Нігті стесались об струни гітарні, Хмари обсіли єдине вікно, Розум затисло дверима лікарні, Зв’язані руки – пірнаю на дно.
Грати міцні не бере моє лезо, Одяг без розміру – модний фасон. Кредо – безглуздя, мотив – поетеса. Може, це правда, та ліпше – це сон.
© Інститут журналістики. Усі права застережені Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові