Показано основні творчі здобутки професора О. Коновця за 25-річний період його наукової діяльності.
Ключові слова: Олександр Коновець, наукові здобутки.
The main intellectual achievements of professor O. Konovets during of the 25-s period of his scientific activity are shown.
Key words: Oleksandr Konovets, scientific achivements.
Олександр Федорович Коновець має прикметну для вітчизняної журналістики дату народження – 5 травня. У державі, де він народився і виріс, у цей день усі засоби масової інформації відзначали День преси. Отже, з дитинства хлопчина з Тернопільщини не міг не помітити цього збігу, і сталося так, що і його життєві шляхи привели зрештою до журналістики. Проте на початку цього шляху життєва реалізація в гуманітаристиці начебто й не передбачалася.
Олександр учився у сільських школах, а що відразу, здобувши середню освіту, опинився на престижному факультеті радіоелектроніки Київського політехнічного, свідчило про ґрунтовні знання і наполегливість у їх прирощенні. Затим інженерна робота за фахом на провідних київських підприємствах, у науково-дослідних організаціях. Журналістику як професію і спосіб життя обирав у цілком зрілому віці і знову долав початкові щаблі – від студента-заочника київського журфаку, потім кореспондента заводської багатотиражки до кореспондента обласної газети.
Пам'ятаю, як вперше ми – майже ровесники – познайомилися з Олександром на факультеті журналістики у 1981 р. як аспіранти, коли, чекаючи на зустріч з деканом, виявили, що в нас обох науковий керівник дисертацій – професор Дмитро Михайлович Прилюк. А потім часто зустрічалися під час консультацій у Дмитра Михайловича, у бібліотеках, на наукових конференціях. Особисто мене приваблювала в колезі, аспіранті-заочнику, нетрадиційна на той час освітньо-фахова підготовка та напрям наукових інтересів. Фізик, інженер-радіоелектронник, кореспондент "Київської правди" і водночас дослідник у сфері наукової журналістики. Стежив за його публікаціями в газеті й науковій періодиці. Мені імпонували в Олександрові творча сміливість і запальність, невситимість у здобуванні нових знань про журналістику і не тільки, нестандартний на той час спосіб розглядати теорію і практику преси з широких загальнокультурних позицій, бажання привнести в дослідницький арсенал журналістики ідеї і методи, запозичені з точних наук.
Впадало в око широке коло спілкування молодого здобувача з досвідченими науковцями і викладачами факультету журналістики – зокрема знавцем історії української преси, професором Володимиром Андрійовичем Рубаном, дослідником давньої історії української журналістики, професором Павлом Максимовичем Федченком, доцентом кафедри теорії і практики преси Миколою Олексійовичем Сорокою, який був редактором науково-популярного часопису "Знання та праця" (29 років редагування!), на той час визнаним дослідником української наукової публіцистики.
Популярним тоді серед студентів викладачем економічної журналістики був доцент Віталій Григорович Тоїчкін, відомий насамперед своїми критичними поглядами на сутнісні суперечності в розвиткові соціалістичного виробництва. Поруч з ним на кафедрі працювали доценти Олександр Петрович Гусєв, Іван Іванович Гутиря, Любов Миколаївна Андрієнко – представники середнього тоді покоління головної і фахово найсильнішої кафедри факультету журналістики.
Прекрасні враження та інтелектуальне задоволення, розкіш людського спілкування зі старшими колегами ми отримували, контактуючи із легендою нашої журналістики – Іваном Васильовичем Прокопенком, досвідченими журналістами і викладачами: Порфирієм Антоновичем Самченком (як він нас обох "школив", допомагаючи готувати до друку статті у міжвідомчому збірнику "Журналістика"!), доцентами Іваном Михайловичем Велігурою, Євгеном Прокоповичем Бондарем, Михайлом Михайловичем Оноре-Артиновим, яскравим
публіцистом і педагогом Павлом Федоровичем Автомоновим. А Степан Павлович Колесник, талант якого в умовах "перебудови" розквітав і реалізувався у публікаціях періодики, нових книжках, блискучому спецкурсі для студентів! Багато хто з цих журналістів-викладачів продовжували працювати чи завершували і видавали підсумкові монографії до своїх докторських дисертацій (утім, так і не захищених). І це також створювало умови для плідного наукового спілкування.
Пізніше до цього кола приєдналися доцент Володимир Атаназійович Качкан, нині професор і академік АН вищої школи України, який розробляв художньо-естетичні аспекти української публіцистики, які зокрема були втілені ним же пізніше в блискучих зразках біографічної документалістики (Хай святиться ім'я твоє // Українське народознавство в іменах: В 10 т.), викладач Володимир Григорович Іваненко, який подарував вітчизняній науці термін "журналістикознавство", обгрунтував необхідність виокремлення названого пресознавчого наукового напряму. Такого блискучого складу кафедра, створена професором Д. М. Прилюком, у наступні десятиліття вже не мала, бо багато й незворотно втратила від наступних поділів і трансформацій.
На сусідніх кафедрах факультету також ішов плідний науковий пошук. Багато брали ми від результатів: публікувався докторант Анатолій Григорович Погрібний (достатньо згадати його монографію "Конфлікт у художній прозі"), блискучою монографією з проблем мови засобів інформації радувала доцент (невдовзі доктор і професор) Анастасія Іванівна Мамалига, гідна продовжувачка справи професора Алли Петрівни Коваль. Атмосфера для дослідницького вишколу була сприятливою.
Для нашого наукового зростання важливими були творчі контакти з представниками інших журналістьких шкіл. Перебуваючи у спільних наукових відрядженнях, неодноразово ставав свідком творчого спілкування Олександра Коновця з російськими пресознавцями. Як учасник щорічної московської конференції з журналістики Олександр часто ділився науковими здобутками на всесоюзних конференціх, дістаючи підтримку і схвалення при зустрічах з такими метрами тодішнього журналістикознавства, як професори МДУ Ясен Миколайович Засурський, Вікторія Василівна Ученова, Євген Павлович Прохоров, дослідник науково-технічної періодичної преси з Ростова-на-Дону Олександр Іванович Акопов та ін. Особливо плідним було його творче співробітництво з професором факультету журналістики Московського університету імені М. В. Ломоносова Елеонорою Анатоліївною Лазаревич – авторкою новаторського монографічного дослідження з історії популяризації науки в Росії, доктором наук саме з цієї галузі журналістики. У той час (80-ті – початок 90-х рр. ХХ ст.) зимові наукові конференції на базі факультету журналістики МДУ перетворювалися на грандіозні форуми, де провадився масштабний колективний пошук шляхів розвитку масової комунікації і відбувалося становлення вітчизняної комунікавістики.
Прикметним видавалося не тільки прагнення молодого науковця ввібрати, засвоїти все досі напрацьоване, а й намагання запропонувати власні, можливо, де в чому наївні, часом радикальні ідеї, викласти власні спостереження і підходи до аналізу розвитку і діяльності наукової журналістики. Апробація цих ідей у колі науковців, а також у реаліях практичної журналістики давали змогу їх корелювати, вибудовувати відповідну доказову систему аргументацій.
А потім було обговорення і захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук "Функціонально-структурні особливості сучасної радянської наукової публіцистики", де офіційними опонентами були москвичка, професорка Е. А. Лазаревич і киянин, кандидат філологічних наук, доцент Олексій Іванович Яроменок. Запам'яталися з того захисту яскрава й плідна дискусія щодо обсягів і правомірності таких на той час нових понять і термінів, як "наукова журналістика", "наукова публіцистика", "популяризація науки" та ін., було репрезентовано новаторські ідеї і оригінальні підходи стосовно функцій, рівнів і типів науково-публіцистичних структур, жанрово-стильових особливостей журналістських творів на наукову тематику. Деякі із запропонованих підходів і нині продуктивно працюють в українському журналістикознавстві, можуть бути корисними для дослідників наукової журналістики.
У подальшому Олександр Коновець продовжив наукову кар'єру в Академії наук України, став спеціалізуватися в галузі історії науки. Наголосимо, що на сьогодні із значного вже за чисельністю корпусу професорів Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка тільки Олександр Коновець має повноформатний досвід діяльності вченого в академічній установі, який день у день упродовж тривалого часу займався науково-інформаційним забезпеченням досліджень з історії науки, безпосередньо причетний (зокрема як науковий секретар) до творення вагомих проектів, таких як "Ювілеї науки", добре розуміється на проблемі формування й еволюції наукових шкіл у вітчизняній і світовій науці тощо.
І передчасно вважати, що його фаховий потенціал Інститутом використовується в окресленому напрямі повноцінно. Нагадаємо, що ще в травні 1985 р. Олександр Федорович мав стати завідувачем наукової лабораторії, яку факультет журналістики і Спілка журналістів повинні були заснувати на базі кафедри радіомовлення і телебачення КДУ в передчутті нових суспільних перетворень. Але не став, і лабораторію так і не створили через "яловість" деяких керівників від науки (а не "до науки"...). Відтак і університетська журналістська наука в Києві втратила дуже і дуже багато...
Час від часу ми з ним зустрічалися – у бібліотеках, на наукових журналістикознавчих конференціях. Олександр завжди охоче розповідав про свої справи, ділився проблемами і творчими планами. Автор цих рядків мав змогу, як-то кажуть, з перших рук дізнаватися про нові праці та здобутки колеги, радів швидким темпам його зростання як науковця. Вже пізніше, на початку 90-х рр., мав змогу спостерігати ті складні творчі колізії й проблеми, які долав Олександр Коновець під час обговорення та захисту в Інституті журналістики своєї докторської дисертації "Науково-просвітницька преса України ХІХ – першої третини ХХ ст. Історія. Теорія. Практика", виконаної на стику історії науки і пресознавства.
Скажімо відверто, довелося долати опір наукових експертів щодо сприйняття змісту й логіки дисертаційної роботи, бо багато в ній було незвичного й нетрадиційного. Та й формально вона вкладалася у спеціальність "Історія науки", а спеціалізована вчена рада мала право допускати до захисту лише праці філологічного спрямування. Довелося навіть брати разовий дозвіл на захист "історичної" дисертації, вводити до ради фахівців відповідного наукового профілю. Науковець і тоді домігся свого – вагомий науковий здобуток, одержаний на стику різних наукових дисциплін, мав гідних поціновувачів. Слід зазначити, що Олександрові завдяки і своїм інтелектуальним і особистісним рисам характеру, насамперед, толерантності і водночас твердості у відстоюванні своїх ідей і наукових позицій вдалося переконати і колег по кафедрі, і керівництво інституту в ґрунтовності запропонованих нимним дослідницьких підходів і висновків, здобути підтримку багатьох науковців і успішно подолати "докторську вершину".
Якщо говорити про “докторський” внесок Олександра Коновця у журналістську науку, то варто насамперед зазначити, що ним вперше реконструйовано "інформаційне поле" науки в Україні ХІХ – першої третини ХХ ст., визначено основні періоди розвитку наукового просвітництва, динаміку поширення знань на різних територіях України, показано роль періодичної преси у зародженні й становленні національної науки й освіти, її значення як історичного джерела, сформульовано методологічні аспекти популяризації історії науки, зокрема з точки зору комунікативних властивостей жанру наукової біографістики. По суті це відкрило новий напрям у вітчизняній історіографії науки і теорії журналістики – історія наукової комунікації.
У здобутку вченого монографічні дослідження: "Просвітницький рух в Україні ХІХ – першої третини ХХ ст." (1992), "Історія науки та освіти в Україні: найдавніші часи – перша третина ХХ ст." (1998), "Українська наука як феномен культури. Нариси історії від найдавніших часів до першої третини ХХ ст." (2000), низка навчальних програм і науково-методичних розробок.
Олександр Федорович і в своїй особистій науковій діяльності повсякденно демонструє відкритість до спілкування, утверджує сучасний стиль об'єднання зусиль наукознавців, дослідницький дискурс ученого пролягає між технічною і гуманітарною культурою, історією науки і культури та журналістикознавством. Світовий досвід він вивчає у закордонних відрядженнях: неодноразово стажувався в наукових інституціях європейських країн (Угорщина, Франція, Швеція), за океаном (США), а нещодавно друзі зацікавлено роздивлялися на фотознімках, як київський учений гордо крокує із розгорнутим національним прапором України верхівкою Великої китайської стіни...
Професор О. Ф. Коновець став одним з ініціаторів створення в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (Центр українознавства) першої Спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій з історії науки (2001), під його керівництвом захищали неординарні дисертаційні дослідження молоді вчені нашої країни і закордонні дослідники. Знаний у світі як голова київського осередку Наукового товариства імені Тараса Шевченка, він докладає чимало зусиль для налагодження плідної співпраці з закордонними філіями Світової ради НТШ. Олександра Коновця обрано академіком Академії наук вищої школи України (2002), він причетний до створення Відділення історії та методології освіти, науки і техніки АН ВШУ, обирали його академіком-секретарем. Можна не сумніватися, що найвагоміші науково-організаційні досягнення вченого ще попереду.
На початку ХХІ ст. сталося нове повернення Олександра Коновця до проблем журналістикознавства. Вченого обрано професором кафедри теорії масової комунікації Інституту журналістики. До свого ювілею він наближається, маючи досвід 25-річної наукової діяльності. Прагне до пошуку нових ідей і методологічних підходів на стику концептів і моделей наукової і масової комунікації.
Побажаймо ж нашому колезі наснаги й нових здобутків на шляхах наукового пошуку. Нехай розум залишається допитливим, а перо – легким!
БІБЛІОГРАФІЯ ПРАЦЬ О. Ф. КОНОВЦЯ
Дисертації
Коновец А. Ф. Функционально-структурные особенности современной советской научной публицистики: Дисс… к. филол. н. – 10.01.10 – журналистика. – К., 1984. – 212 с.
Коновець О. Ф. Науково-просвітницька преса України ХІХ – першої третини ХХ ст. Історія. Теорія. Практика: Дис. … д. і. н. 07. 00.10. – історія науки і техніки – К., 1994.
Монографії
Коновець А. Ф. Наука–техника–информация–общество: новые формы взаимодействия: Моногр. – К.: Ин-т философии АН УССР, 1991. – 192 с.
Коновец А. Ф. Популяризация науки: исторические параллели, парадоксы современности, поиски альтернатив: Моног. – К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 1991. – 219 с.
Коновец А. Ф. Создатели новой техники в Украинской ССР: Моног. – К.: Наукова думка, 1991. – 176 с. (У співавторстві).
Коновець О. Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.): Моногр. – К.: Хрещатик, 1992. – 120 с.
Коновець О. Ф. Історія науки та освіти в Україні (найдавніші часи – перша третина ХХ ст.): Моногр. – К.: Тов-во: "ПФА", 1998. – 80 с. (У співавторстві).
Коновець О. Ф. Українська наука як феномен культури. Нариси історії з найдавніших часів до першої третини ХХ ст.: Моногр. – К.: МІЛП, 2000. – 277 с.
Коновець О. Ф. Український ідеал: Історичні нариси. Діалоги. – К.: Вид. центр "Просвіта", 2003. – 196 с.
Брошури
Коновець О. Ф. Наукові центри АН УРСР. – К.: Знання, 1987. – Вип. 9. – 48 с. (У співавторстві).
Коновец А. Ф. Научно-технический прогресс и информация. – М.: Знание, 1990. – Вып. 11 (Новое в науке и технике). – 64 с.
Навчально-методичні матеріали
Коновець О. Ф. Основи популяризації науки і техніки (навчально-методичні рекомендації): – К.: Київський політехнічний ін-т, 1991. – 29 c. (У співавторстві).
Коновець О. Ф. Українська національна культура в системі українознавства: Навч. програма нормативної дисципліни для вищих закладів освіти. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1997. – 92 с. (У співавторстві).
Технологія і методи інформаційного аналізу: Навч. програма / КНУ імені Тараса Шевченка; Укл. О. Ф. Коновець. – К. 2000. – 5 с.
Редагування та упорядкування монографій і наукових збірників
Физическое материаловедение в СССР: история, современное состояние, перспективы развития: Моногр. / Предисл. список лит-ы. им. указатель, общее редактиров. А. Ф. Коновца. – К.: Наукова думка, 1986. – 486 с.
Українська журналістика-90: Тези доп. 2-ї Респ. наук.-практ. конф. / Відп. ред. А. З. Москаленко, О. Ф. Коновець. – К.: КДУ, 1991. – 99 с.
Чорнобиль і преса: реалії взаємодії: Матер. Першої Міжнар. наук.-практ. конф. "Чорнобиль у засобах інформації", Київ, 15–16 квітня 1992 р. / Відп. ред. О. Ф. Коновець, В. В. Бугрим. – К.: Хрещатик, 1992. – 80 с.
Популяризація науки в Україні: історія і сучасність: Моногр. / За ред. О. Ф. Коновця, А. З. Москаленка. – К.: Хрещатик, 1992. – 250 с.
Праці Наукового товариства імені Шевченка: Студії з поля історії української науки і техніки / Ред. О. Коновець та О. Романів.- Л., 2000. – Т. 4. – 287 с.
Праці Наукового товариства імені Тараса Шевченка: Студії з поля історії української науки і техніки / Ред. О. Коновець, О. Романів. – Л., 2004. – Т. 13. – 296 с.
Спадкоємність національного духу: До сторіччя київської "Просвіти": Нариси історії / Упоряд. О. Коновець. – К.: Просвіта, 2006. – 32 с.
Статті, тези, рецензії
Коновець О. Ф. Проблеми модифікації структурних форм у науковій публіцистиці // Журналістика. Преса. Телебачення. Радіо. – К.: Вища школа, 1981. – Вип. 11. – С. 51–66.
Коновець О. Ф. Проблеми ефективності наукової публіцистики // Журналістика. Преса. Телебачення. Радіо. – К.: Вища школа, 1982. – Вип. 12. – С. 62–77.
Коновец А. Ф. Популяризация науки в России: опыт двух столетий // Журналіст України. – 1983. – № 6. – С. 92–93.
Коновець О. Ф. Висвітлення проблем інтеграції науки з виробництвом // Журналіст України. – 1985. – № 11. – С. 26–30.
Коновець О. Ф. Науково-технічний прогрес: грані дієвості преси // Журналіст України. – 1985. – № 7. – С. 4–7.
Коновець О. Ф. Біологія і світогляд // Людина і світ. – 1986. – № 7. – С. 61–62.
Коновець О. Ф. З позицій історизму // Вісник АН УРСР. – 1986. – № 12. – С. 56–57 (У співавторстві).
