Ти наставив смерті роги І затримався на мить: Льодом вкрилися дороги На межі тисячоліть.
Ти стрибнеш в наступний вимір, Де за двійкою – нулі, І залишиш за плечима Скреслу кригу на землі.
Спалиш пройдені етапи, Як рукописи колись, Надішлеш на крила запит, Та дивись – не послизнись.
Ти згадай слова пророчі Із нез’єднаних мереж: Що посієш, те й затопчеш. Що збудуєш – підірвеш.
© Інститут журналістики. Усі права застережені Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові