Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Та, що випереджає час

Ярмиш Ю. Ф.
проф.

УДК 092:070 (Приступенко)

 

 

Статтю присвячено ювелярці Тетяні Олегівні Приступенко, заступникові Інституту журналістики з навчальної роботи, завідувачці кафедри періодичної преси, успішному науковцеві та журналістові. Подано життєвий і творчий шлях професорки. Ключові слова: Тетяна Приступенко, науковець, журналіст, викладач.

The article is devoted yuvelyartsi Tetyani to Olegivni Pristupenko, deputy of Institute of journalism from educational work, manager of department of periodic press, successful research worker and journalist. The vital and creative way of professor is given. Key words: Tetyana Pristupenko, research worker, journalist, teacher.

Професорка Тетяна Олегівна Приступенко йде до корпусу Інституту журналістики не поспішаючи – така вже звичка. Крім лекцій і практичних, ще раз обдумує завдання на новий робочий день.

Завідувач кафедри періодичної преси, заступниця директора Інституту журналістики з навчальної роботи, вона щодня завантажена терміновими справами, проблемами, телефонними дзвінками, як то кажуть, "по вінця". І все одно, щоб не було, як не було – вона встигне все зробити як слід.

Вона молода. Гарна. Розумна. На робочому столі знову купа термінових паперів. Кожному треба дати раду. Охайним, виразним почерком вона пише проекти документів, які систематизують, дисциплінують навчальний процес. Розглядає поточні справи. Вирішує долю студентів, які пропускали лекції, не здавали своєчасно контрольні, курсові, бакалаврські або й дипломні роботи.

Професорка Приступенко вимоглива не тільки до студентів, а й до самої себе: насамперед вона старанна у будь-якій справі.

Вона народилася у стародавньому Львові, у сім'ї знаного в місті журналіста Олега Георгійовича Приступенка в рік, коли газетярі стали жити вільніше, коли вітер оновлення почав все відчутніше напинати творчі вітрила митців.

Надії народу, що сподівався на хрущовську відлигу, припали на перші шкільні роки Тетяни Приступенко у Львові. Це історичне українське місто, місто навчання Богдана Хмельницького, навчання й творчості Івана Франка. Його по-європейськи виховані громадяни, вишукана мова, пісні горян, багаті музеї, пам'ятники архітектурного бароко формували світогляд Тетяни Приступенко, любов до прекрасного, прагнення до творчості.

...Пригадую Львів першої половини 60-х рр. Редакція обласної молодіжної газети, якою керував Олег Георгійович Приступенко. Зайшли до кабінету колеги разом з відомим журналістом Миколою Івановичем Кіпоренком, тоді заступником редактора "Молоді України". А біля вікна за невеликим столом сиділа гарненька кароока дівчинка і старанно писала – виконувала домашнє завдання з української мови.

– Моя доня Таня. Першокласниця! – з гордістю сказав батько. – Дружина у відрядженні, а доня сьогодні зі мною. Відмінниця.

Вирішуючи з Олегом Георгійовичем Приступенком чергові газетні проблеми, я час від часу поглядав на дівчинку. Бачив: їй не байдуже, про що говорять журналісти, який вигляд мають шпальти свіжого газетного номера. Подумав: "Мабуть, журналісткою стане!

Так і сталося. Тетяна Приступенко вступила до факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка і поставила собі за мету вчитися на відмінно, оволодівати золотом людської мудрості, а не мідяками поверхових знань, стати журналісткою, а якщо пощастить – і вченим у журналістокознавстві.

Послідовно, крок за кроком, вона невтомно йшла до омріяної мети: від курсу до курсу – студенткою, від року до року – аспіранткою, від семестру до семестру – асистенткою, кандидатом наук.

Минуть роки і вже доцент факультету журналістики Тетяна Приступенко приводитиме на кафедру періодичної преси сина Ваню ("Сиди тихо, вчи уроки!"), бо попереду лекція, студенти нетерпляче чекають улюблену викладачку.

На початку 90-х рр. у картці індивідуального педагогічного навантаження доцента Т. Приступенко було записано чимало аудиторних годин. А реальне навантаження завжди було набагато більшим. Професорський курс теорії і практики преси читала фактично Тетяна Олегівна. Бо завідувач кафедри і водночас декан факультету, професор А. Москаленко мав безліч службових, адміністративних обов'язків. І молода викладачка Т. Приступенко стала йому справжнього помічницею на лекціях. Це була традиція університету святого Володимира. Творчий тандем професор-асистент завжди давав чудові педагогічні результати.

