Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Галузеві норми редагування телепередач

Партико З. В.
д. філол. н.

УДК 7.097:004.932+124.5

 

 

Виділено такі етапи телевізійного процесу, як авторський (сценарний), редакційний, знімальний (окремо підетапи відео- та аудіозапису), монтажувальний (окремо підетапи відео- та аудіомонтажу), озвучувальний, передавальний та післяефірний. Для кожного з етапів вказано й детально описано галузеві норми редагування. Ключові слова: редагування, норми, телебачення, телепередача, огляд.

The stages of television process [author's, editorial, shooting (separately substages of video- and audiorecording), cutting (separately substages of video- and audiocutting), wiring for sound, broadcasting and postbroadcasting] are defined. For everyone of these stages the branch norms of editing are described. The review is intended for students who are studing in "Journalism" direction and TV-man. Bibliography 6. Key words: editing, norms, television, telecast, review.

Редагування відеоповідомлень (телепередач), оскільки вони містять одночасно чотири види інформації [вербальну (знакову), аудіальну, графічну статичну, графічну динамічну (відео)] [3], є значно складнішим, ніж редагування друкованих чи аудіоповідомлень [1]. Проте методи дослідження таких повідомлень вивченні загалом ще вкрай мало. Тому їх редагування порівняно з іншими видами повідомлень містить значно більше творчості і тому більше спирається на інтуїцію [6].

Авторський (сценарний) етап:
1. Відповідно до затверджених планів (квартальних, місячних, тижневих) редактор разом із відділом планування телекомпанії повинен брати участь у закріпленні авторів за написанням відповідних сценаріїв або оголошувати внутрішні конкурси на написання сценаріїв.
2. Редактор повинен поінформувати автора, що в сценарії він має врахувати: а) специфіку каналу; б) формат передачі; в) контекст передачі (попередні, якщо це не перша, та майбутні кілька передач; якщо є аналогічні передачі на інших каналах).
3. Сценарій повинен відповідати одному з існуючих жанрів телепередач, узгодженому з редактором.
4. В авторській заявці на сценарій редактор повинен проаналізувати: тему передачі (серії передач), її ідею, теми окремих передач, формат передачі, її мету, тривалість, періодичність, прогнозовану вартість, джерела фінансування, потрібні нефінансові ресурси (декорації, реквізити тощо), тривалість знімання, час виходу в ефір, канал (якщо їх у компанії кілька), глядацьку аудиторію, її чисельність тощо.
5. Відбір сценарних заявок, якщо існують такі фінансові можливості, редактор повинен здійснювати на конкурсній основі.
6. Залежно від жанру передачі редактор повинен запропонувати авторові використати стандартні чи модульні композиційні шаблони або створити індивідуальний (оригінальний) сценарій.
7. Оскільки авторське право на телепередачу належить одночасно сценаристу, режисеру й композитору, то редактор повинен допомогти їм укласти з керівництвом телекомпанії авторські угоди.
8. Для підготовки новинних передач і, відповідно, орієнтації в інформаційному просторі держави й закордонних країн редактор повинен зранку прослуховувати й проглядати всі основні канали й видання з новинними повідомленнями.
9. Під час готування новинних передач редактор повинен проконтролювати, щоб: а) випуски новин готувалися за місячним, тижневим і денним планами (програмами) передач; б) інформаційні повідомлення було отримано з усіх постійних джерел (інформаційних агентств, власних кореспондентів, прес-секретарів організацій тощо); в) приймання повідомлень у випуск новин було припинено приблизно за годину до його виходу в ефір (винятки: важливі події – за 15 хв. до початку передачі; надзвичайні події – пряма передача в ефір); г) для кожного з повідомлень було визначено його новизну та цінність; ґ) сценарій новинної передачі було укладено з тих повідомлень, що мають найвищий ступінь новизни й цінності; д) сценарій новинної передачі мав приблизно постійну композиційну побудову, визначену, зокрема, чинним законодавством; е) копії сценарію новинної передачі було передано режисерові, помічникові режисера, звукорежисерові, дикторові, операторові.
10. Редактор повинен перевірити: а) чи відповідає оформлення підготовленого сценарію вимогам стандарту на авторський оригінал; б) чи є візи авторів на сценарії, а також консультантів і наукових редакторів, якщо їх запросили до участі в підготовці передачі.

Редакційний етап.
1. Редактор повинен оцінити сценарій передачі у формі редакційного висновку, краще письмового [4, 314–316]. На окремі випуски циклів передач допустимими є редакційні висновки в усній формі.
2. Редактор повинен відредагувати сценарій з урахуванням специфіки телепередачі: а) назва передачі повинна бути лаконічною (до 3–4 слів); б) у тексті сценарію повинна бути мінімальна для кількість слів, як, наприклад, у рекламних оголошеннях; в) у сценарії варто передбачити місця для імпровізацій, а також точки переходу на рекламу; г) потрібно правильно обрати форму звертання до "героя" та учасників передачі (пане, пані, по імені, по батькові, за посадою тощо); ґ) стиль тексту повинен відповідати стилю майбутньої передачі; д) стенд-апи (авторський коментар ведучого в кадрі) повинні стояти в кульмінаційних точках передачі; е) тексти стенд-апів повинні бути: максимально лаконічними; легко вимовлятися; містити лише одну думку (ідею); їх кількість на одну передачу не повинна перевищувати 3–5; є) при необхідності скорочення сценарію слід видаляти не окремі слова, а цілі абзаци, що не спотворює ритму тексту.
3. Редактор повинен лексично підлаштувати текст сценарію під обраного диктора, ведучого чи актора, якщо конкретно відомо, хто ним буде (в іншому випадку це виконують безпосередньо на записувальному етапі).
4. Редактор повинен розмітити тексти, призначені для начитування диктором, ведучим або актором так само, як для радіопередач, тобто з використанням знаків фонетичного та інтонаційного транскрибування [5, 42–46]; якщо є змога, слід зробити три примірники розміченого тексту (для диктора, режисера й звукорежисера).
5. Редактор повинен спрогнозувати хронометраж знятого матеріалу й змонтованої за сценарієм передачі.
6. Редактор повинен включити прийняту до постановки передачу в план програм передач і почати її анонсування.
7. Редактор разом із режисером повинен узяти участь у відборі "героїв" – основних учасників передачі, – керуючись такими критеріями: а) герої повинні мати "право" на те, щоб зніматися в ефірі, тобто мати певні життєві заслуги, вирізнятися чимось із середнього загалу; б) герої повинні бути телегенічними (герої, які є нетелегенічними, погано розмовляють, мають явні фізичні вади, тимчасову хворобу тощо, підлягають заміні, проте можливі й винятки).
8. Редактор разом із режисером повинен провести з учасникам передачі передінтерв'ю.
9. На загальній репетиції передачі редактор повинен перевірити, чи відповідає вона сценарію, та при потребі виправити репліки ведучого, героїв та інших учасників передачі.
10. Під час редагування новинних передач редактор повинен проконтролювати, щоб: а) співвідношення між окремими блоками новин (внутрішні, міжнародні, культурні, спортивні події, прогноз погоди) було приблизно однаковим; б) для кожного сюжету передачі доречно заповнити його паспорт, що містить такі дані: дата передачі, місце сюжету в передачі, титри (якщо вони є), жанр, тема, хронометраж, автор, редактор, термін підготовки; в) новини, які не включено в день отримання в новинну передачу, слід передавати для використання в інші редакції.

