Ласкаво просимо

д. філол. н., проф.
УДК 0.54(477).37.013

Масова комунікація є одним із видів комунікації. Кожен вид комунікації відрізняється один від одного не тільки природою комунікативного процесу, а й природою тих компонентів, які виконують функцію спілкування або організовують його. Якщо сукупність цих компонентів називати системою, то можна говорити про особливості системи комунікації залежно від її виду та природи.

Виробництво інформації здійснюється виробниками ЗМК, яких в Україні сьогодні багато (див. першу лекцію та довідку вище). Сучасне інформаційне виробництво характеризується розгалуженою й складною системою виробників: інформаційних агентств, редакцій, друкарень, дистриб'юторів (поширювачів ЗМК) тощо.

Ким же є виробники ЗМК у структурі масової комунікації комунікантом чи кимось іншим?

Рольовий аспект

Якщо взяти до уваги загальну модель комунікації, то в рольовому аспекті процес спілкування відбувається в системі соціальних ролей, які виконують люди в тій чи іншій комунікативній ситуації. За своєю природою людина соціально є поліфункціональною істотою. Але незалежно від соціальної функції вона завжди виконує роль або комуніканта, або комуніката. Можна сказати, що комунікатор це функція соціальної ролі [К = ДСР)] в конкретних соціальнокомунікативних умовах. Зміст і форма цієї функції залежать від змісту й характеру соціальної ролі. Так, поведінка комунікатора, зміст його висловлювання, характер його мовлення залежать від того, хто є носієм комунікативної функції дитина чи дорослий, людина освічена чи ні, людина з міста чи з села, робітник чи педагог і т. д. На цій основі можна розрізняти типи комунікаторів, чому й буде присвячена одна з лекцій. Від типів комунікаторів залежить і організація комунікативного процесу. Якщо порівняти таких комунікаторів, як пропагандист (модель Чакотіна), відправник інформації/ощо належить до первинної соціальної групи (модель Рілеїв), про них ф»їасі й просторі ознак мовця, закріплених за різними носіями мовлення, коли збір інформації здійснює одна людина, її анат*друга, обробку третя і т. д. Так виникає дисперсна й дивергентна система масової комунікації. Натомість з'являється колективна відповідальність (а при високій дисперсності, коли неясно, хто стоїть за повідомленням фесіональний комунікатор (модель ВестлеяМакЛіна), комунікатор із психологічними змінними (модель Малецького), то з упевненістю можна сказати, що організація процесу спілкування для кожного з цих типів комунікаторів буде своєю. Для прикладу розглянемо спілкування між професійним комунікатором і публікою та непрофесійним комунікатором і тою ж публікою. У першому випадку комунікативний процес матиме більшу осмисленість і чіткість, відсутніми будуть зайві акти мовлення, тематичні відхилення; у другому випадку процес спілкування може бути підпорядкований асоціативній роботі пам'яті, позначений зайвими мовними операціями й діями.

Типовим явищем для систем масової комунікації є дисперсія функції мовлення й дивергенція комуніканта (терміни наші. В. Р.), тобто розсіювання (дисперсія) акту мовлення, коли різні люди, які беруть участь у породженні висловлювання, у системі масової комунікації виступають ніби єдиним комунікантом, а в результаті утворюється розходження (дивергенція) психологічних, соціальних, професійних ознак єдиного комуніканта, в ролі якого виступає одна людина, що веде до появи сукупності розпорошенням, безвідповідальність) за зміст і форму мовлення та організацію процесу спілкування. Структуризація, фазовість і дискретність мовлення при цьому є закономірними явищами, оскільки окремі мовні акти, що структурно пов'язані темою, метою спілкування, виконуються поетапно й навіть у різних місцях та в різний час. При цьому виникає колективне право на акти мовлення (зміст і форму висловлювання), встановлюється певна монополія на мовлення. Останнє спонукає організаторів процесу комунікації дивитися на акт мовлення як працю, бізнес і займатися комерціалізацією цього процесу.

Отже, у ролі комуніканта, професіонального комуніканта під час масового спілкування можуть бути різні соціальні ролі автори (кореспонденти), організатори (менеджери, видавці, засновники) комунікативного процесу: захисники, регулятори (редактори, ведучі) (модель НІШ, модель Левіна) тощо. Таким чином,3&ід впливом цих ролей комунікативний процес більшою мірою структурується, виділяється більша кількість фаз.

У системі масової комунікації виробники інформаційної продукції виконують, по суті, єдину роль комуніканта. Перерозподіл цих ролей веде до трансформації систем масової комунікації, а трансформація масовокомунікативної системи веде до виникнення нових засобів масової комунікації. Але найбільш визначальним процесом для системи масової комунікації є процес її глобалізації. Трансформація й глобалізація системи масмедіа породжує зміну, в свою чергу, суспільнополітичної й економічної систем, які теж трансформуються. Трансформація й глобалізація системи масової комунікації, однак, не є першопричиною соціальноекономічних змін: модернізація технологій, розвиток науки і техніки, а також суспільноекономічний розвиток сприяли розвитку системи масової комунікації.

Глобалізація системи масової комунікації

Глобалізація системи масової комунікації то є понятгя, яке активно використовується з кінця XX століття. Це поняття відображає процес трансформації комунікативної системи, такої трансформації, яка пов'язана з утворенням більш широкої мережі комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому інформаційному просторі єдиною, але розгалуженою системою засобів масової комунікації та контролюються більш організованою спілкою їх виробників.

Глобалізація систем масової комунікації тільки посилює дивергентиість і дисперсність системи масової комунікації, структуризацію, фазовість, дискретність мовлення та монополію на нього.

Як приклад дисперсності й дивергентності системи масової комунікації, може бути система, в якій глядач споживає новини, виготовлені редактором й опрацьовані ведучим, включені в програму на прохання засновника каналу й інтерпретовані певним чином на прохання керівників телеорганізації (дивергенція). Для глядача ведучий є уособленням комуніканта, насправді ж функція повідомлення тут розсіяна між багатьма людьми (дисперсія).

Питанню глобального розвитку систем масової комунікації присвятила свою книгу О. В. Зернецька "Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини". Історія поняття "глобалізація" розкрита у розділі 2 цієї книги (с. 43 і далі).

Глобалізація системи масової комунікації пов'язана безперечно з технічною революцією, але ця революція не є єдиним чинником утворення глобальних масовокомунікативних систем. Прикладом може бути Україна, яка відстає від Заходу в утворенні глобально трансформованих систем комунікації. Причиною цьому є як економічне відставання, так і соціальнопсихологічна неготовність комунікаторів до утворення глобальної системи комунікації й активного входження у світові інформаційні системи. Народ має пережити "геостратегічний землетрус", щоб під впливом соціальних, економічних, технологічних, культурних, етнічних чинників шукати навпомацки, як вважають А. Кінг та Б. Шнайдер у доповіді Римському клубові "Перша глобальна революція", свій шлях до розуміння нового світу, а також, перебуваючи в імлі невідомості, вчитися, як керувати новим світом і не бути керованим ним (цит. за [Зернецька О. В., 44]).

Інформаційні технології

У такі перехідні періоди для суспільства актуалізується поняття інформаційних технологій. Вони стають частинкою поняття глобалізації системи масової комунікації, оскільки без технологічної модернізації процесу спілкування неможливим є утворення більш потужних систем збору, обробки, передачі й поширення інформації у масовокомунікативному просторі.

Суспільство тоді змушене шукати кошти й придбавати інформаційні технології, щоб не залишатися на периферії світового інформаційного простору.

Розвиток інформаційних технологій має переважно характер науковотехнічний, за яким дуже часто губляться поняття моралі й честі, соціальної відповідальності, психологічної ідентичності тощо. Прикладом може бути мережа Інтернет. В систему інтернетівського спілкування закладені великі технічні можливості, але зовсім відсутні заг соби стримування мовців й контролю за інформацією. Інтернетівська система спілкування, таким чином, має характер соціально й психологічно незахищеної системи, в якій порушено соціальнопсихологічний баланс правильного /.неправильного, порядного / непорядного, морального / аморального, естетичного / неестетичного і т. д. Поки інформаційна система Інтернет залишається фактом віртуальної реальності цей дисбаланс іця незахищеність фатально не шкодять суспільній інформаційній системі, а також самій системі Інтернет, оскільки вона всетаки існує як технічний витвір. Але як тільки ця віртуальна система стане частиною суспільної інформаційної системний кровоносною підсистемою і не будуть вироблені засоби інформаційного захисту, тоді суспільна інформаційна система, а разом із нею й суспільство деградують і загинуть, як будьяке явище в природі при порушенні інформаційного балансу й систем захисту.

Людство, розуміючи таку загрозу, намагається "загнуздати" інтернетівську систему й надати їй "людського вигляду". Так, у Китаї обмежено діяльність інтернетпровайдерів. Вони тепер зобов'язані записувати й надавати інформацію правоохоронним органам про зміст сайтів і дані про користувачів (цит. за журналом "Мой компьютер". 2000. №41. С.6). Безперечно, у пошуках "людського вигляду" для інформаційних систем можливі всілякі перегини, які властиві й людському суспільству як живому організму.

На розуміння терміна "глобалізація" мала великий вплив концепція канадського соціолога Маршалла Маклюена, основним концептом якої було уявлення про світ як "глобальне село". Глобалізація передбачає безупинний процес інтеграції одиничного, самобутнього в загальний культурний, соціальний, політичний контекст "глобального села". "За своєю суттю, пише О. В. Зернецька, все те, що перебуває в процесі глобалізації, не що інше, як сили, що уособлюють виробництво, дистрибуцію та споживання продуктів і послуг, які, в свою чергу, спрямовані на гомогенізовану (однорідну, типову В. Р.) поведінку споживача (в якому б куточку світу він не$ жив). За глобалізаційною парадигмою, він повинен споживати одне й те ж їстівне (наприклад, стандартизовану їжу: кокаколу, продукцію мережі Макдональдс, пепсі, піцу) або неїстівне (програми телебачення, фільми, одяг, англосаксонський бізнесовий стиль і к ін.). Цей процес, який дістав влучну назву "макдональдизація", разом з тим вносить в дискурс про глобалізацію й нове поняття "глобальна культура". Воно виникає як критичний концепт наприкінці 80х років і належить до цілого комплексу потоків і процесів, які перетинають національні кордони за останні двадцять років" [Зернецька О. В., 47].

Макдональдизація та масифікація

Як бачимо, ідея глобальної культури й глобалізації світових суспільних просторів з очевидністю має негативний компонент, пов'язаний як з макдональдизацією, стереотипізацією поведінки людей, що входять в глобальну систему, так ітз масифікацією, тобто втягуванням людини в запрограмовану на певну поведінку масу людей. Все це, звичайно, руйнує національні культурні цінності країни, яка потрапляє в систему глобальної культури, і підпорядковує її інтересам панівної нації в глобальній системі. Так, створюваний у наш час глобальний інформаційний світ має явно виражену проамериканську або прозахідну орієнтацію, де пострадянські країни почувають себе залежними від правил гри у цьому глобальному світі.

Глобальний інформаційний світ (глобальна культура, світова культура) тримається на розвиткові багатонаціональних ринків, корпорацій, надскладних систем комунікацій, сучасних медіатехнологій. Ця організаційнотехнологічна основа глобального світу, з одного боку, сприяє єднанню людей, народів, з другого боку, нівелює їхні етнічні, політичні, культурні особливості. Але цей процес глобалізації є незворотним. Країна, яка спеціально буде стримувати себе у входженні у цей глобальний світ, сама ж себе і загубить у ньому, оскільки примусово буде поглинута глобальною інформаційною системою. Вихід один: якомога швидше сягати високого рівня розвитку інформаційних технологій і комунікативних систем, щоб на рівних увійти у глобальний світ. На думку академіка Миколи Амосова, глобалізація це сучасний (і планетарний!) етап розвитку цивілізації, суть якого у зростанні міжнародних зв'язків, взаємозалежності країн, розповсюдженні нових технологій та єдиних стандартів життя. Процес іде у різних сферах і має плюси та мінуси [Амосов Н.]. Плюси найчастіше помічають ті, які належать до благополучних у глобальній системі або захищають інтереси благополучних. На мінуси вказують ті, хто, на жаль, не володіють світовою енергією, не контролюють світову промисловість, не володіють передовими інформаційними технологіями.

Відсутність передових інформаційних технологій у країні становить загрозу інформаційному простору країни. На думку О. В. Чекмишева, "інформаційна загроза" може становити небезпеку для двох типів держав: для держав з тоталітарним устроєм і для країн, що перебувають на перехідному етапі. "Для будьякої демократичної держави можливість вільного поширення інформації є одним із фундаментальних прав. У такому суспільстві інформація... не може становити загрози, оскільки інформаційний простір демократичних держав має уже усталену систему інформаційного захисту, коли всі дотримуються законів держави, в чому й полягає суспільний демократизм" [Чекмишев, 37]. Тоталітарні ж держави всіляко унеможливлюють надходження повідомлень, як живуть люди за кордоном, як розв'язують проблеми і т. д. І будьяка інформація ззовні для цих країн є загрозою для тоталітарної інформаційної системи.

