к. філол. н., доц.
УДК 054.8292
Вступ. У підручниках і посібниках з редагування та літературознавства зазначено, що існує, як правило, три види композиційної будови повідомлень: оповідна, описова та наукова [1, 2, 3] (називатимемо їх "класичними"). Проте, як свідчить практика, насправді видів композиційної будови повідомлень значно більше (називатимемо ці інші види "некласичними").
Про більшість некласичних видів композиційної будови автори наукової та навчальної літератури добре знають і часто ними користуються. Проте їх описів не подають. Тому в тих, хто вивчає редагування й літературознавство, складається хибне враження, ніби, крім трьох згаданих класичних видів, інших не існує.
Враховуючи сказане, ця стаття присвячена опису некласичних видщг композиційної будови повідомлень. Відповідно, її об'єктом є композиційна будова повідомлень, а предметом виділення й опис некласичних її видів. Мета статті полягає в тому, щоб, увівши в науковий обіг інформацію про некласичні види композиційної будови, зробити їх доступними для тих, хто вивчає редагування, зокрема композиційні норми опрацювання повідомлень та літературознавство.
У статті подається не якась абсолютно нова наукова інформація. У ній досліджуються загалом відомі факти, які проте до цього часу в літературі не аналізували, не систематизували й не описували.
Діалогова композиція. Для діалогової композиції характерно те, що кілька (2,3,4 ...) учасників (А, В, С, Б...) комунікативного акту виголошують по одній репліці, а далі комунікативний акт послідовно (лише у прямій хронології) повторюють п разів (рис. 1).
Композиція зі строго визначеним порядком виголошення реплік учасників комунікативного акту не є обов'язковою. Учасники можуть подавати репліки й хаотично, Це певним чином залежить від цурлькості: чим вона більша, тим хаотичнішим може бути порядок виголошення реплік. Іноді перед початком діалогу подають опис учасників комунікативного акту.
Надзвичайно поширеним цей тип композиції був у античні часи (навіть на¬укові трактати античні вчені будували саме так). У наш час діалогова структура власти¬ва драматургічним творам, деяким діловим документам (протоколам, звітам), публіцис¬тичним матеріалам (інтерв'ю для радіо, теле¬бачення й газет).
Діалогова композиція, як і оповідна, може бути як без прогалин (наприклад, інтерв'ю), так і з прогалинами у часі (драматичні твори).
Вкладена (рекурсивна) композиція. Суть вкладеної композиції полягає в тому, що композиційні одиниці повідомлення вкладають одну в другу за принципом російської національної іграшки "матрьошка" (рис. 2).
Вкладену композицію використовують порівняно рідко, проте вона надає творові певної екзотичності. Типовим прикладом такої композиції можуть бути деякі казки В. Гауфа.
Звичайно, основним обмеженням такої композиції є ступінь вкладено сті одних сюжетів у інші. Це ставить певні освітні вимоги перед реципієнтами щодо можливості сприймати таку композицію.
Циклічна (кільцева) композиція. Суть циклічної композиції полягає в тому, що окремі композиційні одиниці повідомлення весь час повторюються, додаючи при кожному повторенні якийсь новий елемент (рис. 3). У такий спосіб сюжет, незважаючи на лінійне розташування композиційних одиниць, розгортається ніби за колом: він весь час повторюється, додаючи при кожному новому циклі щось нове, а після певного циклу завершується.
Основною характеристикою циклічної композиції є кількість циклів (повторень композиційної одиниці).
Типовим прикладом циклічної композиції є твір І. Франка "Казка про ріпку". В цій казці основна дія (виривання ріпки) повторюється сім разів, проте кожен раз з додаванням ще однієї дійової особи, кількість яких зростає щораз на одну від однієї до семи.
Циклічний вид композиції властивий, як правило, дитячим та фольклорним повідомленням. Для дитячої літератури це зумовлено тим, що в циклічній композиції ті елементи повідомлення, які повторюються, реципієнти (діти) краще запам'ятовують. Для фольклору це зумовлено тим, що письма в давні часи не було, проте потреба передавати інформацію (фольклор) існувала, а найкращим способом запам'ятовування були повторення, зокрема циклічні.
Ієрархічна композиція. Ієрархічний вид композиційної будови показано на рис. 4. Цей вид полягає в тому, що кожна композиційна одиниця вищого рівня може розпадатися на одиниці нижчого рівня. Кожну композиційну одиницю при ієрархічній будові позначають індексним кодом (цифрова десяткова нумерація з крапкою).
Ієрархічну композицію характеризують такими показниками:
- максимальна кількість композиційних рівнів;
- середня кількість композиційних рівнів, тобто середня кількість рівнів від вершини дерева до найдальшої композиційної одиниці для усіх гілок дерева;
- максимальна кількість композиційних одиниць на одній гілці дерева;
- середня кількість композиційних одиниць на всіх гілках дерева одного й того ж рівня (ступінь "галуження" гілки дерева);
- середня кількість композиційних) одиниць на всіх гілках дерева всіх рівнів.
Ієрархічна композиція виникла і почала розвиватися порівняно недавно (у кінці XIX на початку XX ст.). Зараз ієрархічна композиція набула надзвичайної популярності, її широко використовують у науковій, технічній, діловій та інформаційній літературі.
Гіпертекстова композиція. Гіпертекстову композицію традиційно використовують у вигляді посилань на інші компонен ти видання розділи, таблиці, формули, ілюстрації, додатки, примітки тощо (рис. 5). Ланцюжки таких посилань можуть бути достатньо довгими (в основному тексті може бути посилання на примітку, у примітці посилання на додаток, у додатку посилання на формулу в певному розділі повідомлення і т. д.).
Гіпертекстова композиція передбачає процедури перевірки деяких даних, залежно від чого реципієнт вибирає один зі шляхів сприймання повідомлення. Ще однією характерною ознакою цього типу композиції є те, що вона дає змогу відразу ж отримати пояснення до потрібного слова чи словосполучення.
Наприклад, у підручнику після перевірки даних (суми набраних балів за вивчений матеріал) сприймання може йти за двома різними варіантами: за першим варіантом (слабкі знання) реципієнта скеровують до повторного опрацювання погано засвоєних тем, за другим (добрі знання) до сприймання наступної теми.
Гіпертекстову композицію використовують у заручниках із найрізноманітніших дисциплін для вищої школи (наприклад, для книжоксамовчителів, для підручників, написаних за методикою "програмованого навчання"). Цю ж композицію часто використовують у технічній літературі (наприклад, в інструкціях користувачів найрізноманітніших технічних пристроїв).
У зв'язку з використанням в Інтернеті електронних видань (книг, журналів, газет) гіпертекстова композиція останнім часом набула надзвичайного поширення. Вже зараз в Інтернеті це практично єдиний, панівний тил композиції.
Архівна композиція. Архівна композиція полягає в тому, що порядок розташування композиційних одиниць у ній диктує тільки й винятково алфавіт тієї мови, якою написане повідомлення. Використання інших алфавітів можливе лише в тому випадку, коли в повідомленні є фрагменти іншими мовами (наприклад, у словнику іншомовних слів окремо подають слова кирилицею та латиницею). Іноді замість алфавіту можуть використовувати якусь іншу систему класифікації, яку добре повинні знати реципієнти.
Архівну композицію найчастіше застовують у довідковій літературі словниках, енциклопедіях, довідниках (телефонних, адресних), каталогах тощо. Крім того, архівний тип композиції широко використовують в апаратах видань покажчиках (предметних, іменних), списках літератури тощо.
Знаючи позначення (ім'я) композиційної одиниці (слово, термін, прізвище, назву деталі) та алфавіт, кожен реципієнт може вирахувати місцерозташування (адресу) та розшукати її в повідомленні.
Структура архівної композиції передбачає, що таке повідомлення сприймають не в повному обсязі, а лише частково (наприклад, із енциклопедії чи словника тільки окремі статті).
Комбінована композиція. Як правило, у виданнях один вид композиції використовують рідко. Частіше на різних композиційних рівнях застосовують різні її види. Так, у монографії на рівні блоків можуть використовувати описовий тип, на рівні НФЄ науковий, а на рівні речень оповідний та описовий.
Отже, можна зробити такі висновки:
1. Серед некласичних видів композиційної будови повідомлень можна виділити такі її види, як діалогова, вкладена, циклічна, ієрархічна, архівна, гіпертекстова.
2. Як правило, навіть у межах одного повідомлення на різних рівнях композиційної будови використовують різні типи композиції. Тому в загальному випадку композиція багатьох повідомлень є комбінованою.
3. Для опису класичних і некласичних видів композиційної будови повідомлень можна використовувати такий формальний математичний апарат, як теорія формальних граматик.
1. Сикорский Н. М. Теория и практика редакти
рования. 2еизд. М.: Вьгсшая школа, 1980.
2. Мильчин А. 3. Методика редактирования текста. 2е изд. М.: Книга, 1980.
3. Феллер М. Д. Структура произведения. М: Книга, 1981.