Коновец А. Ф. Исторические аспекты минералогии // Геологический журнал. – 1986. – № 5. – С. 131–133.
Коновець О. Ф. Науково-технічний прогрес і преса: з позицій діалектики // Журналіст України. – 1986. – № 1. – С. 32–35.
Коновець О. Ф. Науково-технічний прогрес і преса: на вістрі часу // Журналіст України. – 1986. – № 2. – С. 16–19.
Коновець О. Ф. У світі мінералів: Рецензія // Наука і суспільство. – 1986. – № 11. – С. 76.
Коновець О. Ф. Логіка історичної закономірності // Вісн. АН УРСР. – 1987. – № 12. – С. 97–99 (У співавторстві).
Коновец А. Ф. Моделирование эволюции форм соединения науки с производством как историко-научная проблема // Проблемы развития науки и техники Прибалтики. – Рига: Риж. полит. ин-т, 1987. – С. 6–7.
Коновец А. Ф. Портрет ученого–энциклопедиста: Рецензія // Наука і суспільство. – 1987. – № 11. – С. 17.
Коновець О. Ф. Розвиток сучасних форм інтеграції науки і виробництва установами АН УРСР // Український історичний журнал. – 1987. – № 9. – С. 64–75.
Коновец А. Ф. В. И. Вернадский и методологические проблемы популяризации истории науки и техники // В. И. Вернадский и отечественная наука. – К.: Наук. думка, 1988. – С. 208–209.
Коновец А. Ф. Пропаганда науки и техники в современной истории: эффективность, новые альтернативы, факторы активизации // Исторические традиции и опыт развития отечественной науки и техники. – К.: Наук. думка, 1988. – С. 98–100.
Коновець О. Ф. Пропаганда науки і техніки в умовах перебудови: досвід, проблеми, нові альтернативи // Перебудова: досвід, проблеми, пошуки (до 70-річчя від дня народження проф. Д. М. Прилюка (1918–1987) – К.: КДУ, 1988. – С. 30–32.
Коновець О. Ф. До нових альтернатив: як посилити взаємодію вчених і журналістів у висвітленні еколого-енергетичних проблем // Журналіст України. – 1989. – № 7. – С. 16–19.
Коновец А. Ф. Кризис доверия: время не врать. Как мы пишем об экологии // Журналіст. – 1989. – № 8. – С. 22–25.
Коновець О. Ф. Школа академіка Василенка // АПК.: Наука. Техніка. Практика. – 1989. – № 10. – С. 46.
Коновец А. Ф. Анатолий Дмитриевич Нестеренко (1899–1975) // Техническая электродинамика. – 1989. – № 5. – С. 41–42.
Коновец А. Ф. Образ ученого в массовом сознании: парадоксы истории и новые альтернативы // Проблемы деятельности ученого и научных коллективов. – Л., 1990. – Ч. 1. – С. 102–104.
Коновець О. Ф. Популяризація науки на Україні: досвід, сучасні реалії, перспективи // Українська журналістика-89. – К.: КДУ, 1990. – С. 34–36.
Коновец А. Ф. Популяризация науки в период перестройки: старые проблемы и новые черты // Журналистика и новое мышление. Проблемы эффективности СМИ в условиях перестройки. – М.: МГУ, 1990. – С. 92–93.
Коновец А. Ф. Тенденции развития научно-технической журнальной периодики на Украине (вт. пол. ХІХ – нач. ХХ вв.) // Проблемы истории науки и техники. – К.: Наук. думка., 1990. – С. 186–188.
Коновец А. Ф. Фотопублицистика в контексте популяризации истории науки и техники // Українська журналістика-89. – К.: КДУ, 1990. – С. 45–46.
Коновець О. Ф. Початки популяризації науки в українській пресі // Українська журналістика-90. – К.: КДУ, 1991. – С. 2–6.
Коновець О. Ф. Сучасна науково-просвітницька преса: на шляху до нових альтернатив // Українська журналістика-90. – К.: КДУ, 1991. – С. 40–42.
Коновець О. Ф. Сучасне наукознавство і перебудова науки // Вісник АН УРСР. – 1991. – № 2. – С. 100–102.
Коновець О. Ф. Академічна наука: які традиції зберігаємо? // Вісник АН УРСР. – 1992. – № 6. – С. 38–41.
Коновець О. Ф. Велика і мала наука: Балтійський досвід реформування академічної науки // Вісн. АН УРСР. – 1992. – № 6. – С. 38–41.
Коновець О. Ф. "Інформаційне поле" історії науки в Україні в ХІХ – поч. ХХ ст. ("електронні тези"). – К.: ЦДНПІН АН України, 1992. – Міні-дискет № 724.
Коновець О. Ф. Історія і духовність // Вісник АН УРСР. – 1992. – № 6. – С. 105–107.
Коновець О. Ф. Методологічні проблеми популяризації історії науки і техніки // Популяризація науки в Україні: історія і сучасність. – К.: Хрещатик, 1992. – С. 138–145.
Коновец А. Ф. Наука–пресса–общество: уроки Чернобыля // Чорнобиль і преса: реалії взаємодії. – К.: Хрещатик, 1992. – С. 18–25.
Коновець О. Ф. Науково-просвітницький рух в Україні (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) // Популяризація науки в Україні: історія і сучасність. – К.: Хрещатик, 1992. – С. 6–16.
Коновець О. Ф. Науково-просвітницький рух в Україні (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) // Проблеми історії національного руху в Україні (до 1917 р.). – К.; Миколаїв, 1992. – Ч. 2. – С. 18–20.
Коновець О. Ф. Научная биография в контексте исторической литературы: генезис, типология, метод // Популяризація науки в Україні: історія і сучасність. – К.: Хрещатик, 1992. – С. 184-196.
Коновец А. Ф. Некоторые аспекты взаимодействия ученых и журналистов в освещении эколого-энергетических проблем // Популяризація науки в Україні: історія і сучасність. – К.: Хрещатик, 1992. – С. 211–220.
Коновец А. Ф. Периодическая печать как исторический источник воссоздания "образа науки" // Популяризація науки в Україні: історія і сучасність. – К.: Хрещатик, 1992. – С. 164–174.
Коновець О. Ф. Наука–пресса–общество: уроки Чернобыля // Чорнобиль і преса: реалії взаємодії: Матер. Першої Міжнар. наук.-практ. конф. "Чорнобиль у засобах інформації", Київ, 15–16 квітня 1992 р. / Відп. ред. В. В. Бугрим, О. Ф. Коновець. – К.: Хрещатик, 1992. – С. 18–25.
Коновец А. Ф. Периодическая печать как источник историко-научных исследований (к проблеме реконструкции "образа жизни") // Науковедение и информатика. – 1992. – Вып. 37. – С. 19–27.
Коновець О. Ф. Просвітницька преса в Україні: з глибини століть // Журналіст України. – 1992. – № 5. – С. 18–19; № 6. – С. 16–19; № 7. – С. 16–18.
Коновець О. Ф. Як подолати провінційність української науки? // Український світ. – 1992. – № 3–6. – С. 66–69.
Коновець О. Ф. Розвиток науки і перетворення суспільства: досвід, проблеми, стратегії // Вісн. АН УРСР. – 1993. – № 3. – С. 64–75.
Коновець О. Ф. Українська еліта: шляхи відродження // Український світ. – 1993. – № 1–2. – С. 18–20 (У співавторстві).
Коновець О. Ф. Науково-просвітницький рух в Україні (ХІХ–початок ХХ ст.) // Українознавство і гуманізація освіти: Тези доповідей Всеукр. наук.-практ. конф., присв. 75-річчю Дніпропетровського державного університету, Дніпропетровськ, 19–21 трав. 1993 р. – Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1993. – С. 179–180.
Коновець О. Ф. До 125-річчя "Просвіти" // Український світ. – 1993. – № 3–12. – С. 52–54.
Коновець О. Ф. "Інформаційне поле" історії науки в Україні ХІХ – поч. ХХ ст. // Другий Міжнар. конгрес україністів, Львів, 22–28 серпня 1993. – Л., 1993. – С. 27–29.
Коновець О. Ф. Філософсько-світоглядницький зміст національної реальності // Матер. Волинських філософських читань–94, Луцьк, 11–13 травня 1994 р. – К.; Луцьк, 1994. – С. 29–42 (У співавторстві).
Коновець О. Ф. Історія українознавчих досліджень в системі гуманітарних дисциплін // Історія науки і техніки: проблеми дослідження, викладання, гуманізація освіти. – Дніпропетровськ: Пороги, 1994. – С. 176–177.
Коновець О. Ф. Етапи становлення і розвитку українознавчих досліджень ХІХ – поч. ХХ ст. // Українознавство в розбудові держави: У 3 кн. – К.: Вид-во КНУ, 1994. – Кн. 1. – С. 337–345.
Коновець О. Ф. Науково-просвітницька діяльність Івана Пулюя // Міжнар. наук. конф., присв. 150-річчю від дня народження видатного українського фізика Івана Пулюя: Тези доповідей. – Л., 1995. – С. 288.
Коновець О. Ф. Історичні парадигми українознавства: традиції і сучасність // Вісн. Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. Сер.: Українознавство. – 1995. – Вип. 1. – С. 192–208.
Коновець О. Ф. М. Грушевський – фундатор української національної наукової преси // М. Грушевський і Західна Україна: Доповіді і повідомлення наук. конф., Львів, 26–28 верес. 1994 р. До 100-річчя від початку діяльності М. Грушевського у Львівському ун-ті. – Л.: Світ, 1995. – С. 312–313.
Коновець О. Ф. До історії становлення бальнеології в Україні // Нові підходи до організації та проведення лікування, реабілітації в умовах курорту: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Трускавець, 1995. – С. 19–21.
Коновець О. Ф. Український інтелект: як запобігти втратам // Український світ. – 1995. – № 3. – С. 20, 44.
Konovets O. Scіentіfіc and Enlіghtment potentіal of Ukranіan Emіgratіon іn Csechoslowakіa іn the 1920-s – 1930-s (Scіence of Scіence Approach) // Russіan, Ukranіan and Belorussіan Emіgratіon between the world Wars іn Csechoslowakіa. – Prague, 1995. – P. 361–366.
Коновець О. Ф. Природничо-наукові і медичні студії в українському науковому товаристві в Києві (1907–1917 рр.) // Українознавство в системі освіти. – К.: Освіта, 1996. – С. 235–240.
Коновець О. Ф. Українська науково-просвітницька преса в Чехословаччині 20–30-х рр.: уроки історії // Українська преса за межами України: Матер. наук.-теор. конф., 25–26 квіт. 1996 р. – К.: Ін-т журналіститки КНУ імені Тараса Шевченка, 1996. – С. 68–69.
Коновець О. Ф. Острозька академія як центр національної науки та освіти (кін. ХVІ – поч. XVІІ) // Вісн. Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. Сер.: Українознавство. – К., 1997. – Вип. 2. – С. 32–41.
Коновець О. Ф. Проблеми реконструкції історії української науки стародавніх часів і середньовіччя // Українознавство. ІІІ Міжнародний конгрес україністів, Харків, 26–29 серп. 1996 р. – К., 1997. – С. 237–242.
Konovets O. "Information field" of the History of the Science Ukraine in XIX – beg. XX century // XXth International Congress of History of Science [Lіege (Belgium)? 20-26 Jully 1997]. – Lіege, 1997. – C. 549.
Коновець О. Ф. Національна культура в системі українознавства // Проблеми державотворення і входження України у світове співтовариство: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф., 25 квіт. 1998 р. – К.: МІЛП, 1998. – С. 194–197.
Коновець О. Ф. Національна наука доби УНР // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. – К.: Рідний край, 1999. – С. 187–192.
Українська академія наук у контексті національно-культурного відродження поч. ХХ ст. // Україна, українці, українознавство у ХХ ст. в джерелах і документах: Збірник наукових праць: У 2 ч. – К.: Наша культура і наука, 1999. – Ч. 1. – С. 211–219.
Коновець О. Ф. Проблеми історіографії української науки і техніки // Історія української науки на межі тисячоліть. – К., 1999. – Вип. 1. – С. 146–149.
Коновець О. Ф. Розвиток природничих і технічних знань в Україні (від найдавніших часів до XVІ ст.) // Праці Наукового товариства імені Тараса Шевченка: студії з поля історії української науки і техніки. – Л., 2000. – Т. 4. – С. 19–38.
Коновець О. Ф. Природничо-наукові знання в Україні-Русі: Проблеми історичної реконструкції // Історія української науки на межі тисячоліть. – К., 2000. – Вип. 3. – С.124–129.
Коновець О. Ф. Український фізик Михайло Несін // Вісн. Національної академії наук України. – 2000. – № 8. – С.48–51.
Konovets O. The "Іnformatіon Fіeld" of Hіstory of Scіence іn Ukraіne іn the 19th Century and the Begіnnіng of the 20th Century // Scіence, Technology and Polіtіcal Change / Ed. D. Hoffmann, B. Severyns and R. Stokes. – Vol. 1. – Brepols, 2000. – P. 107–110.
Коновець О. Ф. Формування природничо-наукових уявлень українців в епоху Відродження // Актуальність гуманістичних ідей доби Відродження: Матер. Міжнар. наук. конф. – К.: Ін-т філософії НАНУ, 2001. – Ч. 1. – С. 32–35.
Коновець О. Ф. Науково-освітянська преса України в 20-30-ті роки ХХ ст. // Історія української науки на межі тисячоліть. – К., 2001 – Вип. 5. – С. 110–119.
Коновець О. Ф. Українська наука в контексті національного відродження 20-х рр. ХХ ст. // Україна в ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи. – К.: МІЛП, 2001. – С. 743–756.
Коновець О. Ф. Історичні традиції формування національної наукової преси в еміграції // Проблеми державного будівництва в умовах європейського шляху розвитку незалежної України. – К.: МІЛП, 2001. – Вип. 6. – С. 408–412.
Konovets O. The Ukraіnіan Emіgrants' Contrіbutіon to the Іntellectual Potentіal of the Unіted States // Book of Abstracts. Scіentіfіc Sectіons. XXІ Іnternatіonal Congress of Hіstory of Scіence, Mexіco Cіty, 8-14 July, 2001. – Mexіco Cіty, 2001. – P. 172–173.
Коновець О. Ф. Проблема цілісності реконструкції історії української науки // Наукові записки Академії наук вищої школи України. – К.: 2001. – Вип. 5. – С. 202–212.
Коновець О. Ф. Наукова комунікація в Україні в 20-30-ті роки ХХ ст. // Наукові записки Інституту журналістики. – 2002. – Т. 8. – С. 163–171.
Коновець О. Ф. Видатні українські фізики у діаспорі США // Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики / Уклад. М. І. Шут, В. П. Сергієнко. – К.: НПУ, 2002. – С.121–123.
Коновець О. Ф. Українська науково-технічна періодика в умовах посилення тоталітаризму (30-ті роки ХХ століття) // Наукові записки Інституту журналістики. – 2002. – Т. 9. – С. 44–50.
Коновець О. Ф. Культурно-просвітницький ідеал українців: історичний досвід Галичини і Наддніпрянщини // Україна – проблеми ідентичності: людина, економіка, суспільство. – К.: Стилос, 2003. – С. 68–73.
Коновець О. Ф. Актуальні питання масовоінформаційної підтримки української освіти // Наукові записки Інституту журналістики. – 2003. – Т. 11. – С. 101–106.
Konovets O. Іdea of Ukraіnіan Unіversіty іn the context of Hіstory of Scіence // XXІІ Іnternatіonal Congress of Hіstory of Scіence "Globalіzatіon and Dіversіty: Dіffusіon of Scіence and Technology Throughout Hіstory, Beіjіng, 24-30 July. – Beіjіng: ІHNS-CAS, 2005. – C. 504–505.
Коновець О. Ф. Дмитро Прилюк як теоретик публіцистики: уроки майстерності // Українське журналістикознавство. – К., 2004. – Вип. 5. – С. 55–57.
Коновець О. Ф. Наукова комунікація в Україні в 20-30-х роках ХХ століття // Праці Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Студії з поля історії української науки і техніки. – Л., 2004. – Т. 13. – С. 195–206.
Коновець О. Ф. Українська наукова публіцистика: традиції і сучасність // Наукові записки Інституту журналістики. – 2004. – Т. 17. – С.14–18.
Коновець О. Ф. Науково-просвітницька діяльність І. О. Іванцова // Повернення: Збірник доповідей, конференції, присвяченої 100-літтю від дня народження українського історика та археолога Івана Овсійовича Іванцова, 29 верес. 2004 р. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – С. 82–86.
Коновець О. Ф. Дмитро Прилюк як теоретик публіцистики: уроки майстерності // Наукові читання Інституту журналістики: Доповіді та матеріали третіх наукових читань, присвячених 85-літтю від дня народження Д. М. Прилюка та О. К. Бабишкіна. – К., 2006. – Вип. 1. – С. 25–30.
Коновець О. Ф. Історичні традиції української наукової публіцистики // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. ред. О. Я. Пилипчук. – К., 2006. – Вип. 26. – С. 90–99.
Коновець О. Ф. Комп'ютерний бог // Наукові читання Інституту журналістики. Присвячено 50-літтю від дня народження В. В. Різуна 12 лютого 2007 р. / За ред. В. І Набруска; Упоряд. І. М. Забіяки, В. М. Корнєєва. – К.: Інститут журналістики, 2007. – Вип. 9. – С. 75–76
Коновець О. Ф. Вплив медіаосвіти на розвиток інноваційного середовища в закладах освіти // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. ред. О. Я. Пилипчук. – К., 2007. – Вип. 27. – С. 50–53.
Література про персоналію
1. Коновець Олександр Федорович (Федоренко): Біограф. нарис // Вчені Інституту історії України: Бібліограф. довідник. Сер.: Українські історики. – К.: Ін-т історії України НАН України, 1998. – Вип. 1. – С.149–150.
2. Коновець Олександр Федорович // Академіки Академії наук Вищої школи України: Біограф. довідник. – К.: АН ВШ України, 2001. – С. 192.
3. Коновець (Федоренко) Олександр Федорович // Українські історики ХХ ст. Біобібліографічний довідник. Сер.: Українські історики. – Ч. 1. – К., Л., 2003. – С. 148.
4. Коновець Олександр Федорович // Тернопільський енциклопедичний словник. – Тернопіль: ВАТ ТВПК "Збруч", 2005. – Т. 2. – С. 159.
5. Коновець Олександр Федорович // Вчені Академії наук Вищої школи України 1902–2005. – Х.: НТУ "ХПІ", 2005. – С. 131.
© Черняков Б. І., 2007