Для країн, що розвиваються, характерним є інформаційний вплив іноземних масмедіа.

Технічні засоби

Технологічний прогрес в інформаційній сфері безпосередньо пов'язаний з використанням технічних засобів для виробництва інформації, хоч і не є визначальним, про що свідчить досвід України: майже кожен має телевізор, радіоточку, в країні велика кількість видань, але не можна сказати, що Україна є багатою і що вона веде свою політику у глобальному світі. "Найприкріше те, що у світовому інформаційному просторі голосу України не чути. Всі інтерпретації подій в Україні належать або Росії, або західним "радянологам". А якщо цього голосу немає в інформаційному світі, цілком слушно виникає підозра, що немає відповідної реалії" [Чекмишев, 23].

У сфері інформації та комунікації помітний дисбаланс щодо комунікативного гардвера (фізичних носіїв інформації) та комунікативного софтвера (програмного забезпечення систем комунікації) (терміни та цифрові дані цит. за [Зернецька О. В., 51, 52]). Так, за даними Доповіді ЮНЕСКО, країни, що розвиваються, мають усього 4% комп'ютерів від загальної кількості комп'ютерів у світі. 75% усіх телефонних апаратів належать дев'яти найбагатшим країнам. У 1988 році ЗО найбідніших країн не мали газет зовсім. Японія має 125 щоденних газет, а США 1687. У середньому у Європі 39 газет на країну, в Африці лише 3. Середній показник радіоточок 330 на 1000 населення. У багатих країнах цей показник сягає 911 на 1000 населення, а в бідних 142 приймачі на 1000 населення. У 34 країнах зовсім немає телебачення. Середній показник для світу 137 телевізорів на 1000 населення. У багатих країнах він становить 447 телевізорів на 1000 населення, у бідних 36 телевізорів на 1000 населення (дані взято Зг[3ернецька О. В., 5152]). Цей розрив у дистрибуції ЗМК називають "інформаційними провалами" (ігиогтаііоп §арз). ІнформаційіінШрровали можуть бути і в межах однієї країни. Але політичного значення набувають інформаційні провали між країнами, коли багатші країни контролюють інформаційні потоки, що йдуть до бідніших країн.

Глобалізація системи масової комунікації може, на думку О. В. Зернецької, розглядатися як процес конвергенції (зближення, уподібнення) гардвера іеофтвера, коли інформаційні потоки більш ефективно контролюються й розподіляються на великих просторах Завдяки поєднанню можливостей програмного й фізичного забезпечення систем комунікації.

З використанням новітніх інформаційних технологій у кінці XX століття виникли глобальні системи масової комунікації, або глобальні ЗМК. Цьому сприяла диджитальна революція в інформаційних технологіях. Диджиталізація інформації це запис, обробка та передача інформації за допомогою бінарнокодованих знаків, що використовуються у комп'ютерній техніці. Диджитальна техніка сприяла виникненню транснаціональних медіакорпорацій, або Р^льтимедіа*імперій: Тіте ^агпег, 8опу, Маїзизпііа, Міегозой, \\^а11 Бівпеу та ін. За ЦИМИ медіаконгломератами стоять імена: Руперт Мердок, Сільвіо Берлусконі, Біл Гейтс, Тед Тернер та ін.

Мультимедійними корпораціями глобальні системи масової комунікації називаються через те, що вони "конгломерують міжнародні, міжміські та локальні телефонні компанії, кабельні та телерадіомовні системи й комп'ютерні фірми" [Зернецька О. В., 58].

Створеная потужних комунікативних медіасистем, або глобальних систем масової комунікації, відбувається завдяки концентрації й конгломерації систем масової комунікації.

Концентрація

Під концентрацією систем масової комунікації в інформаційній індустрії слід розуміти тенденцію, пов'язану з посиленням присутності однієї або кількох компаній на кожному з ринків унаслідок її/їх злиття (інтеграції) з іншими компаніями цієї ж сфери індустрії нри збереженні провідної ролі однієї з компаній, що часом призводить і до зникнення конкурентів узагалі.

Прикладами концентрації в індустрії масової комунікації наприкінці 80х на початку 90х років можуть стати такі відомі альянси в секторі медіа, як кооперація між Р. МаксвелломііС. Берлусконі у виробництві програм телевізійних новин; договір між Р. Мердоком і Р. Максвеллом щодо співпраці мердоківського супутника 8ку ТЄІЄУІЗІОП І компанії; кабельного телебачення Максвелла Тпе Маххуеіі СаЬІе ТЄІЄУІЗІОП Сотрапу.

Виділяють дві форми концентрації систем масової комунікації вертикальну й горизонтальну. "Вертикальна це така концентрація, внаслідок якої одна фірма поглинає інші, які стоять, так би мовити, в одному ланцюгу виробничого процесу певного медіуму" [Мозсо, 176: у перекладі Зернецької О. В.].

Прикладом вертикальної концентрації може бути голлівудська компанія з виробництва фільмів МСА, яка придбала СіперіехОдеоп, головну компанію, яка займалася дистрибуцією фільмів. МСА, таким чином, забезпечила собі поширення своєї продукції й покращила контроль не тільки на ринку виробництва, але й збуту.

Іншим прикладом може бути *і№іе\у Уогк Тітез", яка придбала в Квебеку (Канада) паперову фабрику, чим створила для себе переваги у постачанні паперу.'.

Горизонтальна концентрація "процес, внаслідок якого фірма з однієї сфери медайндустрії (скажімо, газетножурнальне видавництво) купує компанію з іншої сфери масмедіа (наприклад, телестанцію)" [Зернецька О. В., 61]. Так, що належить Мердоку, придбала, яка спеціалізується в галузі електротехніки, купила американську радіокорпорацію РСА.

Конгломерація

Конгломерація це процес, внаслідок якого компанії комунікативного сектору утворюють єдину компаніюконгломерат і стають її частинами, зберігаючи при цьому свої риси й властивості. Медіаконгломерати виникають у результаті інтеграції й концентрації фірм, компаній. Конгломерати зменшують фінансові ризики й отримують великі прибутки та мають успіх шляхом диверсифікації форми такої концентрації капіталу в умовах науковотехнічної революції, коли компанія проникає у нові для себе сфери й галузі, розширює асортимент товарів і поступово перетворюється на багатогалузеві комплекси. Прикладом може бути Тіпає \?агпег, яка під час "розкрутки" роману Роберта Джеймса "Мости країни Медісон", що в липні 1993 року став бестселером. Підрозділ конгломерату випускає звукозаписи створених за мотивами роману пісень у виконанні самого романіста. Інший підрозділ випустив відеокасету з цими піснями.

Якщо процес конгломерації перетинає кордони країни, то виникають транснаціональні мультимедіаконгломерати. Прикладом може бути придбання японською фірмою в галузі електроніки 8опу половини голлівудівських кінокомпаній. У результаті процесу транснаціоналізації виникають транснаціональні медіаімперії.

На думку цитованого вже V. Моsсо, "транснаціональні медіакорпорації містять у собі величезну сконцентровану економічну владу" (у перекладі О. В. Зернецької) [Мозсо, 179]. "Тому надзвичайно важливим є, в яких руках зосереджена влада. Це означає, що необхідне вивчення постатей медіамагнатів і їхніх стратегій адже саме вони уособлюють, акумулюють сконцентровану економічну силу, що, як показує практика, трансформується і в силу політичну, ідеологічну, впливаючи на життя суспільства та індивідуумів не тільки однієї країни, а й цілих регіонів" [Зернецька О. В., 6364]. (Приклади щодо концентрації та конгломерації взяті з [Зернецька О. В., 6064]). Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що системи масової комунікації у своєму розвитку проходять шлях від звичайної системи масової комунікації, коли є людинакомунікант, через дисперсію функції мовлення й дивергенцію комуніканта та виникнення розгалуженої системи виконавців ролі комуніканта аж до глобальної системи масової комунікації.

У цілому можна виділити три етапи розвитку систем масової комунікації:

У науковій практиці існують спроби змоделювати глобальні системи масової комунікації. Такою спробою є системна модель, або модель ДеФлоєра (2), американського соціолога Мелвіна ДеФлоєра у книзі "Теорія масової комунікації":

На завершення розмови про глобальні системи масової комунікації розглянемо приклади зарубіжних медіаімперій .

80ті 90ті роки XX століття є тим благодатним часом, коли "глобальне село" було взято в руки "хазяїв глобального села", за визначенням американського професора комунікації Б. Бегдекіена, медіамагнатів. Як зауважує О. В. Зернецька, "сфери інтересів "хазяїв глобального села" шалено розширюються. Головною ознакою цих змін є посилена тенденція до конгломерації мультимедіаімперій з велетнями комп'ютерної сфери і індустрії телекомунікацій" [Зернецька О. В., 72]. У 90х роках з подачі американського вченого Н. Негропонте (завідувача лабораторії медіа Массачусетського технологічного інституту) виникає поняття інформаційної супермагістралі. Це нескінченне павутиння .'комунікацій та інформаційних послуг. Через систему елементів інформаційної інфраструктури (комп'ютери, бази даних, побутова електротехніка) відбуватиметься постачання нескінченної кількості інформації її споживачам [там само].

Ще в травні 1995 року корпорація Місгозой на чолі з магнатом Білом Гейтсом і корпорація (президент Боб Райт) оголосили зближення комп'ютерних і телевізійних технологій. Відбулося об'єднання найбільшої^ світі комп'ютерної компашІҐз одним із найбільших у світі телевізійних конгломератів для виробництва програмного продукту, що поширюється комп'ютерними мережами, компактдисків, цифрового відео, інтерактивного телебачення і традиційних медіа. Найбільшим виграшем від цього партнерства є створення у серпні 1995 року "Мережі Місгозой" нової онлайнової послуги, яка пропонує своїм користувачам розваги, фільми, шоу, спорт, новини компанії ИВС. Конгломерація цих двох компаній це . перший крок до лідерства у конвергенції телебачення і комп'ютерів.

Мережа Місrosoft притягує до себе інших виробників інформаційного продукту. Так, у травні 1995 року до конгломерату звернулися Е8РМ (телевізійна спортивна мережа), , (телетрансляції із залів суду), (телемережа для замовлення продуктів не виходячи з дому) та Атегісап ("Американські вітання").

Утворення нових конгломератів відбувається і в інших країнах. Так, японська компанія Маїзизпіїа стала володаркою МСА могутньої групи в сфері індустрії розваг, до якої.і^алежать і відомі кіновиробництва Шіуегзаі ЗпкИоз.

Є випадки об'єднання конкуруючих компаній. Так, підписана угода між ІВМ. Два комп'ютерні супергіганти створили глобальну спілку для виробництва набору засобів для функціонування комп'ютерних мереж. Окрім них, туди входять ще й БЕС і Іпіеі (приклади взяті з [Зернецька О. В., 7185]).

"Таким чином, виробництво обладнання для телекомунікздій та комп'ютерних мереж, комп'ютерів та програмного продукту, оптимізація стандартів, все це веде до прискореної інтеграції індустр&Дасової комунікації з індустріями інформації та обчислювальної техніки. Концентрація та конгломерація імперій мультимедіа з гігантами комп'ютерного бізнесу створює передумови для перерозподілу існуючої економічної і політичної влади, до нових інтеркультурних взаємодій, тобто нових глобальних процесів, що вже на початку XXI століття можуть суттєво змінити обличчя земної цивілізації" [Зернецька О. В., 85].

1. Амосов Н. На пороге нового века // Зеркало недели. —1999. 2 окт.

2. Бондаренко А. Д. Современная технологію: теория и практика. Киев; Донецк: Віща шк., 1985.171 с.

3. Гуманітарні технології: Конспект лекцій/ За ред. В. В. Різуна. К: Видавничий дім. "КМ Асасіетіа", 1994.60 с.

4. Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. К.: Освіта, 1999. 351 с.

5. Каширин В. П. Фішософские вопросьі технологии.— Томск: Издво Томск. унта, 1988.286 с.

6. Масова комунікація: Підручник /А. 3. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун. К: Либідь, 1997.216 с.

7. Основи масовоінформаційної діяльності: Підручник / А. 3. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов / Київ, унт ім. Тараса Шевченка. К, 1999.634 с.

8. Почепцов Г Г Теорія комунікації. К: Видавничий центр "Київський університет", 1999.308 с.

9. Різун В. В., Мелещенко О. К. Інформаційні мережі в засобах масової інформації. Канал ИНФОТАСС / Київ, унт ім. Тараса Шевченка. К, 1992. 96 с.

10. Різун В. В. Моделювання і технологія редакторських систем / Інститут системних досліджень освіти; Інститут журнапістики Київського університету. К, 1995. 200 с.

11. Різун В. В. Основи комп 'ютерного набору і коректури: Підручник. К: Либідь, 1993. 172 с.

12. Свириденко С. С. Современньїе информационньїе технологии. М.: Радио и связь, 1989.300 с.

13. Смирнов С. В. Становление основ общественного производства (Материальнотехнический аспект проблеми). К: Наук, думка, 1983.260 с.

14. Чекмшиев О. В. Українська журналістика на перехідному етапі // Редакційновидавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє / За ред. проф. В. В. Різуна. К.: РВЦ "Київський університет", 1997. С. 2145