Пригадую, як хвилювалася Тетяна Олегівна, коли кафедра доручила їй провести відкриту лекцію:

– Вже десять років працюю в університеті, а відкритих лекцій не мала – хвилююсь.

Як і належить, вона зробила письмовий текст лекції, підготувала список літератури. Ректор дав велику аудиторію в старовинному червоному корпусі університету, там зібралися студенти різних факультетів.

Це була сучасна за змістом і формою лекція про зародження світової демократичної преси, про виступи журналістів Франції та Англії проти королівського свавілля за право громадян читати в газетах правдиві новини і коментарі до подій. Викладачка відхилялася від письмового тексту. Знаючи свою лекцію напам'ять, вона вільно оперувала думками, фактами, цитатами. Залишила кілька хвилин на запитання студентів і викладачів, на оголошення списку навчальної літератури. Це був справжній тріумф молодої викладачки.

Під час навчання в аспірантурі її науковим керівником був відомий вчений, фронтовик, доктор історичних наук Борис Іванович Стеля. Кандидатом історичних наук на захисті вона стала одноголосно!

І нині Т. Приступенко сумлінно готується до лекцій. Кожна її лекція має письмовий варіант, у кожній – солідне історичне підґрунтя, нові факти з конкретної діяльності редакцій сучасних газет, журналів, радіо і телебачення.

...Коли восени 1999 р. Інститут журналістики попрощався зі своїм першим директором, професором А. Москаленком, постало нагальне питання: "Хто?! Хто може очолити кафедру періодичної преси, хто поведе її, як казав поет, "до нових висот".

Як заступник завідувача кафедри я зібрав на вузьку нараду актив нашого підрозділу: старшого викладача, лауреата Шевченківської премії М. Подоляна; доцента І. Гутирю,профорга інституту і члена Вченої ради університету. Домовились, що будемо пропонувати кафедрі лише одну кандидатуру – доцента Тетяну Олегівну Приступенко.

На засідання кафедри прийшов виконуючий обов'язки директора доцент В. Я. Миронченко. Широким поглядом обвів присутніх: – Тут нема нікого, хто зміг би стати завідувачем кафедри!

Як головуючий я не погодився з такою думкою і запропонував кандидатуру доцента Т. Приступенко.

І члени кафедри – старший викладач М. Подолян, професор В. Іванов, доцент І. Гутиря, доцент М. Василенко, доцент С. Колесник, старший викладач М. Недопитанський, старший лаборант Л. Ушакова і головуючий – проголосували за кандидатуру Тетяни Олегівни Приступенко одноголосно!

І тут В. Я. Миронченко поставив питання "на засипку":

– А чи зможете ви керувати інститутом?

Тетяна Олегівна розважливо подумала і відповіла чітко:

– Зможу.

Минув місяць, і новообраний директор Інституту журналістики, доктор філологічних наук, професор В. Різун вніс на Вчену раду університету пропозицію про затвердження Т. Приступенко заступником директора Інституту журналістики з навчальної роботи, тобто фактично зробив її своєю першою заступницею.

Від початку 2000 р., вже другу навчальну п'ятирічку, сумлінно працює Тетяна Олегівна на цій відповідальній посаді. А директор Інституту професор В. Різун, їдучи у відрядження, віддає наказ про те, що обов'язки на час його відсутності виконуватиме заступник директора Т. Приступенко. Директор знає, що вона не підведе. Навчальний процес в Інституті журналістики триватиме чітко, зривів у навчанні не буде.

На перший погляд, все швидко відбувається в житті, у навчально-педагогічній роботі Тетяни Олегівни Приступенко. Насправді ж реальний час спливає повільно. Студентка Тетяна Приступенко одержала диплом з відзнакою про завершення університетського навчання у 1979 р., а була визнана вперше кращим викладачем інституту в 1997 р. Вона єдина, хто здобув це визнання тричі: вдруге у 1998 р., а втретє у ювілейному для себе 2006-му. Якщо асистенткою Т. Приступенко стала у 1983 р., то доцентом – у 1990-му. А ще через 15 років вона – професорка. За кожним із цих років невтомна праця – педагогічна, наукова.

Тетяну Олегівну Приступенко глибоко шанують викладачі Інституту журналістики. Вони неодноразово переконувалися, що це справжній вчений, талановита дослідниця. В її науковому доробкові – понад 120 наукових праць. Серед них – такі авторитетні серед вчених, аспірантів, студентів видання, як монографія "Правові засади функціонування засобів масової комунікації" (2000), навчальні посібники "Право і журналістика" (2000), "Теорія журналістики: етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації" (2004). Особливо відзначимо останню наукову працю. Це ґрунтовне видання на 374 сторінки, в якому авторка у блискучому стилі розглядає найважливіші питання теорії та практики журналістики, функціонування інформаційного простору України. Тут і основні принципи етичної діяльності українських журналістів, і завжди тривожні проблеми свободи слова.

Багато років Т. Приступенко на сучасному науково-методичному рівні читає два нормативні курси – "Теорія журналістики" та "Правові основи масової комунікації", впродовж п'яти років вона очолювала Науково-методичну раду, є заступницею голови Вченої ради Інституту журналістики.

Своїми лекціями, практичними, лабораторними заняттями вона формує, виховує журналістів нової генерації, молоду журналістську зміну, яка працюватиме на засадах сумління, чесності, гуманізму, сповідування у творчій діяльності загальнолюдських ідеалів, відповідальності за думки та ідеї, пропоновані нашому суспільству.

Тетяна Олегівна завжди вимоглива, принципова у своїх критеріях оцінювання знань. Заліки та іспити вона проводить не поспішаючи, щоб з'ясувати реальні знання кожного студента. А ті добре знають: у Тетяни Олегівни відмінну оцінку заробити непросто, треба знати те, що вона викладає!

Професорка Т. Приступенко бере діяльну участь у науково-практичних конференціях усіх рівнів. Виступає з глибокими і цікавими доповідями на конференціях в Інституті журналістики, на міжнародних конференціях. Вона гідно представляла Україну на міжнародному симпозіумі ЮНЕСКО щодо розвитку демократичних та незалежних ЗМІ в країнах Центральної та Східної Європи. Нині її турбота – ефективно реалізувати засади Болонського процесу в навчальних планах Інституту журналістики, в науковій діяльності викладачів та аспірантів.

Як журналіст Т. Приступенко активно співпрацювала з газетами "Вечірній Київ", "Сільські вісті", вона постійний автор часопису "Журналіст України". У 1994–1997 рр. на громадських засадах була заступником головного редактора та головним редактором популярної газети "Бориспільський телеграф".

У 2001 р. за вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю Т. Приступенко було присвоєно високе звання – "Заслужений журналіст України". А в 2005 р. Учена рада Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відзначаючи досягнення Тетяни Олегівни Приступенко в галузі викладання, науки, в організаційній діяльності, присвоїла їй вчене звання професора.

Члени кафедри періодичної преси щиро радіють успіхам свого керівника – професорки Т. Приступенко і прагнуть у щоденній педагогічній, науковій, виховній роботі гідно підтримувати високий авторитет кафедри.

Тисячі вихованців кафедри не соромлять журналістський міцний рід, реально демонструють у творчій діяльності знання жанрів, законів, організаційні навички у повсякденній роботі редакцій засобів масової інформації.

Життєвий, науковий, творчий шлях Тетяни Олегівни Приступенко є зразком служіння українському народові, відданості професії педагога вищої школи і вченого, зразком працьовитості і високої відповідальності за підготовку висококласних журналістів.

Символічно, що вже третє покоління Приступенків – син Іван – вступає на творчу стезю журналіста. Віримо, журналістська династія Приступенків впише нові сторінки в золоту книгу демократичної преси України.

Своїми змістовними лекціями, творчим прикладом заслужений журналіст України, професорка Тетяна Олегівна Приступенко невтомно виховує журналістів ХХІ сторіччя. Її вимогливість є прикладом для студентів. Вона вчить журналістську молодь сповідувати у творчій діяльності волелюбні ідеї незалежної України. Вчить бути соціально відповідальними за сенс власних думок і пропозицій, за цілісність і могутність держави, її розквіт і майбуття.

 

© Ярмиш Ю. Ф., 2007


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові