Ласкаво просимо

"Университетские известия" (18611919): тип видання, структура, проблематика

д. філол. н., проф.
УДК 070.41 "19/20"

Майже шістдесят років від 1861 і до 1919 року виходив у Києві, а розповсюджувався практично в усіх навчальних і наукових закладах Європи один з найавторитетніших у царській Росії і найменш вивчених у сучасному українському журналістикознавстві наукових часописів "Университетские известия".

Типологічні особливості цього видання є багатовимірними і багато в чому повчальними для нинішньої наукової періодики, їх важко виокремити, користуючись лише формальними типологічними, жанровими чи адресними з точки зору читацького призначення ознаками того чи іншого виду періодичного друку. З одного боку, це був друкований орган, який від початку свого виходу навіть за обсягом (кількість друкованих аркушів одного випуску часом доходила до 30, а то й 40) зовсім не нагадував журнального видання. Не можна назвати його і суто науковим, вузько специфічним збірником, бо за внутрішньою рубрикацією подачі матеріалів він більше нагадував універсальний журнал. Від такого універсального журналу він віддалявся тим, що в одному окремому випуску тут уміщувалися цілі книги підручники, монографії, розлогі звіти.

Спільним для таких незвичних випусків виглядає один критерій: за науковою, інформаційною насиченістю, обсягом джерельного матеріалу, різноманітними статистичними даними, дослідницькими відкриттями це справді унікальне видання, рівних якому важко було знайти в усій імперії.

Ідея заснування саме такого типу видання належить першому ректорові університету Михайлові Максимовичу. Однак на початковому етапі становлення університету реалізувати її не вдалося. Питання це постало через десять років після відкриття навчального закладу на одному із засідань його Ради у листопаді 1845 року. Первинна назва цього першого в Києві наукового часопису була такою: "Записки Императорского Университета св. Владимира".

Відповідно до програми, часопий мав складатися з чотирьох розділів: філософськоісторичного, фізикоматематичного, юридичного, медичного. Головним програмним завданням ставилася публікація передусім праць професорів і викладачів університету з метою "повідомляти публіці найцікавіші предмети з кожної науки"

В основу першого розділу заявлялися оригінальні твори і критичні огляди поточного літературного процесу, переклади з давньогрецьких та римських класиків, аналітичні статті. Розділ точних наук передбачав привертати увагу читачів популярним викладом зроблених університетськими вченими відкриттів та винаходів, обговоренням чужих дослідів, критичним оглядом наукової літератури з цієї проблематики. Юристи мали запропонувати огляди сучасного законодавства Росії і Європи, виклади найцікавіших і найповчальніших кримінальних та цивільних справ судової практики.

Аналіз цієї програми засвідчує, що задум був справді цікавий, перспективний і вартий якнайшвидшого втілення. У надісланому 10 січня 1845 року до канцелярії попечителя Київського навчального округу листі за підписом ректора університету В. Федорова обґрунтовувалася необхідність видання нового друкованого органу, викладалася його програма і порядок видання. Передбачалося, що "Записки..." друкуватимуться накладом 400 примірників. Із них 300 спрямовуватиметься на продаж, а 100 безкоштовно розподілятимуться серед авторів. Чітка періодичність виходу "Записок..." не встановлювалася, але в межах календарного року мало виходити не менше як по одній книзі.

Аби зацікавити авторів майбутнього наукового видання передусім викладачів університету, керівництво навчального закладу клопотало перед міністерством передбачити можливість матеріальної винагороди для тих, хто готуватиме до видання власні публікації: "Члени Ради, беручи до уваги, що всі наукові літературні праці при поміщенні їх у "Журнал Министерства Народного Просвещения", а також в інших журналах, як вітчизняних, так і зарубіжних, дають завжди їхнім авторам значну грошову винагороду, вважають справедливим не позбавляти і авторів статей, які мають увійти до складу передбачуваного видання при університеті, такої законної вигоди, а тому передбачають усю виручку за розпродані примірники спрямувати на користь авторів без повернення цієї суми на витрати університету" [1]. Відповідь міністра освіти була оперативною і позитивною: "Я згоден на тій підставі, як викладено у згаданому поданні" [2].

Із дозволу Міністерства незабаром було придбано спеціальний папір, доставлений із Варшави. Але перший випуск "Записок..." так і не вийшов. На заваді стала... відсутність статей авторів.

Не вдалася і друга спроба заснувати при університеті науковий періодичний орган, здійснена в середині 50х років.

За ініціативою нового ректора Н. Бунге на початку 60х років знову, вже втретє, постало питання "про видання періодичних даних, які відносяться до університету". Для обговорення цього питання Радою університету у квітні 1861 року була створена спеціальна комісія під головуванням ректора у складі авторитетних професорів усіх факультетів. До серпня члени цієї комісії розробили програму нового видання і підготували обгрунтування для Міністерства освіти.

Новий друкований орган мав називатися "Университетские известия". Його програма помітно відрізнялася від заявленого попередньо видання. Метою часопису стало "утворити цікавіший зв'язок між окремими університетами, а також між університетом і суспільством". Структура подачі матеріалів також планувалася іншою. Замість спрощеного, факультетського, принципу публікації статей, що пропонувалося для "Записок", тут передбачалося вести чотири основні рубрики: наукову, навчальну, господарську а також питання, що стосувалися студентів і в цілому університету [3].

Іншим представлялося змістове наповнення рубрик.

"Частина наукова та навчальна": звіти Ради та інші документи, що стосуються важливих навчальних і наукових проблем; звіти факультетів про подані до захисту дисертації, програми і конспекти навчальних курсів, бібліографічні покажчики видань, які надійшли до університетської бібліотеки.

"Господарська частина": щорічні відомості про прибутки й витрати університету, інформація про діяльність ботанічного саду, аптеки, друкарні та інших допоміжних підрозділів університету, публікації найважливіших контрактів, які мали великий інтерес (для прикладу, з книгопродавцями, механіками тощо).

"Частина, яка стосувалася студентів": публікації розпоряджень по університету, які стосувалися студентів і вільних слухачів, правил прийому до університету, інформації про наукову роботу студентів.

Пізніше до цих рубрик було додано: докладні звіти професорів про зарубіжні відрядження, доповіді, виголошувані на щорічних урочистих актах, кращі наукові роботи студентів, а також зібрані студентами матеріали під час їхніх археологічних, етнографічних вакацій.

Перший кошторис на видання часопису булоцзатверджено в сумі 300 рублів І щорічних із коштів університетської друкарю* Для здійснення всієї організаційної роботи визначалася одна штатна одиниця головного редактора із щорічним жалуванням І 500 рублів сріблом. Ці кошти передбачалося брати із сум, зібраних із вільних слухачів [4]. Пізніше оплату роботи головного редактора І оцінили більшою сумою. Скажімо, з 1891 І року університет платив за це по 800 рублів нарік.

У вересні 1861 року вийшло у світ перше число "Университетских известий". До яінця року було випущено ще три числа. З наступного року періодичність випуску "Университетских известий1? становила 12 чисел на рік.

Цікавою виглядає організація роботи штату часопису, його редколегії та керівництва. Загальний нагляд за випуском видання здійснювали ректори університету до 17 березня 1862 року Н. Бунте, до 5 лютого 1865 року М. Іванішев. З 1863 року Рада університету вирішує призначити головного редактора "Известий". Першому таке відповідальне доручення випало виконувати (з 18 січня 1863 року) екстраординарному професорові кафедри міжнародного права В. Незабитовському. 3 31 серпня того ж року Рада університету офіційно обрала на цю посаду ординарного професора С. Ходецького [8]. До складу першого редакційного комітету ввійшли професори: В. Шульгім, К. Кеслер, М. Іванішев, А. Вальтер. Незабаром до цього списку було додано кандидатури ректора Н. Бунге, начальника університетської друкарні П. Коломійцева, професорів С. Гогоцького, С. Ходецького, В. Незабитовського і О. Матвєєва.

Головний редактор виконував такі обов'язки: формування змісту кожного числа, визначення порядку друкування, перегляд останньої коректури, перевірка рахунків. Він здійснював зв'язки з друкарнею, сам вибирав шрифти, якими набиралися випуски "Известий". Серед "чорнової" роботи прийом паперу, який університет спеціально замовляв для друкування часопису. В Інституті рукописів ЦНБ ши В. Вернадського НАН України зберігається таке повідомлення правління університету головному редакторові "Университетских известий" С. Ходецькому:

"На замовлення правління університету св. Володимира воронезький купець Степан Ширяєв доставив в університет білий неклеєний папір для друкування "Университетских известий"; папір цей прийнятий паном екзекутором. Правління університету, перепроводжуючи зразок зазначеного паперу, має честь покірливо просити Вас прийняти на себе труди освідчити цей папір і про це скласти акт. При цьому правління має честь додати, що кожна стопа цього паперу коштує, згідно з домовленістю, по 2 р. 95 коп. сріблом і що зазначений папір не повинен відступати від перепроводженого зразка" [4].

Яким же був порядок проходження статей від автора до журнальної щпальти? Подання на публікацію здійснювалося, як правило, через ректора. Він зі своєю резолюцією такі листи надсилав головному редакторові. Аби зацікавити професорів і викладачів університету подавати до "Известий" свої публікації, на засіданні Ради університету 3 травня 1868 року було прийнято рішення про видачу авторам окремих відбитків їхніх творів, віддрукованих на університетському папері ; і на університетські кошти. Вирішено було, "як винагороду авторів за працю", видавати до 200 таких відбитків кожному авторові з тим, аби їх можна було продавати студентам, усім зацікавленим особам. Дозволялося видавати й більшу кількість примірників до 500 (за рішенням редколегії), до 1000 (за рішенням Ради університету).

Для зменшення витрат на друк часопису і підвищення його престижу, передусім серед університетських викладачів, прийнято ще одне рішення про заборону вміщення статей сторонніх авторів. Це могло бути лише в тих випадках, якщо тема пропонованого дослідження якоюсь мірою стосувалася університету.

Структурне і тематичне вдосконалення "Известий" почалося з кінця 1873 року, коли головним редактором було призначено професора В. Іконнікова. Передусім була розділена неофіційна частина кожного випуску за назвами факультетів. Зроблено було це для того, щоб статті кожного відділу наприкінці року могли бути сформовані в окремі додатки. Запроваджувався щомісячний бібліографічний огляд. У зв'язку зі збільшенням обсягу ціна видання зросла від З до 6 рублів, для студентів від 1,5 до 2 рублів.

У подальшому обсяги видання зростали. Якщо за період 1861 1874 років обсяг щомісячника коливався в межах від 7 до 20 аркушів, у 18751884 від 17 до 20, то надалі ці обсяги становили 20, 30, 35 аркушів. Бували випуски й до 40 аркушів. Це справді були великі за обсягом, насичені різноманітним науковим, пізнавальним, інформаційним матеріалом, томи. Професор М. ВолодимирськийБуданов образно назвав їх "головним складом майже всієї наукової продуктивності і тих, хто вчив, і тих, хто вчився" [5].

Правління університету завжди виділяло необхідні кошти на "Университетские известия". Так, від початку заснування щомісячника у 1861 році до 1884 року, коли відзначалося 50річчя навчального закладу, на його видання було витрачено з університетської каси 100 тис. рублів [6].

Авторитет "Университетских известий" з роками зростав. Зростав і їхній наклад. У перші роки 300 примірників, у 6070ті роки 500, пізніше до 600 примірників. Цікавими виглядають дані передплати на цей науковий щомісячник. Для прикладу, у 1914 році 118 примірників передплачували професори і співробітники університету, 40 навчальні та адміністративні організації Києва, близько 100 різні приватні особи, 77 примірників "Известий" ішло за передплатою за кордон.

Якщо на початку головні редактори відчували труднощі з формуванням чергового числа щомісячника через брак достатньої кількості надісланих матеріалів, то пізніше проблем з їх нестачею, незважаючи на великий обсяг кожного числа і періодичність 12 разів на рік, практично не було. Редколегія частіше стала практикувати публікацію на сторінках "Известий" нових і актуальних курсів, які розроблялися університетськими професорами. Для прикладу, по кафедрі богослов'я були опубліковані курси "Моральне богослов'я", "Читання про догматичні істини християнської віри" протоієрея Фаворова. По кафедрі історії "Нарис історії великого князівства Литовського" Антоновича.

Якщо через великий обсяг курс лекцій не міг поміститися у відповідному розділі "Известий", тоді університет, аби дотримати принцип рівності всіх професорів у виданні їхніх праць, із своїх спеціальних резервів виділяв кошти на окремі видання в університетській друкарні. Лише 1883 року для цих потреб було виділено більш як 4 тис. рублів [7].

На сторінках "Университетских известий" публікувалися деякі практичні курси іноземних авторів, якщо бракувало своїх підручників з подібної проблематики. Як правило, такі переклади здійснювали студенти під керівництвом професора (знати б у такому обсязі іноземні мови нашим нинішнім студентам!). Потім професоркерівник редагував ці переклади і подавав для опублікування до часопису. Зокрема, саме таким чином з'явилися в Києві курси відомих зарубіжних учених "Основи фізіології" Ранке (редактор, професор Сущинський), "Приватна патологія і терапія" Німейєра (редактор, професор Суботін).

Більший контроль за змістом і тематикою публікацій почав здійснюватися з кінця 90х років, коли в Російській імперії загострилася суспільнополітична ситуація і процес "бродіння умів" поступово почав зачіпати навіть надто консервативну частину професорського корпусу університету. У ряді підготовлених до друку публікацій дедалі більше відчувався полемічний запал, свіжість думки, власне "я", критичний струмінь. Стурбоване такою тенденцією, університетське начальство наказало головному редакторові терміново зібрати засідання редакційної ради й детально обговорити питання: у якій формі, виходячи з відсутності конкретних вказівок, можна допускати публікацію в "Университетских известиях' полемічних статей?

На засіданні редакційної ради, яке відбулося на початку квітня 1899 року, було прийнято рішений "Полемічних статей в "Университетских известиях" яе друкувати" [8]. У письмовому поясненні на ім'я ректора з приводу обговорюваного питання головний редактор В. Іконніков підкреслив: "Що ж до критичних заперечень і зауважень, то, визнаючи корисним уміщення їх в "Университетских известиях", обумовити друкування таких, аби критичні статті зберігали наукову форму і мали строго наукові факти... В "Университетских известиях" допускається друкування статей, які представляють заперечення на рецензії і міркування про наукові праці, вміщені в протоколах Ради. Комітетові надається право переправляти статті на попередній висновок на факультет* [9].

У листі до ректора головний редактор поставив питання, яке залишилося нез'ясованим під час обговорення на засіданні редради: як бути в тому випадку, коли виникнуть розбіжності в оцінці статті між членами комітету і головним редактором? Відповідь ректора була такою: "Перегляд статйЙ покласти на одного лише головного редактора, який^ не торкаючись наукового боку, звертає увагу на дотримання загальних правил цензури і викидає місця різкі й такі, що виражають особисте лише ставлення" [10]. '

В історії видання "Университетских известийГ' є один дуже цікавий, але маловідомий факт, який може бути особливо повчальним гдля нинішніх організаторів української науки, і для авторів, і для видавців. Правління університету св. Володимира в другому 50ргеча, своєї1}діяльності постійно піклувалося про належну наукову репутацію свого навчального закладу, про авторитет серед наукової спільноти своєї продукції, що виходила друком при університеті, надто ж "Университетских известий''. У 1902 році, з метою заохочення професорів і викладачів до тіснішого співробітництва з редакцією щомісячника, Рада університету прийняла спеціальне рішення "Про винагороду професорам, викладачам та іншим особам за статті, вміщені! ІР'^Университетских известиях", допомогу на друкування їх, а також віддрукованих відбитків їхніх творів і<чнтаних ними лекцій".

Цитований нижче лист попечителя округу до ректора університету від 29 січня 1902 року є досить характерним для того періоду: "Внаслідок представлення від 23 січня поточного року я дозволяю правлінню університету видати професору Флорінському сто двадцять п'ять рублів у винагороду за підготовлену ним статтю критичного змісту для № 2 "Университетских известий" нинішнього року, з віднесенням цієї витрати на суму, асигновану за і кошторисом спеціальних коштів університету на винагороду авторів за статті, вміщувані ними в "Известиях" [42].

Особливо керівництво університету дбало про майбутню наукову зміну для нього. Згідно з рішенням Міністерства народної освіти на 1913 рік для матеріальної підтримки студентів університету св. Володимира було виділено 9 320 рублів — на той час надто велику суму [13$. Рішенням правління університету саме з цієї суми виділялися кошти на винагороду тим студентам, які друкували свої перші наукові спроби на сторінках "Университетских известий". Наприклад, правлініш,від 26 жовтня 1913 року постановило надати грошову винагороду студентам історикофілологічного факультету Яницькому та Фьюцерновському за опубліковані в "Известиях" їхні статті [14]. Суми таких гонорарів були немалими від 120 до 250 рублів асигнаціями.

У вересні 1913 року виповнювалося 40 років від дня призначення на посаду головного редактора "Университетских известий" професора В. Іконнікова. Рада університету надала цій поважній даті особливого звучання. На її засіданні 15 листопада було прийнято з цього питання рішення з двох пунктів: 1) Висловити професору Іконнікову В. С. подяку за понесений ним багатолітній труд з видання "Университетских известий" і врученням відповідної адреси від імені Ради університету; 2) Вмістити в січневій книзі "Университетских известий" наступного 1914 року портрет проф. Іконнікова, біографічний його нарис і перелік виданих ним творів [16].

Заслуги професора В. Іконнікова у розвої не лише науки, а й університетського книговидання безперечні. Адже це передусім завдяки його наполегливості й самовідданості "Университетские известия" так високо підняли планку свого авторитету в науковому світі. Саме завдяки ініціативі головного редактора було засновано при науковому щомісячнику своєрідний додаток збірник студентських праць, удостоєних нагородами та медалями. Вийшло, до речі, вісім таких томів, зміст і проблематику яких ще й досі не введено, на жаль, до наукового обігу. Напередодні 50річного ювілею університету саме В. Іконнікову було доручено редакцію всіх ювілейних видань, що друкувалися в університетській друкарні: перший том історії університету, біографічний словник професорів і викладачів, опис усіх закладів університету, загальний список його студентів за 50 років і особливий том урочистий, присвячений альмаматері.

Цінним є досвід "Университетских известий" щодо складання і публікації на своїх сторінках з 1873 року систематичних покажчиків за основною проблематикою виступів. Так, 1874 року було опубліковано два такі покажчики до неофіційної і офіційної частин за перші десять років існування часопису. Вони друкувалися і в "Известиях" протягом 18741875 років і окремою брошурою. Незабаром ці покажчики були доповнені матеріалами включно до 1877 року і опубліковані наступного року. До 50річного ювілею університету св. Володимира видано "Покажчик до неофіційної частини за 18611883 роки (надруковано в книзі "Учреждения университета св. Владимира"), а згодом і окремою брошурою. Після цього було укладено ще один покажчик до 1896 року. Останній, найповніший, покажчик до "Университетских известий" побачив світ у цьому ж журналі 1913 року, він охоплює публікації практично за 52 роки його існування з 1861 до 1912 року.

Сьогодні унікальний за своїм змістом науковий часопис "Университетские известия" залишається несправедливо забутим нинішнім поколінням українських дослідників, а отже не поцінованим сповна. А він таїть у собі колосальний науковий матеріал, зібраний не одним поколінням викладачів університету і з такою любов'ю упорядкований і представлений на сотнях сторінках його небайдужими творцями. Ці сторінкиуйотребують сьогодні нового прочитання і нового осмислення.

1. ЦДІАУФ. 707. Оп. 10. Од. зб. 333. Арк. 12.

2. Там само. Арк. 13.

3. Там само. Ф. 707. Оп. 27. Од. зб. 224. Арк. 78.

4. Там само.

5. Пятидесятилетие императорского университета св. Владимира. С. 32.

6. Там само. — С. 33.

7. Там само. С. 35.

8. Державний архів ум. Києві. Ф. 16. Оп. 338. Од. зб. 86. Арк. 1.

9. Там само.

10. Там само. Арк. 2.

11. Державний архів у м. Києві. Ф. 16. Оп.437. Од. зб. 104. Арк. 155.

12. Там само. Арк. 17.

13. Там само. Оп. 449. Од. зб. 104. Арк. 1.

14. Там само. Арк. 17.

15. Там само. Арк. 55.

16. Университетские известия. 1914. №1. С. 1.