До того ж редакторові слід запам’ятати:
1) для свідків подій, яким може загрожувати небезпека, потрібно забезпечити анонімність такими способами: а) не подавати ні імені, ні адреси, ні фотознімка, ні натяку на особу; б) спотворення голосу; в) пікселізація (розмивання) обличчя (у кадрі, на екрані);
2) оприлюднена інформація не може бути використана разом з даними інших ЗМІ як додатковий аргумент для встановлення особи злочинця;
3) подання фотографій педофілів та сексуальних злочинців є можливим лише за умов відбуття ними терміну покарання й оприлюднення цих фото поліцією;
4) використовувати дітей у передачах допустимо лише при наявності їх згоди та згоди їхніх батьків чи опікунів (при потребі – письмово);
5) авторам передач (крім аналітичних) заборонено висловлювати власну думку про поточні події державної політики, політичні або трудові конфлікти;
6) у передачах про трудові або політичні конфлікти безсторонність автора має проявлятися в тому, що обом сторонам для оприлюднення своїх позицій повинна виділятися однакова кількість часу;
7) висловлення автором особистих думок можливе лише в передачах на зразок "особистий погляд", в яких потрібно: а) на самому початку зазначити характер передачі; б) не допускати спотворення у викладенні протилежної точки зору; в) пильнувати за істинністю фактів; г) передбачати можливу необхідність надання ефіру протилежній стороні.
8) У повідомленнях не слід говорити про приватне життя осіб, якщо це не стосується порушення суспільно значущих питань;
9) Репортажі з володінь приватних осіб можливі лише за згодою їх власників;
10) Передачі до 21-ї години повинні за своєю мораллю бути такими, щоб їх могла дивитися й слухати загальна аудиторія, у тому числі й діти. Після 21-ї години можливим є поступовий перехід до передач для дорослих;
11) Вживання лайок припустиме лише у виняткових випадках. Без особливої потреби їх заміняють паузами чи шумами;
12) Передачі на теми сексу повинні: а) уникати сенсаційності; б) бути позначені відповідними логотипами; в) транслюватися після 23 години; г) дотримуватися певних меж у показі відвертих сексуальних сцен; д) з особливою обережністю подавати матеріали стосовно проявів сексуального насильства й садизму;
13) Оприлюднення антигромадських чи кримінальних сцен не повинне заохочувати потенційних наслідувачів (як, наприклад, демонстрація сцен вживання наркотиків);
14) Учасники передачі мають право знати: а) тему передачі; б) спосіб їх участі в передачі (наприклад, інтерв'ю чи дискусія); в) якщо це інтерв'ю – то перелік питань; г) якщо передача дискусійна – про весь спектр питань і прізвища інших учасників передачі; ґ) спосіб передачі в ефір (запис чи пряма передача); д) якщо запис – то чи буде монтуватися передача;
15) Приховування інформації попереднього пункту для учасників передачі можливе лише в таких випадках: а) якщо цього вимагають суспільні або державні інтереси; б) якщо автори передачі мають справу з протизаконною чи антигромадською діяльністю.


11. Редактор повинен дати заявку на музичний та звуковий супровід музичному редакторові та звукорежисерові.
12. На основі передінтерв'ю та репетицій редактор повинен внести в сценарій необхідні виправлення.
13. Редактор повинен проконтролювати, щоб помічники редактора й режисера внесли в картотеку адреси, телефони, адреси електронних поштових скриньок усіх учасників передачі, з якими треба підтримувати постійні чи епізодичні контакти.
14. Редактор повинен проконтролювати наявність оформленої заявки на отримання реквізитів, передбачених сценарієм.

Знімальний етап. Відеозапис
1. Редактор повинен узгодити час, коли студія буде вільною для проведення запису, й попередити про цей час усіх учасників знімання.
2. Перед записом передачі редактор повинен проконтролювати зовнішність усіх учасників передачі.
3. Перед записом редактор разом з іншими працівниками (інженером з освітлення, оператором) повинен пересвідчитись у належному рівні освітлення.
4. Перед записом редактор повинен проконтролювати наявність необхідних реквізитів.
5. Редактор за допомогою помічників (редактора й режисера) повинен забезпечити: а) підтримування героя в "робочому" стані, поки йде встановлення освітлення, підлаштовування інтер'єру тощо; б) якщо програму знімають у пакетному режимі (одночасно кілька послідовних передач за один сеанс), підтримування глядачів у студії в активному стані (вони повинні проводити себе однаково і на першій, і на третій годині знімання).
6. Редактор повинен прослідкувати, щоб знімання відбувалося в одному стилі (за рівнем освітлення, запису звуку тощо).
7. Редактор повинен заздалегідь попередити героя та всіх учасників про тривалість передачі.
8. Разом із режисером редактор повинен забезпечити, щоб на ведучого працювала вся телевізійна група, оскільки глядачі сприймають ведучого як автора передачі.
9. Серед усіх сюжетів найперше слід знімати головні. Друго- й третьорядні сюжети слід готувати пізніше.
10. Під час знімання редактор повинен зосереджувати увагу режисера й оператора на тому, щоб найяскравіше було відтворено людські емоції.
11. Вказувати режисерові на огріхи, помилки й пропонувати виправлення редактор повинен лише тет-а-тет.
12. Редактор повинен домовитися з героями та іншими учасниками передачі про мову жестів для зворотного зв'язку під час знімання: а) якщо герой відхиляється від теми, редактор за кадром піднімає руку (запис при цьому не переривають); б) якщо герой перевищує виділений час, редактор за кадром показує на годинник (запис при цьому не переривають); в) якщо при прямому ефірі редактор за кадром ставить руки навхрест, учасники передачі зупиняються (запис при цьому може перериватися).
13. Редактор повинен заздалегідь проінструктувати героїв та інших учасників передачі про те, що: а) керують записом ведучий, режисер і редактор, тому вони повинні однозначно виконувати їх вказівки; б) якщо під час запису ведучий вважатиме за потрібне, він має право зупиняти героя запитаннями.
14. Під час запису передачі оператори завжди повинні мати достатній резерв касет.
15. При потребі редактор повинен підказувати ведучому "у вухо" (через внутрішній радіозв'язок) необхідну інформацію.
16. Під час знімання редактор повинен контролювати тривалість записаних сюжетів.
17. У студії при наявності такої можливості знімання слід проводити кількома стаціонарними камерами (з різних точок) і кількома мобільними камерами, які знімають різним планом (також з різних точок).
18. Виїзних знімання при наявності такої можливості слід проводити двома (стаціонарною та мобільною) камерами, які знімають різним планом, причому мобільна – з різних точок.
19. Редактор повинен проінструктувати ведучого передачі, що йому заборонено бути упередженим, неввічливим чи емоційно прихильним до однієї зі сторін.
20. Про відсутність критикованої особи чи представника такої організації ведучий (диктор) повинен повідомити глядачів у неупередженому тоні.
21. Відеознімання прихованими пристроями (камерами) [2] дозволяються в таких випадках: а) при розслідуванні важких злочинів; б) у країнах, де існують обмеження на свободу слова; в) під час соціологічних досліджень, якщо інші способи неможливі (в цьому випадку на оприлюднення слід отримати дозвіл об'єкта запису). У приватних володіннях приховані записи заборонені взагалі.
22. Відеознімання інтерв'ю "на порозі" дозволене тоді, коли: а) проводять розслідування важкого злочину або антигромадської поведінки; б) об'єкт тривалий час ухиляється від інтерв'ю.
23. Таємні відеозаписи можливі лише за умови скоєння важких злочинів за погодженням з компетентними органами.
24. Відео- й аудіозапис телефонних розмов можливий лише за умови, коли про це просить один із її учасників.
25. Встановлювати веб-камери й проводити ними відеозапис можна лише за згодою однієї зі сторін.
26. Редактор завжди повинен бути готовим замінити сюжет з одним героєм натакий самий сюжет з іншим героєм.
27. Після запису редактор повинен повідомити учасників про час виходу передачі в ефір і потурбуватися про їх відправлення додому, тим більше, якщо це нічний запис.
28. Редактор повинен провести редагування ілюстраційного матеріалу (якщо це можливо), а також його знімання.
29. При зніманні документи слід подавати динамічно (різні ділянки, різним планом, різними виділеннями тощо).
30. Після завершення знімання за допомогою відеоредакторів слід виконати редагування знятого матеріалу.
31. Зняті епізоди редактор повинен зіставити зі сценарієм і при потребі внести в них виправлення.
32. Для новинних передач редактор повинен провести з коментаторами й оглядачами короткі передінтерв'ю.
33. Для організації сюжетів новинних передач редактор повинен проконтролювати, щоб для прямих включень з місць подій заздалегідь на строго визначений час були замовлені канали зв'язку й репортери з готовими повідомленнями.

Аудіозапис
1. Перед записом передачі редактор разом із звукорежисером повинен пересвідчитись у належному рівні запису звуку.
2. В аудіозаписі редактор повинен чітко відрізняти те, що сказав і, відповідно, записав герой для оприлюднення, від того, що він сказав і записав приватно. Те, що сказано героєм приватно, ніколи не може бути передано в ефір, хоча воно й було записано.
3. Після запису епізодів документальних передач, насамперед на виїздах (синхронних – інтерв'ю, ток-шоу тощо), звук слід очистити від зайвих шумів програмними засобами звукових редакторів.
4. Редактор повинен забезпечити, щоб ведучі передач на зразок "особистий погляд" не були дикторами новинних передач.
5. Редактор повинен визначити необхідний темп мовлення для диктора, ведучого або актора, враховуючи їхній індивідуальний темп говоріння.
6. Записані дикторами й ведучими закадрові тексти редактор повинен перевірити на їх відповідність фонетичному розмічуванню в сценарії.
7. Редактор повинен перевірити, чи відповідає передачі підібраний музичним редактором музичний супровід за змістом, стилем, якістю й потрібним емоційним ефектом.
8. Редактор повинен перевірити, чи відповідає передачі підібраний шумовий супровід за своєю суттю, а також чи підсилює він епізод потрібними емоціями.
9. Редактор повинен проконтролювати, щоб у запланований час на монтажний комп'ютер помічник режисера скопіював усі необхідні матеріали: а) власні (зняті телекомпанією) відеосюжети; б) ілюстраційні матеріали; в) тексти, начитані дикторами й ведучими; г) музичний та шумовий супроводи.
10. До моменту передавання передачі в ефір не можна знищувати записаний, але не використаний у передачі матеріал.

