в жодному з архівосховищ або бібліотек немає комплекту цього журналу, який би був у первісному стані. Усі комплекти в тій^и іншій мірі неповні, пошкоджені: розсипані чи напіврозсипані блоки томів, відсутні чи пошкоджені корін^щ відсутні ілюстрації^, сторінки змісту, титульні сторінки, сторінки і навіть цілі розділи тексті^ не кажучи вже про відсутність окремих томів. Подальше інтенсивне використання журналу призводить до непридатності і поступового його знищення. Досить прикро буде, коли за десятьдвадцять років це видання вже не зможе виконувати за змістом своє наукове призначення. І та маса публікацій про журнал, дисертації, публікації матеріалів із журналу, на жаль, не зможуть замінити самого журналу.

Про перевидання навіть і мови це може бути, оскільки надрукувати 98 томів, кожен з яких нараховує в середньому 700 сторінок, абсолютно нереально. Згадати хоча б, з якими труднощами було видано 10томне видання "Історії УкраїниРуси" М. Грушевського, коли практично з усього світу збиралися кошти. А 12томне видання творів Т. Шевченка припинилося на третьому томі.

Проте сучасні технології дозволяють це виконати~щ, кілька десятків разів дешевше і не гірше ніж на папері. Фізичний обсяг зменшиться в кілька сот, якщо не тисяч, разів. Мова йде про електронна^, варіант текстів журналів, газет, рідкісних книжок. Така технологія вже існує, програмне забезпечення також. До речі, у будьякий ^рмент за надзвичайно низьку ціну можна "надрукувати" тираж електронного видання на компактних дисках у необхідній кількості, роздруковувати будьякий матеріал, не завдаючи йому фізичної шкоди. З електронного тексту не можна вирвати сторінку, її можна лише роздрукувати, оскільки це видання буде власністю того, хто його придбає. Але найбільша цінність цього проекту полягає в тому, що він дає можливість створити факсимільне видання.

Свого часу світ дивувався голографічним зображенням археологічних розкопок могил, курганів скіфського періоду і особливо пекторалі. Так можна захоплюватися і наявністю на моніторі будьякого періодичного та іншого видання, що не завжди доступне в необхідний момент.

Отже, переваги електронного видання книжок, журналів такі:

Поперше, ця технологія щонайменше в десятки разів економніша в матеріальному відношенні, ніж перевидання книжки чи копіювання на папері.

Подруге, у багатьох випадках ця технологія екологічно чистіша від сучасних технологічних обробок паперової продукції і захаращення нею приміщень.

Потретє, у тисячі разів вона економніша у фізичних вимірах компактного диску порівняно з книжкою (1016 тисяч зображальних сторінок на СД).

Почетверте, дає можливість кожному користувачеві роздрукувати будьякий необхідний матеріал.

Поп'яте, додруковувати стільки примірників усього видання, скільки необхідно в той чи інший момент.

Пошосте, вірогідність до 100 відсотків того, що дане видання вже ніколи не буде знищене (за умов, якщо не знищена буде вся планета, оскільки такі електронні видання будуть розповсюджені практично на всі континенти не лише у вигляді дисків, а й будуть розташовані в Інтернеті на потужних сайтах).

Посьоме, найважливіше, дана технологія дає можливість створити максимально повний комплект, тобто наблизити електронний варіант до фізичного стану первісного видання завдяки наявності його в кількох бібліотеках.

Переконаний, що переваги ще не вичерпані.

Спонсорство такої програми зробить честь будьякій зацікавленій особі, прославить її на весь світ, назавжди увіковічить її ім'я і образ на компактних дисках, етикетках блоків.

Журнал "Киевскую старину" до недавнього часу треба було рятувати. Але цьому виданню "поталанило": електронний варіант уже підготовлено на шести дисках за програмою "Книжковий простір" і практично є першою ластівкою у такому монументальному проекті. Правда, це видання зроблено в кількох примірниках і чекає свого спонсора для розповсюдження у наукових бібліотеках і придбання всіма бажаючими.

Безперечно, за цією технологією майбутнє. Вона буде вдосконалюватися. І на одному диску вже вміщатиметься якщо не кілька таких видань, то вся бібліотека будьякого вченого, але так, як свого часу людство перейшло від усних переказів до рукописних, від рукописних до друкованих, так же впевнено у світ увійдуть електронні видання носіїв інформації у будьякому вигляді, поступово замінивши друковані. І саме в цьому полягає завтрашнє журналу "Киевская старина" і багатьох інших періодичних, книжкових та інших видань, що виходили в минулому.

Нині складаються досить сприятливі умови для вивчення періодичних видань України. На нашу думку, воно має розвиватися у кількох напрямах.

Перший створення повного реєстру всіх періодичних видань, що побачили світ і що були задумані, але з тих чи тих умов не вдалося їх видати. Над цією проблемою досить активно працює Науководослідний центр періодики при Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника на чолі з доктором історичних наук М. Романюком. Результати вражаючі.

Другий складання покажчиків змісту цих видань. Таку довідкову літературу важко переоцінити. Однак уеніхи тут досить мізерні.

Третій це електронні варіанти змісту цих видань. З метою якнайшвидшого підготовлення таких носіїв інформації, думаєтьоіЬ«не варто особливо акцентувати на тому, як це робити: у текстовому чи зображальному форматі. Основне, чим повинні керуватися в даному випадку це збереження самого змісту первинного видання. А оскільки зображальний формат жначно дешевший і швидший у виконанні, то ним і варто скористатися. Дати друге життя періодичним виданням завдання нинішніх поколінь науковців, державних мужів, які визначають наукові пріоритети. Із втратою такого змісту інформації, лш втрачаємо значно більше яіж саму інформацію. Тут ідеться про своєрідну епохууй' культуру.

Четвертий ~ це наукове опрацювання змісту періодичних видань із залученням архівних документів, що стосуються діяльності Жожної редакцій.

Отже, хоча й крига скресла, але роботи ще досить багато, якої вистачить не на одне покоління науковців.

1. Данилов В. "Киевстя старина" по цензурним документам // Бібліографічні вісті. 1925. №12. С. 5971; Митецький 1. "Киевская старина" 40 років тому // За сто літ. 1928. Кн.& С. 130; Його ж. "Киевская старина" 40 років тому // За сто літ. —1928. — Кн. 3. С 125146; Його ж. "Киевская старина" за часи Ф. Лебединцева (18821887) // Україна. 1925. Кн. 6. С. 113120; Його ж. Перші роки "Киевской старини " та М. І. Костомаров // Там само. — 1926. — Кн. 4; Житецький П. "Киевская старина" 40 років тому. Історичні нариси та спомини//За сто літ. 1928. Т.29. №3. С. 126; Лазаревський Г. Киевская старина. (Спогади) //Українська література. 1943. —№ 712; 1944. № 110; Савченко Ф. В. Б. Антонович і перша редакція "Киевской старини " // Україна. 1928. Кн. 6. С. 8386 та ін.

2. Систематический указатель журнала "Киевская старина" (18821906) /Сост. чл. комиссии: И. Ф. Павловским, В. А. Щепотьевим, А. А. Явойским и студ. Киевского унта Б. Д. Чигринцевьім. Полтава, 1911. 219 с.

3. Черномория и Кубань в журнале "Киевская старина". (Библиографическийуказатель) / Сост. В. А. Овчинникова и С. А. Слуцкая; Науч. ред. и авт. ест. ст. А. И. Слуцкая; Ответ. за вьт. В. Н. Бураев. Краснодар, 1991. 38 с.

4. Журнал "Киевская старина" (18821906). Покажчик етнографічнофольклорних публікацій / Упор. Наталя Карповець. К: Національна академія наук України. Археографічна комісія. Інститут української археографії, 1995. [7]+181+[11]с. [Рукопис].