Монтажувальний етап. Відеомонтаж
1. Перед монтажем редактор повинен переглянути всі записи. Якщо виявилося, що матеріал бракований, редактор має прийняти рішення: а) монтувати з того, що залишилось (якщо там є всі ключові моменти); б) знімати все ще раз (якщо це в принципі можливо); в) дати замість відео лише вербальну інформацію (якщо всі відеозаписи втрачено).
2. Відеосюжет не повинен повторювати звуковий супровід (для дорослих). Для малопідготовлених глядачів, зокрема дітей, це допустимо.
3. Функції редактора: перегляд усіх знятих епізодів та їх оцінка; виділення в цих епізодах потрібних фрагментів, що претендують на включення в передачу (в епізодах ставлять тайм-коди, тобто точки початку й кінця епізоду).
4. Для полегшення роботи з розставлення тайм-кодів їх слід записувати в таблицю разом із необхідними словесними коментарями, які пояснюють, що відбувається в епізоді.
5. Під час монтажу потрібно створювати позитивний (не негативний!!!) образ героя та ведучого.
6. У передачі можна вмонтовувати інсценізації, підготовані як самою телекомпанією, так й іншими організаціями (поліцією, слідчими, медиками тощо). Про наявність інсценізації глядачів слід попереджати належними титрами.
7. Для ілюстрування актуальної події в передачу можна вмонтовувати архівні матеріали. Про наявність архівних матеріалів глядачів слід попереджати належними титрами.
8. Архівні кадри про охоплених горем і відчаєм людей, яких можна впізнати, дозволяється використовувати як архівний матеріал лише під час надзвичайних подій за санкцією керівництва ЗМІ.
9. Після відбору епізодів редактор разом із режисером повинен: а) розташувати всі відібрані епізоди послідовно на папері відповідно до сценарію у формі схеми (плану) майбутньої передачі (це – основа монтажу); б) зіставити епізоди зі сценарієм і при потребі виправити їх послідовність (це – завдання редактора); в) приблизно підрахувати отриманий хронометраж і записати його в плані; г) при виявленні відсутності чи недостатності якогось матеріалу терміново спробувати його отримати.
10. Редактор повинен провести контроль якості "склеювання" відібраних епізодів (у місцях склеювання повинні збігатися тембр голосу, ритм дихання та рівень запису звуку).
11. Норми контролю епізодів під час монтажу: а) епізоди тривалістю менше 3–4 с з передачі слід видаляти (глядачі не сприймають інформацію таких епізодів); б) чим більше цікавого відбувається в кадрі, тим довше його можна експонувати на екрані, тому тло передачі бажано завжди робити динамічним; в) чим більше деталей на фото, тим довше його можна експонувати на екрані й навпаки; г) враховувати психофізіологічні закони сприймання інформації.
12. Епізоди з художніх фільмів треба узгоджувати з ритмом передачі, інакше вони можуть здаватися чужорідним тілом.
13. Під час монтажу повинні бути збережені всі основні запитання, які поставив інтерв'юер; у монтажі слід зберегти відповіді опонента на всі основні запитання.
14. Наприкінці монтажу редактор повинен підготувати й перевірити титри (ролі, прізвища, посади, дати, назви організацій, спонсорів тощо).
15. Паперова копія титрів повинна бути завізована керівництвом телекомпанії.
16. Після завершення відеомонтажу виділяють усі ті епізоди, де нема звукового супроводу.

Аудіомонтаж
17. Під час монтажу закадрових текстів редактор повинен проконтролювати, щоб: а) закадровий текст додавав лише те, чого немає у відеоінформації (винятки: передачі для дітей, навчальні передачі); б) закадровий текст безпосередньо стосувався основної теми епізоду, оскільки глядачі з низькою ефективністю сприймають тексти, що не стосуються поточного епізоду; в) за тривалістю монтований текст був меншим за епізод або однаковим, але не більшим (іншими словами, текст не може виходити за межі епізоду); г) текст був синхронізованим із зображенням (він повинен "лягати" на зображення в належні точки).
18. Під час монтажу музичного й шумового супроводу редактор повинен проконтролювати, щоб: а) він був синхронізованим із зображенням (музичний і шумовий супровід повинен "лягати" на зображення в належні точки); б) він був синхронізованим з епізодом (не виходив за його межі).
19. Після монтажу сценарій ще раз виправляють, тобто приводять у відповідність до змонтованої передачі (дотримання цієї норми не завжди є обов'язковим).

Озвучувальний етап
1. Норми редагування озвучування такі самі, як і на записувальному й монтажувальному етапах.
2. Після завершення озвучування редактор разом із звукорежисером повинен проконтролювати, щоб характеристики звуку голосів дикторів, героїв, музики, шумів, зокрема сила звуку, впродовж усієї передачі були однаковими.
3. При виявленні огріхів редакторові доречно вносити лише ті виправлення, які конче потрібні.
4. Після завершення озвучувального етапу редактор повинен: а) здати файл із записом передачі у випусковий відділ для її передавання в ефір; б) здати копію файла із записом в архів; в) повернути героям передачі позичені матеріали (фото, документи тощо).

Передавальний етап
1. Під час передавання передачі редактор повинен стежити за тим, щоб: а) рекламні повідомлення йшли тільки в передбачених сценарієм кульмінаційних точках; б) блоки (відеосюжети між рекламними повідомленнями) передач привертали увагу більше, ніж реклама; в) після кожної рекламної паузи глядачі поверталися на свій канал, а не переходили до іншого.
2. Під час прямих неновинних передач редактор повинен: а) контролювати хронометраж передачі; б) допомагати режисерові за режисерським пультом виконувати монтаж передачі в режимі реального часу; в) допомагати ведучому через внутрішній зв'язок ("у вухо"); при цьому кількість переданої інформації повинна бути мінімальною, аби не відволікати ведучого; г) мати заздалегідь підготовлені матеріали для передавання в ефір при виникненні непередбачених екстремальних ситуацій.
3. Редактор повинен стежити за тим, щоб ведучий, якщо якась особа в ефірі допускає образливі висловлювання, відразу ж зупиняв її.
4. Під час прямого транслювання новинної передачі редактор повинен контролювати, щоб: а) не була перевищена її тривалість; б) для поміщення замість зривів прямих включень як резерв було заздалегідь підготовано кілька сюжетів; в) вказівки режисера однозначно виконувалися всіма без винятку учасниками передачі; г) якість озвучування текстів дикторами була якнайвищою, оскільки глядач не має змоги сприйняти текст ще раз; ґ) диктори мінімально читали текст з аркуша; д) диктори тримали з глядачами візуальний контакт.

Післяефірний етап
1. Критикованим особам й організаціям слід надати право на відповідь у тій самій передачі в той самий час, коли вона була продемонстрована.
2. Після передавання передач, що йшли в прямому ефірі, редактор повинен: а) переглянути передачу від початку до кінця; б) дати оцінки всім епізодам і запротоколювати їх; в) на основі протоколів вказати режисерові, дикторам, ведучим, звукорежисерові, музичному редакторові на допущені помилки й недоліки; г) вимагати від режисера, диктора, ведучого, звукорежисера, музичного редактора не допускати в майбутніх передачах виявлених помилок і недоліків.
3. З усіх матеріалів телекритики редактор повинен зібрати дані про якість оприлюдненої передачі.
4. Матеріали телекритики редактор повинен використати для: а) визначення ефективності передачі (соціальної та фінансової); б) удосконалення власної редакторської майстерності.
5. Дані щодо соціальної та фінансової ефективності передачі редактор повинен надати керівництву телекомпанії для вдосконалення інформаційної політики ЗМІ в місцевому чи національному інформаційному просторі.
6. Музичний редактор повинен подати в бухгалтерію довідку для оплати музичного супроводу: прізвища композиторів, музику яких використано, тривалість музичних фрагментів та їх вартість.
7. Якщо передача має низьку чи, більше того, від'ємну ефективність, про неї не пишуть і не говорять у ЗМІ, її слід закрити.
8. Доступ до записаних, але не переданих в ефір матеріалів ЗМІ є можливим лише за клопотанням компетентних органів (поліція, прокуратура, суд тощо).

 

1. Гаймакова Б. Д. Методика и практика редактирования телевизионных передач. – М., 1975. – 128 с.

2. Грейк Д. Редакційні принципи Бі-Бі-Сі для авторів випусків новин для інформаційних програм Бі-Бі-Сі. – К.: К.І.С., 1998. – 288 с.

3. Кемарская И. Н. Телевизионный редактор: Учеб. пособ. – М.: Аспект-Пресс, 2004. – 191 с.

4. Партико З. В. Загальне редагування: Нормативні основи. – Л.: Афіша, 2001. – 416 с.

5. Партико З. В. Галузеві норми редагування радіопередач // Наукові записки Інституту журналістики. – К.: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2001. – Т. 4. – лип.–верес. – С. 42–46.

6. Телевизионный редактор: Сб. статтей. – М., 1966. – 80 с.

© Партико З. В., 2007


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові